13 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10652/22 пров. № А/857/17893/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року (суддя - Мартинюк В.Я., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/10652/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Державної прикордонної служби України, начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби "Рава-Руська" 7 прикордонного Карпатського загону молодшого лейтенанта Мельник Ірини Євгенівни,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів: Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповіда-1), начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби "Рава-Руська" 7 прикордонного Карпатського загону молодшого лейтенанта Мельник І.Є. (далі - відповіда-2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетині державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що безпідставно прийняте начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_2 молодшим лейтенантом Мельник І.Є. та надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дозвіл на перетин державного кордону для тимчасового виїзду за межі України, як супроводжуючій особі інваліда II групи ОСОБА_2 ..
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 16.06.2022 року, прийняте щодо ОСОБА_1 начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “Рава-Руська” 7 прикордонного Карпатського загону молодшим лейтенантом ОСОБА_3 . В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 496,20 грн сплаченого судового збору.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що в ході перевірки документів було встановлено відсутність документу, який би посвідчував приналежність позивача до категорії осіб, які звільнені від мобілізації та підпадають під дію Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №57 (у редакції, на час виникнення спірних відносин). Згідно оскаржуваного рішення, у ньому міститься посилання на Закон України «Про прикордонний контроль», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Укази Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та зазначено, що причиною відмови у перетинанні позивачем державного кордону на виїзд з України є те, що позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону - не наданням на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду. Вказує скаржник, що станом на час виникнення спірних у цій справі відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишання території України обмежувалось законодавством. Водночас законом передбачена і відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається військовозобов'язаним, зокрема, - опікуну особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особі, зайнятій постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи; особі, зайнятій постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. При цьому така особа при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинна надати, крім паспортних документів, і документи, які б підтверджували її право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та виїзд з України. Надані позивачем 16.06.2022 документи не дали змогу уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, прийняти рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України позивачу, а саме військово-облікового документа, що посвідчує факт його належності до виконання військового обов'язку з відповідними відмітками, тому прийняте відповідачем оскаржуване рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону є правомірним. Уповноважена особа Державної прикордонної служби України діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення є необґрунтованими, у задоволенні яких слід було відмовити в повному обсязі.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 10.11.2022 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 10).
Відповідно до рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 16.06.2022 року згідно із ч.1 ст.14 Закону України “Про прикордонний контроль” начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “Рава-Руська” 7 прикордонного Карпатського загону молодшим лейтенантом ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 на підставі Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, а також Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року” (а.с. 16).
Підставою прийняття такого рішення було те, що позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України у зв'язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки він не надав на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
21.06.2022 року позивачем подано скаргу відповідачу, в якій він просив скасувати означене вище рішення та надати дозвіл на перетин державного кордону для тимчасового виїзду за межі України як супроводжуючій особі інваліда ІІ групи ОСОБА_2 (а.с. 20).
Відповідач листом №23/К-248-266 від 16.07.2022 року повідомив позивача, що йому було відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України у зв'язку із відсутністю підстав на право перетинання державного кордону через ненаданням на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон в умовах воєнного стану (відсутні оригінали документів про те, що громадянин ОСОБА_4 потребує стороннього догляду), про що винесено відповідне рішення (а.с. 23).
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в перетині державного кордону України, звернувся із цим позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію правомірності, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Щодо вимоги, яка стосується надання дозволу на перетин державного кордону для тимчасового виїзду за межі України, суд першої інстанції вважав передчасною і такою, що не підлягає задоволенню.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таке скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Наведене кореспондується також з положеннями ст.1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.94 №3857-XII. (далі - Закон №3857-XII). При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Приписами частини 1 статті 8 Закону №389-VIII передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів (пункт 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII); забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби (пункт 16 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII).
Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX.
Пунктом 3 вказаного вище Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
У подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Із вищевказаного слідує, що станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
Згідно із п.8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (далі - Порядок №1455, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі Закон №3857-XII).
Частиною 2 статті 3 Закону №3857-XII встановлено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Правила перетинання державного кордону громадянами України були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі Правила №57 у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Правил №57 визначено, що ці Правила визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Як зазначено у пункті 2 Правил №57, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Абзацом п'ятим п.2-1 Правил №57 передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.
Згідно із п.2-6 Правил №57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В матеріалах справи наявний лист Адміністрації державної прикордонної служби України щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану №23-6855/0/6-22-вих. від 17.03.2022 року, в якому вказано, що обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовується до осіб, які зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Підтверджуючими документами можуть бути: довідка про отримання компенсації особі, зайнятій постійним доглядом за особами, що його потребують, рішення суду, довідка МСЕК (а.с. 18).
Судом встановлено, що позивач зайнятий постійним доглядом за своїм дідусем ОСОБА_2 як особою, якій встановлено ІІ групу інвалідності (а.с. 9-13).
Зокрема, вказане підтверджується довідкою Виконавчого комітету Новояворівської міської ради №146 від 15.06.2022 року про отримання позивачем компенсаційної виплати за догляд на непрофесійній основі за ОСОБА_2 ; витягом з протоколу засідання ЦЛКК КНП Новояворівської рай лікарні ім.Ю.Липи №112 від 12.04.2022 року; довідкою МСЕК серії ЛВА-1 №339068 про встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності; довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №147 від 08.06.2022 року; свідоцтвом про народження позивача, а також свідоцтвом про народження його матері ОСОБА_5 ..
Судовим розглядом встановлено, що 16.06.2022 року позивач у якості супроводжуючої особи ОСОБА_2 здійснював перетин державного кордону України через міжнародний автомобільний пункт пропуску “Рава-Руська”, однак отримав відмову у зв'язку із відсутністю оригіналів документів про те, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.
При цьому, в матеріалах справи наявні документи на підтвердження інвалідності ОСОБА_2 , а також на підтвердження здійснення догляду позивачем за ним, які передбачені чинним законодавством, а також листом №23-6855/0/6-22-вих. від 17.03.2022 року.
Вказані документи також надавались позивачем для огляду при перетині кордону, про що вчинено відмітку позивачем на спірному рішенні, яка засвідчена посадовою особою.
Колегія суддів звертає увагу, що спірне рішення відповідача містить підставу відмови - ненадання документів, що підтверджують підставу виїзду за кордон, а в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позов, а також в апеляційній скарзі наводить іншу підставу відмови - ненадання документів, які підтверджують приналежність позивача до осіб, які звільнені від мобілізації.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених у розглядуваній справі обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття рішення від 16.06.2022 про відмову у перетині державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 , при тому діяв не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а отже таке підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що не спростовано доводами апеляційної скарги.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року в адміністративній справі №380/10652/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Державної прикордонної служби України, начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби "Рава-Руська" 7 прикордонного Карпатського загону молодшого лейтенанта Мельник Ірини Євгенівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль