про відмову у видачі судового наказу
10.04.2023м. ХарківСправа № 922/1212/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
розглянувши заяву про видачу судового наказу
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411)
боржник фізична особа-підприємець Лимар Андрій Михайлович ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 115057,21 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (надалі - заявник) надало Господарському суду Харківської області через систему "Електронний суд" заяву від 31.03.2023 до фізичної особи-підприємця Лимар Андрія Михайловича (надалі - боржник) про видачу судового наказу, в якій просить видати судовий наказ про стягнення із фізичної особи-підприємця Лимар Андрія Михайловича (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, 13) заборгованість за договором №146930-КС-004 про надання кредиту від 02.09.2021, що становить 115057,21 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 49026,98 грн; суми прострочених платежів по процентах - 65319,10 грн; суми прострочених платежів за комісією - 711,13 грн; а також суми сплаченого судового збору за подання заяви на отримання судового наказу в розмірі 268,40 грн.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.
Як вказав заявник у поданій заяві про видачу судового наказу, 02.09.2021 між ТОВ "БІЗПОЗИКА" та ФОП Лимар А.М. був укладений договір №146930-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", тобто електронний договір.
Частиною другою статті 96 ГПК України встановлено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно з ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Проте, заявник не додав до заяви про видачу судового наказу електронний доказ, а саме договір №146930-КС-004 про надання кредиту (Електронна форма) від 02.09.2021, в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
До того ж, як встановлено ч. 3 ст. 96 ГПК України, паперова копія цього електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За таких обставин, паперова копія електронного доказу, а саме паперова копія договору №146930-КС-004 про надання кредиту (Електронна форма) від 02.09.2021 не вважається письмовим доказом.
Таким чином, вищезазначена заява подана з порушенням п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, а саме: до заяви про видачу судового наказу не додана копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Крім того, діяльність, яка підлягає ліцензуванню, повинна бути підтверджена належним доказом.
Проте, заявник не надав до суду ліцензію на провадження економічної діяльності з кредитування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає достатніх правових підстав для видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Лимар Андрія Михайловича заборгованості у сумі 115057,21 грн.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями ст. 12, 147, 148, 150 - 153, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Лимар Андрія Михайловича заборгованості у сумі 115057,21 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 10.04.2023.
СуддяОльшанченко В.І.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.