ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2023Справа № 910/10210/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про стягнення 82 890,33 грн.,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М"
про зобов'язання вчинити дії
Представники учасників справи (за первісним позовом):
від позивача: Скорік Ю.Б. за ордером від 30.09.2022 року серії АІ № 1286205;
Старицька Ю.Ю. за ордером від 21.12.2022 року серії ВВ № 102746;
від відповідача: Золотопуп С.В. за ордером від 07.11.2022 року серії ВІ № 1107552;
від третьої особи: Ніколаєнко О.В. (у порядку самопредставництва).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" (далі - позивач, Компанія) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 91 104,86 грн., з яких: 77 421,81 грн. - основний борг з відшкодування вартості послуг з теплопостачання пропорційно площі власника приміщення за опалювальні періоди з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року, 10 769,66 грн. - інфляційні втрати, 2 913,39 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем обов'язку власника нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок № 2, з оплати послуг постачання теплової енергії за опалювальні періоди з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
26.10.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Компанії від 26.10.2022 року № 54 про усунення недоліків позовної заяви, в якій остання уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з Товариства 82 890,33 грн., з яких: 77 421,81 грн. - основний борг з відшкодування вартості послуг з теплопостачання пропорційно площі власника приміщення за опалювальні періоди з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року, 4 372,82 грн. - інфляційні втрати, 1 095,70 грн. - 3 % річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2022 року відкрито провадження у справі № 910/10210/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
08.11.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи від 08.11.2022 року, в яких остання просила суд у встановленому законом порядку розглянути даний спір у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
22.01.2022 року через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Товариства, в якій останнє просило суд зобов'язати Компанію здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії по належному Товариству нежитловому приміщенню загальною площею 288,5 м2, та розміщеному в багатоквартирному будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві, за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року за даними показників засобів комерційного обліку теплової енергії Multical UF 601 (заводський номер 6806635) та Multical Е (заводський номер 4638830 ) пропорційно до загальних опалювальних площ квартир і нежитлових приміщень вищенаведеного будинку в цьому періоді.
В обґрунтування зустрічних вимог Товариство посилалося на те, що споживання теплової енергії нежитловим приміщенням відповідача вірогідно здійснюється крізь стіни приміщення від суміжних приміщень одночасно від обох наявних в будинку теплових мереж, а не лише від теплової мережі, на постачання до якої Компанією з третьою особою укладено договір, і тому розподіл їх обсягу і вартості має здійснюватися не лише на користь позивача, а і на користь третьої особи у відповідних частках:
- облік теплової енергії здійснюється засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильником) Multical UF601 (заводський № 6806635) відповідно до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються позивачем на відповідача;
- у приміщенні відповідача знаходяться відгалуження від стояків вертикальної розводки внутрішньобудинкової мережі опалення, облік теплопостачання якої здійснюється не лічильником позивача, другим встановленим у будинку засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильника) Multical 66E (заводський № 4638830) згідно з умовами договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності від 19.09.2018 року № 10030007, нарахування обсягів і вартості теплової енергії за яким не відноситься до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються третьою особою на власників квартир будинку.
Відповідно до правил, визначених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 22.11.2018 року № 315, та пункту 25 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, розподіл загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії в будинку, де усі приміщення не оснащені приладами обліку теплової енергії, між споживачами здійснюється пропорційно площам таких приміщень у загальній опалювальній площі приміщень будинку від загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії.
Так, за наявною у Товариства інформацією, загальна опалювальна площа приміщень в будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві становить 1 574,10 м2. За даними складених третьою особою актів від 30.07.2019 року № 2/02-4/07-172 та від 30.07.2019 року № 2/02-4/07-172(1) внутрішньобудинкова мережа теплопостачання має не просту структуру, а має розташування та обслуговує квартири та нежитлові приміщення як "змійовик": одночасно і квартири і нежитлові приміщення.
Товариство вказувало, що багатоквартирний будинок № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві обладнаний двома відокремленими одна від одної внутрішньобудинковими мережами теплопостачання, кожна з яких має свій індивідуальний тепловий пункт, свій комерційний засіб обліку теплової енергії та кожна з яких постачає тепло у відокремлені частини будинку - в житлову частину (квартири) та адміністративну частину (нежитлові приміщення): однією мережею здійснюється теплопостачання адміністративної частини будинку за договором від 19.07.2018 року № 1532601, спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку Multical UF 601 (заводський № 6806635); другою мережею здійснюється теплопостачання житлової частини будинку за індивідуальними договорами з кожним власником квартир без колективного договору, загальний спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку Multical 66E (заводський № 4638830). Водночас укладений між КП "Київтеплоенерго" і Компанією договір від 19.09.2018 року № 10030007 "Про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності" не передбачає обліку і розподілу обсягів теплової енергії, його умовами передбачено лише обслуговування цих мереж.
За таких обставин, Товариство просило суд зобов'язати Компанію здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії вищенаведеного будинку за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року за даними показників обох зазначених ним засобів комерційного обліку теплової енергії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2022 року зустрічну позовну заяву Товариства прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/10210/22. Крім того, цією ухвалою вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні 21.12.2022 року.
29.11.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства від 20.11.2022 року № 20/11/2022-1 на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Компанії з огляду на те, що належне відповідачу нежитлове приміщення не обладнане внутрішньою мережею централізованого опалення. Водночас Компанією не виконано корегування технічної документації - не внесено зміни до схем внутрішньобудинкових мереж центрального опалення та не виконані роботи після їх реконструкції, що унеможливлює приєднання опалювальних приладів належного Товариству приміщення до внутрішньобудинкових мереж, оскільки позивач не відновив відгалуження від стояків внутрішньобудинкової системи теплопостачання у межах приміщення відповідача для приєднання останнім опалювальних приладів до відповідної мережі.
Також відповідач вказав, що внаслідок реконструкції нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, щодо яких позивач здійснює розподіл придбаної ним у третьої особи для перепродажу відповідачу теплової енергії, їх загальна опалювальна площа змінилася і не відповідає площі 1 695,9 м2, на яку Компанія здійснює розподіл обсягів і вартості теплової енергії у позовній заяві. Так, 12.11.2022 року припинено реєстрацію об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер: 1943683580000) загальною площею 120,0 м2 (розташованого у багатоквартирному будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві), що раніше належало на праві власності ТОВ "О.К. та партнери" внаслідок його реконструкції та об'єднання на підставі висновку щодо можливості об'єднання об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 235, виданий 16.11.2021 року, видавник: ФОП Левко Тетяна Григорівна, інженер з інвентаризації нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою № 309598654 від 12.09.2022 року (з присвоєнням йому іншої адреси по бульвару Шевченка, будинок № 1, корпус № 1). Більше того, частину належного ТОВ "ДСЛК" нежитлового приміщення площею 1 167,7 м2 (реєстраційний номер: 2518183780000) у результаті реконструкції виділено та приєднано до приміщення іншого будинку за адресою: бульвар Шевченка, будинок № 1, корпус № 1, що підтверджується інформаційною довідкою № 309599025 від 12.09.2022 року. За результатом наведеної реконструкції у власності ТОВ "ДСЛК" у багатоквартирному будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві залишилося нежитлове приміщення загальною опалювальною площею лише 363,6 м2, що підтверджується інформаційною довідкою № 309598753 від 12.09.2022 року.
Товариство наголосило, що облік теплової енергії у багатоквартирному будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві здійснюється засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильником) Multical UF601 (заводський № 6806635) відповідно до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються позивачем на відповідача, тоді як у приміщенні відповідача знаходяться відгалуження від стояків вертикальної розводки внутрішньобудинкової мережі опалення, облік теплопостачання якої здійснюється не лічильником позивача, другим встановленим у будинку засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильником) Multical 66E (заводський № 4638830) згідно з умовами договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності від 19.09.2018 року № 10030007, нарахування обсягів і вартості теплової енергії за яким не відноситься до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються третьою особою на власників квартир будинку.
Крім того, у відзиві на позовну заяву Товариство на підставі частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України просило витребувати в інших учасників справи докази теплопостачання нежитлових приміщень відповідача на підставі договору на теплопостачання від 19.07.2018 року № 1532601 у період з 01.11.2020 року до 28.02.2022 року.
Також Товариством подано клопотання від 20.11.2022 року № 20/11/2022-4, в якому відповідач просив суд призначити у даній справі судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: "Чи підтверджується документально та в якому розмірі заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" за отримані послуги централізованого теплопостачання за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" за даними засобів комерційного обліку теплової енергії Multical UF601 (заводський № 6806635) та Multical 66E (заводський № 4638830) та загальних опалювальних площ квартир і нежитлових приміщень будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві?".
Разом із відзивом Товариством також подано клопотання від 20.11.2022 року № 20/11/2022-3, в якому останнє на підставі частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України просило суд:
- зобов'язати Компанію та третю особу надати документальне підтвердження постачання внутрішньобудинковими мережами теплопостачання теплової енергії до належного Товариству нежитлового приміщення першого поверху площею 288,5 м2 в будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві на підставі укладеного між позивачем та третьою особою договору від 19.07.2018 року № 1532601, спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку Multical UF601 (заводський № 6806635) - проектно-кошторисну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і теплопостачання за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року;
- зобов'язати Компанію надати документальне підтвердження права власності власників нежитлових приміщень на загальну опалювальну площу 1 695,9 м2, зазначену в Додатку № 8 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.07.2018 року № 1532601 за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року.
Крім того, Товариство просило суд витребувати у третьої особи помісячні відомості про обсяги і вартість теплової енергії, поставленої до квартир багатоквартирного будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві, облікованої засобом комерційного обліку теплової енергії Multical 66E (заводський № 4638830) за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року; витребувати у Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів на квартири і нежитлові приміщення багатоквартирного будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві та копію технічного паспорту вказаного будинку, а також витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сальваровської Ніни Ігорівни копію висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 237, виданий 22.11.2021 року, видавник: ФОП Левко Тетяна Григорівна, інженер з інвентаризації нерухомого майна, та копію технічного паспорту, серія та номер: ТІ01:1386-0308-2855-3447, виданого 18.12.2021 року, видавник: ЄДЕССБ, копію документа щодо присвоєння поштової адреси, витяг з реєстру будівельної діяльності, серія та номер: AR01:9930-3462-0318-6807, виданий 16.12.2021 року, видавник: ЄДЕССБ.
07.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Компанії від 05.12.2022 року № 62 проти задоволення клопотання Товариства про призначення у даній справі судової експертизи, а також заперечення Компанії від 05.12.2022 року № 63 проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.
Крім того, 07.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Компанії від 05.12.2022 року № 61 на відзив на позовну заяву, в якій позивач, зокрема, вказав, що внаслідок проведення реконструкції сам будинок, а також його внутрішні мережі центрального опалення і теплопостачання не зазнали жодних змін.
Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 21.12.2022 року, не відбулося, у зв'язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2022 року підготовче засідання у справі № 910/10210/22 призначено на 27.12.2022 року.
22.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Компанії від 20.12.2022 року № 68 на зустрічну позовну заяву, в якому остання вказала, що як зі схеми балансової належності, що є додатком до договорів співпраці, так і з договору на постачання теплової енергії чітко вбачається, що будинок має один ввід зовнішньої мережі. Таким чином, відомості щодо опалювальних приміщень мешканців є зайвими та не заслуговують на увагу суду, а припущення Товариства про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 22.11.2018 року № 315, є помилковим та безпідставним. Компанія також звернула увагу на те, що Товариство жодного разу не зверталося до управителя будинку з письмовою вимогою про проведення перерахунку належних до сплати протягом спірного періоду платежів.
До початку призначеного підготовчого засідання 27.12.2022 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 27.12.2022 року про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження вжиття останнім заходів, направлених на самостійне отримання документів, які Товариство просило витребувати у поданому раніше клопотанні.
Також 27.12.2022 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства, в якому останнє заперечило наявність у представника третьої особи Ніколаєнка О.В. повноважень на представництво в суді інтересів Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
У підготовчому засіданні 27.12.2022 року судом постановлено протокольну ухвалу, якою Товариству встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив на первісну позовну заяву до 02.01.2023 року та строк для подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву - до 02.01.2023 року; Компанії встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву до 13.01.2023 року. Крім того, строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/10210/22 продовжено на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 01.02.2023 року.
05.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства від 02.01.2023 року № 02/01/2023-5 на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій останнє навело аргументи на спростування заперечень Компанії проти задоволення зустрічного позову.
05.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства від 02.01.2023 року № 02/01/2023-6 про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу Компанії листа від 24.03.2022 року № 24/03/2022-1 із заявою про наміри припинити дію договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2019 року.
05.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства від 02.01.2023 року № 02/01/2023-3 на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останнє навело додаткові заперечення проти обґрунтованості первісного позову Компанії.
05.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення Товариства від 02.01.2023 року № 02/01/2023-4 на заперечення Компанії проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів та призначення судової експертизи.
11.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи від 11.01.2023 року на заперечення Товариства щодо наявності у представника третьої особи Ніколаєнка О.В. повноважень на представництво в суді інтересів Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
17.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Компанії від 12.01.2023 року № 2 на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в яких остання навела додаткові заперечення проти обґрунтованості зустрічного позову Товариства.
Крім того, 17.01.2023 року Компанією подано заперечення від 12.01.2023 року № 3 на клопотання Товариства про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження вжиття останнім заходів, направлених на самостійне отримання документів, які Товариство просило витребувати в учасників справи на інших осіб, а також пояснення на заперечення Товариства щодо наявності у представника третьої особи Ніколаєнка О.В. повноважень на представництво в суді інтересів Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
20.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Компанії від 18.01.2023 року № 5 про долучення до матеріалів справи копії листа Компанії від 12.12.2022 року № 66 та копії відповіді на цей лист структурного підрозділу "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" від 12.01.2023 року № 30/3/2/443.
31.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Васильківська 2" від 30.01.2023 року № 004 з додатками, в якій останнє просило залучити його до участі у справі в якості третьої особи на стороні Товариства, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. В обґрунтування цієї заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Васильківська 2" посилалося на те, що встановлення судовим рішенням у цій справі обставин фактичного розміщення внутрішньобудинкових мереж теплопостачання та приєднання відповідних двох засобів комерційного обліку теплової енергії може вплинути на права та обов'язки заявника щодо відповідача - Товариства, оскільки таке судове рішення може бути підставою для виконання ОСББ вимог Товариства про надання доступу до вводів стояків внутрішньобудинкових мереж теплопостачання для підключення опалювальних приладів належного відповідачу приміщення від засобу комерційного обліку теплової енергії Multical 66E (заводський № 4638830).
31.01.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 31.01.2023 року про долучення до матеріалів справи ряду додаткових доказів на підтвердження вжиття останнім заходів, направлених на самостійне отримання документів, які Товариство просило витребувати у поданому раніше клопотанні.
У підготовчому засіданні 01.02.2023 року судом встановлено наявність у представника третьої особи Ніколаєнка О.В. повноважень на представництво в суді інтересів Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"; задоволено клопотання Товариства від 02.01.2023 року № 02/01/2023-6 про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу Компанії листа від 24.03.2022 року № 24/03/2022-1 із заявою про наміри припинити дію договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2019 року, а також клопотання Товариства від 27.12.2022 року та від 31.01.2023 року про долучення доказів на підтвердження вжиття останнім заходів, направлених на самостійне отримання документів, які Товариство просило витребувати у поданому раніше клопотанні. Також судом задоволено клопотання Компанії від 18.01.2023 року № 5 про долучення до матеріалів справи копії листа Компанії від 12.12.2022 року № 66 та копії відповіді на цей лист структурного підрозділу "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" від 12.01.2023 року № 30/3/2/443, з огляду на поважність причин неподання Компанією цих доказів у встановлений законом строк та завчасне письмове повідомлення суду про відповідні обставини у відзиві на зустрічну позовну заяву від 20.12.2022 року № 68. Вищенаведені надані сторонами документи долучені судом до матеріалів справи.
Також у підготовчому засіданні 01.02.2023 року судом постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотань Товариства про витребування доказів та відмову в задоволенні клопотання Товариства від 20.11.2022 року № 20/11/2022-4 про призначення у справі № 910/10210/22 судової економічної експертизи.
Слід зазначити, що розглянувши у підготовчому засіданні 01.02.2023 року заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Васильківська 2" від 30.01.2023 року № 004 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні Товариства, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, про що постановив відповідну протокольну ухвалу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року підготовче провадження у справі № 910/10210/22 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 22.03.2023 року.
У судовому засіданні 22.03.2023 року оголошувалася перерва до 05.04.2023 року.
04.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Компанії від 04.04.2023 року № 24, в яких остання наголосила, що загальна площа нежитлових приміщень будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві становить 1 985,1 м2, а їх опалювальна площа - 1 695,9 м2.
Представники Компанії у судовому засіданні 05.04.2023 року підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні. Водночас останні заперечили проти зустрічних вимог Товариства та просили суд відмовити в їх задоволенні за необґрунтованістю.
Представник Товариства у вказаному судовому засіданні підтримав зустрічні вимоги та заперечив проти первісних вимог Компанії, зазначивши про їх безпідставність.
Представник третьої особи у цьому засіданні вказав про наявність правових підстав для задоволення первісних вимог Компанії.
У судовому засіданні 05.04.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов Компанії та зустрічний позов Товариства, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Компанія є управителем багатоквартирного будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) в місті Києві та утримує і обслуговує всю внутрішньобудинкову систему опалення, що розташована в цьому будинку.
19.07.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Компанією укладено договір № 1532601 (далі - Договір № 1532601) на постачання теплової енергії у гарячій воді за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 2 (Велика Васильківська, 2).
Предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з пунктами 2.3.1-2.3.2 Договору № 1532601 абонент (Компанія) зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені у додатку № 4 до цієї угоди.
У пунктах 8.1, 8.2, 8.5 Договору № 1532601 його сторони погодили, що останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018 року. Дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Договір № 1532601 підписаний уповноваженими представниками Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Компанії, а також скріплений печатками вказаних контрагентів.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 1532601 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у період з листопада 2020 року по січень 2022 року включно постачало до будинку Компанії № 2 по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) в місті Києві теплову енергію. На підтвердження означених обставин Компанія надала суду копії відповідних актів приймання-передавання товарної продукції № 11/2020-1532601 за листопад 2020 року, № 12/2020-1532601 за грудень 2020 року, № 1/2021-1532601 за січень 2021 року, № 2/2021-1532601 за лютий 2021 року, № 3/2021/1532601 за березень 2021 року, № 4/2021-1532601 за квітень 2021 року, № 8/2021-1532601 за серпень 2021 року, № 11/2021-1532601 за листопад 2021 року, № 12/2021-1532601 за грудень 2021 року, № 1/2022-1532601 за січень 2022 року, підписаних первісним позивачем та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", а також скріплених відбитками їх печаток.
Також у матеріалах справи наявні копії відповідних платіжних доручень, які підтверджують оплату Компанією на користь третьої особи вартості вищенаведеної теплової енергії, поставленої протягом вищевказаних періодів за Договором № 1532601.
Разом із тим, судом встановлено, що Товариство на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., зареєстрованого за № 346 (реєстраційне посвідчення від 17.05.2010 року № 022640) є власником нежитлових приміщень площею 165,3 м2 (у підвалі будинку) та площею 288,5 м2 (на першому поверсі), розташованих у вищевказаному будинку по вулиці Велика Васильківська в місті Києві. Опалювальна площа належних Товариству приміщень становить 288,5 м2.
Відповідно до листа КП "Київтеплоенерго" від 03.07.2019 року № 40/22/1/5618 фахівцями СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго" проведено обстеження підвального приміщення за адресою Велика Васильківська, 2 та встановлено:
- теплова мережа, що проходить через підвальне приміщення за зазначеною адресою (ділянка ТНЗ 2 Ду 100 мм між підвалом ж/б вул. Велика Васильківська, 6 та вул. Велика Васильківська, 2), в якому на даний час знаходиться Товариство, згідно зі схемою розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін утримується на балансі Компанії, яка несе відповідальність за її обслуговування та слідкує за її технічним станом.
Згідно з актом КП "Київтеплоенерго" від 10.01.2019 року № 4/01-626 під час обстежень нежилого приміщення Товариства площею 288,5 м2, розташованого на 1-му поверсі житлового будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві, було встановлено, що через вказане приміщення проходять транзитом 4 (чотири) стояки загальнобудинкової системи опалення, опалювальні прилади до них не під'єднано, ознаки відключення опалювальних приладів від будинкових стояків системи опалення не виявлено. Згідно з актом від 08.04.2010 року № 01-06/109 встановлено, що нежитлові приміщення Товариства, що розташовані на 1-му поверсі, були підключені до будинкової системи через окрему врізку, виконану в тепловому пункті житлового будинку після засувок №№ 1, 2, але перед вузлом обліку теплової енергії житлового будинку та елеваторним вузлом (по воді).
У листі Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" від 21.01.2021 року № 30/3/2/894 зазначено, що теплопостачання нежитлових приміщень будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) в місті Києві (у т.ч. приміщення Товариства) здійснюється на підставі Договору № 1532601, а третя особа не має прямих договірних відносин з Товариством.
Разом із тим, матеріали справи містять акт ПАТ "Київенерго" від 12.02.2018 року № 2/02-28, в якому вказано, що на момент обстеження в нежитловому приміщенні, власником якого є Товариство (знаходяться бутік "Галерея Noblesse" та ювелірний бутік "Доміані"), було виконано відключення опалювальних приладів від системи централізованого теплопостачання. Проектно-дозвільна документація, затверджена балансоутримувачем будинку та ПАТ "Київенерго", на відключення нежитлового приміщення Товариства від мереж ЦО не надана. Стіни в межах приміщення зашиті декоративними (гіпсокартоновими) перегородками та вітринами. Перевірити наявність виконаних робіт з утеплення сумісних з іншими приміщеннями в будинку стін, стелі та підлоги, а також теплової ізоляції транзитних трубопроводів будинкової системи опалення не є можливим. Акту огляду прихованих робіт, який засвідчує виконання вищезазначених робіт, не надано. Без надання зазначеної документації нараховувати за спожиту теплову енергію нежитлових приміщень Товариства має здійснюватися згідно діючих тарифів.
Судом встановлено, що 01.05.2019 року між Товариством (споживач) та Компанією (виконавець) було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - Договір).
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених контрагентів.
У пунктах 1.1, 1.3, 1.6, 1.7, 1.10 Договору сторонами погоджено такі терміни:
"Будинок" - багатоквартирний будинок № 2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська;
"Приміщення" - нежитлове приміщення загальною площею 288,5 м2, яке належить споживачу та розташоване у фасадній частині будинку, а також нежитлове приміщення, загальною площею 165,3 м2, яке належить споживачу та розташоване в підвалі будинку (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2020);
"Послуги" - житлово-господарські послуги (послуги з управління будинком), які спрямовані на забезпечення належних умов проживання та перебування осіб у жилих та нежилих приміщеннях, будинках та спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків та правил, перелік та порядок надання яких визначений вказаним Договором;
"Внутрішньобудинкові системи" - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку та прибудинкової території;
"Споживач" - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до пункту 2.1 Договору його предметом є регулювання взаємовідносин сторін щодо забезпечення користування, утримання, обслуговування та експлуатації приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об'єктів благоустрою, які входять до будинку.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Договору виконавець взяв на себе зобов'язання забезпечити належне надання послуг з управління будинком, визначених цим Договором, що пов'язані з користуванням, утриманням та обслуговуванням приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об'єктів благоустрою, а споживач, у свою чергу, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця та виконувати інші зобов'язання і правила щодо користування та експлуатації приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об'єктів благоустрою, визначених або передбачених Договором.
У пункті 3 Договору сторони визначили, що виконавець надає послуги з управління будинком відповідно до тарифу, його структури та строків надання послуг. Вартість послуг виконавця сплачується споживачем за чинними на час сплати тарифами.
За умовами пункту 3.5 Договору в зазначені цим Договором послуги також включаються послуги на постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення за наявності засобу обліку теплової енергії будинку згідно з тарифом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго". Споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно фактично опалюваній площі (об'єму) приміщення. Плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 та рахунків, виставлених Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", та сплачується на підставі відповідного рахунку. Вказаний тариф може змінюватись в залежності від виставленого рахунку теплопостачальної організації.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.4, 4.5 Договору плата за послуги з управління будинком, що надаються за цим Договором, нараховується виконавцем та сплачується споживачем щомісячно не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим.
Плата вноситься споживачем на підставі отриманого останнім рахунку.
У випадку неотримання споживачем чергового рахунку на сплату послуг за розрахунковий місяць до 15 числа наступного місяця, споживач зобов'язаний самостійно звернутися до виконавця для отримання такого рахунку не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим, та сплатити його у відповідності до умов цього Договору.
Відповідно до пункту 11.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом наступних 3 років.
За умовами пункту 11.5 даного правочину у випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити його дію або переглянути, цей Договір вважається пролонгованим на такий же строк та на тих же умовах.
Слід зазначити, що у матеріалах справи наявні виписані Компанією на відшкодування вартості споживачем послуг з теплопостачання рахунки на оплату від 04.12.2020 року № 127 на суму 1 996,05 грн., від 04.01.2021 року № 13 на суму 4 772,10 грн., від 31.01.2021 року № 38 на суму 6 101,00 грн., від 28.02.2021 року № 41 на суму 7 944,26 грн., від 31.08.2021 року № 101 на суму 7 910,20 грн., від 01.12.2021 року № 138 на суму 7 622,72 грн., від 04.01.2022 року № 2 на суму 20 265,79 грн. та від 01.02.2022 року № 25 на суму 20 809,69 грн.
Обґрунтовуючи первісний позов, Компанія посилалася на те, що Товариство у добровільному порядку не виконала обов'язку з відшкодування вартості послуг з теплопостачання пропорційно площі власника приміщення за опалювальні періоди з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року, заборгувавши таким чином виконавцю 77 421,81 грн. Крім того, зважаючи на несвоєчасне проведення розрахунків, Компанія просила суд стягнути з Товариства 4 372,82 грн. інфляційних втрат і 1 095,70 грн. 3 % річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги Компанії підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (що застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Пунктом 40 Правил на споживача теплової енергії покладений обов'язок, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Суд також звертає увагу, що відповідно до пунктів 6, 9, 14 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачі у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;
управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 3) забезпечувати цілість обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 3 частини 4 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що колективний споживач зобов'язаний забезпечувати розподіл між споживачами, об'єднаними таким колективним споживачем, обсягу спожитих комунальних послуг відповідно до законодавства.
Суд також наголошує, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону № 1875-IV) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з частинами 1-4 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону № 1875-IV) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
За змістом частини 6 статті 19 цього Закону особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону № 1875-IV) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналогічне положення щодо необхідності оплати за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, встановлено і частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у редакції Закону № 2189-VIII.
Отже, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Компанія здійснює оплату за спожиту теплову енергію згідно вузла обліку, який забезпечує загальний облік споживання комунальної послуги теплопостачання в адміністративній частині будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві на підставу укладеного з третьою особою Договору № 1532601.
Втім, нежитлове приміщення, яке знаходиться в означеному будинку та належить Товариству, не обладнано індивідуальними засобами обліку внаслідок їх демонтажу, що фактично не заперечувалося сторонами у справі, а також не має індивідуального договору на постачання теплової енергії, тобто не є індивідуальним споживачем.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що сама по собі відсутність опалювальних приладів у належному Товариству приміщенні не звільняє його від оплати теплової енергії, спожитої приміщенням від певних магістральних мереж теплопостачання.
Суд також звертає увагу, що рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2018 року в справі № 910/6472/18 за позовом Компанії до Товариства про стягнення заборгованості з відшкодування вартості послуг з теплопостачання за період з 01.11.2016 року по 01.04.2017 року та за період з 01.11.2017 року по 01.04.2018 року (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 року) встановлено факт приєднання вказаного приміщення Товариства (магазину "Noblesse") до загальнобудинкових мереж централізованого теплопостачання та відповідно отримання останнім таких послуг.
Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року в справі № 910/166/21 за первісним позовом Компанії до Товариства про стягнення заборгованості з відшкодування вартості послуг з теплопостачання за період з 01.11.2018 до 01.04.2020 та за зустрічним позовом Товариства до Компанії про зобов'язання здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 року та постановою Верховного Суду від 30.06.2022 року) встановлено факт приєднання належного відповідачу приміщення до засобу комерційного обліку теплової енергії Multical UF601 (заводський № 6806635).
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.
За змістом статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії", існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 910/6472/18 та № 910/166/21, які в установленому законом порядку набрали законної сили, є преюдиційними та повторному доказуванню не підлягають.
Заперечення Товариства проти преюдиційності означених рішень для розгляду даної справи, обґрунтовані їх постановленням за результатами розгляду справ про стягнення з Товариства відшкодування вартості послуг з теплопостачання, спожитої протягом інших періодів, не беруться судом до уваги, оскільки такі заперечення належним чином не обґрунтовані та суперечать змісту самого інституту преюдиції (який і передбачає врахування висновків суду в інших справах, які не можуть бути повністю тотожними з розглядуваною справою, зокрема, в частині спірних періодів).
Заперечення Товариства проти первісного позову з посиланням на відсутність опалювальних приладів у належних йому приміщеннях, також оцінюються судом критично з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 12, 13 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право: у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.
Самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання - будь-яка зміна проектного рішення теплопостачання об'єкта, виконана споживачем або будь-якою іншою організацією без погодження з теплопостачальною організацією (пункт 3 Правил).
Згідно з положеннями пункту 40 Правил на споживача теплової енергії покладений, у тому числі, обов'язок погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила надання послуг), яка була чинною до лютого 2022 року, та Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 24, 25, 26 Правил надання послуг споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає Порядок.
Пунктом 1 розділу III Порядку встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до централізованого опалення та постачання гарячої води, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від централізованого опалення та постачання гарячої води у разі, якщо на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від централізованого опалення та постачання гарячої води, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від централізованого опалення або гарячого водопостачання приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія).
Зі змісту пункту 7 розділу ІІ Порядку вбачається, що Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення та гарячого водопостачання та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення. Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п'яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.
За таких обставин, відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку є можливим лише за відключення централізованого опалення лише половини квартир або будинку в цілому.
Матеріали справи не містять відповідного рішення комісії, а також проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення нежитлового приміщення відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла.
Натомість самовільне відключення споживача від внутрішньо будинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб'єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2020 року в справі № 908/1349/19.
При цьому виконання теплопостачальною організацією своїх зобов'язань щодо надання послуг централізованого опалення, зобов'язує споживача їх оплатити, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання.
Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року в справі № 6-1706цс15, від 11.11.2015 року в справі № 6-1192цс15.
Разом із тим, посилання Товариства на те, що Компанією не виконано корегування технічної документації - не внесено зміни до схем внутрішньобудинкових мереж центрального опалення та не виконані роботи після їх реконструкції, що унеможливлює приєднання опалювальних приладів належного Товариству приміщення до внутрішньобудинкових мереж, оскільки позивач не відновив відгалуження від стояків внутрішньобудинкової системи теплопостачання у межах приміщення відповідача для приєднання останнім опалювальних приладів до відповідної мережі, не беруться судом до уваги, оскільки наведені обставини, що стосуються правомірності чи неправомірності таких дій Компанії, не входять до безпосереднього предмета доказування у цій справі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що самовільне втручання в систему теплопостачання житлового будинку шляхом демонтажу опалювальних приладів без перерахунку теплового навантаження системи опалення житлового будинку та зменшення обсягу споживання теплової енергії не звільняє відповідача за первісним позовом, як власника нежитлових приміщень від виконання його обов'язку з оплати теплової енергії пропорційно розміру площі нежитлових приміщень, власником яких є Товариство.
Заперечуючи проти первісного позову, Товариство також вказувало, що Правила надання послуг (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже розподіл обсягів теплової енергії та її вартості врегульовано Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 22.11.2018 року № 315. Однак такі заперечення оцінюються судом критично з огляду на те, що вищенаведені Правила надання послуг були чинними протягом усього періоду виникнення спірної у даній справі заборгованості Товариства (з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року) та втратили чинність лише на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85, прийнятої 02.02.2022 року.
Також відповідач зазначав, що внаслідок реконструкції нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, їх загальна опалювальна площа змінилася і не відповідає площі 1 695,9 м2, на яку Компанія здійснює розподіл обсягів і вартості теплової енергії у позовній заяві, що, на думку Товариства, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.
Так, Товариство вказувало, що 12.11.2022 року припинено реєстрацію об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер: 1943683580000) загальною площею 120,0 м2 (розташованого у багатоквартирному будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві), що раніше належало на праві власності ТОВ "О.К. та партнери" внаслідок його реконструкції та об'єднання на підставі висновку щодо можливості об'єднання об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 235, виданий 16.11.2021 року, видавник: ФОП Левко Тетяна Григорівна, інженер з інвентаризації нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою № 309598654 від 12.09.2022 року (з присвоєнням йому іншої адреси по бульвару Шевченка, будинок № 1, корпус № 1). Більше того, частину належного ТОВ "ДСЛК" нежитлового приміщення площею 1 167,7 м2 (реєстраційний номер: 2518183780000) у результаті реконструкції виділено та приєднано до приміщення іншого будинку за адресою: бульвар Шевченка, будинок № 1, корпус № 1, що підтверджується інформаційною довідкою № 309599025 від 12.09.2022 року. За результатом наведеної реконструкції у власності ТОВ "ДСЛК" у багатоквартирному будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві залишилося нежитлове приміщення загальною опалювальною площею лише 363,6 м2, що підтверджується інформаційною довідкою № 309598753 від 12.09.2022 року.
При цьому, як вказало Товариство у відзиві на первісний позов, належне йому на праві власності нежитлове приміщення будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві загальною площею 453,8 м2, з яких: 165,3 м2 - підвальне неопалювальне приміщення та 288,5 м2 - опалювальне приміщення, реєстраційних змін не зазнало.
Проте, виходячи зі змісту означених пояснень, наведених Товариством у відзиві, з листопада 2021 року загальна опалювальна площа приміщення, на яку позивач здійснює розподіл обсягів і вартості теплової енергії, змінилась і фактично повинна становити 652,1 м2 (363,6 м2 + 288,5 м2), з урахуванням чого відповідач вказував на невірність наданого позивачем розрахунку та просив суд відмовити у задоволенні первісних вимог.
Водночас вищенаведені відповідачем обставини не свідчать про відсутність підстав для задоволення вимог Компанії, адже навіть при здійсненні розрахунку заборгованості з урахуванням загальної опалювальної площі приміщення, що, як зазначає у відзиві Товариство, фактично складає 652,1 м2, сума заборгованості відповідача за відшкодування позивачу витрат з оплати постачання теплової енергії не зменшується, а навпаки перевищує суму, заявлену до стягнення Компанією.
При цьому, Товариство не зазначило, як вказана ним обставина технічного поділу третіми особами належних їм приміщень у будинку звільнить відповідача від сплати за фактично спожиту останнім теплову енергію, вартість якої розрахована пропорційно зайнятої Товариством опалювальної площі, а також не надало будь-яких контррозрахунків суми основного боргу.
Суд додатково звертає увагу на положення укладеного між сторонами Договору, за якими Компанія взяла на себе зобов'язання забезпечити належне надання послуг з управління будинком, визначених цим Договором, що пов'язані з користуванням, утриманням та обслуговуванням приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об'єктів благоустрою (куди включено й послуги на постачання теплової енергії у гарячій воді), а Товариство зобов'язалося своєчасно (щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим) та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що загальна сума боргу Товариства з відшкодування вартості послуг з теплопостачання пропорційно площі власника приміщення за опалювальні періоди з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року, яка складає 77 421,81 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, строк оплати якої настав, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість первісних вимог Компанії до Товариства про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим первісний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Зважаючи на неналежне виконання Товариством покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного відшкодування вартості послуг постачання теплової енергії за опалювальні періоди з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року, Компанія, з урахуванням заяви від 26.10.2022 року № 54, просила суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 095,70 грн., нарахованих на відповідні суми заборгованості у період з 01.12.2020 року по 28.02.2022 року, а також інфляційні втрати в сумі 4 372,82 грн., нараховані протягом наведеного періоду згідно з наданим Компанією розрахунком.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
У розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення означених сум у завищених розмірах.
Згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Так, нарахування Компанією компенсаційних виплат за кожен спірний місяць окремо було здійснено, починаючи з 1 числа наступного за ним місяця. Разом із тим, за умовами пункту 4.2 Договору плата за послуги з управління будинком, що надаються за цим Договором, нараховується виконавцем та сплачується споживачем щомісячно не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим. Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідні компенсаційні виплати підлягають нарахуванню протягом кожного місяця після 20 числа наступного за ним місяця з одночасним врахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.
Посилання Товариства на те, що спірні компенсаційні виплати підлягають нарахуванню лише після закінчення строку, встановленого у направленій йому вимозі Компанії від 29.08.2022 року № 38 (після 09.09.2022 року), не беруться судом до уваги, оскільки строк виконання спірних зобов'язань прямо встановлений в укладеному між сторонами Договорі, у зв'язку з чим, у даному випадку, приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.
Посилання Товариства на розірвання Договору на підставі адресованої Компанії заяви від 24.03.2022 року № 24/03/2022-1 не спростовують обґрунтованості первісних вимог в частині наявності підстав для нарахування компенсаційних виплат, оскільки така заява була направлена на адресу Компанії лише у березні 2022 року, тоді як спірним у даній справі періодом виникнення заборгованості Товариства є 01.11.2020 року - 01.02.2022 року. Разом із тим, за загальним правилом, закріпленим у частині 3 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору.
Більше того, у заяві від 24.03.2022 року № 24/03/2022-1 Товариство в якості підстави для розірвання Договору посилалося на його пункт 11.5, яким фактично врегульовано порядок пролонгації даного правочину. Однак положень про надання Товариству права на односторонню відмову (розірвання) Договору означений пункт не містить.
Враховуючи вищенаведене, та одночасно зважаючи на допущені Компанією методологічні помилки при визначенні початкових дат періодів прострочення спірних сум, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з Товариства на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача по кожному щомісячному зобов'язанню окремо), є 964,26 грн., з яких: 71,20 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 1 996,05 грн. за прострочення відшкодування теплової енергії в листопаді 2020 року у період з 22.12.2020 року (вівторок) по 28.02.2022 року; 158,46 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 4 772,10 грн. за прострочення відшкодування теплової енергії в грудні 2020 року у період з 21.01.2021 року по 28.02.2022 року; 186,04 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 6 101,00 грн. за прострочення відшкодування теплової енергії в січні 2021 року у період з 23.02.2021 року по 28.02.2022 року; 223,96 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 7 944,26 грн. за прострочення відшкодування теплової енергії в лютому 2021 року у період з 23.03.2021 року по 28.02.2022 року; 200,63 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 7 773,96 грн. за прострочення відшкодування теплової енергії в березні 2021 року у період з 21.04.2021 року по 28.02.2022 року; 3,18 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 136,24 грн. за прострочення відшкодування теплової енергії в квітні 2021 року у період з 21.05.2021 року по 28.02.2022 року; 43,86 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 7 622,72 грн. за прострочення відшкодування теплової енергії в листопаді 2021 року у період з 21.12.2021 року по 28.02.2022 року; 64,96 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 20 265,79 грн. за прострочення відшкодування теплової енергії в грудні 2021 року у період з 21.01.2022 року по 28.02.2022 року; 11,97 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 20 809,69 грн. за прострочення відшкодування теплової енергії в січні 2022 року у період з 22.02.2022 року по 28.02.2022 року.
Крім того, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню з Товариства на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача по кожному щомісячному зобов'язанню окремо), є 3 360,27 грн.
Слід зазначити, що відповідачем обґрунтованого контррозрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат надано суду не було.
За таких обставин, стягненню з Товариства на користь Компанії підлягає 3 % річних у розмірі 964,26 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 360,27 грн., тоді як у задоволенні вимог Компанії про стягнення з відповідача 131,44 грн. 3 % річних та 1 012,55 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи вищенаведене, первісний позов Компанії підлягає частковому задоволенню.
Разом із тим, в обґрунтування зустрічних вимог Товариство посилалося на те, що споживання теплової енергії нежитловим приміщенням відповідача вірогідно здійснюється крізь стіни приміщення від суміжних приміщень одночасно від обох наявних в будинку теплових мереж, а не лише від теплової мережі, на постачання до якої Компанією з третьою особою укладено договір, і тому розподіл їх обсягу і вартості має здійснюватися не лише на користь позивача, а і на користь третьої особи у відповідних частках:
- облік теплової енергії здійснюється засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильником) Multical UF601 (заводський № 6806635) відповідно до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються позивачем на відповідача;
- у приміщенні відповідача знаходяться відгалуження від стояків вертикальної розводки внутрішньобудинкової мережі опалення, облік теплопостачання якої здійснюється не лічильником позивача, другим встановленим у будинку засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильника) Multical 66E (заводський № 4638830) згідно з умовами договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності від 19.09.2018 року № 10030007, нарахування обсягів і вартості теплової енергії за яким не відноситься до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються третьою особою на власників квартир будинку.
Відповідно до правил, визначених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 22.11.2018 року № 315, та пункту 25 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, розподіл загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії в будинку, де усі приміщення не оснащені приладами обліку теплової енергії, між споживачами здійснюється пропорційно площам таких приміщень у загальній опалювальній площі приміщень будинку від загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії.
Так, за наявною у Товариства інформацією, загальна опалювальна площа приміщень в будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві становить 1 574,10 м2. За даними складених третьою особою актів від 30.07.2019 року № 2/02-4/07-172 та від 30.07.2019 року № 2/02-4/07-172(1) внутрішньобудинкова мережа теплопостачання має не просту структуру, а має розташування та обслуговує квартири та нежитлові приміщення як "змійовик": одночасно і квартири і нежитлові приміщення. Товариство вказувало, що багатоквартирний будинок № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві обладнаний двома відокремленими одна від одної внутрішньобудинковими мережами теплопостачання, кожна з яких має свій індивідуальний тепловий пункт, свій комерційний засіб обліку теплової енергії та кожна з яких постачає тепло у відокремлені частини будинку - в житлову частину (квартири) та адміністративну частину (нежитлові приміщення): однією мережею здійснюється теплопостачання адміністративної частини будинку за договором від 19.07.2018 року № 1532601, спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку Multical UF 601 (заводський № 6806635); другою мережею здійснюється теплопостачання житлової частини будинку за індивідуальними договорами з кожним власником квартир без колективного договору, загальний спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку Multical 66E (заводський № 4638830). Водночас укладений між КП "Київтеплоенерго" і Компанією договір від 19.09.2018 року № 10030007 "Про співпрацю виконання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води" не передбачає обліку і розподілу обсягів теплової енергії, його умовами передбачено лише обслуговування цих мереж.
За таких обставин, Товариство просило суд зобов'язати Компанію здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії вищенаведеного будинку за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року за даними показників обох зазначених ним засобів комерційного обліку теплової енергії.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.
За таких обставин, суд звертає увагу, що статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку здійснити перерахунок вартості послуг саме у разі неналежного виконання договору.
У той же час, матеріали справи не містять, а Товариством не надано будь-яких доказів того, що останньому надано послуги не в повному обсязі, або неналежної якості.
Крім того, згідно з пунктом 5.1 Договору в разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних або якісних показників від нормативних, виконавець здійснює перерахунок розміру плати за надані послуги. У цілях цього Договору сторони погодились, що у випадку надання виконавцем послуг неналежної якості або ненадання послуг, включених у рахунок, споживач повинен звернутися до виконавця з письмовою вимогою для проведення перерахунку належних до сплати платежів. Така письмова вимога споживача має бути надіслана виконавцю протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання рахунку виконавця. Виконавець має розглянути подану таким чином письмову вимогу та проінформувати споживача у письмовій формі протягом 10 (десяти) робочих днів про результати розгляду вимоги споживача з одночасним наданням нового рахунку з перерахованим розміром суми, належної до сплати, у випадку, якщо вимоги підлягають задоволенню.
Вимоги чи претензії, що подаються виконавцю не у письмовій формі та/або із порушенням строків їх подання, що встановлені цим Договором, не підлягають розгляду виконавцем. У такому випадку споживач зобов'язаний оплатити надані послуги у відповідності до виставленого та наданого виконавцем рахунку, відповідно до умов цього Договору та протягом строку, що встановлений цим Договором для здійснення оплати (пункт 5.2 цієї угоди).
Проте Товариством не було надано суду належних доказів звернення до Компанії з письмовими вимогами для проведення перерахунку належних до сплати платежів за кожний спірний у даній справі місяць, а також надіслання виконавцю таких вимог протягом 5 робочих днів після отримання рахунків (які Товариство згідно з пунктом 4.5 Договору в будь-якому разі зобов'язане отримувати самостійно).
Зважаючи на встановлені судом в межах розгляду первісного позову фактичні обставини даної справи, враховуючи обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 910/6472/18 та № 910/166/21, а також беручи до уваги наведені вище норми і вимоги законодавства та висновки, яких дійшов суд, розглядаючи первісний позов, суд вважає безпідставними позовні вимоги за зустрічним позовом та вказує, що у даному випадку підстави, з яких суд дійшов висновку про задоволення первісного позову, виключають можливість задоволення зустрічного позову Товариства про зобов'язання Компанії здійснити перерахування розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Проте Товариство у встановленому законом порядку не довело наявності тих обставин, на які воно посилалося як на підставу пред'явлених зустрічних вимог.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог Компанії та відмову в задоволенні зустрічних вимог Товариства у даній справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Компанія у позовній заяві, а Товариство - у зустрічному позові повідомили про наявність у них наміру подати докази на підтвердження розміру понесених ними витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати сторін на оплату професійної правничої допомоги.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" (04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 13/15; код ЄДРПОУ 32385845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" (04053, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 2; код ЄДРПОУ 32597613) 77 421 (сімдесят сім тисяч чотириста двадцять одну) грн. 81 коп. основного боргу, 964 (дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 26 коп. 3 % річних, 3 360 (три тисячі триста шістдесят) грн. 27 коп. інфляційних втрат та 2 446 (дві тисячі чотириста сорок шість) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" відмовити.
6. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" на професійну правничу допомогу на 26.04.2023 року о 17:40 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 8.
7. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ними заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
8. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
9. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.04.2023 року.
Суддя В.С. Ломака