Справа № 758/6515/18
Категорія 26
27 січня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Сірант Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, відшкодування моральної шкоди -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми, відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що 22.04.2017 він надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4000 грн.
На підтвердження вказаної обставини, відповідачем було складено розписку.
Відповідно до умов розписки, ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 4000 грн. на придбання будівельних матеріалів для проведення ремонтних робіт та зобовязався виконати роботи до 26.04.2017.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не придбав будівельні матеріали, не повернув позивачу грошові кошти в сумі 4000 грн., позивач просив стягнути з відповідача на його користь 4000 грн.
Крім того, посилаючись на те, що йому було завдано моральну шкоду, просив стягнути з відповідача на свою користь 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву у якій просив розглядати справу за його відсутності та вказав на те, що позов підтримує в повному обсязі.
Суд ухвалив розглядати справу за відсутності позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 22.04.2017 ОСОБА_2 було складено розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав для придбання будівельних матеріалів 4000 грн. та зобов'язався приступити до роботи 26.04.2017 (а.с. 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку що встановлені договором.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такий висновок суду узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту розписки ОСОБА_2 отримав грошові кошти для придбання будівельних матеріалів у розмірі 4000 грн., однак, розписка не містить відомостей про особу, від якої ОСОБА_2 отримав грошові кошти.
До того ж, розписка не містить обов'язку ОСОБА_2 повернути отримані кошти, а лише вказує на факт їх отримання, при цьому, умовами розписки передбачено, що ОСОБА_2 зобов'язується приступити до роботи 26.04.2017.
Доказів того, що ОСОБА_2 не виконав роботу та не повернув грошові кошти суду не надано.
Отже, надана позивачем розписка не є доказом того, що між сторонами було укладено договір позики.
Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики в розмірі 4000 грн.
Крім того, позивач посилався на те, що йому було завдано моральну шкоду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки позивачем не було доведено вини відповідача у заподіянні шкоди, то підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди немає.
Керуючись ст. ст. 76, 77, 80, 81, 128, 141, 223, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 23, 549, 610, 611, 626, 629, 1046, 1047, 1049, 1167, ЦК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Світлана ЗАХАРЧУК