12 квітня 2023 року
справа № 695/99/15-ц
провадження № 22-ц/821/364/23
категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Мунтян К. С.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «УкриСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
24 грудня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є акціонерне товариство «УкрСиббанк») через засоби поштового зв'язку звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.07.2005 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №512/МКК, реєстраційний номер договору в системі обліку банку №10802677000 за умовами якого відповідачу було надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі 55 000 дол. США, а відповідач зобов'язувався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 27.07.2012.
В подальшому сторони 21.04.2006, 11.12.2006, 13.12.2006, 04.06.2007 та 30.01.2009 сторони укладали додаткові угоди до вказаного кредитного договору за умовами яких збільшили суму ліміту кредитної лінії до 175 000 дол. США, встановили додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, визначили схему погашення кредиту (порядок сплати платежів) та встановили кінцевий термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
Позивач вказує, що виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а відповідач, в супереч умов кредитного договору з березня 2014 року не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по наданому кредиту у встановлені договором строки та розмірі, та має заборгованість по сплаті нарахованих процентів за користування кредитними коштами, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Таким чином, станом на 08.12.2014 заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 113 670,66 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.12.2014 становить 1 781 481,25 грн, з яких: 109 871,35 дол. США, що за курсом НБУ станом на 12.12.2014 становить 1 721 937,31 грн - кредитна заборгованість; 3 799,31 дол. США , що за курсом НБУ станом на 12.12.2014 становить 59 543,95 грн - заборгованість по процентам, а сума заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит станом на 12.12.2014 становить 19 199,48 грн, з яких: 11 316,96 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 7 882,52 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Крім того, вказує, що 08.10.2014 направляв відповідачу відповідну письмову вимогу про погашення заборгованості, однак відповідачем така вимога була проігнорована та кошти позивачу повернуті не були.
На підставі наведеного, позивач просив суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача суми боргу та процентів за користування кредитом за кредитним договором №512/МКК (№10802677000) від 28.07.2005 в розмірі 113 670,66 дол. США, що за курсом НБУ станом на 12.12.2014 становить 1 781 481 (один мільйон сімсот вісімдесят одну тисячу чотириста вісімдесят одну) грн 25 коп., та заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредитом в розмірі 19 199 (дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн 48 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн.
Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2015 позов ПАТ «УкрСиббанк» було задоволено повністю, стягнуто заборгованість за кредитним договором та судові витрати по оплаті судового збору.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.10.2015 за заявою відповідача заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2015 скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.05.2018 до участі у даній справі було залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки зобов'язання по кредитному договору відповідача забезпечене предметом іпотеки, де іпотекодавцем є ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2022 року позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором №512/МКК (10802677000) від 28.07.2005 року в розмірі 113 670,66 доларів США 66 центів, що за курсом НБУ станом на 12.12.2014 становить 1 781 481, 25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредитом в розмірі 19 199 грн 48 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» суму сплаченого судового збору 3 654,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, що спростовують факт укладення між позивачем та відповідачем вказаного кредитного договору та додатків до нього суд дійшов висновку, що зазначений договір між сторонами був укладений, Банк надав кредитні кошти, а позичальник зобов'язався повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіками погашення кредиту.
Суд проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, вважав доведеним той факт, що відповідачем порушено умови Договору про надання в частині своєчасного повернення кредиту, у зв'язку з чим станом на 12.12.2014 виникла заборгованість по кредитному договору на загальну суму 113 670,66 доларів США, яка включає: заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 109 871,35 доларів США, заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 37 99,31 доларів США, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов'язань по кредитному договору шляхом пред'явлення позову до відповідача.
При визначені суми заборгованості по кредитному договору, суд взяв за основну надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалі справи, оскільки відповідач не скористався процесуальним правом надати належні та допустимі докази щодо спростування заявлених позовних вимог в частині розміру заборгованості, яка виникла за час дії кредитного договору.
З урахуванням встановлених судом обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивачем правомірно пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 19 199,48 грн, яка в свою чергу складається із пені за прострочення сплати кредиту 11 316,96 грн та пені за прострочення сплати процентів 7 882,52 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, неогрунтованим, винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив суд скасувати рішення Золотоніського міськайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2022 року та ухвали нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що, він є споживачем за договором про надання споживчого кредиту, тому регулювання правовідносин Банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 відбувалось з урахуванням норм Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц містить висновок щодо застосування даної норми Закону).
Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права (ч. 2 ст. 627, ч. 2 ст. 1050, ч. 3 ст. 1054 ЦК України, ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист право споживачів») та не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц .
Сторони кредитного договору погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також терміни щомісячного виконання зобов'язання по поверненню суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом.
Крім того, судом не було враховано подану відповідачем заяву про застосування позовної давності та наслідків спливу позовної давності та висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц та ухвалено рішення, яким безпідставно задоволено позов.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази про направлення позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту на його адресу цінним листом з описом вкладення та повідомлення про вручення.
Проте суд першої інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц, та Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №756/15123/18, у постанові від 06.10.2021 у справі № 459/1099/15-ц, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також судом не було враховано, що відсутні докази того, що він отримав в касі позивача готівку у розмірі 175 000 дол. США, а також, що він підписував додаткові угоди про внесення змін до кредитного договору від 28.07.2005.
Крім того, 02.11.2022 суд першої інстанції безпідставно провів розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 02.11.2022.
В матеріалах справи відсутні достовірні та допустимі докази, які б свідчили про те, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час розгляду справи, призначений на 12.08.2022, 09.09.2022, 21.10.2022 та 02.11.2022.
Вказує, що повістки про виклик в Золотоніський міськрайонний суд на 12.08.2022, 09.09.2022, 21.10.2022 та 02.11.2022 взагалі не отримував.
Відтак, висновки місцевого суду про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, призначений на 02.11.2022, не підтверджені жодними доказами.
Крім того, відповідач не погоджується з розміром та складом загальної заборгованості та вважає, що розрахунок загальної заборгованості по кредитному договору від 28.07.2005 позивач зробив не правильно, оскільки цей розрахунок не відповідає умовам кредитного договору та додаткам до нього.
Сума фактично отриманого відповідачем кредиту є основою для проведення усіх розрахунків заборгованості, а позивачем виконані всі розрахунки заборгованості, виходячи зі збільшеної суми ліміту кредитної лінії 175 000 дол. США, але відповідач фактично отримав лише 55 000 дол. США.
У довідці -розрахунку заборгованості за кредитом на 12.12.2014 по даним позивача за період з 28.07.2005 по 12.12.2014 відповідач фактично повернув кредит в загальній сумі 62 058,56 дол.США, а отримав фактично кредит в сумі 50 000 грн. В довідці також зазначено, що всього заборгованість за кредитом 0.00 грн, отже позивач визнає, що станом на 12.12.2014 у відповідача відсутня заборгованість по поверненню суми кредиту, оскільки у відповідача відсутні як залишок строкової заборгованості за наданим кредитом так і залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом.
Проте, суд в порушення норм процесуального права не проаналізував поданий позивачем розрахунок заборгованості на предмет його відповідності як умовам кредитного договору так і вимогам закону.
Вказане міститься у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №497/1959/15-ц.
Також зазначив, що сума фактично виданої позивачем готівки іноземної валюти відповідачу по кредитному договору може бути підтверджена лише допустимими доказами, а саме - видатковими касовими ордерами, які підписані відповідачем. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 433/423/17-ц . в постанові від 28.11.2018 у справі № 409/49/17-ц.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 08 березня 2023 року, представник АТ «УкрСиббанк» - адвокат Демчук О. В. заперечує проти доводів викладених у ній, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2022 року - залишити без змін.
В обґрунтування відзиву щодо твердження відповідача про недотримання досудового порядку врегулювання спору, передбаченого ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не врахування висновку Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, вказує, що із матеріалів справи вбачається, що прострочена заборгованість за кредитом у відповідача виникла у березні 2014 року, з цього періоду він перестав здійснювати платежі для погашення суми заборгованості по наданому кредиту у встановлені договором строки та розмірі, тому утворилась заборгованість.
У зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань Банк 07 жовтня 2014 року, тобто через шість місяців направив вимогу про дострокове повернення всієї суми кредитних коштів та сплати заборгованості, яку відповідач отримав 13 жовтня 2014 року.
Тому доводи в цій частині є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Твердження скаржника щодо неврахування висновків Верховного Суду не можуть братися до уваги, з огляду на те, що суд виклав вказані висновки з урахуванням конкретних обставин справи, наявних доказів, а Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили факту отримання позичальником досудової вимоги на виконання ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», проте у даній справі наявні докази для встановлення факту надіслання та отримання вимоги позичальником.
Щодо твердження скаржника про не застосування приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України щодо строку позовної давності, то відповідач безпідставно вказує про те, що права позивача було порушено 2008 року, а з позовом він звернувся 22.12.2014, оскільки між сторонами були укладені додаткові угоди, а згідно додаткової угоди № 5 від 30.01.2009 змінено схему погашення кредиту та змінено кінцевий термін погашення, а саме не пізніше 27.07.2020. Крім того, згідно довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював погашення , а прострочення виникли саме з березня 2014 року, а Банк звернувся до суду в грудні 2014 року, тому позовна давність не пропущена.
Умовами кредитного договору передбачено декілька альтернативних порядків надіслання вимоги про дострокове повернення кредиту, тому твердження скаржника, що така вимога має направлятися обов'язково цінним листом з описом вкладення є безпідставною.
Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження фактичного отримання в касі грошових коштів в сумі 175 000 дол. США, адвокат Банку зазначає, що позивач надав довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку, як доказ наявності заборгованості за кредитним договором, а також меморіальні ордери є належними, доказами на підтвердження отримання відповідачем кредиту та його розміру.
Щодо належних та допустимих доказів зазначає, що відповідачем не вчинено жодної процесуальної дії щодо надання заперечень відносно наданих Банком доказів: кредитного договору, розрахунку заборгованості, виписки, меморіальні ордери та інші докази, що підтверджують заборгованість.
Також є помилковим твердження скаржника, що станом на день подання відзиву у відповідача відсутній залишок заборгованості за кредитом.
Щодо твердження скаржника про розгляд справи за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений, вказує, що дії відповідача є недобросовісними.
Крім того, звертає увагу суду, що розгляд даної справи триває понад 8 років, і інформація про дату, час, місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному веб-сайті «Судова влада України», а відтак відповідач мав цікавитися станом розгляду справи та добросовісно користуватися наданими процесуальними правами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що 28.07.2005 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №12/МКК, відповідно до умов договору, Банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти, в іноземній валюті у доларах США у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі ліміту кредитної лінії 55 000 дол. США з терміном погашення до 27.07.2012, зі сплатою за користування 13% річних.
Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.
21.04.2006 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №12/МКК, якою збільшили ліміт кредитної лінії до 100 000 дол. США, та змінили термін погашення кредиту до 27.07.2012 , передбачивши новий графік погашення кредиту.
Додатковою угодою №3 від 11.12.2006 до договору №12/МКК сторони передбачили, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ у гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.
Додатковою угодою №4 від 13.12.2006 про надання споживчого кредиту №512/МКК сторони знову збільшили ліміт кредитної лінії до 175 000 дол. США, передбачивши новий графік погашення заборгованості, де термін погашення кредиту становив до 27.07.2012.
04.06.2007 та 18.01.2008 між сторонами за кредитним договором були укладені додаткові угоди за № 5 та № 6, якими було викладено графік погашення кредиту в нових редакціях.
Додатковою угодою №5 від 30.01.2009 до договору про надання споживчого кредиту №512/МКК сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору зазначений при його укладенні, а саме №10802677000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку Банку, а саме №10802677001. Крім того, сторони домовились, що позичальник взяв на себе зобов'язання повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом шляхом сплати мінімально необхідного платежу в сумі 2 221,37 дол.США щомісячно 28 числа поточного місяця та встановити новий строк повернення кредиту позичальником, що визначений у договорі, та встановили, що позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит в повному обсязі в термін не пізніше 27.07.2020.
Оригінали вказаного кредитного договору та додаткових угод додані до матеріалів справи.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про відкриття рахунку № НОМЕР_1 у відділенні №466 АКІБ «УкрСиббанк» та копії договору на обслуговування банківського рахунку від 12.12.2006, позивачем за заявою відповідача було відкрито рахунок для здійснення розрахункових операцій на який було зараховано кредитні кошти.
Підтвердженням перерахування коштів на вказаний рахунок є паперові екземпляри меморіальних ордерів №0601844833 від 13.12.2006, на суму 84 200 дол. США; №0604318422 від 22.06.2007, на суму 10 200 дол. США; №0600765872 від 21.01.2008 на суму 22 580 дол. США.
Також в матеріалах справи наявні банківська виписка, по руху коштів на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий ОСОБА_1 за період з 13.12.2006 по 22.01.2008; копії заяв відповідача на видачу готівки №65 від 13.12.2006, №20 від 22.06.2007 та №82 від 22.01.2008.; банківська виписка по руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 було безпосередньо через касу Банку отримано транші по кредитному договору №512/МКК в період: 28.07.2005 55 000 дол. США; 01.11.2005 83 688,17 дол. США; 21.04.2006 99 751,82 дол. США.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи у спосіб визначений цивільним процесуальним законодавством повідомлені про час та місце розгляду справи. Крім того, наявність відміток на довідках Укрпошти про причини повернення судових повісток на адресу суду - «адресат відсутній за вказаною адресою», у відповідності до вимог пункту третього частини восьмої статті 128 ЦПК України, свідчить про їх вручення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частинами першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової (звернення до суду із позовом).
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 22 липня 2020 року в справі № 210/1504/13-ц, від 03 грудня 2020 року в справі № 569/16767/16-ц, від 07 грудня 2022 року в справі № 953/1904/20.
Із змісту позовної заяви випливає, що позивач звернувся з позовом на підставі статті 1050 ЦК України
У статтях 525, 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 1 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі № 175/35/16-ц).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.07.2005 між сторонами було укладено кредитний договір №512/МКК, а в подальшому сторони 21.04.2006, 11.12.2006, 13.12.2006, 04.06.2007 та 30.01.2009 укладали додаткові угоди до вказаного кредитного договору за умовами яких збільшили суму ліміту кредитної лінії до 175 000 дол. США та змінився стрк дії даного договору.
Крім того, відповідач частково підтвердив отримання коштів у розмірі 55 000 дол. США.
Також позивачем на підтвердження укладення вказаного договору та отримання відповідачем коштів надано заяву ОСОБА_1 про відкриття рахунку№ НОМЕР_1 та копії договору на обслуговування банківського рахунку від 12.12.2006, а також за заявою відповідача було відкрито рахунок для здійснення розрахункових операцій на який було зараховано кредитні кошти.
На підтвердження отримання відповідачем коштів Банком надано банківські виписку по руху коштів на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий ОСОБА_1 за період з 13.12.2006 по 22.01.2008; копії заяв відповідача на видачу готівки №65 від 13.12.2006, №20 від 22.06.2007 та №82 від 22.01.2008; банківська виписка по руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 було отримано через касу Банку транші по кредитному договору №513/МКК в період: 28.07.2005 - 55 000 дол. США, 01.11.2005- 83 688,17 дол. США, 21.04.2006 - 99 751,82 дол. США.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 08.12.2014 відповідач має заборгованість за кредитним договором із урахуванням додаткових угод в загальній сумі 113 670,66 доларів США, з яких: заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 109 871,35 доларів США, заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 37 99,31 доларів США та пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредитом в розмірі 19 199 ,48 грн, яка в свою чергу складається із пені за прострочення сплати кредиту 11 316,96 грн та пені за прострочення сплати процентів 7 882,52 грн.
Також судом встановлено, що кредит надавався позичальнику строком до 27.07.2012 року, який було продовжено згідно додаткової угоди №5 від 30.01.2009 до 27.07.2020.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором перестав виконувати належним чином, починаючи з 2014 року перестав здійснювати платежі для погашення суми заборгованості, позивач використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом направлення 07 жовтня 2014 року на адресу відповідача вимоги про погашення усієї суми заборгованості на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги з 41 календарного дня з дати відправлення цієї вимоги, Банк змінив строк виконання зобов'язання з 27.07.2020 року на 15 грудня 2014 року.
Тобто, ПАТ «УкрСиббанк» використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Згідно з розрахунками позивача, станом на 12.12.2014 заборгованість по кредитному договору становить на загальну суму 113 670,66 доларів СІНА, яка включає: заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 109 871,35 доларів США, заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 37 99,31 доларів США.
При визначені суми заборгованості по кредитному договору, судом вірно взято за основну надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалі справи, оскільки відповідач не скористався процесуальним правом надати належні та допустимі докази щодо спростування заявлених позовних вимог в частині розміру заборгованості, яка виникла за час дії кредитного договору.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не погоджується з розміром та складом загальної заборгованості та вважає, що розрахунок загальної заборгованості по кредитному договору від 28.07.2005 позивач зробив неправильно, оскільки цей розрахунок не відповідає умовам кредитного договору та додаткам до нього так як сума фактично отриманого відповідачем кредиту є основою для проведення усіх розрахунків заборгованості, а позивачем виконані всі розрахунки заборгованості, виходячи зі збільшеної суми ліміту кредитної лінії 175 000 дол. США, але відповідач фактично отримав лише 55 000 дол. США, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме укладенням між Банком та ним кредитного договору №512/МКК від 28.07.2005 та додаткових угод від 21.04.2006, 11.12.2006, 13.12.2006, 04.06.2007 та 30.01.2009, які засвідчені власноручним підписом позичальника.
Проте, що підпис, що міститься в кредитному договорі на в додаткових угодах не належить ОСОБА_1 матеріали справи доказів не містять.
Крім того, в матеріалах справи містяться, заява про відкриття поточного рахунку, договір банківського рахунку від 12.12.2006, укладений між ним та Банком, меморіальні ордери , які свідчать, що ОСОБА_1 отримав від АТ «УкрСиббанку» транші по кредитному договору №512/мкк від 28.07.2005 в період : 13.12.2006 на суму - 84 200 дол. США, 22.06.2007 - 10 200 дол. США та від 21.08.2008 - 22 580 дол. США та заяви на отримання готівки від 13.12.2006, від 22.06.2007 та від 22.01.2008 .
Також, відповідач не заперечує отримання кредитних коштів у розмірі 55 000 дол. США.
Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про недотримання досудового порядку врегулювання спору, передбаченого ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не варте уваги, оскільки Банк направив відповідачу вимогу про дострокове повернення суми заборгованості, яка була залишена без задоволення.
Доводи скаржника про те, що судом не було враховано подану відповідачем заяву про застосування позовної давності та наслідки спливу позовної давності та не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц та ухвалено рішення, яким безпідставно задовольнив позов, не варті уваги по наступним підставам.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1ст. 256 ЦК України).
Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб'єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.
Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Якщо умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
У такому випадку позовна давність за вимогами позивача про стягнення коштів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення коштів у повному обсязіпісля закінчення кінцевого строку повного виконання зобов'язання.
Позовна давність може бути застосована лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом першої інстанції рішення у справі.
Оскільки за умовами додаткової угоди №5 від 30.01.2009 до кредитного договору №512/МКК від 28.07.2005 ОСОБА_1 мав виконувати основне зобов'язання частинами шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів в сумі 2 221,37 доларів США (п. 2.1) та повернути Банку кредит після зміни строку кредитування до 27 липня 2020 року (п. 5.1), то позовна давність за вимогами позивача про стягнення кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо дострокового повернення тіла кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.
З березня 2014 року ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, отже з того часу в АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», виникло право на позов і почався перебіг позовної давності за простроченими платежами щодо кожного платежу згідно графіку погашення кредиту.
Оскільки позичальник після зміни строку кредитування повинен був повернути Банку кредит до 27.07.2020, останній платіж був сплачений відповідачем в березні 2014 року, з позовом Банк звернувся у грудні 2014 року, то в даному випадку Банком не пропущено строк прозовної давності.
Доводи скаржника, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази про направлення позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту на його адресу цінним листом з описом вкладення та повідомлення про вручення, не варті уваги, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме вимоги Банку від 07.10.2014 (т. 1 а. с. 56 - 57), яке отримано ОСОБА_1 13.10.2014 (т. 1 а. с. 60 - 61), що підтверджується його особистим підписом.
Також колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції, в частині визначення правової природи письмої вимоги кредитора до боржника, з посиланням на постанову Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 203/4947/15-ц.
Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установивши, що ОСОБА_1 отримав від АТ «УкрСиббанку» транші по кредитному договору №512/мкк від 28.07.2005 в період : 28.07.2005 - 55 000 дол.США, 01.11.2005 - 83 688,17 дол. США, 21.04.2006 - 99 751,82 дол. США, однак належним чином не виконував зобов'язань за кредитним договором від 28 липня 2006 року з урахуванням укладених додаткових угод № № 1-5, щодо повернення кредиту із нарахованими на нього відсотками, унаслідок чого виникла заборгованість, дійшов правильного висновку про стягнення такої заборгованості з позичальника у розмірі 113 670,66 дол. США та пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит у розмірі 19 199,48 грн.
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Але, постановляючи судове рішення за відсутності відповідача по справі, суд першої інстанції не врахував наступне.
Згідно із статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 липня 2019 року підготовче провадження у даній справі закрито і справу призначено до розгляду по суті на 02.01.2020 з повідомленням учасників справи.
В період з 30 липня 2019 року по 02 листопада 2022 року справа неодрозарово відкладалась по різних причинах.
Відповідно до частин першої та другої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
В матеріалах справи відсутні дані про направлення судової повістки на адресу відповідача та поштові повідомлення про вручення повісток на судові засідання призначені на 12.08.2022, 09.09.2022, 29.09.2022, 21.10.2022 та на 02.11.2022.
Отже, суд першої інстанції розглянув справу за відсутностві відповідача, що є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справа (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задоволити частково, рішення суду першої інстанції скасувати і по справі постановити нове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 3 654 грн. (платіжне доручення №0010571263 від 16.12.2014).
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2022 року скасувати.
Позов акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором №512/МКК (10802677000) від 28.07.2005 року в розмірі 113 670,66 доларів США 66 центів, що за курсом НБУ станом на 12.12.2014 становить 1 781 481 грн 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредитом в розмірі 19 199 грн 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в сумі 3 654 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 12 квітня 2023 року
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко