Справа № 560/9948/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
12 квітня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідача), в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивача при її перерахунку на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі №560/5663/21 з 01.08.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повернути розмір пенсії позивача до попереднього - 19976,54 грн та виплатити суму недоплаченої пенсії з 01.08.2022 .
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 08.11.2022 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що вимоги про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються..
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №560/5663/21, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснило перерахунок пенсії позивача, в результаті чого її розмір зменшився.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку позовним вимогам, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон - №796-XII).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №560/5663/21, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.03.2021 індексації середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії при розрахунку доплати за понаднормативний стаж у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 із проведенням індексації середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка застосовується для обчислення пенсії при розрахунку доплати за понаднормативний стаж у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році".
20.12.2021 судом видано виконавчий лист у цій справі, а позивачем звернено його до виконання.
На виконання рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при обчисленні позивачу доплати за понаднормативний стаж використало показник прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 1769,00 грн, а не проіндексований показник середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, як зазначено у резолютивній частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №560/5663/21.
Не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо вчиненого перерахунку пенсії на виконання рішення суду, позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень по адміністративній справі №560/5663/21.
Ухвалою суду від 05.05.2022 вказану заяву задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №560/5663/21 із застосування при обчисленні доплати за понаднормативний стаж розміру прожиткового мінімуму 1769,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.01.2022 №968250184981.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області місячний строк з дати отримання цієї ухвали для надання відповіді про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №560/5663/21.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Рішенням від 25.07.2022 №968250184981 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснило перерахунок пенсії позивача в розмірі 15393,27 грн.
Згідно інформації викладеної в листі від 28.07.2022 №2200-0305-8/48403 Головне управління Пенсійного фонду України повідомило позивача про те, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021, з урахуванням ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022, пенсію позивача з 01.03.2021 обчислено за двоскладовою формою відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1058-IV.
Враховуючи, що на виконання рішення суду розмір пенсії, обчислений відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон №796-XII) становить 9694,12, тому розмір пенсії позивача буде становити 15393,27 грн.
В подальшому, позивач знову звернувся до суду із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 10.08.2022 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень по адміністративній справі №560/5663/21 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 27 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за двоскладовою формулою на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №560/5663/21.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.07.2022 №968250184981.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у місячний термін з моменту отримання цієї ухвали надати Хмельницькому окружному адміністративному суду копію рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №560/5663/21.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Вказаною ухвалою встановлено, що за змістом рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.02.2022 №968250184981 розмір пенсії позивача становив 19340,00 грн.
В свою чергу рішенням від 25.07.2022 №968250184981 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснило перерахунок пенсії позивача в розмірі 15393,27 грн. Таким чином, вказане рішення не відповідає нормам Закону №1058-IV, тому є протиправним.
На вказану ухвалу пенсійним органом подану апеляційну скаргу, станом на цей час її розгляд триває.
На думку позивача, вказані обставини порушують його права, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.
Приписами частини першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Тобто, примусове виконання рішень, зокрема, судів, є виключно повноваженнями державної виконавчої служби, або, у випадках, приватних виконавців.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, вирішення позовних вимог лежить в площині виконання судового рішення і має виконуватися відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", що не позбавляє права позивача оскаржувати дії державного виконавця.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; 2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та, за наслідками розгляду вказаної заяви і встановлення протиправних рішень, дій чи бездіяльності - постановлення судом окремої ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.
Крім того, суд першої інстанції звертав увагу на те, що позивач активно використовує своє право на звернення до суду із заявами в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підтвердженням чого є відповідні ухвали суду від 05.05.2022 та від 10.08.2022, якими встановлено вчинення пенсійним органом протиправних дій відносно позивача та здійснення неналежного перерахунку його пенсії.
Разом з тим, ухвала суду від 10.08.2022, якою зобов'язано відповідача у місячний термін з моменту її отримання надати Хмельницькому окружному адміністративному суду копію рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №560/5663/21, на момент розгляду справи була не виконаною, оскільки пенсійним органом оскаржено її до суду апеляційної інстанції. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.11.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишив без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року - без змін.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вимоги про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.