про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 120/439/23
13 квітня 2023 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Залімський І. Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року повернуто позовну заяву.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статей 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.
Згідно із п.3 ч.2 ст.296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються: ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі вимог стосовно оформлення позовних заяв та інших документів, що подаються до суду. Водночас норми процесуального закону зобов'язують представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Обов'язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов'язки.
Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документа, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Матеріали справи місять копії двох довіреностей на підтвердження повноважень Аврамича Андрія Станіславовича діяти в інтересах ОСОБА_1 , які містять різні номери реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 , так у довіреності від 11.03.2021 зазначено РНОКПП НОМЕР_1 , а у довіреності від 09.12.2022 зазначено РНОКПП НОМЕР_2 .
Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. За вказаним нормативно-правовим актом відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом" назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
В порушення вказаних норм законодавства додана до апеляційної скарги довіреність не засвідчена із урахуванням наведених правил.
Згідно матеріалів апеляційної скарги, текст апеляційної скарги викладений від імені позивача без зазначення у ній наявності представника, апеляційна скарга подається позивачем.
Разом з тим, до апеляційної скарги додана копія довіреності на представництво позивача, зображення підпису якого у ній візуально відрізняється від підпису у поданій скарзі.
З огляду на вказані невідповідність підпису позивача в апеляційній скарзі та відсутність належних доказів наявності повноважень у представника позивача підписувати апеляційну скаргу, у суду є обґрунтовані сумніви у тому, що апеляційна скарга підписана та подана особою, яка має на це право.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Оскільки судом після відкриття апеляційного провадження виявлено обставини, як викликають обґрунтований сумнів у тому, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має на це право, що у свою чергу може бути наслідком закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.305 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху з наданням особі, яка її подала, строку для усунення виявлених недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року залишити без руху.
Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом десяти днів з моменту ухвали, виконати вимоги даної ухвали та усунути недоліки апеляційної скарги, у цей же строк.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень КАС України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Залімський І. Г.