14.04.23 Справа № 469/302/23
2-о/469/17/23
14 квітня 2023 року смт.Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання дитини.
ОСОБА_3 , яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , 23 березня 2023 року звернулась до суду із заявою, у якій просила встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що необхідне заявникові для отримання соціальних пільг та передчасного звільнення з лав ЗСУ, де він перебуває на даний час.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини).
Відповідно у порядку цивільного судочинства підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин (ч.1 ст.19 ЦПК України).
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 , встановлення зазначеного ним факту необхідне для реалізації його права на звільнення з військової служби як особи, що самостійно виховує дитину віком до 18 років, передбаченого статтею 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу", та права на отримання соціальних пільг (вид і підстави заявником не зазначені).
Тобто заявлені ним вимоги пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу, не пов'язані з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, між заявником та Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України існує адміністративний спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для звільнення заявника з військової служби з підстав передбачених пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (справа № 420/15614/22), не пов'язаний з будь-якими цивільними права та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні його певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
З врахуванням визначених законом завдань цивільного судочинства, суд визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі у зв"язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (п.п.57, 58), за якою, якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду; у випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.186, ст.ст.228-261 ЦПК України, суд-
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд Миколаївської області протягом п"ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя: