11 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 154/3972/22 пров. № А/857/3841/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 07 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Муніципальної варти Володимирської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Кусік І.В.,
час ухвалення рішення: 12:41:21,
місце ухвалення рішення - м. Володимир,
дата складання повного тексту рішення: 13.02.2023,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Муніципальної варти Володимирської міської ради про скасування постанови серії VV № 2200145-пр. від 21.10.2022, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, закриття провадження у справі та стягнення на її користь витрат по оплаті судового збору в сумі 496,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Рішенням Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 07 лютого 2023 року у задоволенні позовну відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідачем доведено вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у земельної ділянки, на якій було припарковано автомобіль позивача, не визначено цільове призначення, тому не можна стверджувати, що ця земельна ділянка відноситься до прибудинкової території, на якій розташовані елементи благоустрою.
Звертає увагу, що судом не враховано порушення відповідачем порядку складання повідомлення про адміністративне правопорушення та винесення постанови із зазначенням місця вчинення (адреси) правопорушення, як це вимагає Кодекс України про адміністративні правопорушення, оскільки в постанові зазначена адреса паркування вул. Роксолани, 5 замість Роксолани, 3.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що інспектором муніципальної варти Володимирської міської ради Барщевським С.В. була винесена постанова серії VV № 2200145-пр. від 21.10.2022, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Вказаною постановою встановлено, що 21.10.2022 о 11.45 год. в м. Володимир за адресою: вул. Роксолани, 5, особа, яка керувала автомобілем (водій) Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила стоянки, а саме здійснила стоянку транспортного засобу на газоні (зеленій зоні), чим порушила п. 15.10 «є» ПДР України та ч.1 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка (відеозапис) проводилася спецзасобом марки Redmi 9T.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», зокрема, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з п. 15.10 «є» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила №1306), стоянка забороняється на газонах.
Відповідно до п. 1.10 Правил №1306 газон - ділянка однорідної території із дерновим покривом, який штучно створюється шляхом посіву і вирощування дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернування.
Підпунктом 3.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 року за № 880/12754 (далі - Правила №105) визначено, що до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать, в тому числі, зелені насадження прибудинкової території.
Елементами благоустрою, згідно п.п. 3.2. вказаних Правил №105 є, в тому числі, зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Підпунктом 2.1 Правил №105 визначено, що газон - певна ділянка однорідної території з штучним дерновим покривом, який створюється посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернуванням; зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту; зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.
Відповідно до вимог п.п 4.2 Правил №105 на об'єктах благоустрою зеленого господарства забороняється влаштовувати стоянки автомашин.
Вимогами ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X (далі - КУпАП) передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом встановлено з долучених до матеріалів фото, що водій автомобіля Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_1 , 21.10.2022 здійснив стоянку поблизу житлового будинку на земельній ділянці, яка вкрита зеленою рослинністю: травою, деревами та іншими рослинами, вказана ділянка відгороджена від дороги бордюром, поруч розміщена паркова лавка та протоптана пішохідна доріжка.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду, що відсутність у земельної ділянки цільового призначення не спростовує факту розміщення на ній зелених насаджень з елементами благоустрою.
У судовому засіданні в суді першої інстанції позивач не заперечувала факту стоянки її автомобіля у зазначеному в протоколі місці, проте вона наполягала на тому, що вказане місце не є газоном (зеленою зоною), а відтак у інспектора муніципальної варти не було підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення правил стоянки.
Судом також враховано заяву ОСОБА_1 від 26.10.2022, подану до начальника муніципальної варти Лавренюка В., якою нею було доведено до відома уповноваженого органу, що її автівка стояла на облаштованому місці навпроти вікон маминої квартири, дана територія постійно ними обслуговується, поряд посаджені ними квіти, які доглядаються.
Відтак, вірним є висновок суду про те, що зазначеним твердженням позивач жодним чином не спростовує фактів, викладених у постанові про адміністративне правопорушення.
Таким чином, доводи позивача та її представника щодо бездоказового притягнення її до адміністративної відповідальності є безпідставними і необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними доказами.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки остання порушила вимоги правил стоянки.
Відтак, доводи апелянта не спростовують факту вчинення нею інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 07 лютого 2023 року у справі № 154/3972/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
Л. Я. Гудим
Повне судове рішення складено 13.04.2023.