вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"13" квітня 2023 р. Справа №370/238/23
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., розглянувши у приміщенні суду у смт Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Братищенка Ю.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Вказувала, що 25.02.2022р. в с.Копилів Київської області сталася ДТП між автомобілем Hyundai Getz № НОМЕР_1 (під керуванням Позивача) та Chevrolet Aveo № НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_2 ), обставини якої зафіксовані у Європротоколі від 25.02.2022р. Відповідач свою вину визнав в повному обсязі, що власноруч зазначив у Європротоколі. Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 08.10.2022р. №3009 (копія додається) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Getz № НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що мала місце 25.02.2022р., станом на 08.10.2022р. становить 72 593,53 грн.
16.11.2022р. ПАТ «НАСК «Оранта» виплатила позивачу страхове відшкодування у сумі 49 950,00 грн. в межах ліміту страхового відшкодування.
Враховуючи те, що матеріальні збитки позивача, які заподіяні ДТП, яка сталася 25.02.2022 р. перевищують виплачену ПАТ «НАСК Оранта» страхового відшкодування, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 залишок збитків у розмірі 22 643,53 грн.
Крім того, позивач просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 073,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 25 598,00 грн..
Ухвалою суду від 07.02.2023року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачам 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Копію ухвали суду від 07.02.2023 року та копію позовної заяви з додатками ОСОБА_2 отримав 24.02.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0800100135848.
Відповідно у встановлений судом строк, відповідач подав відзив на позовну заяву.
17.03.2023 року від сторони позивача надійшла відповідь на відзив.
06.04.2023 року від ОСОБА_2 на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
25.02.2022р. в с.Копилів Київської області сталася ДТП між автомобілем Hyundai Getz № НОМЕР_1 (під керуванням Позивача) та Chevrolet Aveo № НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_2 ), обставини якої зафіксовані у Європротоколі від 25.02.2022р.
Відповідно до складеного Європротоколу ОСОБА_2 рухався по проїзній частині автомобільної дороги Житомир-Київ у протилежному для руху напрямку, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем позивача. Відповідач свою вину у ДТП визнав.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», страховий поліс №203886205. Учасники ДТП одразу повідомили ПАТ «НАСК «Оранта» про страховий випадок. Проте, у зв'язку із початком війни, позивач змогла подати заяву про виплату страхового відшкодування лише 27.06.2022р.
Листом від 26.07.2022р. №09-02-22/3838 ПАТ «НАСК «Оранта» повідомила ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки пошкоджений транспортний засіб не був представлений на огляд (а.с.8).
24.09.2022р. на адресу відповідача та ПАТ «НАСК «Оранта» направлені повідомлення із запрошенням на проведення огляду автомобіля ОСОБА_1 з метою встановлення розміру заподіяної майнової шкоди внаслідок ДТП (а.с.9,10).
30.09.2022р. оцінювачем ОСОБА_4 з метою визначення розміру заподіяної шкоди внаслідок ДТП проведено огляд автомобіля Hyundai Getz № НОМЕР_1 , про що складено акт технічного стану колісного транспортного засобу. На огляді був присутній представник ПАТ «НАСК «Оранта», про що розписався в акті технічного стану колісного транспортного засобу (а.с.27).
Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 08.10.2022р. №3009 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Getz № НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що мала місце 25.02.2022р., станом на 08.10.2022р. становить 72 593,53 грн. (а.с.11-40).
28.10.2022р. представником позивача, Головою АО «Шенлі» Братищенко Ю.О., на адресу ПАТ «НАСК «Оранта» направлена претензія про виплату страхового відшкодування у повному обсязі (а.с.41).
16.11.2022р. ПАТ «НАСК «Оранта» виплатила Позивачу страхове відшкодування у сумі 49 950,00 грн. (а.с.42) в межах ліміту страхового відшкодування (50 000,00 грн. - 50,00 грн. франшизи), оскільки відповідно до п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011р. №698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» (що було чинним на момент ДТП-до 30.05.2022р.) максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року становить 50 000,00 гривень потерпілому.
ОСОБА_2 в межах встановлених судом строків подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вказував на те, що стан транспортного засобу позивача на дату проведення його огляду та оцінки 30.09.2022 року з метою визначення вартості матеріального збитку, не відповідає стану пошкоджень, що зазнав автомобіль ОСОБА_1 25.02.2022 року, а в розрахунок вартості матеріального збитку станом на 30.09.2022 року були включені деталі та роботи, що не зазнали пошкоджень 25.02.2022 року під час ДТП, що підтверджуються наданими світлинами до відзиву, з яких вбачається, що 25.02.2022 року в день дорожньо-транспортної пригоди, було пошкодження капоту, бамперу, правої фари, правого крила та радіатора з захистом.
Таким чином, відповідач вказував, що оскільки позивач отримала страхову виплату в повному обсязі (49 950,00 грн.), а в експертний звіт неправомірно та безпідставно було включено робіт, запасних частин та матеріалів по автомобілю, що не були пошкоджені 25.02.2022 року, на загальну суму 42 631,89 грн. , позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди у розмірі 22 643,53 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач вказував, що позивачем ця вимога не підтверджена жодним належним та допустимим доказом.
У відповіді на відзив позивач вказувала, що враховуючи обставини, за яких складався європротокол 25.02.2022 року, сторони не перераховували прискіпливо всі отримані автомобілем ушкодження, а тому у розділі 11 «Видимі пошкодження ТЗ» позивач зазначили: «права частина капоту, фари, водійські двері, радіатор лопнув і масло двигуна витекло, задня права частина з фарами і бампером». Таким чином, видимі пошкодження, наявність яких заперечує відповідач, зафіксовані у європротоколі від 25.02.2022 року словами «задня права частина з фарами і бампером», у якому відповідач розписався, що підтверджує визнання ним цих пошкоджень.
Щодо моральної шкоди позивач у відповіді на відзив, посилалася на те, що у зв'язку з пошкодженням її транспортного засобу подальше її пересування у Польщу без власного авто та з дітьми і пов'язаними з цим незручностями під час повномасштабної війни, спричинили їй сильні душевні страждання, що і вплинуло на визначення розміру заподіяної моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
06.04.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому останній просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт і необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1 та 5 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України)
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з частиною 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, копія звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 08.10.2022 р. № 3009 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
З огляду на викладене, оскільки висновок експерта одержаний не у порядку, встановленого законом, суд вважає наданий позивачем звіт про визначення вартості матеріального збитку неналежним і недопустимим доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.
Аналогічний правовий висновок щодо належності і допустимості як доказу висновку експерта міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 522/1029/18.
Враховуючи наведене, оскільки інших доказів на підтвердження заподіяної шкоди позивачем не надано, суд доходить висновку, що позовні вимоги по відшкодування майнової шкоди не підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 із подальшими змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, вказано, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Постановою Пленуму ВСУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. № 4, рекомендовано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Таким чином, враховуючи, що ДТП сталося з вини відповідача, що не заперечуються ним, а також те, що дана подія сталася коли позивачка з двома дітьми (25.02.2022 р.) евакуювалася на власному авто в безпечне для життя місце, а саме в Польщу, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті позивача, враховуючи, що в небезпечний час в перші дні війни вона була вимушена далі виїжджати до Польщі вже без власно транспорту, спричинили позивачу сильні душевні страждання.
Виходячи із принципів розумності та справедливості, з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. підлягають задоволенню, ця сума, на думку суду, відповідає рівню душевних страждань позивача.
Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2022 року між Адвокатським об'єднанням «Шенлі», в особі Голови адвокатського об'єднання Братищенка Ю.О., який діє на підставі Статуту та ОСОБА_1 укладено Договір № 22 про надання правничої допомоги.
ОСОБА_1 було сплачено послуги на професійну правничу допомогу по вищевказаному договору у розмірі 25 598 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22.09.2022 року.
Перелік наданих послуг зазначений у Детальному описі робіт (наданих послуг) від 19.01.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (а.с. 47).
Тому, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 598,00 грн. на користь позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 679,4 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 322,08 грн.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.5,76-81,83,95,106,133,141,247,265, 354-355 ЦПК України, ст. 23,1167 ЦК України, суд,
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 кошти у сумі 22 643 (двадцять дві тисячі шістсот сорок три) гривень 53 коп. як відшкодування заподіяної майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч ) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 679 (сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень 40 коп. витрати на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 322 (триста двадцять дві) гривень 08 коп. витрати по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складення повного його тексту.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2023 року.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;
Суддя Л.В. Білоцька