Справа № 161/687/23
Провадження № 2/161/1152/23
11 квітня 2023 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.
представника відповідача ОСОБА_1
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2
представника третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2011 присуджено стягувати з нього на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.06.2011 і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначає, що у відповідності до вимог ч.1 ст.192 СК України, він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , у яких в них народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про зміну його сімейного стану. Малолітній ОСОБА_8 потребує постійного домашнього догляду та лікування, на що витрачаються значні кошти. Також, ОСОБА_8 відвідує групові та індивідуальні корекційно-розвиткові заняття в ГО «Центр розвитку дитини «Сходинка в майбутнє», постійно займається з психологом, дефектологом, приватним логопедом, відвідує басейн. Мати ОСОБА_8 з якою позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах, ОСОБА_2 , перебуває у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею шестирічного віку, має незадовільний стан здоров'я та також перебуває на утриманні позивача.
Окрім ОСОБА_2 та сина ОСОБА_8 , позивач також утримує свого батька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою пенсійного віку. Також, сам позивач має незадовільний стан здоров'я та потребує постійного медикаментозного лікування на, що витрачає значні кошти.
Відтак, вважає, що від часу, коли було ухвалено рішення суду про стягнення аліментів, його сімейний стан та матеріальне становище змінилися, а також погіршився стан його здоров'я, а тому у нього немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Посилаючись на викладене, просить суд, зменшити розмір аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2011 в цивільній справі № 2-4430/11 та стягувати з нього на користь відповідача, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з до частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця.
Ухвалою судді від 16.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Від відповідача надійшов відзив, який мотивований тим, що позивач, після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, не виконував його в добровільному порядку, в зв'язку з чим, було відкрито виконавче провадження № 29050225. Відповідно до довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 23.05.2022, сума заборгованості ОСОБА_4 становить 150000,00 грн. Стягуваний за рішенням суду від 30.06.2011, розмір аліментів є належним та достатнім для забезпечення потреб сина ОСОБА_7 , а тому зменшенню не підлягає. Крім того, обставини на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, не свідчать про необхідність зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання сина ОСОБА_7 .
Ухвалою суду від 28.02.2023 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 .
До початку розгляду справи від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, заявлений позов підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
В судовому засіданні представник відповідача, позовних вимог не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з мотивів наведених у відзиві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та її представник, вважають позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення, а відтак просили суд, позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та її представник, дослідивши матеріли справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.
Відповідно до положень, що містяться у частинах 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою ВР України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтями180,181 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Стаття 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2011 ухвалено стягувати з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.06.2011 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 06-07).
П.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З наведеного вбачається, що особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, позивач, як платник аліментів в позовній заяві, як на підставу такого зменшення відповідно до ст.192 СК України, покликався на зміну сімейного та матеріального стану, а також погіршення здоров'я.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.08), матір'ю якого є ОСОБА_2 , з якою позивач 14.02.2023 зареєстрував шлюб (а.с. 73).
З довідки про доходи позивача вбачається, що його дохід з березня 2022 року по грудень 2022 року становить 482665,94 грн., що є достатнім для забезпечення потреб неповнолітніх дітей.
Із наданих суду медичних довідок вбачається, що позивач та його дружина ОСОБА_2 мають скарги щодо стану свого здоров'я, у зв'язку з чим зверталися до спеціалістів з метою призначення лікування.
Син позивача ОСОБА_8 , відповідно до наданої медичної документації має затримку в мовному розвитку та згідно довідки № 216 від 14.09.2022 має потребу у домашньому догляді. ОСОБА_8 відвідує групові та індивідуальні корекційно-розвиткові заняття в ГО «Центр розвитку дитини «Сходинка в майбутнє», за що ОСОБА_2 сплачує благодійні внески.
Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що матеріальне становище платника аліментів покращилося, а тому розмір стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , не погіршує матеріального становища дитини позивача від іншого шлюбу та інших членів його сім'ї.
Відповідно до вказаного, у позивача змінився сімейний стан, що не свідчить про погіршення його матеріального стану.
Суд вважає за необхідне зазначити, що необхідність утримувати іншу дитину не виключає обов'язку позивача як батька надавати рівноцінну матеріальну допомогу також своєму сину від іншого шлюбу, який її потребує. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими.
Факт народження у платника аліментів другої дитини та виникнення законного обов'язку щодо її утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання інших дітей. Застосування вищенаведених правових норм відповідає висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, від 3 червня 2020 р. у справі № 760/9783/18-ц, а тому суд, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує їх при вирішенні даного спору.
Разом з тим, позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження погіршення матеріального стану.
Також позивачем приєднано до матеріалів справи докази, що його батько ОСОБА_9 є особою пенсійного віку, який перебуває на його утриманні та потребує постійної матеріальної допомоги і підтримки, однак належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного позивачем не надано.
Враховуючи наведене, зважаючи на стан здоров'я та матеріальне становище ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір прожиткового мінімуму для дитини його віку, особу позивача, як платника аліментів, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати сина, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про зменшення розміру аліментів суперечать інтересам дитини, його рівню життя, погіршать його матеріальне становище, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру аліментів, враховуючи встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 89, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. 88, 180-184, 191,192 СК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта