Справа № 755/10945/22
"13" квітня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд)
у складі головуючої судді ОСОБА_1 одноособово,
за участю:
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2023 року за № 12022100040002802 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, громадянка України, з повною загальною середньою освітою, не заміжня, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима: 31 липня 2017 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу (далі КК) України до штрафу в розмірі 850 гривень; 03 серпня 2022 року Дніпровським районним судом м. Києва засуджена за ч. 1 ст. 309 КК до обмеження волі на строк 1 рік зі звільненням від відбування покарання згідно ст. 75 КК з іспитовим терміном 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в редакції Закону України № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство»
Суть питання, що вирішується судом
З обвинувального акта, складеного 31 жовтня 2022 року слідчою СВ Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_6 та затвердженого того ж дняпрокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 ,слідує, що ОСОБА_7 вчинила 12 вересня 2022 року крадіжку майна ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .
Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання:(1) чи вчиняв обвинувачений діяння, яке охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого КК ?; (2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ?;(3) як слід кваліфікувати діяння обвинуваченого, у випадку доведення його винуватості ?
Суд надає ствердні відповіді на 1 та 2 питання, у зв'язку з чим кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК, з огляду на наступне.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
Судом визнано доведеним, що в умовах воєнного стану ОСОБА_7 12 вересня 2022 року близько 08 год. 02 хв. перебувала у приміщенні магазину «Сільпо», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, буд. 15, де у неї виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи без розриву в часі, ОСОБА_5 , переконавшись у відсутності власника майна та інших сторонніх осіб, що могли завадити вчиненню злочину, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що її дії є звичайною поведінкою покупців, перебуваючи у торгівельному залі магазину, взяла з полиць та склала до своєї сумки наступний товар: одну упаковку капсул для прання торгової марки «Tide», вартістю 136 грн. 67 коп., млинці з м'ясом, вагою 0,674 г, вартістю 108 грн. 96 коп., відбивну зі свинини, вагою 0. 266 г, вартістю 66 грн. 28 коп., одну банку гречаної каші зі свининою, вартістю 58 грн. 33 коп., печиво торгової марки «АВК», вагою 0,319 г. вартістю 43 грн. 60 коп., одну банку пюре торгової марки «Кnorr», вартістю 33 грн. 33 коп.. одну банку пюре торгової марки «Win», вартістю 31 грн. 24 коп., одну упаковку драже торгової марки «xroom», вартістю 22 грн. 08 коп., батончик торгової марки «Мars», вартістю 18 грн. 16 коп. Крім того, дві упаковки ковбаси, вартістю за 1 одиницю 33 грн. 33 коп., одну упаковку ковбаси, вартістю 41 грн. 66 коп., одну упаковку ковбаси, вартістю 34 грн. 99 коп., ОСОБА_5 заховала під куртку, в яку була одягнута.
У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та її дії є таємними для працівників ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та покупців, ОСОБА_5 пройшла повз касову зону, не розрахувавшись за вказаний товар та вийшла з вказаного магазину.
3 викраденим майном ОСОБА_5 залишила місце вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» матеріального збитку на загальну суму 661 грн. 93 коп.
Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Згідно ч. 4 ст. 185 КК йдеться про таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до п. 3-4 постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Мотиви суду
Суд провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходить з наступного в своїх висновках.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин та процедура розгляду
Згідно положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ВС від 28 березня 2019 року в справі № 154/3213/16).
В цьому випадку, будучи допитаною, у порядку ст. 351 КПК, обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнала повністю, дала покази, підтвердила обставини вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаялася у вчиненому.
Вказала, що дійсно за наведеного у вироку алгоритму дій 12 вересня 2022 року вчинила крадіжку.
Остання також виразила готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини, однак зауважила, що в тому числі такі її дії, хоча і були вчинені умисно, разом з тим були викликані і збігом тяжких життєвих обставин та фінансовим становищем, зокрема евакуацією з міста Харкова викликаною збройною агресією російської федерації, скрутним фінансовим становищем у місті Києві.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачена просила визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин його вчинення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В цьому випадку, покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею (і) змісту обставин, добровільності та істинності її позиції, (іі) наслідків в частині позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно, Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченої, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин встановлених судом.
