Справа №487/2926/22
Провадження №3/487/51/23
17.02.2023 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі судді Афоніної С. М., за участю секретаря судового засідання Горохівського О. Є., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Марченка В. І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого експертом Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи Миколаївської обласної ради, проживаючого адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААБ №325861 від 06.07.2022, 06.07.2022 о 07:55 годин в м. Миколаєві по вул. Садова, 30 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Sp Star д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатору або у медичному закладі відмовився 473939, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, суду пояснив, що 06.07.2022 він їхав на роботу по вул. Садовій біля буд. 30 його зупинили працівники патрульної поліції та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. У зв'язку з тим, що працівники поліції безпідставно його зупинили та запропонували продути драгер, він злякався можливої фальсифікації результатів проведення огляду, тому і відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проїхати в медичний заклад для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Крім, того додав, що дуже поспішав на роботу. В подальшому, після складання протоколу його не відсторонили від керування, тому він сів за кермо та поїхав.
Захисник в судовому засіданні просив провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що протокол складений з суттєвими порушеннями, а саме не вказані свідки правопорушення та не зазначено в додатках до протоколу диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора. Таким чином, даний протокол не можна вважати належним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Крім того зазначив, що у направленні на огляд водія написано, що водія доставлено в заклад охорони здоров'я, хоча ні ОСОБА_1 ні працівники поліції з місця зупинки нікуди не їхали. Тому і направленні слід вважати неналежним доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності, захисника та дослідивши у судовому засіданні докази, суд приходить до наступного:
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, до адміністративної відповідальності притягуються особи, які керують транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само особа, яка керує транспортним засобом, яка відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, 06.07.2022 о 08:02 годин складено протокол про адміністративне правопорушення ААБ №325861, згідно якого 06.07.2022 о 07:55 годин в м. Миколаєві по вул. Садова, 30 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Sp Star д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатору або у медичному закладі відмовився 473939, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім вищевказаного протоколу, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та диск з відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Так, з наданого до суду відеозапису « ОСОБА_1 », тривалістю 33 хв 57 сек, відео починається, як патрульні поліцейські їдуть в автомобілі та говорять між собою, що потрібно подати сигнал про зупинку автомобілю, який їде попереду, оскільки той «не сподобався їх старшому». В подальшому вони зупиняються та підходять до автомобіля Mitsubishi Sp Star д.н.з. НОМЕР_1 з якого вийшов ОСОБА_1 та просять документи. В ході розмови працівник поліції каже що відчуває запах алкоголю та пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи пройти медичний огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 каже, що дуже поспішає на роботу тому відмовляється проходити огляд на стан сп'яніння. Далі працівник патрульної поліції складає протокол про адміністративне правопорушення та зачитує його ОСОБА_1 . В кінці відео, водій їде з місця зупинки, а працівники поліції сідають в службовий автомобіль та обговорюють про те, що не чули запаху алкоголю від водія.
Проте, аналізуючи досліджений в судовому засіданні відеозапис з нагрудної відеокамери працівника поліції, суд критично до нього відноситься з огляду на таке.
Відеофіксація працівниками патрульної поліції адміністративних правопорушень регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026 та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395.
В свою чергу, на відеозаписі відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відомості про те, що водію було роз'яснено його права і обов'язки, а також відсутні роз'яснення водію причини його зупинки, що наштовхує суд на обґрунтовані сумніви правомірності дій працівників поліції.
Крім того, у направленні на огляд водія вказано, що водія доставлено в заклад охорони здоров'я, хоча згідно відеозапису ні ОСОБА_1 ні працівники поліції з місця зупинки нікуди не їхали. За такого, суд дійшов висновку, що направлення водія на огляд не є неналежним доказом вчинення адміністративного правопорушення
Підсумовуючи, можна дійти висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та в подальшому про відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, суду не надано. В той же час, суд критично відноситься до наданих УПП в Миколаївські області доказів, оскільки оглянутий в судовому засіданні відеозапис з бодікамери не відображає в повному обсязі обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч. 2 ст. 52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вина особи повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
Будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, повинен бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за вчинення адміністративного правопорушення за викладених у протоколі обставинах.
Виходячи з наведеного, у суду виникли обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 за обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цій справі зроблено не було.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 294 КУпАП, суд
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя С.М. Афоніна