Справа № 580/5051/22 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО
12 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -
Головне управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - позивач) звернулося до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" про стягнення з відповідача заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 120272,33 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що сума заявлена до стягнення без визначення конкретного періоду її виникнення, підстав для нарахування відповідних сум відшкодування саме з відповідача та відповідно для стягнення такої заборгованості саме з вказаного товариства. Апелянт зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує понесені ним витрати на виплату та доставку пільгових пенсій вказаним громадянам у рішення. Крім того на думку апелянта позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Черкаський приладобудівний завод" зареєстроване в Головному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Позивачем сформовано розрахунки сум заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б - з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по АТ "Черкаський приладобудівний завод" за списками № 1, 2 за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року в розмірі 120272,33 грн., зокрема, за списком № 1 - 5556,62 грн., за списком № 2 - 114715,71 грн.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за списками № 1, 2 за вказаний період виникла за наслідками невиплати пенсій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Оскільки вказана сума заборгованості не була сплачена АТ "Черкаський приладобудівний завод" в добровільному порядку, позивач звернувся до суду.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно із пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з пунктами 6.4, 6.7, 6.8 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
За наведеного правового регулювання, обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, а відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем. Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Судом встановлено, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б - з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по АТ "Черкаський приладобудівний завод" за списками № 1, 2 за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року в розмірі 120272,33 грн. виникла за наслідками невиплати пенсій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Судом встановлено, що вказаним пенсіонерам пільгова пенсія була призначена на підставі довідок про підтвердження наявного та спеціального трудового стражу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих АТ "Черкаський приладобудівний завод", які наявні у матеріалах справи.
Докази відкликання вказаних довідок АТ "Черкаський приладобудівний завод" у матеріалах справи відсутні.
Відповідне призначення пенсії цим особам відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувалось та заяви про припинення виплати пенсії всім цим особам у зв'язку з призначенням їм пенсії на підставі недостовірних документів до органів Пенсійного фонду не подавались.
Верховний Суд неодноразово висловлювався, що обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій призначених у порядку статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", покладений на підприємства, тобто відповідача (такий висновок міститься, зокрема, у постановах від 20 грудня 2018 року у справах №804/7025/17, № 804/2506/17).
У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 804/2793/18 наголошено, що оцінка наявності пільгових умов праці, атестації робочих місць, відповідного стажу, тощо надається органами Пенсійного фонду при призначенні пенсії особам, а тому не підлягає оцінці при розгляді подібних справ.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від сформованих правових позицій.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем було безпідставно не сплачено, визначені у розрахунках Пенсійним органом, суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року в розмірі 120272,33 грн.
В даному випадку на виконання вимог Інструкції №21-1 повідомлення-розрахунки щодо пільгових пенсійних виплат за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року направлені позивачем відповідачу за його адресою та вручені, що підтверджується доданими у справу копіями рекомендованих повідомлень від відділень поштового зв'язку.
Доказів оскарження цих розрахунків, як і оплати відповідних коштів щодо здійснених позивачем витрат суду не надано.
Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні докази протиправності розрахунків позивача, докази сплати відповідачем заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав ля задоволення останніх.
Доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом колегія суддів вважає необгрунтованим з огляду на наступне.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Частиною 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі № 140/1205/19 колегія суддів звернула увагу на правовий висновок щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 804/18891/14, від 26 червня 2018 року у справі № 804/8277/14, відповідно до якого у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV.
Колегія суддів Верховного Суду не вбачала необхідності відступати від вказаного висновку, оскільки в даному випадку термін «недоїмка» вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов'язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.
Таким, чином, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України - не застосовуються.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 460/3113/18.
Щодо доводів апелянта про наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів стосовно відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Питання затвердження плану санації та його виконання сторонами врегульовано нормами Кодексу України з процедур банкрутства, затверджений Законом України від 01.10.2018 № 2597-VI (далі - Кодекс).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Кодексу боржник за рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника має право ініціювати процедуру санації до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі - план санації).
У плані санації визначаються, зокрема, розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації; заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації; обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).
Згідно частини 6 статті 5 Кодексу господарський суд виносить ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті заяви про затвердження плану санації протягом п'яти днів з дня її отримання.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13 червня 2022 року по справі №925/487/22 було прийнято до розгляду заяву АТ «Черкаський приладобудівний завод» про затвердження плану санацій боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зокрема Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Проте суд зазначає, що в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 13 червня 2022 року у справі №925/487/22 не зазначено на які вимоги поширюється мораторій.
Апелянтом не надано до суду план санації з якого можливо було б встановити структуру вимог на які поширюється мораторій, суму вимог, яка включена до плану санації та чи відповідає вона сумі заборгованості.
З аналізу статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства слідує, що санація до порушення провадження у справі про банкрутство є позасудовою процедурою.
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині необгрунтованими.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод"- залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких