Справа № 120/6553/22
Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
13 квітня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 20639,31 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що податкові повімлення рішення та податкова вимога направлялися відповідача за податковою адресою АДРЕСА_1 . У ГУ ДПС у Вінницькій області відсутні будь-які інші офіційні дані, якіб свідчили про нову адресу ОСОБА_1 , а сам відповідач не повідомляв про зміну адреси, як того вимагає ПК України. Вказує, що Податковий кодекс України не наділяє контролюючі органи повноваженням самостійно визначати адресу на яку направти податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги, для цього існує встановлений ПК УКраїни порядок.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.
На підставі довідки про суму податкового боргу встановлено, що за відповідачем станом на 11.08.2022 рахується податковий борг з:
- земельного податку з фізичних осіб у сумі 11432,40 грн. (основний платіж);
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 9206,91 грн. (основний платіж).
Сума податкового боргу підтверджується карткою особового рахунку платника податків, податковими повідомленнями-рішеннями від 11.07.2019 №1542963-5006-0228, від 15.05.2020 №5853418-5005-0228, від 07.04.2021 № 192265-2404-0228, від 19.06.2020 №0303805-5005-0228, від 09.03.2021 №0090064-2404-0228 та податковою вимогою форми "Ф" від 15.10.2019 №290903-50.
Разом з тим, вказана заборгованість відповідачем не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем направлено податкову вимогу та податкові повідомлення-рішення не за місцем реєстрації платника податків. Отже, з огляду на приписи статті 42 ПК України, відсутні підстави вважати, що податкову вимогу належним чином вручено ОСОБА_1 , що свідчить про недотримання контролюючим органом вимог Податкового кодексу України та, як наслідок, відсутність підстав для звернення позивача до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
При цьому, згідно із п.14.1.175 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Так, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", (набрав чинності 01.01.2015), викладено у новій редакції ст.266 Податкового кодексу України (ПК України), якою запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із пп.266.3.1- 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно пп. 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).
Так, порядок листування з платником податків встановлено ст. 42 ПК України.
Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, встановленому пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Так, судом першої інстанції здійснено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання ОСОБА_1 .
Згідно відповіді на запит суду встановлено, що ОСОБА_1 з 04.09.2017 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується те, що податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення 11.07.2019 №1542963-5006-0228, від 15.05.2020 №5853418-5005-0228, від 07.04.2021 № 192265-2404-0228, від 19.06.2020 №0303805-5005-0228, від 09.03.2021 №0090064-2404-0228 направлялось податковим органом рекомендованим листом з повідомленням на адресу ОСОБА_1 , що міститься в ДРФО-платників податків: АДРЕСА_1 , однак, було повернуто з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Таким чином, податкове повідомлення-рішення вважається фактично врученим, оскільки надсилалось на адресу, яка була відома податковому органу.
Також, ГУ ДПС у Вінницькій області було виставлено податкову вимогу форми Ф від 15.10.2019 року №290903-50 та направлено її рекомендованим листом ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 , однак, було повернуто з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Проте, ОСОБА_1 у разі зміни місця реєстрації чи проживання повинен був подати заяву із зазначенням адреси для листування, однак останній такого не зробив, а тому податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були надіслані на ту адресу, яка була їм відома.
При цьому, в матеріалах справи відсутні письмові докази того, що ОСОБА_1 подавав податковому органу заяву про зміну адреси реєстрації чи проживання.
Отже, враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що визначене у податкових повідомленнях-рішеннях податкове зобов'язання набуло статусу узгодженого.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що податковим органом доведено наявність правових підстав для стягнення заявленого у даній справі податкового боргу, а тому наявні підстави для задоволення позову.
Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №160/27532/21.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року скасувати.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 20639,31 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.