Справа № 755/3854/23
Провадження №: 3/755/2376/23
"13" квітня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Старовойтова С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 18 березня 2023 року об 11 годині 10 хвилин по вулиці Соборності, 4 в місті Києві, здійснив продаж тютюнових виробів з рук, чим порушив вимоги законодавства.
У судове засідання ОСОБА_1 двічі не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суд не повідомив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Частиною 3 статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом.
Крім того, частиною 4 статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.
У той же час, будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 протягом року притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 чи ч. 3 ст. 156 КУпАП, суду надано не було, а тому суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, пояснення, акт, копія паспорта, вважає за необхідне кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Окрім того, в матеріалах суду відсутні жодні відомості щодо вилучення у ОСОБА_1 виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі, та розміру такої виручки, а тому суд позбавлений можливості вирішити питання про її конфіскацію питання.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За таких обставин, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією предметів торгівлі.
Крім того, згідно ст. 40? КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року (зі змінами і доповненнями).
Керуючись ст.ст. 33, 34, 40?, 156 ч. 3, 252, 283-285, 289, 294, 303 КУпАП, суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 6 800 /шість тисяч вісімсот/ гривень з конфіскацією предметів торгівлі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 536 гривень 80 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: