ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.04.2023Справа № 910/1939/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК"
до Фізичної особи-підприємця Дмитрієнка Олександра Валентиновича
про стягнення 72301,92 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дмитрієнка Олександра Валентиновича про стягнення 72301,92 грн заборгованості за заявою про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців №011/3187/626025" від 15.08.2019 станом на 23.09.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №011/3187/626025 від 15.08.2019 (за заявою "Кредитна картка для підприємців №011/3187/626025 від 15.08.2019).
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1939/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
17.02.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на ухвалу про відкриття провадження у справі.
Оскільки, відзив на ухвалу про відкриття провадження у справі, що поданий відповідачем через електронну пошту, не скріплений електронним цифровим підписом, вказаний відзив не вважається таким, що підписаний заявником. У зв'язку із наведеним, суд керуючись ст. 42, 170, 233 Господарського процесуального кодексу України залишає без розгляду поданий на електронну пошту відзив відповідача.
23.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на ухвалу про відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що відзив на ухвалу про відкриття провадження у справі за своїм змістом є відзивом на позов. Відзив на позов поданий у строки встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі, у зв'язку із чим прийнятий судом до розгляду.
03.04.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшли письмові пояснення (відповідь на відзив) вих. № 114/5-254751 від 27.02.2023.
Згідно з частиною 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
У відповідності до ч.1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.1, 2 ст.114 ГПК України).
Ухвалою про відкриття провадження від 15.02.2023 позивачу було надано строк для подання до суду відповіді на відзив - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У письмових поясненнях (відповідь на відзив) вих. № 114/5-254751 від 27.02.2023 позивач зазначає, що 20.02.2023 Акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" отримано відзив на позов.
Вирішуючи питання щодо строків подання письмових пояснень (відповіді на відзив), суд зазначає таке.
З доданих до письмових пояснень копій списку згрупованих відправлень та квитанції про оплату поштових послуг вбачається, що відповідь на відзив направлена на адресу суду 27.02.2023 (в строк встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі) за номером поштового відправлення 0600024332036. Однак, згідно із відомостями в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" в документах по справі №910/1939/23 відсутня відповідь на відзив. За вказаних обставин суд вважає за необхідне прийняти до розгляду подані позивачем письмові пояснення (відповідь на відзив) вих. №114/5-254751 від 27.02.2023.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач (позичальник) допустив порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №011/3187/626025 від 15.08.2019 (за заявою "Кредитна картка для підприємців №011/3187/626025 від 15.08.2019) щодо своєчасного та у повному обсязі повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим у відповідача станом на 23.09.2022 утворилася заборгованість за дозволеним овердрафтом у розмірі 72301,92 грн, в тому числі простроченої заборгованості з обов'язкового щомісячного внеску в розмірі 33102,35 грн.
Позивач вказує, що оскільки відповідачем порушені зобов'язання зі своєчасної сплати кредиту та платежів, 03.10.2022 позивач направив відповідачу вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором вих.№114/5-К-257173 від 26.09.2022.
Оскільки позичальник заборгованість за кредитом не погасив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дмитрієнка Олександра Валентиновича 72301,92 грн заборгованості за заявою про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців №011/3187/626025" від 15.08.2019 станом на 23.09.2022.
Позиція відповідача
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що обов'язки згідно кредитного договору №011/3187/626025 від 15.08.2019 про надання кредиту у сумі 100000,00 грн та сплату відсотків у розмірі 29,90% річних виконувались ним без жодного порушення щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів у визначені терміни. Однак, починаючи з 24.02.2022 відбулося погіршення фінансового стану через форс-мажорні обставини та введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану, на підтвердження чого відповідач надав копії декларацій платника єдиного податку за 4 квартали 2022 року. З урахування чого та беручи до уваги те, що Міністерство енергетики України наказом №384 від 11.11.2022 затвердило графіки відключення електроенергії, відповідач зазначає, що не мав достатніх ресурсів продовжувати професійну діяльність і обслуговувати кредит та був позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов'язання за кредитним договором. Також відповідач зазначає, що Національний банк України постановою №23 від 25.02.2022 надав дозвіл банкам не враховувати несплату за кредитами як прострочення протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення. Проте, відповідач не ініціював пропозицій щодо відтермінування сплати боргу. Посилаючись на викладені у відзиві обставини, відповідач у просив суд частково відхилити вимоги позивача, реструктуризувати заборгованість та продовжити виплату боргу на строк 12 місяців рівними частинами. Також відповідач на підставі Закону України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" просить суд не включати штрафи та пеню до суми заборгованості у період від 24.02.2022.
Так, судом встановлено, що 15.08.2019 між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Дмитрієнком Олександром Валентиновичем (клієнт) було укладено Заяву про надання Кредиту "Кредитна картка для підприємців" №011/3187/626025 до договору банківського обслуговування (укладеного підписанням Угоди № CMDPE-602528 від 12.08.2019) (надалі - кредитний договір),
У відповідності до п.1.3. Статуту Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (в редакції 2021 року) протоколом Загальних зборів акціонерів № Зб-62 від 23.04.2021 прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на Акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК". Акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" є правонаступником за всіма правами та обов'язками Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ".
Відповідно до п.1.1. кредитного договору з дати початку кредитування клієнт має право отримати, а банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку (далі - КР), надати клієнту в межах поточного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом договірного списання банком коштів.
Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250 000,00 грн в межах якого встановлюється поточний ліміт кредиту (п.1.2. кредитного договору).
Розмір поточного ліміту на дату підписання заяви 100000,00 грн (п.1.3. кредитного договору).
Строк кредиту становить 24 місяці та закінчується 15.08.2021 (п.1.4. кредитного договору).
Протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних (п.1.5. кредитного договору).
Процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом складає 49 % річних (п.1.6. кредитного договору).
Відповідно до умов п.3.1. кредитного договору, строк кредиту, встановлений п. 1.4. заяви, без укладення додаткових заяв (договорів) до заяви, банк має право продовжити на той самий строк, за умови, що на останній робочий день строку кредиту банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку кредиту. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів після продовження строку кредиту розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку кредиту.
Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються в порядку, визначеному підпунктами 2.5.5.-2.5.6. пункту 2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил, за фактичне користування кредитом на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, до яких застосовується пільговий період.
Клієнт зобов'язаний до 10 числа включно кожного місяця, наступного за місяцем користування кредитом, сплатити банку обов'язковий щомісячний платіж в розмірі 15 % від власної заборгованості перед банком (яка включає заборгованість за кредитом, проценти, неустойки, комісійні винагороди за обслуговування карткового рахунку, проценти за недозволеним овердрафтом), але не менше фіксованої суми, встановленої тарифами банка або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менша за зазначену суму. Заборгованість за недозволеним овердрафтом та сума прострочених грошових зобов'язань клієнта за договором мають бути сплачені клієнтом в повному обсязі негайно (п.4.2. кредитного договору).
Відповідно до умов пункту 4.3 кредитного договору у визначений пунктом 4.2 заяви строк клієнт має забезпечити наявність коштів на картковому рахунку або на рахунку, зазначеному в пункті 1.7. Заяви, а у випадку його відсутності/закриття - на будь - яких інших рахунках клієнта в банку (в тому числі - на рахунках Клієнта як фізичної особи), для подальшого здійснення банком договірного списання коштів згідно з умовами, передбаченими пунктом 9 Угоди. Погашення заборгованості за кредитом, процентів, неустойок, комісійних винагород за обслуговування карткового рахунку, процентів за недозволеним овердрафтом здійснюються шляхом здійснення банком договірного списання у визначеному пунктом 9 Угоди порядку. У випадку об'єктивної неможливості забезпечення клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо), з яких банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення клієнтом заборгованості за кредитом, погашення клієнтом заборгованості може бути здійснене клієнтом будь - яким іншим шляхом, погодженим банком.
Черговість погашення заборгованості за кредитом визначається п.2.5.10 п. 2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил. У разі виникнення у процесі обслуговування та отримання клієнтом послуг банку будь - якої заборгованості Клієнта перед банком, банк має право самостійно здійснювати черговість погашення заборгованості клієнта за кредитом (п. 4.4 кредитного договору).
Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил, клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини сторін за цією заявою поширюються положення договору, Правил, в тому числі розділу 8 Правил. Клієнт зобов'язується дотримуватись умов договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови надання Банком кредитів. Підписанням цієї Заяви клієнт підтверджує, що до відносин сторін за цією заявою застосовуються всі положення договору в тому числі розділ 8 Правил так само як би текст Правил був би власноручно підписаний клієнтом (п. 10 кредитного договору).
У відповідності до п.2.6.4. статті 2 розділу 8 Правил заборгованість за кредитом на умовах "Оплата частинами для підприємців" розраховується окремо від заборгованості за Кредитом на умовах "Кредитна картка для підприємців". При простроченні виконання клієнтом зобов'язань за кредитом на умовах "Кредитна картка для підприємців" більше ніж на тридцять календарних днів, починаючи з тридцять першого календарного дня з дня виникнення такої простроченої заборгованості, умови пункту 2.6. Статті 2 Розділу 8 Правил припиняють застосуватися, вся заборгованість за Кредитом на умовах "Оплата частинами для підприємців" сплачується шляхом договірного списання відповідних сум з карткового рахунку клієнта за рахунок поточного ліміту згідно з пунктом 9 Угоди, вважається заборгованістю за кредитом на умовах "Кредитна картка для підприємців" та погашається клієнтом в порядку та на умовах, передбачених пунктами 2.2. -2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил.
Згідно із матеріалів справи вбачаться, що перед укладенням та підписанням Заяви про надання кредиту, відповідач звернувся до Банку із Заявою на відкриття карткового рахунку та отримання кредиту в рамках продукту "Кредитна картка для підприємців" від 12.08.2019, де в графі "Інформація щодо кредитного ліміту" підтвердив намір отримати кредит, зазначивши суму кредитування - 100 000,00 грн.
У відповідності до умов пункту 1.1 кредитного договору банк надав клієнту кошти в межах поточного ліміту.
Згідно банківської виписки про рух коштів за період з 16.08.2019 по 02.09.2022 відповідачем було здійснено зняття готівки та здійснено безготівкові платежі.
У свою чергу відповідачем не виконано умови пунктів 4.2, 4.3 кредитного договору та не здійснено щомісячного повернення коштів.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу відповідача було направлено вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором (вих. № 114/5-К-257173 від 26.09.2022). Відповідач вимогу банку не виконав та заборгованість не сплатив.
Згідно із розрахунком позивача станом на 23.09.2022 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 72301,92 грн, з яких: прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску в розмірі 33102,35 грн та 39199,57 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до ч.2 ст.639 ЦК України, зокрема, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту, що підтверджується банківською випискою про рух коштів за період з 16.08.2019 по 02.09.2022.
Як підтверджено наданою позивачем у матеріали справи випискою про рух коштів заборгованість відповідача за кредитним договором становить 72301,92 грн.
При цьому, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18.
Судом встановлено, що виписка з рахунку відповідача підтверджує факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати кредиту та процентів за кредитним договором, позивач в порядку статей 625, 1050 Цивільного кодексу України звернувся до позичальника із вимогою (вих. № 114/5-К-257173 від 26.09.2022) про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, згідно із якою станом на 23.09.2022 заборгованість позичальника становить 72301,92 грн, з яких: 33102,35 грн - прострочена заборгованість.
Доказів надання відповідачем відповіді на вимогу, погашення заборгованості за кредитним договором або заперечень щодо отримання вказаної вимоги матеріали справи не містять.
Отже, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України кредит у сумі 72301,92 грн не повернув.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
У свою чергу відповідачем не спростовано належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, доказів на спростування заборгованості за кредитом у сумі 72301,92 грн відповідачем суду не надано.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 72301,92 грн.
З приводу посилань відповідача на погіршення фінансового стану через форс-мажорні обставини та введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану, суд зазначає таке.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Аналіз приписів статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов'язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов'язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.
Водночас у частині другій статі 218 ГК України передбачено, що не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 по справі № 915/531/17, від 26.05.2020 по справі № 918/289/19, від 17.12.2020 по справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).
З приводу доводів відповідача на те, що Торгово-промислова палата України прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, то суд зазначає, що дійсно, Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання (у цьому випадку - за кредитним договором, укладеним між сторонами).
При цьому, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
Твердження відповідача про те, що Національний банк України у постанові №23 від 25.02.2022 дозволив банкам не враховувати несплату за кредитами як прострочення протягом дії воєнного стану та 30 днів після цього, якщо несплата пов'язана із російською агресією, суд відхиляє, оскільки, вказаною постановою затверджено Правила роботи банків у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану з метою мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії Російської Федерації проти України та сприяння стабільності банківської системи України та не стосуються відносин банку і позичальника як сторін кредитного договору.
Вимоги відповідача здійснити реструктуризацію заборгованості та продовжити виплату боргу на строк 12 місяців рівними частинами можуть бути реалізовані в межах правовідносин, що виникли між сторонами, у той час як, процесуальним кодексом встановлений порядок та підстави розстрочення або відстрочення заборгованості.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, за встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 72301,92 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дмитрієнка Олександра Валентиновича заборгованості за заявою про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців №011/3187/626025" від 15.08.2019 у сумі 72301,92 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитрієнка Олександра Валентиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (01011, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 4А, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість у сумі 72301,92 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 13.04.2023.
Суддя С.О. Турчин