ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2023Справа № 910/7154/22
За позовом Фізичної особи-підприємця Косовської Людмили Валеріївни (м. Одеса)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івенрайс" (м. Київ)
про стягнення 367.085,24 грн та визнання укладеним акта,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івенрайс" (м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця Косовської Людмили Валеріївни (м. Одеса)
про стягнення 240.000,00 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від ТОВ "ІВЕНРАЙС": Ковальчук О.М.
Від ФОП Косовської Л.В.: Бала Ю.С.
Фізична особа-підприємець Косовська Людмила Валеріївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івенрайс" про стягнення 367.085,24 грн та визнання укладеним акта.
Відповідно до позовної заяви позивач просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 367.085,24 грн, у тому числі: 354.678,30 грн заборгованості за Договором оренди сільськогосподарської техніки від 17.05.2021 №08/09/21-03 та додатковими угодами до нього, 5.597.12 грн 3% річних, 6.809,82 грн пені;
- визнати укладеним Остаточний акт від 15.07.2022 №1-220715 щодо узгодження наданих послуг та передачі-приймання відповідних наданих послуг, узгодження залишкової суми заборгованості і зміни та перерахунку залишкової суми заборгованості у національну валюту відповідно до Договору №17/05/21-07Р оренди сільськогосподарської техніки від 17.05.2021, додаткових угод та додатків до нього.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного з позивачем Договором оренди сільськогосподарської техніки від 17.05.21. №08/09/21-03 та додаткових угод до нього в частині проведення розрахунків та підписання Остаточного акту від 15.07.2022 №1-220715.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 відкрито провадження у справі №910/7154/22, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 15.09.2022.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Косовської Людмили Валеріївни про забезпечення позову, відповідно до прохальної частини якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі: ціни позову - 367.085,24 грн, судового збору за подання позовної заяви - 7.987,28 грн, судового збору за подання заяви про забезпечення позову - 1.240,50 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 75.000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 заяву Фізичної особи-підприємця Косовської Людмили Валеріївни про забезпечення позову повернуто заявнику.
16.08.2022 від Фізичної особи-підприємця Косовської Людмили Валеріївни надійшла заява про повернення суми сплаченого судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 повернуто Фізичній особі-підприємцю Косовській Людмилі Валеріївні з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1.240,50 грн.
02.09.2022 від ТОВ "Івенрайс" надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
Також 02.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Івенрайс" надійшла зустрічна позовна заява до Фізичної особи-підприємця Косовської Людмили Валеріївни про стягнення 240.000,00 грн штрафних санкцій порушення умов Договору оренди сільськогосподарської техніки від 17.05.2021 №08/09/21-03 в частині строків передачі майна в оренду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено строк і спосіб усунення виявлених недоліків.
12.09.2023 від ФОП Косовської Л.В. надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
15.09.2022 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.10.2022.
19.09.2022 до суду надійшла заява про усунення недоліків зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Івенрайс" до Фізичної особи-підприємця Косовської Людмили Валеріївни про стягнення 240.000,00 грн, до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано в одне провадження з первісним позовом вимоги за зустрічним позовом.
28.09.2022 від ФОП Косовської Л.В. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
03.10.2022 від ТОВ "Івенрайс" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.
На час призначеного підготовчого засідання 18.10.2022 в місті Києві тривала повітряна тривога та загроза ракетного обстрілу міста, що унеможливило знаходження представників учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим цього дня підготовче засідання не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 підготовче засідання призначено на 15.11.2022.
15.11.2022 від ТОВ "Івенрайс" надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
15.11.2022 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 01.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у зв'язку з неявкою представників сторін підготовче засідання відкладено на 15.12.2022.
15.12.2022 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.01.2023.
24.01.2023 від ТОВ "Івенрайс" надійшли клопотання про продовження процесуальних строків для подання доказів та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які протокольною ухвалою суду від 24.01.2023 залишені без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України.
24.01.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 21.02.2023.
21.02.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 21.03.2023.
22.02.2023 від ТОВ "Івенрайс" надійшли пояснення по справі.
20.03.2023 від ТОВ "Івенрайс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21.03.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 30.03.2023.
У судовому засіданні 30.03.2023 представник ФОП Косовської Л.В. підтримав первісні позовні вимоги та просив їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечив. Представник ТОВ "Івенрайс" проти задоволення первісного позову повністю заперечила та підтримала зустрічні позовні вимоги.
У судовому засіданні 30.03.2023 по виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них за первісним та зустрічним позовами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.05.2021 між ФОП Косовською Л.В. (Орендодавець) та ТОВ "Івенрайс" (Орендар) було укладено договір №17/05/21-07Р оренди сільськогосподарської техніки (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (надалі - "майно" або "орендоване майно" або "техніка"). Склад, вартість, технічні та інші характеристики майна погоджуються Сторонами у додатках до даного Договору.
Майно передається у оренду разом з екіпажами Орендодавця, які забезпечують управління, технічну експлуатацію, обслуговування і ремонт орендованого майна, - відповідно до кількості одиниць самохідної техніки. Екіпаж не припиняє трудових відносин із Орендодавцем та не вступає у трудові відносини з Орендарем. За цим Договором Орендодавець також надає Орендареві комплекс послуг для забезпечення нормального використання майна (п. 1.2. Договору).
Майно передається в оренду з метою використання в господарській діяльності Орендаря та відповідно до його цільового призначення. Сторони домовилися, що у межах строку дії Договору допускається неодноразові операції з передачі і повернення орендованого майна (з екіпажами) на підставі підписаних Сторонами додатків (п. п. 1.3., 1.6. Договору).
Згідно з п. п. 2.1., 2.2., 2.4. Договору Орендар вступає у користування конкретним майном з моменту передачі його в оренду за Актом передачі-приймання. Орендар зобов'язаний оглянути орендоване майно в місці його передачі та в момент передачі. За результатами огляду Орендар підписує Акт передачі-приймання, чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного Договору, воно справне, не пошкоджене, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація. Оскільки майно орендується із екіпажем, Орендар не несе відповідальності за його технічний стан, комплектність, справність у період оренди, в тому числі в разі пошкодження внаслідок дій екіпажу під час використання за Договором оренди.
Відповідно до п. 3.1. Договору розмір плати за користування майном, порядок її нарахування і строки сплати визначається Сторонами у додатках до Договору.
Сторони домовилися використовувати для визначення розміру орендної плати еквівалент у доларах , США. Сторони погодили, що суми орендної плати, що підлягають сплаті за цим Договором в обов'язковому порядку підлягають зміні та перерахунку у випадку зміни курсу купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку на час закриття валютних торгів (за інформацією на сайті: http://minfin.com.ua/ua/currency/mb, в розділі "Валюта", значення "Купівля"), станом на дату, яка передує даті підписання кожного Акту про надані послуги оренди, в порівнянні з курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку на час закриття валютних торгів (за інформацією на сайті: http://minfm.com.ua/ua/currency/mb, в розділі "Валюта", значення "Купівля") на дату, яка передує даті підписання відповідного додатку до Договору. У цьому випадку сума орендної плати в гривнях змінюється пропорційно до зміни курсу купівлі долара США, вказаного у попередньому реченні, та не потребує укладення додаткових угод. У зв'язку із застосуванням валютного еквіваленту розміру орендної плати вона не підлягає індексації. Розрахунки за Договором проводяться Сторонами у гривнях (п. п. 3.2., 3.3. Договору).
Сума всіх орендних платежів Орендаря на користь Орендодавця є ціною цього Договору. Вартість роботи екіпажів техніки, що орендується, а також вартість комплексу послуг Орендодавця для забезпечення нормального використання техніки, включена до складу орендної плати і окремо Орендарем не оплачуються. Витрати на утримання екіпажів несе Орендодавець (п. п. 3.5., 3.6. Договору).
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Орендар має право надавати екіпажу Орендодавця обов'язкові для виконання вказівки, визначити обсяги, строки і умови виконання робіт, встановлювати маршрути руху техніки, встановлювати на майно засоби GPS контролю, відслідковувати її пересування, знімати показники приладів обліку.
