Справа № 369/2115/22
про залишення апеляційної скарги без руху
12 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., перевіривши апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від "27" грудня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від "27" грудня 2022 р. позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, скаржник оскаржив його у апеляційному порядку.
Апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 296 КАС України щодо подання доказів сплати судового збору.
Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано відсутністю коштів для сплати судового збору.
Розглянувши подане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Отже, суд приходить до висновку, що викладені скаржником у клопотанні обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, скаржником не надано доказів на підтвердження майнового стану, який зумовлює неможливість сплати судового збору у розмірі, визначеному Законом, тому колегія суддів дійшла висновку, що підстави для прийняття рішення про звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору відсутні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Оскільки предметом спору в цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, підстави для звільнення скаржника від сплати судового збору відсутні.
Отже, посилання скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, колегія суддів не враховує.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17, ставка судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", який на 01.01.2022 становив 2481 грн.
Згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, в чинній на час подачі апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції редакції, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні, зокрема позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання апеляційної скарги судовий збір підлягає сплаті у розмірі 595,44 грн. (2481,00 х 0,2 х 150% х 0,8).
Ураховуючи, що скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі 595,44 грн на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печер. р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною третьою статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Пунктом 1 частини першою статті 59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 59 КАС України).
Апяляційну скаргу від імені Державної служби України з безпеки на транспорті подано Ступак О.І., який на підтвердження своїх повноважень надав, зокрема, довіреність від 16.01.2023, сформовану через підсистему «Електронний Суд», наступного змісту:
"Я, Ломінога Альона Ігорівна (РНОКПП - НОМЕР_1 ), на підставі Довіреності від 29.12.21 р., виданої ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ (ЄДРПОУ - 39816845), уповноважую, в порядку передоручення, Ступак Олександр Іванович (РНОКПП - НОМЕР_2 ) представляти інтереси
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Довіреність видана без права передоручення іншим особам.
Довіреність дійсна до моменту її скасування".
Отже, з тексту вказаної довіреності вбачається, що Ступак Олександр Іванович діє на підставі довіреності, виданої Державною службою України з безпеки на транспорті. В той же час, скаржником не надано жодних доказів, на підтвердження повноважень Ломіноги Альони Ігорівни уповноважувати, в порядку передоручення інших осіб.
В матеріалах справи наявні докази лише про те, що Ломінога Альона Ігорівна є представником Державної служби України з безпеки на транспорті.
Суд наголошує, що приписи частини третьої статті 55 КАС України передбачають можливість здійснення самопредставництва юридичної особи або суб'єкта владних повноважень особою, яка є керівником, членом виконавчого органу, іншою особою, уповноваженою діяти від імені юридичної особи або суб'єкта владних повноважень відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), а не працівником структурного підрозділу такої юридичної особи або суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи, що документи, які підтверджують, що Ступак Олександр Іванович уповноважений підписувати апеляційну скаргу чи є особою, яка діє відповідно до Закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), на підставі яких вона здійснює самопредставництво Державної служби України з безпеки на транспорті у цій справі відсутні, скаржнику необхідно подати такі документи до суду апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом №3674-VI, а також докази на підтвердження повноважень Ступаку Олександру Івановичу вчиняти дії від імені Державної служби України з безпеки на транспорті.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325, 328 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і в касаційному порядку оскаржена бути не може.
Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька
СуддіО.Є. Пилипенко
Я.М. Собків