11 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/2735/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року (головуючий суддя Бухтіярова М.М.)
у справі № 160/2735/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ- 21910427) по невиплаті у повному обсязі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) нарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 березня 2020 року по 31 грудня 2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ - 21910427) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання (пенсії) за період з 01.04.2020 року по 31.01.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ - 21910427) нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання (пенсії), розрахованого відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 (з наступними змінами і доповненнями) «Про компенсацію громадянам частити доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2021 року №159 (зі змінами і доповненнями) у наступних розмірах:
- по заборгованості за березень 2020 року в сумі 37025 грн. 64 коп.
- по заборгованості за квітень 2020 року в сумі 36099 грн. 20 коп.
- по заборгованості за травень 2020 року в сумі 35747 грн. 79 коп.
- по заборгованості за червень 2020 року в сумі 35519 грн. 96 коп.
- по заборгованості за липень 2020 року в сумі 36216 грн. 45 коп.
- по заборгованості за серпень 2020 року в сумі 36449 грн. 08 коп.
- по заборгованості за вересень 2020 року в сумі 35870 грн. 40 коп.
- по заборгованості за жовтень 2020 року в сумі 34724 грн. 50 коп.
- по заборгованості за листопад 2020 року в сумі 33253 грн. 95 коп.
- по заборгованості за грудень 2020 року в сумі 32244 грн. 96 коп.
- по заборгованості за січень 2021 року в сумі 30821 грн. 65 коп.
- по заборгованості за лютий 2021 року в сумі 29725 грн. 74 коп.
- по заборгованості за березень 2021 року в сумі 27893 грн. 83 коп.
- по заборгованості за квітень 2021 року в сумі 4235 грн. 51 коп.
- по заборгованості за травень 2021 року в сумі 4151 грн. 11 коп.
- по заборгованості за червень 2021 року в сумі 4117 грн. 15 коп.
- по заборгованості за липень 2021 року в сумі 4100 грн. 18 коп.
- по заборгованості за серпень 2021 року в сумі 4134 грн. 18 коп.
- по заборгованості за вересень 2021 року в сумі 3932 грн. 62 коп.
- по заборгованості за жовтень 2021 року в сумі 3782 грн. 79 коп.
- по заборгованості за листопад 2021 року в сумі 3650 грн. 68 коп.
- по заборгованості за грудень 2021 року в сумі 3552 грн. 18 коп.,
а всього станом на 31 січня 2023 року у сумі 477249 грн. 55 коп. (чотириста сімдесят сім тисяч двісті сорок дев'ять грн. 55 коп.);
- стягнути з коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ - 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 березня 2020 року по 31 грудня 2022 року в сумі 1154229 грн. 53 коп. (один мільйон сто п'ятдесят чотири тисячі двісті двадцять дев'ять гри. 53 копійки);
- стягнути з коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ - 21910427), а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2023 року у сумі 477249 грн. 55 коп. (чотириста сімдесят сім тисяч двісті сорок дев'ять грн. 55 коп.).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності по невиплаті у повному обсязі нарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 березня 2020 року по 31 грудня 2021 року, із зазначенням підстав для поновлення строку та з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Позивач, отримавши означену ухвалу суду, подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання, в якому просив порушити провадження у справі № 160/2735/23, зазначаючи, що позовна заява містить усі умови для вирішення спору по суті без застосування ч.2 ст.122 КАС України, оскільки спір стосується сум соціальних виплат, які були нараховані пенсійним органом і не були виплачені з вини держави.
Ухвалою від 06.03.2023 Дніпропетровський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності по невиплаті у повному обсязі нарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 березня 2020 року по 31 грудня 2021 року та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 березня 2020 року по 31 грудня 2022 року в сумі 1154229 грн. 53 коп.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху, не подано заяви про поновлення строку звернення до суду, не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, що унеможливили своєчасне звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності по невиплаті у повному обсязі нарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.03.2020 по 31.12.2021, а доводи позивача про не застосування строків звернення до суду визнані хибними.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку позов мав бути пред'явлений відповідно до ч.2 ст.122 КАС України протягом шести місяців з моменту отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не у повному обсязі, зважаючи на те, що пенсійні виплати є щомісячними платежами і позивачу достеменно було відомо порушення його прав щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не у повному обсязі, починаючи з місяця, наступного за місцем отримання довічного грошового утримання судді у відставці не у належному розмірі.
З приводу посилання позивача на положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначив, що це є нормами матеріального права щодо виплати пенсії і не розповсюджуються на процесуальні строки звернення до суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 06.03.2023, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду по суті в іншому складі суду.
Скаржник зазначає, що до правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування підлягає застосуванню ч.1 ст.122, а не ч.2 ст.122 КАС України. Оскільки суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, суд також не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому.
Застосовуючи позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і №9-рп/2013, а також виходячи з ч.1 ст.122 КАС України в системному зв'язку з положеннями ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач наполягає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час може бути поданий без обмеження будь-яким строком. Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 позивач вважає помилковим, оскільки у цій справі спір виник з приводу перерахунку та виплати заборгованості з пенсії, тобто стосується випадку, коли пенсія не була нарахована. У даному випадку спірним є питання виплати позивачеві нарахованих пенсійним органом сум соціальної виплати.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За правилами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Виходячи з наведених норм, суд першої інстанції, пославшись на практику Європейського суду з прав людини, правильно вказав, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про оскарження бездіяльності відповідача та стягнення заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.03.2020 по 31.12.2021 зроблений судом без фактичного з'ясування характеру відносин, визначених позивачем спірними.
Поза увагою суду першої інстанції залишено те, що предмет спору у цій справі пов'язаний із захистом соціальних прав позивача і стосується невиплати йому у повному обсязі нарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Висновок суду першої інстанції про застосування ч.2 ст.122 КАС України і обчислення встановленого цією нормою шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, з моменту отримання призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є помилковим, таким, що фактично призводить до неможливості реалізувати право на отримання такого грошового отримання в належному розмірі.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є джерелом існування, матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Відповідно до статей 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Вирішуючи питання з приводу застосування встановленого ч.2 ст. 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду до спірних відносин, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі в постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18, у якій Верховний Суд визначився, як застосовувати строки давності у сфері соціального захисту.
Як зазначив Верховний Суд у справі № 815/460/18, застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Також Верховний Суд у справі № 815/460/18 зазначив, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб'єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі.
Водночас право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Протиправна невиплата пенсії в належному розмірі або протиправне невідновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень відповідний орган Пенсійного фонду України протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист пенсійне забезпечення.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18.
Суд апеляційної інстанції вважає прийнятним посилання позивача на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013, а також аналіз положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що дає підстави для висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для обчислення встановленого ч.2 ст.122 КАС України строку звернення до суду з дати отримання позивачем призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, внаслідок чого за наведених вище обставин вважає, що строк звернення позивача до суду з цим позовом не пропущений.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала про повернення позовної заяви винесена судом першої інстанції без наявних на то підстав, тому відповідно до ст.320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 315, 320, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 160/2735/23 скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко