12 квітня 2023 року
справа № 711/5445/21
провадження № 22-ц/821/443/23
категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
22 серпня 2021 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк») через засоби поштового зв'язку звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір б/н від 25.07.2008 шляхом підписання анкети-заяви.
При укладенні договору строни керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
ОСОБА_3 при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою ОСОБА_3 підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані позичальником для ознайомлення в письмовій формі.
Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а позичальнику надано у користування кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 3 700 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2 п.3.3 договору, на підставі яких позичальник при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику ОСОБА_3 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Позичальник зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.
Але в процесі користування кредитним рахунком позичальник не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.
Таким чином, у порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.
Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або відмову від спадщини у строк з 14.05.2012 по 14.11.2012.
Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .
Вказує, що на виконання вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України позивачем 11.02.2014 була направлена претензія кредитора до Першої Черкаської державної нотаріальної контори та 30.04.2014 була отримана відповідь, в якій зазначалося, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
Вважає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, в тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовилася від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме в шість місяців від дня відкриття спадщини.
02.07.2021 до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, які залишені без відповідного реагування.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 25.07.2008 становить 10 310,24 грн, яка складається з наступного: 3 462,87 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6 847,37 грн - заборгованість за нарахованим відсотками.
На підставі наведеного, позивач просив суд ухвалити рішення про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборговананості у розмірі 10 310,24 грн за кредитним договором № б/н від 25.07.2008, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, матеріалами справи не доведено, що відповідачі отримали у спадщину будь-яке майно після смерті ОСОБА_3 , а тому і не набули статусу спадкоємців, а відтак у них відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Крім того, оскільки зі смертю позичальника відносини між кредитором АТ КБ «ПриватБанк» і позичальником договору припинилися, а його спадкоємці сторонами кредитного договору не були, дані відносини не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема такі, як стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд зазначив, оскільки позивачем не доведено факту наявності та обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , у межах вартості якого спадкоємці останнього несуть відповідальність перед кредитором, тому дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Банку до спадкоємців боржника про стягнення боргу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального права і при неправильному застосуванні норм матеріального права, просило апеляційний суд скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року та ухвали нове рішення, яким задовольнити позов Банку у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер.
Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_4 .
Вказує, що спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 05.05.2017 по 05.11.2017.
Банк вважає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника, так як вони не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2018 у справі № 336/3968/16-ц, зазначив, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі не мешкали разом з позичальником за адресою своєї реєстрації на момент відкриття спадщини, то вони вважаються належними спадкоємцями.
Також посилаючись на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 24.11.2011 у справі № 615/473/20, у постанові від 18.09.2019 у справі № 640/6274/16-ц, від 29.01.2020 у справі № 496/4363/15-ц, від 19.02.2020 у справі № 607/98/17 від 04.03.2020 у справі № 2609/30529/12, вказав, що відповідач як спадкоємець повинен доводи обсяг спадкового майна.
Банк вказує, що відповідач до суду не з'являвся, заперечень на позов не надав, не надав доказів , що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, а також не надав доказів, що квартира, в якій мешкав спадкодавець йому не належить.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що 25.07.2008 між ОСОБА_3 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір б/н шляхом підписання анкети-заяви.
Згідно даного договору ОСОБА_3 отримав кредитну карту «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та отримав кредитні кошти.
Зобов'язання за кредитним договором б/н від 25.07.2008 позичальник не виконав, оскільки не здійснював платежів, передбачених договором та достатніх для погашення його договірних зобов'язань з оплати кредиту, відсотків за його користування.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів громадянського стану по м.Черкаси Черкаського міського управління юстиції (а.с.32).
05.02.2014 АТ КБ «ПриватБанк», в порядку ст. 1281 ЦК України, звернувся до Першої черкаської державної нотаріальної контори з претензією кредитора (а.с.34).
02.07.2021 АТ КБ «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_1 були направлені листи-претензії від 24.06.2021 з вимогою про сплату заборгованості за договором від 25.07.2008 (а.с. 36-40).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № б/н від 25.07.2008 становить 10 310 грн 24 коп.
У позовній заяві представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що спадкоємцями, які на час відкриття спадщини проживали зі спадкодавцем, є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .
Згідно копії паспорта громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 27.07.2005 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 31).
Згідно довідок відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 10.09.2021, відсутні відомості щодо місця реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (а.с. 53, 54).
Відповідно до відповіді наданої Першою черкаською державною нотаріальною конторою 20.12.2021 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась (а.с. 125).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
За ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами ст. ст. 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно зі ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим стосовно до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов'язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом ст. 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов'язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.
Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов'язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв'язку з виконанням зобов'язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 552/4892/19, від 09 листопада 2022 року у справі №295/15702/20.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. ч. 5 - 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також в інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на обґрунтування заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження того, що відповідачі є спадкоємцями померлого позичальника ОСОБА_3 (за законом чи за заповітом), прийняли спадщину після його смерті, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на його необґрунтованість.
Також судом першої інстанції вірно враховано, що Банк не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/неруххомого майна та його вартості.
Крім того, суд правильно врахував, що реєстрація місця проживання відповідачів за адресою місця проживання позичальника ОСОБА_3 не є безумовним підтвердженням того, що вони є його спадкоємцями та фактично прийняли спадщину після його смерті.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є спадкоємцями померлого ОСОБА_3 (за законом чи заповітом), а також, що вони постійно проживали за місцем своєї реєстрації на час відкриття спадщини.
Крім того, позивачем не було здійснено жодних процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів щодо наявності спадкової маси після померлого ОСОБА_3 , що дозволило б оцінити фактичне прийняття спадщини відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , тому позовні вимоги є недоведеними
Доводи Банку наведені в апеляційній скарзі, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_4 , не варті уваги, оскільки вона не була залучена до участі у справі як відповідач.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для скасування законного і обгрнутованого рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 12 квітня 2023 року
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко