вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
11.04.2023 Справа № 917/1427/22
Суддя Погрібна С.В., розглянувши cправу № 917/1427/22
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр", вул. Щорса, 30, с. Ярошівка, Фастівський район, Київська область, 08510
до Приватного акціонерного товариства "Гірник", вул. Київська, 85-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39631
про стягнення заборгованості,
без виклику сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каменяр" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Гірник" про стягнення 498 188,53 грн заборгованості згідно Договору купвлі-продажу № 01022022/1 від 01.02.2022, з яких: 307 000,00 грн - основний борг, 75 475,35 грн - пеня, 26 301,37 грн - 15% річних, 58 711,81 грн - інфляційні втрати, 30 700,00 грн - штраф.
Ухвалою суду від 15.11.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
05.12.2022 позивачем подано заяву про виправлення недоліків (вх. № 9486), яка прийнята судом.
Ухвалою суду від 08.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.12.2022 була надіслана відповідачу на поштову адресу (вул. Київська, 85-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39631) та отримана уповноваженим представником 20.12.2022. Поштове повідомлення повернулось до суду 27.12.2022.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Дана ухвала Господарського суду Полтавської області також була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) на сайті Судової влади розміщено відповідне оголошення.
Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
12.01.2023 від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в звязку з частковим погашенням заборгованості (вх. № 376), яка прийнята судом до розгляду.
Відповідно до вказаної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача 267 000,00 грн основної суми боргу, 75 475,35 грн пені, 26 301,37 грн 15 % річних, 58 711,81 грн інфляційних втрат та 30 700,00 грн штрафу.
До заяви додано платіжні доручення № 2916 від 10.11.2022, № 2942 від 15.11.2022, № 2963 від 17.11.2022, № 2998 від 18.11.2022, № 3057 від 22.11.2022, № 3076 від 25.11.2022, № 3195 від 30.11.2022, № 3227 від 01.12.2022, № 3325 від 08.12.2022, № 3351 від 09.12.2022, № 3460 від 14.12.2022, № 3519 від 20.12.2022, № 3528 від 21.12.2022, № 3556 від 23.12.2022.
27.01.2023 від Відповідача надійшло клопотання про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, оскільки на його думку справа не є малозначною в розумінні статті 12 ГПК України, оскільки ціна позову в ній (498188,53 грн) перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому, в силу прямої вказівки законодавства, повинна розглядатись саме в порядку загального позовного провадження (вх. № 1057).
До вказаної заяви Відповідачем додано відзив на позовну заяву та клопотання про продовження строку на подання відзиву, з посиланням на укладення договору про надання правничої допомоги, який було укладено лише 16.01.2023.
Як вже зазначалось, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.12.2022 була надіслана відповідачу на поштову адресу (вул. Київська, 85-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39631) та отримана уповноваженим представником 20.12.2022.
Вказаною ухвалою було встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Статтею 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відзив, клопотання про продовження строку подано з порушенням визначеного ГПК України строком.
Відповідачем було порушено строк подачі відповідних заяв (відзиву, клопотання про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження), а заяву про поновлення строку подано не було.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, не визнає поважними зазначені у клопотанні про продовження строків причини пропуску подачі відзиву та клопотання про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З 20.12.2022 (дата отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі) відповідач мав достатньо часу повідомити суд про наміри укласти угоду про надання правничої допомоги для захисту своїх прав.
Враховуючи викладене, поданий відзив не буде прийнято до уваги, однак останній долучається судом до матеріалів справи та може бути повернутий за заявою представника відповідача.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 12 ГПК України малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Від Позивача надійшло заперечення проти клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами позовного провадження (вх. № 1385 від 02.02.2023), відповідь на відзив (вх. № 1569 від 07.02.2023) та заява про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду (вх. № 1570 від 07.02.2023).
Відповідно до вказаної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача 258 000,00 грн основної суми боргу, 75 475,35 грн пені, 26 301,37 грн 15 % річних, 58 711,81 грн інфляційних втрат та 30 700,00 грн штрафу.
До заяви додано платіжні доручення № 6 від 03.01.2023, № 252 від 26.01.2023, № 361 від 01.02.2023.
08.03.2023 Позивачем подано додаткові пояснення (вх. № 2975) та заява про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.
Відповідно до вказаної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача 240 000,00 грн основної суми боргу, 75 475,35 грн пені, 26 301,37 грн 15 % річних, 58 711,81 грн інфляційних втрат та 30 700,00 грн штрафу.
До заяви додано платіжні доручення № 394 від 02.02.2023, № 525 від 16.02.2023, № 528 від 17.02.2023, № 544 від 20.02.2023, № 549 від 21.02.2023.
06.04.2023 від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути 206 000,00 грн основної суми боргу, 75 475,35 грн пені, 26 301,37 грн 15 % річних, 58 711,81 грн інфляційних втрат та 30 700,00 грн штрафу.
До вказаної заяви додано платіжні інструкції № 723 від 10.03.2023, № 728 від 13.03.2023, № 780 від 14.03.2023, № 790 від 15.03.2023, № 803 від 16.03.2023, № 866 від 23.03.2023, № 1001 від 31.03.2023, № NOTPROVIDED від 04.04.2023.
Суд приймає подану заяву до розгляду та розглядає спір з її урахуванням.
Господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
За частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З метою забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об'єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення судом відклалося на відповідний строк.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Рішення виноситься суддею з після виходу з лікарняного та тривалої відпустки.
Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каменяр» (Позивач, Продавець) та Приватним акціонерним товариством «Гірник» (Відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 01022022/1 (Договір, а.с. 4-6).
При цьому, сторони узгодили, зокрема, наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується продати Покупцеві на умовах даного Договору товарно-матеріальні цінності, згідно Специфікації до Договору, (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору.
Загальна сума Договору становить згідно видаткових накладних на фактично отриманий товар, впродовж терміну дії Договору (п. 1.3 Договору).
Передача та приймання Товару здійснюється на підставі видаткових накладних та/або Актів приймання передачі, які підписуються уповноваженими представниками Сторін (п. 1.4 Договору).
Строк та умови поставки Товару визначаються Специфікацією до Договору (п. 1.4 Договору).
Розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.
Порядок розрахунків визначається Специфікацією до Договору,
Датою оплати вважається дата отримання коштів на рахунок Продавця (п 2.1. - 2.3 Договору).
У випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором Покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості (п. 3.4 Договору).
Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п'ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у Договорі (п. 3.5 Договору).
Пунктом 3 Специфікації № 1 від 08.02.2022 до Договору покупець здійснює оплату згідно виставленого рахунку наступним чином: 30 % оплати - передоплата, 70 % - протягом 30 календарних днів з моменту внесення передоплати (а.с. 7).
На виконання умов Договору Позивач здійснив продаж товару - 2200 КСД Футерування чаші ГП та 2200 КСД Футерування конуса на загальну суму 510 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 139 від 09.02.2022 (а.с. 8).
Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 190 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками: від 08.02.2022 на суму 150 000,00 грн, від 15.02.2022 на суму 10 000,00 грн, від 18.02.2022 на суму 20 000,00 грн, від 21.02.2022 на суму 10 000,00 грн.
Позивач вказує, що претензій з боку Відповідача, щодо невиконання чи порушення Позивачем своїх зобов'язань, щодо продажу товару на його адресу не надходило.
31 серпня 2022 року між Позивачем та Відповідачем було проведено звірення взаємних розрахунків облікових даних, за результатами чого сторонами було складено акт. Даним актом сторони зафіксували, що заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 31.08.2022 складала 320 000,00 грн (а.с. 21).
Позивач звернувся до Відповідача з вимогою вих. № 21/09-1 від 21.09.2022 про погашення заборгованості у строк до 28 вересня 2022 року.
В подальшому Відповідачем було здійснено часткове погашення боргу на суму 13 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками: від 27.09.2022 на суму 2 000,00 грн, від 05.10.2022 на суму 2 000,00 грн, від 11.10.2022 на суму 3 000,00 грн, від 12.10.2022 року на суму 2 000,00 грн, від 14.10.2022 на суму 2 000,00 грн, від 18.10.2022 на суму 2 000,00 грн.
Як зазначає Позивач, станом на 20 жовтня 2022 року більше оплат від Відповідача не надходило, заборгованість становила 307 000,00 грн, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 206 000,00 грн основної суми боргу, 75 475,35 грн пені, 26 301,37 грн 15 % річних, 58 711,81 грн інфляційних втрат та 30 700,00 грн штрафу (з урахуванням поданих заяв про зменшення розміру позовних вимог).
Розрахунок штрафних санкцій наведений Позивачем у позовній заяві.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські Договори.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.
Враховуючи правову природу укладених між сторонами Договорів, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, відповідач свої зобов'язання, щодо повної оплати не виконав.
Поставка Товару підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи викладене позовна вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 206 000,00 грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, відповідачем не спростована, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Пунктом 3.4 Договору узгоджено, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором Покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.
Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п'ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у Договорі (п. 3.5 Договору).
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).
Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіревши методику розрахунку штрафу, пені, інфляційних нарахувань та 15% річних, здійснену Позивачем, дійшов висновку про його правомірність.
Однак, за приписами частини 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ГК України кореспондується з частиною 3 статті 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021 р. у справі № 915/2222/19).
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в Постановах Верховного Суду, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи обставини даної справи, часткове погашення відповідачем суми основного боргу, суд вважає за можливе зменшити суму штрафних санкцій на 20 %, стягнувши з Відповідача 60 380,28 грн пені та 24 560,00 грн штрафу. В решті стягнення пені та штрафу суд відмовляє.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з Відповідача 60 380,28 грн пені, 26 301,37 грн 15% річних, 58 711,81 грн інфляційних втрат та 24 560,00 грн штрафу.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат позивача, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, про які заявлено Позивачем, суд виходив із наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 26 зазначеного Закону повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
21.09.2022 з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, між Позивачем та адвокатом Чернишем М.В. було укладено договір про надання адвокатських послуг разом з додатком до нього, відповідно до умов якого адвокат зобов'язався надати правову допомогу, адвокатські послуги та виконати роботи в обсязі та на умовах передбачених договором.
Відповідно до додатку від 21 жовтня 2022 року сторони погодили, що вартість послуг за супровід та ведення господарської справи по стягненню заборгованості з Відповідача, встановлюється у вигляді гонорару у розмірі у розмірі 5 (п'ять) % від ціни позову та становить 24 909,43 грн. Оплата здійснюється після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
З огляду на наявні матеріали справи та встановлені обставини, суд вважає, що Позивач підтвердив належними та допустимими доказами, понесені витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 917/1427/22.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом враховано, що зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу стало наслідком часткового погашення боргу Відповідачем під час розгляду справи.
Відтак, відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на Відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник з його вини.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 239, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гірник" (код ЄДРПОУ 13928815, вул. Київська, 85-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" (код ЄДРПОУ 20583141, вул. Щорса, 30, с. Ярошівка, Фастівський район, Київська область, 08510) 206 000,00 грн основного боргу, 60 380,28 грн пені, 26 301,37 грн 15% річних, 58 711,81 грн інфляційних втрат, 24 560,00 грн штрафу, 24 909,43 витрат на правничу допомогу, 7 472, 83 грн витрат по сплаті судового збору
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано суддею 12.04.2023.
Суддя Погрібна С.В.