12 квітня 2023 року
м. Київ
справа №440/3246/22
адміністративне провадження №К/990/9127/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Полтавської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №440/3246/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» до Полтавської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2021 №00000081903, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на суму 1741696,91,00грн та штрафних санкцій 435424,23грн та №00000071903, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 8708484,47грн та штрафних санкцій 2177121,12грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Полтавська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України 08.03.2023, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2023 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 121 КАС України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
04.04.2023 відповідачем надіслано клопотання про часткове усунення недоліків касаційної скарги в частині суми 35831,77грн та про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги в частині суми 13788,23грн з огляду на відсутність у податкового органу достатнього фінансування.
Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
Статтею 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Проте, на підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан Полтавської митниці перешкоджає сплаті ним судового збору за подання касаційної скарги у даній справі у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Митні органи є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
На підтвердження вчинення дій з метою отримання необхідних коштів для сплати судового збору у справі №440/3246/221 представником подано копію службового листа від 08.02.2023 №7-231/22/4/565 адресованого Департаменту бухгалтерського обліку, планово-фінансової та господарської роботі Державної митної служби України.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для відстрочення сплати судового збору на усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.
Таким чином, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Однак, враховуючи, що Полтавською митницею надано докази вчинення дій з метою отримання фінансування у даній справі суд вважає за доцільне надати додатковий строк для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишення касаційної скарги без руху із наданням продовженого строку для надання документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 121, 169, 248, 332, 359 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання Полтавської митниці про відстрочення сплати судового збору в частині за подання касаційної скарги.
Продовжити Полтавській митниці строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
Направити відповідачу копію ухвали для виконання.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде вважатись не поданою та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова