справа № 274/2536/21
провадження № 2/0274/182/23
Іменем України
04.04.2023 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Бердичівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування,-
В квітні 2021 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кравець М.А. звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до якого просив визнати недійсним договір дарування від 21.04.1996 р., реєстраційний № 3-7521, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про дарування 16/100 частин жилого будинку, який розташований по АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 16/100 частин жилого будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , номер запису 19765869 від 01.04.2017; витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16/100 частин жилого будинку, який розташований по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказує, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько позивачки. Після його смерті відкрилась спадщина, у тому числі на 16/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 . Позивачка, будучи спадкоємицею за законом першої черги, спадщину прийняла у встановленому законом порядку, проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено.
Згідно постанови приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчука А.М. від 1.09.2020 №321/02-31 відмову у вчиненні нотаріальної дії обґрунтовано наявністю інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказані 16/100 часток житлового будинку за третьою особою.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2021 р. № 247148346 власником 16/100 частин вказаного будинку є ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 01.04.2017 р., реєстраційний № 475.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 04.09.2020р. № 222713475 ОСОБА_2 отримав в дар вказану частку від ОСОБА_3 , остання отримала у власність частку у праві власності на нерухомість на підставі договору дарування від 21.04.1996 р., реєстраційний № 3-7521, який, нібито, укладав батько позивачки.
Вказують, що спадкодавець не вчиняв жодних правочинів щодо відчуження належного йому майна. Підпис на договорі дарування від 21.04.1996 р., реєстраційний № 3-7521, у графі «Даритель» вчинено сторонньою особою.
Договір дарування від 21.04.1996 р., реєстраційний № 3-7521, не був зареєстрований у КП «Бердичівське МБТІ». Так, згідно довідки КП «Бердичівське МБТІ» від 01.03.2021 р. № 108 спірні 16/100 станом на 31.12.2012 р. зареєстровані за ОСОБА_4 . Зазначене також відображається в інформаційних довідках від 05.03.2021 р. № 247148346 та від 04.09.2020 р. № 222713475 у розділі «Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно».
Вказує на те, що згідно листа Житомирського обласного державного нотаріального архіву від 02.09.2020 р. № 1922, в архіві відсутній договір дарування від 21.04.1996 р., реєстраційний №3-7521, в реєстрах для реєстрації вчинення нотаріальних дій Бердичівської державної нотаріальної контори 1996 року, за вказаною датою посвідчення договору відчуження та реєстраційним номером № 3-7521, записів про вчинення нотаріальних дій нотаріусом взагалі немає. Зазначене, на думку позивачки, свідчить про неправомірність переходу права власності до відповідачів.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22.04.2021 позовну заяву залишено без руху ( а.с.48-49).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.07.2021 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання ( а.с. 70).
07.09.2021 на адресу Бердичівського міськрайонного суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ( а.с . 80-82).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.09.2021 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бердичівську державну нотаріальну контору ( а.с.94 -95).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.09.2021 витребувано з Житомирського обласного державного нотаріального архіву матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , реєстраційний № 475 від 01.04.2017 року ( а.с.97-98).
19.10.2021 представником позивачки ОСОБА_5 подано клопотання про призначення експертизи ( а.с. 127-128).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.12.2021 відмовлено в призначенні судово - почеркознавчої експертизи ( а.с.143 -144).
18.01.2022 представником позивачки ОСОБА_5 повторно подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи ( а.с.153-154).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.02.2022 призначено судово- почеркознавчу експертизу, зупинено провадження у справі ( а.с.176-177).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.08.2022 відновлено проваджено у справі ( а.с.188).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.09.2022 повторно зупинено провадження у справі, справу направлено для продовження проведення експертизи ( а.с. 207-208).
21.10.2022 на адресу Бердичівського міськрайонного суду надійшов висновок експертів від 13.10.2022 № СЕ-19/106 -22/7053-ПЧ ( а.с. 210).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2022 відновлено провадження у справі ( а.с.218).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.227 -228).
В судовому засіданні 31.01.2023 року представник позивачки ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання 04.04.2023 позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кравець М.А. не з'явилися. Представник позивачки подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явилися жодного разу. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відзиву на позов до суду не подавали.
Представник третьої особи - Бердичівської державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явився, згідно заяви від 10.02.2023 просить справу розглядати у їх відсутності ( а.с.243).
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що покійний ОСОБА_4 був її сусідом. Вона проживає по АДРЕСА_1 з 2006 року, відповідачів ніколи не бачила. Після 2019 року в квартирі, яка належала ОСОБА_4 , проживають квартиранти. Вказала, що за життя ОСОБА_4 їй розповідав, що в нього є донька ОСОБА_7 і будинок він залишить їй. З приводу продажу будинку їй нічого невідомо. Позивачку вона бачила рідко , більше бачила дружину покійного та її внучку .
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_4 вона знала з 90х років, вони були в добрих відносинах. Він їй говорив, що будинок хоче залишити доньці та внучці. Сторонніх людей будинку вона інколи не бачила. Після смерті ОСОБА_4 в його частині будинку живуть квартиранти.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що проживаю по АДРЕСА_1 з 01.11.2019 року разом зі співмешканцем та її дитиною. Кошти за оренду житла вони сплачують матері позивачки - ОСОБА_10 . Ніхто претензій до них щодо проживання в будинку не пред"являв.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що проживає по АДРЕСА_1 з 2019 року разом зі співмешканкою та її дитиною. Вони орендують квартиру у т. Валі, матері позивачки. Прізвища відповідачів ніколи раніше не чув.
Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, свідків, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачає ч. 1 ст. 15 ЦК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_4 , після одруження 26.02.2011 року змінила прізвище на ОСОБА_13 ( а.с. 16-17).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в м.Бердичеві, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.18).
Відповідно до довідки № 82/02-14 від 03.03.2021 року, виданої приватним нотаріусом Богатирчуком А.М., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 03.03.2021 року, згідно наявних даних спадкової справи №69/2019, заведеної 16.05.2019 року, являється єдиним спадкоємцем за законом всього майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , батька - ОСОБА_4 (а.с.19).
Відповідно до довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги МКВЖРЕП №7 від 06.02.2019 №2395, в будинку, станом на дату видачі довідки, АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.20). Місце реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 з 12.07.2011, підтверджується також довідками про місце проживання особи №2805 від 23.06.2020 та №2804 від 23.06.2020, виданими відділом з питань державної реєстрації Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (а.с.21-22).
У видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 було відмовлено на підставі постанови приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчука А.М. від 11.09.2020 р. № 321/02-31. Відмову у вчиненні нотаріальної дії обґрунтовано наявністю інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказані 16/100 часток житлового будинку за третьою особою (а.с.23-24).
ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу від 21.08.1984 р., зареєстрованого в реєстрі №1-2216 на праві особистої власності належало 16/100 частин жилого будинку, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с.25-28).
Згідно довідки Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації №108 від 01.03.2021, станом на 31.12.2012 згідно наявних даних паперових носіїв право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано: 16/100 за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу від 21.08.1984 року, посвідченого Бердичівською держнотконторою; 23/100 за ОСОБА_15 на підставі свідоцтва про право власності від 30.07.1959 року, виданого Бердичівським відділом комунального господарства; 13/100 за ОСОБА_16 на підставі свідоцтва про право власності від 01.09.1959 року виданого Бердичівським відділом комунального господарства; 28/100 за ОСОБА_17 , ОСОБА_18 на підставі договору дарування від 28.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М; 20/100 за ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , на підставі договору дарування від 24.12.2005 року посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М. Станом на 24.05.19 загальна площа будинку -171,4 кв.м, житлова -113,3 кв.м. (а.с.29).
Даний факт підтверджується також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №222713475 від 04.09.2020, в якому зазначено, що 14.10.2005 року прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_4 16/100 на підставі договору купівлі - продажу , р.№ 1-2216, 21.08.1984, посвідчений Бердичівською держнотконторою (а.с.30-34).
Як вбачається з відповіді завідувача Житомирського обласного державного нотаріального архіву на ім"я приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчука А.М. судом встановлено, що серед документів, які містяться в наряді справ " Договори про відчуження жилих будинків , та документи, на підставі яких вони посвідчувались" Справа № 2.1 Том № 1 Бердичівської державної нотаріальної контори 14.03.1996 - 25.05.1996 року, договір від 21.04.1996 року за реєстровим № 3-7521 відсутній ( а.с.35).
24.05.2019 на замовлення ОСОБА_1 КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради" виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2 станом на 24.05.2019. Інвентарний №3458, реєстровий №224 (а.с.36-39).
Згідно повідомлення в.о.начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 09.04.2021 №1611-2021/6-1-264/1564-2021, згідно інформації сектору документування у Житомирській області відділу організації роботи, документування та контролю Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), інформація за період 1995-1997 роки щодо перебування на посаді/звільнення з посади (старшого) державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори Бабич С.Ф. в архіві Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відсутня (а.с.88).
Відповідно до Договору дарування від 01.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Павленко П.П., зареєстрованого в реєстрі за №475, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 16/100 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 (а.с.101-117).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.11.2017 р. № 105067548 власником 16/100 частин будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 01.04.2017 р., реєстраційний № 475. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34578047 від 01.04.2017 (а.с.31-32,118,119).
Згідно оригіналу договору дарування від 21.04.1996, посвідченого державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Бабич С.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 3-7521, ОСОБА_4 подарував неповнолітній ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_20 16/100 частин жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Примірник договору дарування вилучено із справи №02-01 том №1 "Договори про відчуження жилих будинків, та документи, на підставі яких вони посвідчувались" (а.с.169-171).
Як вбачається з висновку експерта №СЕ-19/106-22/7053-ПЧ від 13.10.2022 вирішити запитання "чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 у договорі дарування від 21.04.1996 року, реєстраційний № 3-752 укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_20 , яка діяла як законний представник малолітньої доньки ОСОБА_3 , тією особою, від імені якої він зазначений ( ОСОБА_4 ) чи іншою особою?" не можливо тому, що визначити стійкість встановлених розбіжних ознак неможливо через недостатню кількістю порівняльного матеріалу, які незважаючи на клопотання експерта не було надано. Встановлені ж збіжні ознаки нечисленні, інформативна їх значущість невелика, тому сукупність їх не достатня навіть для ймовірного висновку про наявність тотожності (а.с.211-215).
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
За змістом постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року: відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до статей 41, 42 ЦК Української РСР, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори). Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Відповідно до ст. 44 ЦК Української РСР, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
Відповідно до ст.243 ЦК УРСР: за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу (ч.3 ст.244 ЦК УРСР).
Відповідно до ст.277 ЦК УРСР: договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Як передбачено ст. 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Згідно ст. 48 ЦК Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
У п. 8 постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.
Згідно ст. 12 ЦПК України: кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Моментом виникнення права власності на нерухомість за договором дарування є момент прийняття дарунку, а саме прийняття обдарованим документів, які посвідчують право власності (або символів речі), а обов'язковою умовою укладання такого договору є його укладення в письмовій формі і нотаріальне посвідчення.
Пункт 6 спірного договору дарування стверджується факт його складення у двох примірниках, перший з яких залишається на зберіганні в нотаріальній конторі, а решта примірників, що мають силу оригіналу, видаються обдарованим ( а.с. 171- оригінал договору дарування).
Також вказаний договір містить підписи дарувальника і обдарованого та посвідчувальний напис державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори Бабича С.Ф. про його реєстрацію в реєстрі за № 3-7521.
Отже, спірний договір дарування відповідає усім вимогам закону, чинного на час його вчинення, стороною позивачки не доведено зворотного, а факт відсутності в Житомирському обласному державному нотаріальному архіві другого примірника спірного договору, матеріалів нотаріальної справи по його посвідченню не є підставою для визнання спірного договору дарування недійсним.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що правова природа спірного договору дарування та визначені в ньому істотні умови не суперечать вимогам цивільного законодавства, які регламентують порядок укладення даного виду договору, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_21 набула право власності на спірне майно.
Отже, суд вважає, що спірний договір дарування не суперечить нормам ЦК УРСР, іншим актам цивільного законодавства, адже він вчинений у письмовій формі, посвідчений нотаріально, другий його примірний отримав обдарований - тому підстав для визнання його недійсним з зазначених підстав не вбачається.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо посилання позивачки та її представника те, що батько позивачки ОСОБА_4 не підписував договір дарування від 21.04.1996 року, р. № 3-7521, суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачкою та її представником не доведено належними та допустимими доказами підстави їх позовних вимог, зокрема те, що покійний ОСОБА_4 не мав наміру укладати договір дарування, що даний договір він не підписував.
Оремо суд звертає увагу сторони позивачки на те, що договір дарування від 21.04.1996 року було укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_20 , яка діяла як законний представник малолітньої доньки ОСОБА_3 , а не як зазначено в позовних вимогах ОСОБА_4 .
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 21.04.1996 р., реєстраційний № 3-7521, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про дарування 16/100 частин жилого будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , та в задоволенні позовних вимог вимог щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на 16/100 частин жилого будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , номер запису 19765869 від 01.04.2017 і витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16/100 частин жилого будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , оскільки дані вимоги є похідними від первісної позовної вимоги щодо визнання недійсним договору дарування.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 4,12-13,76-81,89,211,223,247,258,263-265,354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Бердичівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2023 року
Суддя Т.М.Вдовиченко