13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 280/11953/21
адміністративне провадження № К/990/11945/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 280/11953/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказу,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:
- визнати протиправними дії ДПС України щодо включення позивача до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік та зобов'язати виключити позивача з плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Запорізькій області від 18 листопада 2021 року № 3364-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МЗ «КВІК».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18 листопада 2021 року № 3364-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Запорізькій області вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
04 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшла вдруге подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №280/11953/21.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
За правилами частини четвертої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Таким чином, оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не вказав які саме норми матеріального права неправильно застосовані чи які норми процесуального права порушено судами, не зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин, не враховані судом апеляційної інстанції.
Крім того, скаржник вказує пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, та зазначає, що вбачає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, однак, не вказує від якого саме висновку, сформованого Верховним Судом він вважає за необхідне відступити.
Суд наголошує, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Тому, лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду та необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №280/11953/21 повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Шишов