Справа № 120/1001/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
12 квітня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,
за участю: секретаря судового засідання: Гонтар А.Р.
представника відповідача: Шевчук В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бершадь Люкс» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бершадь Люкс» (далі ТОВ «Бершадь Люкс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України , в якому просило:
-визнати протиправним і скасувати Розпорядження Державної податкової служби України від 17.01.2023 №24-р/п про виключення місць зберігання ТОВ «Бершадь Люкс» з Єдиного державного реєстру місць зберігання;
-Зобов'язати Державну податкову службу України поновити у Єдиному державному реєстрі місць зберігання інформацію щодо місць зберігання ТОВ «Бершадь Люкс».
10.02.2023 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ДПС України від 17.01.2023 №24-р/п про виключення місць зберігання ТОВ «Бершадь Люкс» з Єдиного державного реєстру місць зберігання до набрання судовим рішенням у справі №120/10662/22 законної сили.
Мотивами заяви зазначено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду та очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено:
-зупинено дію Розпорядження Державної податкової служби України від 17.01.2023 №24-р/п про виключення місць зберігання ТОВ «Бершадь Люкс» з Єдиного державного реєстру місць зберігання (ідентифікаційний код:44128980, місцезнаходження: 24400, Вінницька обл., Бершадський р-н, м. Бершадь, вул. Зборовського Іполита, буд. 1; реєстраційний номер довідки 02010101826, бланк серія АП 198077; адреса місця зберігання: 24400, Вінницька обл., Бершадський р-н, м. Бершадь, вул. Зборовського Іполита, буд. 1; місткість 90946,2 дал (спирт етиловий неденатурований); дата реєстрації МЗ 29.06.2021; реєстраційний номер довідки 02120101827, бланк серія АП 198078; адреса місця зберігання: 24400, Вінницька обл., Бершадський р-н, м. Бершадь, вул. Зборовського Іполита, буд. 1; місткість 5513,2 дал (фракція головна спирту етилового), дата реєстрації МЗ 29.06.2021) до набрання судовим рішенням у справі №120/1001/23 законної сили.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій справі.
В обгрунтуванні доводів апеляційної скарги скаржником зокрема зауважено, що судом першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову не здійснено оцінки доводів заявника з урахуванням розумності, обгрунтованості та адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову та меті позовних вимог до ДПС України.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову в даній справі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Разом з тим, підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1305/20, від 24 листопада 2020 року у справі № 640/9636/20 та від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19.
Варто також зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 06 квітня 2023 року у справі № 300/4615/22 та від 13 липня 2022 року у справі 3240/26736/21.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Бершадь Люкс» є юридичною особою, основним видом господарської діяльності якої є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напої.
15.12.2022 Державною податковою службою України прийнято розпорядження №329-р/л про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100011, терміном дії з 28.07.2021 до 28.07.2026 ТОВ «Бершадь Люкс».
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 в рамках судової справи №120/10662/22 задоволено заяву ТОВ «Бершадь Люкс» про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено дію Розпорядження №329-р/л від 15.12.2022 до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
17.01.2023 Державною податковою службою України винесено Розпорядження від 17.01.2023 №24-р/п про виключення місць зберігання ТОВ «Бершадь Люкс» з Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем під час апеляційного розгляду справи, дане Розпорядження винесене у зв'язку з анулюванням ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100011, терміном дії з 28.07.2021 до 28.07.2026.
В той же час, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що Розпорядження від 17.01.2023 №24-р/п фактично зобов'язує підприємство зупинити технологічний цикл виробництва та продажу продукції, оскільки ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР чітко визначено відповідальність суб'єкта господарювання у разі зберігання спирту у місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру.
Отже, за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанцій обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки виключення позивача з Єдиного державного реєстру місць зберігання може призвести до розриву відповідних господарських зв'язків, вивільнення працівників, до ухвалення судом рішення по суті спору, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
Вказане узгоджується з висновки Верховного Суду, висловленими у постановах від 06 квітня 2023 року (справа № 300/4615/22) та від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21).
При цьому, колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами.
Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у категорії спорів щодо оскарження розпоряджень податкового органу також була предметом розгляду Верховного Суду у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 21 грудня 2022 року (справа № 160/11995/22) від 31 січня 2023 року (справа № 140/8709/21), від 22 березня 2023 року (справа № 380/8301/22), де суди дійшли висновку про необхідність забезпечення позову.
Враховуючи вищезазначене, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного розпорядження, які можуть призвести до неможливості здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на отримання прибутку, що у свою чергу призведе до неможливості сплати підприємством податків та загальнообов'язкових платежів за результатами господарської діяльності, позбавить підприємство можливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати заробітну плату працівникам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 150, 242, 243, 250, 304, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 квітня 2023 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.