Рішення від 11.04.2023 по справі 17-14-01/1494

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року Справа № 17-14-01/1494(925/34/23)

м. Черкаси

За позовом приватного акціонерного товариства "Азот"

до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про стягнення 36329030,83 грн.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Рябенька Я.В.

За участю:

представника позивача адвоката Чижова К. Л. за довіреністю від 04.01.2023;

представника відповідача адвоката Чорного К. О. за довіреністю від 05.12.2022.

Приватне акціонерне товариство "Азот" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою від 23.12.2022 №501-06/383 до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі також - відповідач) про стягнення 36329030,83 грн. заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 26.02.2016 №67-304, в тому числі: 6861094,78 грн. три проценти річних та 29467936,05 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачем зобов'язання з повернення фінансової допомоги в сумі 57490807,93 грн., яке виникло із укладених між сторонами договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 26.02.2016 №67-304, додаткової угоди до нього від 04.03.2016 №1 і було присуджене до виконання в натурі рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1342/18.

Ухвалою від 09.01.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв вказану позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №17-14-01/1494(925/34/23), вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначив у ній підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 09 лютого 2023 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області і встановив відповідачу строк для подання відзиву.

Відзив до Господарського суду Черкаської області не надійшов.

30 січня 2023 року до Господарського суду Черкаської області надійшло клопотання відповідача від 26.01.2023 №1105/09-03 про зменшення розміру заявлених до стягнення у справі №17-14-01/1494(925/34/23) процентів річних та інфляційних втрат на 50% .

Ухвалою від 09.02.2023 Господарський суд Черкаської області відклав підготовче засідання у справі №17-14-01/1494(925/34/23) на 10 год. 00 хв. 27 лютого 2023 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

24 лютого 2023 року до Господарського суду Черкаської області надійшло заперечення позивача від 22.02.2023 №501-06/48 на клопотання відповідача від 26.01.2023 №1105/09-03 про зменшення розміру заявлених до стягнення у справі №17-14-01/1494(925/34/23) процентів річних та інфляційних втрат на 50%.

Призначене ухвалою від 09.02.2023 підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 27.02.2023 не відбулося, тому Господарський суд Черкаської області ухвалою від 28.02.2023 призначив підготовче засідання у справі №17-14-01/1494(925/34/23) на 10 год. 00 хв. 13 березня 2023 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 13.03.2023 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження у справі №17-14-01/1494(925/34/23) і призначив її до розгляду по суті в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 11 квітня 2023 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2023 за участю представників обох сторін, представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав, представник відповідача проти позову заперечив і підтримав клопотання про зменшення розміру стягуваних процентів річних та інфляційних втрат на 50%, господарський суд розглянув справу №17-14-01/1494(925/34/23) по суті і оголосив вступну і резолютивну частини ухваленого ним у нарадчій кімнаті рішення.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі письмові докази, Господарський суд Черкаської області

УСТАНОВИВ:

Господарський суд Черкаської області рішенням від 12.03.2019 у справі №925/1342/18 за позовом публічного акціонерного товариства "АЗОТ" до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення 93475000,97 грн. позов задовольнив частково і стягнув з публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на користь публічного акціонерного товариства "Азот" 57490807,93 грн. неповернутої фінансової допомоги, 21292853,67 грн. інфляційних нарахувань, 4660292,94 грн. три проценти річних та 550520,31 грн. витрат на сплату судового збору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1342/18, яке набрало законної сили і наразі є чинним, були встановлені, зокрема, такі обставини:

- 26 лютого 2016 року публічне акціонерне товариство "Азот" як позикодавець та публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" як позичальник уклали між собою договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №67-304 (далі - Договір №67-304), згідно з п. 1.1 якого позикодавець зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати позичальнику грошові кошти без нарахування відсотків за їх користування в розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов'язався повернути допомогу у визначений цим договором строк;

- у п. 2.1 Договору №67-304 його сторони встановили, що розмір фінансової допомоги становить 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) гривень;

- у п. 4.2 Договору №67-304 його сторони визначили строк повернення позичальником позикодавцю фінансової допомоги до 31 березня 2016 року;

- 04 березня 2016 року публічне акціонерне товариство "Азот" та публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" уклали додаткову угоду №1 до Договору №67-304, якою внесли зміни до п. 2.1 цього договору, збільшивши розмір фінансової допомоги до 57490807,93 грн. (п'ятдесят сім мільйонів чотириста дев'яносто тисяч вісімсот сім гривень 93 копійки);

- на виконання Договору №67-304 публічне акціонерне товариство "Азот" перерахувало публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго" на його рахунок в установі банку фінансову допомогу в сумі 57490807,93 грн. фінансової допомоги;

- публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" свої зобов'язання за Договором №67-304 щодо повернення публічному акціонерному товариству "Азот" фінансової допомоги в сумі 57490807,93 грн. у строк до 31.03.2016 і після цієї дати не виконало;

- за порушення встановленого п. 4.2 Договору № 67-304 строку повернення фінансової допомоги публічне акціонерне товариство "Азот" на суму неповернутої фінансової допомоги в розмірі 57490807,93 грн. нарахувало публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго" до сплати передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційні нарахування в сумі 21292853,67 грн. за період прострочення з квітня 2016 року по листопад 2018 року та три проценти річних в сумі 4660292,94 грн. за період прострочення з 01.04.2016 по 13.12.2018.

Саме суму неповернутої фінансової допомоги за Договором №67-304 в розмірі 57490807,93 грн. і нараховані на неї інфляційні нарахування в сумі 21292853,67 грн. за період прострочення з квітня 2016 року по листопад 2018 року та три проценти річних в сумі 4660292,94 грн. за період прострочення з 01.04.2016 по 13.12.2018 Господарський суд Черкаської області своїм рішенням від 12.03.2019 у справі №925/1342/18 й стягнув з публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на користь публічного акціонерного товариства "Азот".

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отож встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1342/18 обставини не підлягають доказуванню при розгляді справи №17-14-01/1494(925/34/23), у якій беруть участь ті самі особи, що й у справі №925/1342/18.

В подальшому публічне акціонерне товариство "Азот" було перейменоване у приватне акціонерне товариство "Азот", що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наразі рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1342/18 публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" не виконало і суму одержаної ним фінансової допомоги за Договором №67-304 в розмірі 57490807,93 грн. приватному акціонерному товариству "Азот" не повернуло, що й спричинило даний спір, у якому позивач вимагає стягнення з відповідача нарахованих на вказану суму неповернутої фінансової допомоги інфляційних втрат в сумі 29467936,05 грн. за період прострочення з грудня 2018 року по жовтень 2022 року та трьох процентів річних в сумі 6861094,78 грн. за період прострочення з 14.12.2018 по 05.12.2022.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної у попередньому абзаці норми ЦК України нараховані інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 та інші).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Зі статей 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення (п. 6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

У даній справі зобовязання відповідача щодо повернення позивачу фінансової допомоги в сумі 57490807,93 грн. виникло із Договору №67-304. Прострочення відповідачем виконання цього грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є для відповідача підставою для сплати позивачу на його вимогу, крім суму боргу, інфляційних втрат згідно із встановленим індексом інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором №67-304 і законом інший розмір процентів річних у спірних правовідносинах не встановлений.

Отже, враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором №67-304 з повернення позивачу фінансової допомоги в сумі 57490807,93 грн. у період з 14.12.2018 по 05.12.2022 позивач вправі вимагати стягнення з відповідача нарахованих на вказану суму грошового зобов'язання інфляційних втрат за період прострочення з грудня 2018 року по жовтень 2022 року та трьох процентів річних за період прострочення з 14.12.2018 по 05.12.2022.

Розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 29467936,05 грн. і трьох процентів річних в сумі 6861094,78 грн. є правильним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних на 50% господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних не є ні штрафними санкціями в розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ні неустойкою в розумінні ч. 1 ст. 549 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається відповідач, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 як і в інших постановах Верховного Суду про можливість зменшення розміру інфляційних втрат не зазначено.

У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

У даній справі розмір передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України трьох процентів річних договором між сторонами не збільшувався, тому стягнення з відповідача цих трьох процентів річних в сумі 6861094,78 грн., загальна сума яких з урахуванням уже присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача за рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1342/18 процентів річних в сумі 4660292,94 грн. становить 11521387,72 грн. (4660292,94 грн. + 6861094,78 грн.),що більше ніж за сім років прострочення повернення фінансової допомоги в сумі 57490807,93 грн. не може розцінюватися як безпідставне збагачення позивача як кредитора, оскільки носить виключно компенсаційний характер.

З огляду на викладене господарський суд залишив без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних на 50%.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Позивач за платіжним дорученням від 20.12.2022 №1567859 сплатив за подання позову 544935,46 грн. судового збору, який відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Судовий збір в сумі 544935,46 грн. покласти на відповідача.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, Черкаська область, 18002, код ЄДРПОУ 22800735) на користь приватного акціонерного товариства "Азот" (вул. Героїв Холодного Яру, 72, м. Черкаси, Черкаська область, код ЄДРПОУ 00203826) - 29467936,05 грн. (двадцять дев'ять мільйонів чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 05 копійок) інфляційних втрат, 6861094,78 грн. (шість мільйонів вісімсот шістдесят одну тисячу дев'яносто чотири гривні 78 копійок) три проценти річних, та 544935,46 грн. (п'ятсот сорок чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень 46 копійок) судового збору.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 13 квітня 2023 року.

СУДДЯ М.В. Дорошенко