Щодо кваліфікації дій
Згідно ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Частиною 4 статті 185 КК із змінами, внесеними згідно із Законом № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», котра дії з 07 березня 2022 року, визначено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене у т.ч. в умовах воєнного стану.
Темпоральність (від лат. Temporalis - «часовий») - специфічний взаємозв'язок моментів часу і часових характеристик.
В даному випадку, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє і по нині, зокрема на час вчинення дія обвинуваченою в цій справі, а саме 12 вересня 2022 року.
Пояснювальна записка до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» вказує, що змінами до Кримінального кодексу України пропонується доповнити склади злочинів, передбачені в статтях 185, 186, 187, 189, 191 КК України, кваліфікуючою ознакою - вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Наведене […]ґрунтується в т.ч. на тому, що вУкраїні триває запекла війна у зв'язку з нападом російської федерації […].На превеликий жаль […] нерідко такі обставини використовуються зловмисниками з метою фактично […]заволодіння майном шляхом проникнення до квартир, житлових будинків, офісів чи закладів торгівлі (згадуються, в якості прикладу, таких дій регіони Нетішин Хмельницької області, Лубни, Кременчук, Полтава, Охтирка Сумської області, Таврійськ Херсонської області, тобто міста всієї країни).
[…] Суспільна небезпечність таких дій істотно підвищується в умовах воєнного або надзвичайного стану.
[…] Водночас ухвалення запропонованих законопроєктом змін сприятиме загальній превенції […], тобто запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень цього виду та підвищенню ефективності засобів кримінально-правового реагування на такі прояви […] цивільних осіб.
Тим самим, відсутні ґрунтовні підстави, на противагу наведеним, уважати, що Закон № 2117-IX від 03 березня 2022 року звужує чинність норми ч. 4 ст. 185 КК в його редакції територією активних бойових дій та/або окупованих територій, а не виходить з факту уведення воєнного стану та території, де мало місце діяння на дату вчинення.
Також судом зауважується, що кримінально-правова норма складається з трьох елементів: гіпотези, що визначає умови, за яких застосовується правова норма щодо забороненої поведінки особи; диспозиції, що закріплює таку правову норму; санкції, що встановлює покарання для осіб, які порушили цю правову норму, а тому при дослідженні питання щодо дії норми (закону) треба аналізувати її поелементно.
З урахуванням того, що, в даному випадку, диспозицію ч. 4 ст. 185 КК не можна вважати бланкетною, оскільки вона не посилається на інші закони чи нормативні акти у визначенні заборонених діянь, а визначає їх у своєму тексті.
Відповідно до цього положення забороняється: «таємне викрадення чужого майна».
Власне ця заборона і є диспозицією ч. 4 ст. 185 КК, яка супроводжується визначеними в цьому ж положенні санкціями.
Відсилка до «воєнного стану» міститься не в диспозиції цієї норми, а власне у формулюванні «умови», яка визначає, коли її диспозиція може бути застосована: «в умовах воєнного стану». Якщо «воєнний стан» введений - умова виконана, і діє диспозиція ч. 4 ст. 185 КК.
Умови, що визначають застосування диспозиції норми, в теорії права відносять до гіпотези норми. Таким чином, слова у ч. 4 ст. 185 КК «в умовах воєнного стану» визначають один із елементів гіпотези норми, який - поряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частині Кримінального кодексу України, - визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції ч. 4 ст. 185 КК.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.
Мотиви призначення покарання
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням того, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022)
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
В цій ситуації, обставинами, що пом'якшують покарання є
? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення у т.ч. час, місце, спосіб учинення.
Адже, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року в справі № 759/7784/15-к).
Обвинувачена висловила щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки;
? активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК;
? відсутність претензій матеріального характеру в частині збитку від крадіжки у потерпілої особи, ураховуючи позицію ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» з цього питання викладену в заяві від 22 березня 2023 року, що указує на можливість урахування обставини визначеної п. 2 ч. 1 ст. 66 КК;
? вчинення злочину внаслідок збігу тяжких інших обставин фінансового становища, евакуацією з м. Харкова до м. Києва, втратою можливості користуватися майном у м. Харкові.
Суд враховує, що в законі вказано, що обставиною, яка пом'якшує покарання, визнається вчинення злочину внаслідок збігу тяжких інших обставин, тобто із змісту терміну «внаслідок» витікає, що між цими обставинами та вчиненням злочину повинен бути певний причиновий взаємозв'язок.
У судовій практиці такий взаємозв'язок розуміється як те, що збіг цих обставин здійснює вплив на формування мотивів вчинення злочину, послаблює волю особи та обумовлює вибір злочинної поведінки.
Особа вчинила цей злочин з метою крадіжки продуктів харчування для себе, позаяк її фінансове становище після евакуації було скрутним, а дохід нижче установленого законодавством, тобто між цими обставинами та вчиненням злочину наявний певний причиновий взаємозв'язок.
Отже, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих інших обставин визначається судом в цій ситуації, як поєднання несприятливих для особи обставин матеріального та морального характеру, що негативно вплинули на основні умови її життя, заподіюють страждання, негативно впливають на її психіку, можуть викликати стан розпачу, надмірну дратівливість, що не сприяє належному здійсненню самоконтролю поведінки, послаблюють волю особи, знижують її опірність негативним умовам, підсилюють роль ситуативних моментів.
Тим самим, впливаючи на свідомість ці негативні чинники визначили вибір лінії поведінки обвинуваченої, яка знаходячись під впливом відповідних негативних зовнішніх чинників, які здійснюють тиск на свідомість та волю особи, обмежуючи свободу вибору варіанту поведінки, схилили її до вчинення суспільно-небезпечного діяння.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не установлено.
Також, Суд враховує, що обвинувачена на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров'я, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), що свідчить про те, що оточуюча її обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення щодо міри покарання та думку ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» в заяві від 22 березня 2023 року; відношення обвинуваченої до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 185 КК у виді позбавлення волі із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 71 КК.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК, або ж застосування ст. 69-1 КК до обвинуваченої, Суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, адже відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судом кримінального покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, а тому у таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Однак, Суд вбачає підстави для застосування ст. 69 КК, яка регламентує, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Судом враховується, що активна фаза війні, яка розпочалось з лютого 2022 року, змінила наш всіх, зокрема: світ, країну та долю обвинуваченої котра була вимушена, у зв'язку з втратою житла у м. Харкові евакуюватися до м. Києва з тим майном, котре змогла взяти з собою.
Суд свідомий того, що обвинувачена раніше судима за ст. 309 КК (вживання наркотичних засобів також сталося у період війни, що і не є дивним, враховуючи пережитий стрес), однак враховує факт того, що крадіжка продуктів харчування, як-то: млинців з м'ясо, відбивної вагою всього 0, 266 г., гречаної каші, печива, пюре, батончика, ковбаси, сталися у період, коли вона евакуювалася з зони бойових дій на новому місця перебування, маючи, як і низка інших внутрішньо-переміщених осіб, проблеми з місцем перебування, коштами для оплати житла, харчування, одягу.
У підсумку є
(1) дійсними кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
(2) ОСОБА_5 характеризується прийнятно за місцем мешкання та діяння вчинила внаслідок збігу складних обставин в житті;
(3) діяння за ст. 185 КК не пов'язане з корупцією;
(4) причини злочину (скрутне становище);
(5) характеристику товару (його вартість, призначення) та відсутність матеріальних претензій у власника;
(6) вік обвинуваченої;
(7) відсутність обставин, котрі обтяжували б покарання в силу ст. 67 КК, котрі в своїй сукупності вказують на те, що, в цій ситуації, у відношенні обвинуваченої з можливим застосування ст. 69 КК при визначенні покарання нижче від найнижчої межі, адже наявні кілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення з урахуванням особи винної.
Ці обставини, на переконання суду, не знімають вини з обвинуваченої, однак істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому Суд визначає покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд
ОСОБА_5 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити покарання, із застосування ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
В силу ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання визначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року до покарання за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з дня затримання у ході виконання вироку.
Речові докази: диски з відеозаписами залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
С у д д я ОСОБА_1