Згідно з п. п. 6.1. - 6.4. Договору Орендодавець зобов'язався: передати Орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за Актом передачі-приймання разом з екіпажем до дати, визначеної відповідним додатком до Договору; сформувати екіпажі техніки з числа досвідчених і компетентних осіб, які мають права здійснювати експлуатацію відповідних транспортних засобів та/або техніки, мають необхідну кваліфікацію і допуски, перебувають із Орендодавцем у офіційних трудових відносинах; забезпечити у період оренди силами приданих екіпажів технологічні параметри роботи техніки у т.ч. в питаннях дотримання швидкісних, якісних, технологічних, технічних характеристик (у т.ч. щодо граничних обсягів споживання пального, втрат зерна, глибини рихлення та ін,), якщо вони будуть погоджені Сторонами у додатках та додаткових угодах до Договору; у випадках неможливості виконання членами екіпажу своїх трудових обов'язків, а також у випадках вимоги Орендаря, провести термінову заміну або доформування відповідних екіпажів.
Цей Договір укладено строком по "31" грудня 2021 року включно. Строк дії даного Договору може бути продовжений шляхом укладення Сторонами відповідної угоди в письмовій формі, яка є його невід'ємною частиною (п. 9.1. Договору).
Додатком №1 до Договору сторони визначили перелік техніки, яка передається в користування у кількості 6 одиниць комбайнів John Deere.
Додатком № 2 до Договору визначено склад екіпажів відповідних комбайнів.
У додатку № 3 до Договору сторони узгодили технологічні параметри роботи техніки, які мають бути забезпечені екіпажами.
Додатковою угодою № 2 від 02.06.2021 до Договору сторони збільшили кількість техніки до 9 одиниць та внесли відповідні зміни до додатку №2 до Договору, а також встановили орендну плату в розмірі 42 дол. за одну одиницю техніки, що відпрацьовує 1 Га (за кожний 1 Га).
13.09.2021 у користування передано 3 одиниці техніки, та 26.09.2021 - 1 одиниця, що підтверджується підписаними обома сторонами актами передачі-приймання майна.
23.10.2021 сторони підписали акт повернення майна з оренди, у кількості 4 одиниці.
ФОП Косовська Л.В. у своїй позовній заяві вказує, що нею було належним чином виконано умови Договору та надано ТОВ "Івенрайс" техніку для обробки посівних площ, за результатами чого позивачем було складено:
- акт надання послуг №33 від 30.09.2021 на суму 109.996,58 грн та виставлено рахунок на оплату №18 від 30.09.2021 на вказану суму;
- акт надання послуг №35 від 23.10.2021 на суму 1.440.517,18 грн та виставлено рахунок на оплату №21 від 23.10.2021.
Дані акти надання послуг зі сторони ТОВ "Івенрайс" підписані не були.
ФОП Косовська Л.В. зазначає, що дані акти направлялись ТОВ "Івенрайс" електронною поштою, а також засобами поштового зв'язку 24.09.2021, 20.10.2021 та 05.11.2021, проте їх підписані примірники повернуті не були, зауважень чи незгоди з цими актами також не надходило.
У той же час, ТОВ "Івенрайс" здійснювало часткову оплату за надані по Договору послуги, перерахувавши на рахунок ФОП Косовської Л.В. 300.000,00 грн 23.10.2021, 336.695,00 грн - 30.11.2021, 397.935,00 грн - 22.12.2021 та 315.883,16 грн - 26.01.2022.
Супровідним листом від 15.07.2022 ФОП Косовська Л.В. направила Орендарю для підписання остаточний акт №1-2020715 на загальну суму 58.953,3 доларів США (з розрахунку за 1403,65 га опрацьованої площі).
У претензії від 15.07.2022 ФОП Косовська Л.В. просила сплатити заборгованість за Договором у розмірі 354.678,30 грн, а також пеню та 3 % річних.
У відповідь на вказану претензію ТОВ "Івенрайс" повідомило, що заборгованість перед Орендодавцем за Договором відсутня, оскільки ним було повністю сплачено вартість оренди за фактично відпрацьовану площу, акти надання послуг №33 від 30.09.2021 та №35 від 23.10.2021 товариство не отримувало та їх направлення на електронну адресу не відповідає умовам Договору, розмір опрацьованої площі за Договором - 1403,65 га, не підтверджується зведеними обліковими документами та не визнається ТОВ "Івенрайс". Також вказане товариство просило Орендодавця сплатити штраф у розмірі 200.000,00 грн за ненадання в оренду 5 одиниць техніки.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Статтею 798 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу (ст. 800 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 5.1. Додатку № 1 до Договору передбачено, що розмір плати за користування майном встановлюється у фіксованому розмірі за обробіток 1 га сільськогосподарських площ, оброблених технікою Орендодавця за тарифами, встановленими у цьому Додатку.
Орендна плата нараховується з моменту отримання майна за Актом передачі-приймання і до моменту закінчення строку оренди, на підставі показників лічильників техніки, тахографів, об'єктивних даних засобів GPS-контролю, облікових документів, виходячи із площі оброблених полів (п. 5.2. Додатку № 1 до Договору).
Згідно з п. 5.3. Додатку № 1 до Договору зведені облікові документи щодо оброблених площ погоджуються Сторонами не рідше одного разу на місяць, і є підставою для нарахування орендної плати.
Орендна плата, розрахована за правилами Договору на підставі погоджених Сторонами зведених облікових документів, скоригована на суму перевитрати технікою Орендодавця пального, сплачується Орендарем щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що техніка за Договором була передана Орендодавцем ТОВ "Івенрайс" 13.09.2021 (3 одиниці техніки) та 26.09.2021 (1 одиниця), та повернута з користування 23.10.2021.
За доводами Орендодавця, загальна площа оброблених сільськогосподарських площ Орендаря у цей період складає 1403,65 га.
Орендар із таким розміром обробленої площі не погоджується, проте ні у відзиві, ні в інших заявах по суті справи не вказує, яким, на його думку, є дійсний розмір обробленої площі та якими доказами це підтверджується,
При цьому суд відзначає, що часткова плата по Договору Орендарем здійснювалася за відсутності підписаних актів наданих послуг у період з 23.10.2021 по 26.01.2022.
У матеріалах справи відсутні докази листування або іншої комунікації між сторонами з приводу обрахованого ФОП Косовською Л.В. розміру оброблених площ, до моменту направлення нею вимоги про підписання остаточного акту та претензії про сплату заборгованості.
У той же час саме ТОВ "Івенрайс" відповідно до умов Договору п. 5.3. Договору та п. 5.2. Додатку № 1 до Договору має право визначити обсяги, строки і умови виконання робіт, встановлювати маршрути руху техніки, встановлювати на майно засоби GPS контролю, відслідковувати її пересування, знімати показники приладів обліку, на підставі яких нараховується орендна плата.
Будь-яких доказів того, що зняті ТОВ "Івенрайс" показники приладів обліку відрізняються від показників, знятих Орендодавцем, відомостей про різницю в таких показниках, матеріали справи не містять.
Саме лише заперечення визначеного ФОП Косовською Л.В. розміру оброблених площ, без надання зі сторони ТОВ "Івенрайс" обґрунтованих розрахунків відповідних розбіжностей, не може свідчити про існування дійсної різниці між визначеними цими сторонами показниками.
За таких обставин, суд вважає доведеним визначений ФОП Косовською Л.В. розмір оброблених площ (1403,65 га).
Отже, після отримання ТОВ "Івенрайс" остаточного акту наданих послуг ним не було надано Орендодавцю обґрунтованої та мотивованої відмови від підписання цього акту, що свідчить про відсутність підстав для несплати залишку орендної плати в розмірі 354.678,30 грн (обрахованого відповідно до умов Договору станом на 14.07.2022).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині вимог про стягнення з ТОВ "Івенрайс" заборгованості за Договором у розмірі 354.678,30 грн.
Крім суми основного боргу, ФОП Косовська Л.В. просить стягнути з відповідача за первісним позовом також 6.809,82 грн пені та 5.597.12 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 26.01.2022 по 05.08.2022.
Згідно з п. 8.5. Договору у випадку порушення строків сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,01% від суми боргу, за кожний день такого порушення.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки ФОП Косовською Л.В. було направлено Орендарю остаточний акт виконаних робіт з супровідним листом 15.07.2022, на підтвердження чого надано відповідні докази, нарахування пені та 3% річних на суму заборгованості має здійснюватися відповідно до правил ч. 2 ст. 530 ЦК України.
З наведених підстав судом здійснено перерахунок даних сум з датою початку прострочення - 25.07.2022, та до визначеної в первісному позові дати закінчення розрахунків - 05.08.2022.
За розрахунком суду, сума пені в цей період складає 5.830,48 грн, 3% річних - 349,83 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги ФОП Косовської Л.В. про стягнення з ТОВ "Івенрайс" 354.678,30 грн заборгованості, 5.830,48 грн пені та 349,83 грн 3% річних є обґрунтованими, доведеними належними доказами та відповідачем належним чином і у встановленому законом порядку не спростованими, а відтак, ці вимоги підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача пені та 3% річних суд відмовляє у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Щодо позовної вимоги ФОП Косовської Л.В. про визнання укладеним Остаточного акту від 15.07.2022 №1-220715 щодо узгодження наданих послуг та передачі-приймання відповідних наданих послуг, узгодження залишкової суми заборгованості і зміни та перерахунку залишкової суми заборгованості у національну валюту відповідно до Договору №17/05/21-07Р оренди сільськогосподарської техніки від 17.05.2021, додаткових угод та додатків до нього, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із частиною другою статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
Судом встановлено, що обраний ФОП Косовською Л.В. спосіб захисту її прав шляхом визнання укладеним Остаточного акту від 15.07.2022 №1-220715 не є ні належним, ні ефективним.
Порушене право позивача за первісним позовом полягає у несплаті відповідачем орендної плати за Договором, а не у відмові від підписання цього акту, і захищається шляхом пред'явлення майнових вимог про сплату заборгованості.
У зв'язку з цим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ФОП Косовської Л.В. про визнання укладеним Остаточного акту від 15.07.2022 №1-220715.
Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Івенрайс" до ФОП Косовської Л.В. про стягнення 240.000,00 грн штрафних санкцій порушення умов Договору оренди сільськогосподарської техніки від 17.05.21. №08/09/21-03 в частині строків передачі майна в оренду, суд встановив наступне.
Додатком №1 до Договору сторони визначили перелік техніки, яка передається в користування у кількості 6 одиниць комбайнів John Deere.
Додатковою угодою № 2 від 02.06.2021 до Договору сторони збільшили кількість техніки до 9 одиниць та внесли відповідні зміни до додатку №2 до Договору.
13.09.2021 у користування Орендарю передано 3 одиниці техніки, та 26.09.2021 - 1 одиниця, що підтверджується підписаними обома сторонами актами передачі-приймання майна.
23.10.2021 сторони підписали акт повернення майна з оренди, у кількості 4 одиниці.
Пунктом 8.2.Договору встановлено, що у випадку порушення строків передачі майна у оренду Орендодавець сплачує Орендареві штраф в розмірі 40 тис. грн за кожну одиницю техніки, яка була погоджена Сторонами у додатку, але не була своєчасно доставлена Орендодавцем у місце передачі майна в оренду, за кожний такий випадок. Вказаний штраф застосовується до Орендодавця також і у випадку, якщо техніка була доставлена, але Орендодавцем не було забезпечено своєчасне прибуття екіпажу.
Оскільки Орендодавцем не було передано Орендарю 5 одиниць погодженої сторонами техніки та 1 одиницю техніки було передано з порушенням встановленого п. 3 Додатку № 1 до Договору строку (до 15.09.2021), ТОВ "Івенрайс" нараховано та пред'явлено до стягнення з ФОП Косовської Л.В. штраф у загальному розмірі 240.000,00 грн.
Умови передачі та повернення орендованого майна визначені розділом 2 Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору Орендар зобов'язаний оглянути орендоване майно в місці його передачі та в момент передачі. За результатами огляду Орендар підписує Акт передачі-приймання, чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного Договору, воно справне, не пошкоджене, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація.
Пунктами 2.6., 2.7. Договору сторони погодили, що достатнім і належним доказом ненадання техніки та/або екіпажів у місце передачі майна в оренду є відповідний акт, складений на такому місці представниками Орендаря. Надання Орендодавцем неробочої та/або некомплектної техніки, та/або іншої техніки, ніж була погоджена Сторонами, та/або прибуття екіпажу, що не має права на керування технікою та/або в стані, що виключає можливість - керування технікою, спричиняє ті ж договірні наслідки, що і ненадання. У таких випадках представниками Орендаря та Орендодавця складається відповідний акт та, у випадку відмови представника Орендодавця підписувати вказаний акт, він підписується будь - якою незалежною третьою стороною або її представником з відміткою, хто саме з представників Орендодавця відмовився від підписання акту.
У судовому засіданні представник ФОП Косовської Л.В. зазначив, що метою оренди за Договором була обробка посівних площ ТОВ "Івенрайс", яка була здійснена належним чином, у повному обсязі та достатньою кількістю техніки. Необхідності в наданні всієї погодженої сторонами техніки не було з об'єктивних причин, виходячи з кількості посівних площ ТОВ "Івенрайс", і кількість переданої техніки була погоджена з Орендарем, а визначення переліку такої техніки було спрямоване на досягнення мети Договору.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні жодні звернення, листи тощо, які б свідчили про наявність вимоги ТОВ "Івенрайс" про передачу всієї погодженої в Додатку №1 до Договору техніки, наявність у товариства будь-яких претензій з цього приводу, до моменту пред'явлення ФОП Косовською Л.В. вимоги про сплату заборгованості за Договором.
Позивачем за зустрічним позовом не надано до суду складеного на дату та в місці передачі техніки повноважними представниками Орендаря відповідно до п. 2.6. Договору акту про ненадання техніки, який би підтверджував реальність порушення умов Договору.
Суд звертає увагу на те, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.
Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Статтею 766 ЦК України передбачено, що якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:
1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;
2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
За змістом частини першої та другої статті 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд звертає увагу на те, що метою штрафних санкцій як виду забезпечення виконання зобов'язання є саме недопущення порушення права сторони, як випливає зі змісту зобов'язання. Штрафні санкції не можуть бути джерелом збагачення кредитора.
Встановивши обставини даної справи, підстави та предмети пред'явлених первісного та зустрічного позовів, оцінивши належність, допустимість, достовірність зібраних у матеріалах справи доказів окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з'ясувавши дійсні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про недоведеність наявності складу правопорушення для застосування штрафу як відповідальності за порушення зобов'язання: реального порушення Орендодавцем зобов'язання з передачі ТОВ "Івенрайс" техніки, яка була потрібною для досягнення мети Договору - обробки посівних площ Орендаря, вини Орендодавця у ненаданні такої техніки, наявності будь-яких негативних наслідків для Орендаря. З огляду на обставини даної справи суд вважає обґрунтованими доводи представника ФОП Косовської Л.В. про те, що мета Договору була досягнута меншою кількістю техніки і надання всієї погодженої кількості такої техніки не було доцільним для обробки посівних площ ТОВ "Івенрайс".
З наведених підстав суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.
У відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд первісного позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати за розгляд зустрічного позову покладаються на ТОВ "Івенрайс".
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 106-Б; ідентифікаційний код 40816031) на користь Фізичної особи-підприємця Косовської Людмили Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 354.678 (триста п'ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 30 коп. заборгованості, 5.830 (п'ясть тисяч вісімсот тридцять) грн 48 коп. пені, 349 (триста сорок дев'ять) грн 83 коп. 3 % річних та 5.412 (п'ять тисяч чотириста дванадцять) грн 88 коп. судового збору.
3. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13.04.2023.
Суддя Т.М. Ващенко