Ухвала від 10.04.2023 по справі 904/5874/19

УХВАЛА

10 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/5874/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022

у справі № 904/5874/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНГРУП ФАКТОР"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

21.03.2022 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області через систему "Електронний Суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 у справі № 904/5874/19 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з клопотанням про поновлення строків на касаційне оскарження.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на наступне.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною 2 ст. 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове ухвала оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Разом із тим, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з порушенням норм права та за відсутності правової позиції щодо застосування ст. 50 Податкового кодексу України в частині набуття статусу податкового боргу за уточнюючими податковими деклараціями, тобто існує необхідність відкриття касаційного провадження обумовлена відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

В ухвалі від 09.01.2023 Верховний Суд роз'яснював, що якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду, обґрунтувати необхідність формування правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Обґрунтування підстав відкриття касаційного провадження у повторній касаційній скарзі тотожні попередній.

Скаржником не дотримано вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки в касаційній скарзі ним не наводиться єдина практика застосування норми необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання, та не обґрунтувано, в чому полягає непогодження із ним. В цілому доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи з наданням їм власної юридичної оцінки.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.

Згідно з вимогами частини першої та другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржником зазначено, що подання 21.03.2023 касаційної скарги на оскаржені судові рішення є повторним, позаяк вперше касаційна скарга була подана вчасно, проте ухвалою Верховного Суду від 23.02.2023 була повернута скаржнику у зв'язку з неусуненням недоліків вперше поданої касаційної скарги.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду встановлено наступні обставини.

У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 (повний текст складено 21.11.2022), а тому останній день подання касаційної скарги згідно зі статтею 288 ГПК України закінчився 12.12.2022, тоді як дану касаційну скаргу подано 21.03.2022, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження.

Вперше касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду була подана 14.12.2022 та повернута скаржнику ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.02.2023 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 292 ГПК України.

Вдруге із касаційною скаргою Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.03.2023, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 288 ГПК України.

Заява про поновлення строку на касаційне оскарження обгрунтована тим, що управління в найкоротші терміни повторно звертається з касаційною скаргою.

Відповідно до пункту 7 частини першої, пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується та до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Разом із тим, до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, не додано доказів на підтвердження дати отримання копії як оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, так і ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Таким чином, підстави наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 не можна визнати поважними.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення недоліків, поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав, а також виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити: (1) чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин у яких цей висновок відсутній, (2) зазначити в чому саме полягало неправильне застосування цієї норми права судами попередніх інстанцій у даній справі, (3) обґрунтувати необхідність формування касаційним судом висновку щодо застосування цієї норми для правильного вирішення саме тієї справи, у якій подано касаційну скаргу.

При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.

Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, суддя Верховного Суду, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними наведені Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 у справі № 904/5874/19.

2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 у справі № 904/5874/19 залишити без руху.

3. Надати строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: заявнику касаційної скарги необхідно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав, а також виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити: (1) чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин у яких цей висновок відсутній, (2) зазначити в чому саме полягало неправильне застосування цієї норми права судами попередніх інстанцій у даній справі, (3) обґрунтувати необхідність формування касаційним судом висновку щодо застосування цієї норми для правильного вирішення саме тієї справи, у якій подано касаційну скаргу.

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік