Справа № 640/1609/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
12 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді: Чаку Є.В.
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-ГРУПП" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-ГРУПП" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-ГРУПП" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 21.12.2020 №КВ1284/1721/НП/СП/ФС-195.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, на підставі звернення ОСОБА_1 від 05.06.2020 та погодження Держпраці від 11.06.2020 було видано наказ №2171 від 20.07.2020 на направлення №797 від 20.07.2020 про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю суб'єктом господарювання ТОВ «СТС-Групп».
Посадовими особами Головного управлінням Держпраці у Київській області здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ "СТС-Групп" з метою перевірки додержання законодавства про працю, внаслідок чого встановлено створення перешкод у діяльності інспектора праці, які полягають у ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування та відмові у допуску до проведення інспекційного відвідування, що зафіксовано в Акті про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування від 17.11.2020 №КВ 1284/1721/НП.
21.12.2020 Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову №КВ1284/1721/НП/СП/ФС-195, якою на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України накладено на ТОВ "СТС-Групп" штраф у розмірі 15 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача правових підстав для недопуску працівників відповідача до здійснення перевірки з підстав не затвердження та не оприлюднення на власному офіційному веб-сайті уніфікованої форми акту.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 6 пункту 4, пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно із частиною 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (в подальшому - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
На час виникнення спірних правовідносин постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок № 823).
Частиною 15 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Пунктом 9 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" України "Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на Кабінет Міністрів України покладено зобов'язання протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному вебсайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.
Відповідно до ч. 2 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 р. № 342 затверджено Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що законодавством визначено декілька форм уніфікованих актів, які складаються під час проведення контрольного заходу фахівцями Держпраці, в тому числі уніфіковані форми актів з переліком питань залежно від визначеного ступеня ризику суб'єкта господарювання, які використовуються під час проведення планового заходу.
Згідно із ч. 1 ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі якщо: органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі: перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу; використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів; з'ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.
Тобто, існують різні випадки коли органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, та використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів.
Також, у випадку незатвердження та неоприлюднення відповідним органом на власному офіційному веб-сайті уніфікованої форми акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, надає право суб'єкту господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), а використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів дає йому право вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю).
Уніфіковані форми актів, що стосуються інспекційного відвідування, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18.08.2017 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів". Цим наказом затверджено 17 форм процедурних документів, у тому числі форму акта інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.
Вказаний нормативно-правовий акт зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368, він не скасований та не визнаний нечинним.
Вказаний наказ, крім іншого, виданий на реалізацію повноважень визначених Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (зі змінами), згідно якого основними завданнями Мінсоцполітики є, крім іншого, забезпечення формування та реалізація державної політики: у сфері праці та соціальної політики; забезпечення формування та реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 808/3059/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що на час здійснення відповідачем планового заходу контролю відносно позивача відсутня затверджена уніфікована форма акту, що не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень, а тому складений відповідачем акт за наслідками здійснення заходу контролю за змістом повністю відповідає приписам ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Посилання апелянта на рішення судів апеляційних інстанцій судова колегія до уваги не приймає, оскільки викладені в них правові висновки, відповідно до положень КАС України, не є джерелом права та/або обов'язковими для врахування при вирішенні інших спорів.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-ГРУПП"- залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких