13 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12561/22 пров. № А/857/773/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Большакової О. О.,
Качмара В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
представників відповідача Кутковської Л.В., Хрущ Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 380/12561/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Крутько О.В. в м. Львів Львівської області 13 грудня 2022 року у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі також - ДПП, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ДПП щодо невиплати ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 року по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (надалі також- Постанова № 375);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 року по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до Постанови № 375.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в межах виділених бюджетних асигнувань відповідач нарахував та виплатив позивачу додаткову доплату на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за період з серпня 2020 року по листопад 2020 року та за січень-лютий 2021 року.
Разом з тим, оскільки фінансування для здійснення спірної доплати поліцейським в період з 01.12.2020 по 31.12.2020, з 01.03.2021 по 31.01.2022 до ДПП не надходило, а останній не є розпорядником коштів та не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про виділення таких коштів. Відтак, ДПП вчинив всі залежні від нього дії щодо здійснення додаткової доплати позивачу у зв'язку із забезпеченням життєдіяльності населення в межах виділених коштів.
Вважає, що за цим позовом ДПП не може бути належним відповідачем, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів є МВС України.
Також зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду із цим позовом.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа первісно призначалася до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, але у зв'язку з витребовуванням додаткових доказів, була призначена до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні представники апелянта наполягали на задоволенні апеляційної скарги.
Позивач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Однак у судове засідання не з'явилися. Їх неявка, за правилами частини першої статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області ДПП, що сторонами не оспорюється.
Як слідує з відомості про грошове забезпечення за період з жовтня 2020 по січень 2022, позивачу виплачено додаткову доплату на період дії карантину у грудні 2020 року у розмірі 18431,88 грн. та у липні 2021 року у розмірі 11529,66 грн.
На адвокатський запит представника позивача ДПП повідомив про те, що згідно з пунктом 5 Постанови № 375 виплата доплати здійснюється за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Згідно з наказами начальника ДПП в межах виділених асигнувань встановлено додаткову доплату за період з 01.10.2020 року по 31.01.2022 року в наступних розмірах - ОСОБА_1 - 29961,54 грн. Додаткова доплата за інші періоди не встановлювалась.
Позивач зазначає, що відповідачем у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 року та з 01.03.2021 по 31.01.2022 протиправно не нараховано та не виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за роботу в особливих умовах пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи розглядуваний спір, суд першої інстанції виходив з того, що причиною припинення виплати позивачу спірної доплати була відсутність надходження фінансування для здійснення доплати поліцейським ДПП у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу доплати до грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до Постанови № 375.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах поліції, з виплатою грошового забезпечення поліцейських регулюються приписами Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі також - Закон № 580-VIII), постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (надалі також - Постанова № 988), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (надалі також - Порядок № 260) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Статтею 60 Закону № 580-VIII встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.
Згідно з пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) (пункт 2 вказаної постанови).
Відповідно до пункту 4 Постанови № 375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
У силу приписів пункту 5 Постанови № 375 доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (надалі також - Порядок № 485).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Порядку № 485 МВС України видав наказ від 03.06.2020 № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України, забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Для здійснення вказаних видатків головним розпорядником бюджетних коштів МВС України передбачено бюджетну програму по КПКВК 1007060 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками».
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що підставою для отримання поліцейськими додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до Постанови № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) під час виконання своїх повноважень поліцейський забезпечує життєдіяльність населення, у зв'язку з чим має з населенням безпосередній контакт; 3) наявність відповідного бюджетного фінансування за відповідними бюджетними програмами.
При обрахунку спірної додаткової доплати має значення кількість днів, коли особа внаслідок виконання своїх обов'язків мала безпосередній контакт з населенням; доплата виплачується у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Водночас, спірні доплати здійснюються за рахунок та в межах видатків державного бюджету, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Отже, спірна доплата не носить регулярного (постійного) характеру, виплачується лише окремо визначеним категоріям поліцейських і залежить від наявності бюджетного фінансування.
Звідси, в разі відсутності належного бюджетного фінансування спірна допомога не виплачується, оскільки її виплата не має безумовного характеру.
Згідно зі статтею 23, пунктами 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, обставини, які повідомив відповідач, в своїй сукупності свідчать про реальну фінансову неможливість провести виплату вказаних коштів, такі обставини зумовлені не недбалістю відповідача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення з бюджету.
Оскільки фінансування для здійснення вищевказаної доплати поліцейським до відповідача в період з 01.12.2020 по 31.12.2020, з 01.03.2021 по 31.01.2022 не надходило, тому правові підстави для виплати спірної допомоги у відповідача були відсутніми.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Із змісту вищевказаних нормативно-правових актів убачається, що ДПП не є розпорядником бюджетних коштів та не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про виділення таких коштів.
Відповідно до пункту 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, планом асигнувань загального фонду бюджету, планом надання кредитів із загального фонду бюджету та планом спеціального фонду відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.
На виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року відповідачем надано докази, що підтверджують відсутність фінансування для здійснення додаткової доплати до грошового забезпечення поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, передбаченої Постановою № 375, а саме довідки та виписки по рахунках, згідно з якими зазначену доплату проведено в межах бюджетних асигнувань у грудні 2020 року за період з серпня по листопад 2020 року, та у липні, серпні та листопаді 2021 року за період з січня по лютий 2021 року.
З наданих документів видно, що у 2020 році на рахунок загального фонду державного бюджету ДПП за КПКВ 1007060 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» надійшло фінансування на загальну суму 384204.360 тис. грн., у тому числі за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» на суму 323830,241 тис. грн. та за КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на суму 60374,119 тис. грн.
В межах затверджених бюджетних асигнувань проведено виплату додаткової виплати грошового забезпечення поліцейським відповідно до Постанови № 375. В грудні 2020 року позивачу було нараховано та виплачено 18431,88 грн. (за серпень 2020 - 3727,07; за вересень 2020 - 7277,93; за жовтень 2020 - 3515,92; за листопад 2020 - 3910,96). Станом на 29.12.2020 вихідний залишок к КПКВ 1007060 становив 0,00 грн.
У 2021 році на рахунок загального фонду державного бюджету ДПП за КПКВ 1007070 26.07.2021 року «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» надійшло фінансування на загальну суму 147108,758 тис. грн., у тому числі за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» на суму 123991,668 тис. грн. та за КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на суму 23117,090 тис. грн.
В межах затверджених бюджетних асигнувань в липні 2021 року проведено виплату додаткової доплати до грошового забезпечення поліцейським відповідно до постанови № 375. Зокрема, позивачу було нараховано та виплачено з січня по лютий 2021 року на загальну суму 11529,66 грн. (за січень 2021 - 7197,00; за лютий 2021 - 4332,66).
Станом на 23.12.2021 року вихідний залишок по КПКВ 1007070 становив 0,00 грн.
Отже, в ході розгляду справи апеляційним судом не встановлено протиправних дій чи бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу доплати до грошового забезпечення, передбаченої Постановою № 375.
Стосовно доводів апелянта про недотримання позивачем строку звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів висновується наступним.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Водночас, у зазначених положеннях КАС України та спеціального законодавства, що регулює грошові виплати поліцейським, відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належних їм заробітної плати (грошового забезпечення) та доплат у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до абзацу 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013 зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Конституційний Суд України при тлумаченні норми статті 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
В даному випадку апеляційний суд також вважає, що
Хоча спірна доплата і не входить до структури грошового забезпечення поліцейських, проте спір щодо її виплати все ж містить ознаки спору у зв'язку з порушенням законодавства про оплату праці.
Таким чином, строки звернення позивача до суду із позовом про нарахування даної спірної доплати на період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 не застосовувалися.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (надалі також - Закон № 2352-IX) внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Закон № 2352-ІХ не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022р.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
Таким чином, правила обчислення строку звернення у спорах про оплату праці визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
За таких умов підстав для застосування змін, внесених згідно Закону № 2352-IX до приписів статті 233 КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022, колегія суддів не убачає.
Окрім цього, відповідно до пункту 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Оскільки станом на час звернення позивача до суду карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, діяв, то застосування строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України (у новій редакції), не можна вважати правильним також із цієї підстави.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а відтак апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову позивачу у задоволені позову.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 380/12561/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 13.04.2023