ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.04.2023Справа № 910/2113/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА ТРАНС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ"ДІПТРАНСГАЗ"
про стягнення 305763,16 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДА ТРАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ"ДІПТРАНСГАЗ" про стягнення 305763,16 грн, з яких: 201119,88 грн - сума основного боргу, 90678,33 грн - інфляційні втрати, 13964,95 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №20/07/2020-Н від 20.07.2019 про надання послуг спецтехнікою в частині оплати за надані послуги.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2113/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.02.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 01601, місто Київ, ВУЛ.ЕСПЛАНАДНА, будинок 20, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
Ухвала суду від 16.02.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду 29.03.2023 поштовим відділенням зв'язку.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.
Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДА ТРАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТГ"ДІПТРАНСГАЗ" укладено договір №20/07/2020-Н від 20.07.2019 про надання послуг спецтехнікою, на виконання умов якого позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 201119,88 грн на підтвердження чого надав до матеріалів позовної заяви копії Актів надання послуг: №1795 від 21.09.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом екскаватора та послуги очікування на суму 15561,29 грн; №1796 від 21.09.2020 на послуги екскаватора на суму 22099,90 грн; №1797 від 21.09.2020 на послуги котка на суму 28080,00 грн; №1798 від 21.09.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом котка, навантаження/розвантаження трала та послуги очікування на суму 20872,49 грн; №1799 від 21.09.2020 на послуги крана на суму 35061,29 грн; №2216 від 03.11.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом на суму 40812,71 грн; №2217 від 03.11.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом на суму 5608,19 грн; №2218 від 03.11.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом на суму 33024,01 грн; а також копії товарно-транспортних накладних за період з 21.09.2020 по 03.11.2020 та талонів замовника.
Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач оплату наданих позивачем послуг не здійснив, у зв'язку із чим заборгованість відповідача по договору №20/07/2020-Н від 20.07.2019 становить 201119,88 грн.
Між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період: 21.09.2020 - 31.03.2021 за договором №20/07/2020-Н про надання послуг спецтехнікою, згідно із яким станом на 31.03.2021 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ"ДІПТРАНСГАЗ" становить 201119,88 грн.
Позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 113 від 21.05.2021 із вимогою сплатити вказану заборгованість за договором №20/07/2020-Н від 20.07.2019. Однак відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості у досудовому порядку не сплатив.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №20/07/2020-Н від 20.07.2019, позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості у сумі 201119,88 грн, а також нарахованих внаслідок простроченням виконання грошового зобов'язання 3% річних у сумі 13964,95 грн та інфляційних втрат у сумі 90678,33 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
20.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДА ТРАНС" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТГ"ДІПТРАНСГАЗ" (замовник, відповідач) укладено договір №20/07/2020-Н про надання послуг спецтехнікою (надалі - договір) відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику за його заявкою послуги автотранспортом та вантажопідйомними машинами та механізмами (надалі - техніка), з особами, які мають право на керування такою технікою, в технічно-справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника. Заявка надається замовником в усній формі у телефонному режимі або електронною поштою. Замовник повинен надати виконавцю заявку на послуги Техніки не пізніше ніж за добу, що передує дню в якому потрібно отримати послуги.
Відповідно до п.2.1. договору сума оплати за роботу техніки визначається на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг.
На кожен вид виконаних робот (наданих послуг) оформляється акт виконаних робіт, в якому зазначається вид і кількість техніки, об'єм, назва та вартість робіт, строки початку й закінчення робіт. Вартість роботи персоналу виконавця та паливно-мастильних матеріалів включено до вартості робіт (п.2.2. договору).
Згідно із п.2.3. договору основним документом для визначення кількості відпрацьованого технікою часу є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний представниками виконавця і замовника. Акт виконаних робіт (наданих послуг) готує виконавець і передає на підпис замовнику не пізніше 3-х робочих днів після закінчення робіт. Замовник зобов'язаний підписати акт на протязі 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання, або в той самий строк надати мотивовану відмову від його підписання.
Пунктом 2.4. договору сторонами погоджено, що розрахунки за послуги виконується на протязі 5-ти (п'яти) банківських днів після підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами у відповідності до п.2.2 цього договору шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
За згодою сторін замовник може виконувати авансову оплату за надані послуги на підставі наданих виконавцем рахунків (п.2.5. договору).
У пп.3.2.1. п.3.2. договору замовник зобов'язується виконувати оплату послуг на умовах цього договору.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020. Сторонами погоджено, що у разі якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 1 (один) місяць з дати закінчення строку дії договору не заявить про його припинення, то договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах. (п.7.1.,7.4. договору).
Як підтверджено наданими позивачем у матеріали справи копіями Актів надання послуг: №1795 від 21.09.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом екскаватора та послуги очікування на суму 15561,29 грн; №1796 від 21.09.2020 на послуги екскаватора на суму 22099,90 грн; №1797 від 21.09.2020 на послуги котка на суму 28080,00 грн; №1798 від 21.09.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом котка, навантаження/розвантаження трала та послуги очікування на суму 20872,49 грн; №1799 від 21.09.2020 на послуги крана на суму 35061,29 грн; №2216 від 03.11.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом на суму 40812,71 грн; №2217 від 03.11.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом на суму 5608,19 грн; №2218 від 03.11.2020 на перевезення вантажним автомобільним транспортом на суму 33024,01 грн; а також копіями товарно-транспортних накладних за період з 21.09.2020 по 03.11.2020 та талонів замовника, позивач на виконання умов договору про надання послуг спецтехнікою №20/07/2020-Н від 20.07.2019 надав відповідачу, а останній прийняв послуги на загальну суму 201119,88 грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг на суму 201119,88 грн.
На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував 3% річних у сумі 13964,95 грн (за період з 29.09.2020 по 07.02.2023 на суму 121674,97 грн; за період з 11.11.2020 по 07.02.2023 на суму 79444,91 грн) та інфляційні втрати у сумі 90678,33 грн (за період з жовтня 2020 року по січень 2023 року на суму 121674,97 грн; за період з листопада 2020 року по січень 2023 року на суму 79444,91 грн).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
Предметом договору про надання послуг є процес надання послуг, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.
Послуга тісно пов'язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення діяльності) й навіть невіддільна від них, але все ж таки не збігається з такими діями (діяльністю) й існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, що споживається в процесі вчинення відповідних дій (здійснення діяльності) виконавцем.
Згідно із наданих позивачем у матеріали справи Актів надання послуг: №1795 від 21.09.2020, №1796 від 21.09.2020 №1797 від 21.09.2020, №1798 від 21.09.2020, №1799 від 21.09.2020, №2216 від 03.11.2020, №2217 від 03.11.2020, №2218 від 03.11.2020, а також товарно-транспортних накладних за період з 21.09.2020 по 03.11.2020 та талонів замовника, загальна сума наданих позивачем послуг спецтехнікою становить 201119,88 грн.
Зазначені вище акти надання послуг підписані відповідачем без зауважень та заперечень щодо обсягу та суми наданих послуг.
Підписання відповідачем актів надання послуг, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на вище наведені норми законодавства, враховуючи погоджені сторонами у п.2.4. договору строки оплати, оплата вартості послуг мала бути здійснена у такі строки:
згідно із актами №1795 від 21.09.2020, №1796 від 21.09.2020 №1797 від 21.09.2020, №1798 від 21.09.2020, №1799 від 21.09.2020 - у строк до 28.09.2020;
згідно із актами №2216 від 03.11.2020, №2217 від 03.11.2020, №2218 від 03.11.2020 - у строк до 10.11.2020.
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату наданих позивачем послуг не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 201119,88 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому суд зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. У свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.
Невиконане зобов'язання за договором у сумі 201119,88 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за надані послуги у сумі 201119,88 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 201119,88 грн.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 13964,95 грн (за період з 29.09.2020 по 07.02.2023 на суму 121674,97 грн; за період з 11.11.2020 по 07.02.2023 на суму 79444,91 грн) та інфляційні втрати у сумі 90678,33 грн (за період з жовтня 2020 року по січень 2023 року на суму 121674,97 грн; за період з листопада 2020 року по січень 2023 року на суму 79444,91 грн), суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок 3% річних є арифметично правильними, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 13964,95 грн суд вважає обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що правильною до стягнення з відповідача є сума 89238,06 грн (54 677,61 грн (121 674,97 x 1.44937435 - 121 674,97) + 34 560,45 грн (79 444,91 x 1.43502411 - 79 444,91)). Відтак, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат є частково обґрунтованими.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про дійшов висновку часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА ТРАНС", а саме: в частині стягнення заборгованості у сумі 201119,88 грн, 3% річних у сумі 13964,95 грн та інфляційних втрат у сумі 89238,06 грн, всього: 304322,89 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ"ДІПТРАНСГАЗ" (01601, місто Київ, ВУЛ.ЕСПЛАНАДНА, будинок 20, ідентифікаційний код 34047002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА ТРАНС" (37300, Полтавська обл., місто Гадяч(пн), ВУЛИЦЯ ПЕРШОТРАВНЕВА, будинок 1, ідентифікаційний код 41182914) заборгованість у сумі 201119,88 грн, 3% річних у сумі 13964,95 грн, інфляційні втрати у сумі 89238,06 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 4564,84 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 13.04.2023.
Суддя С.О. Турчин