ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.04.2023Справа № 910/1487/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА» Вишгородської міської ради
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про стягнення 147 808,34 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Комунальне підприємство «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА» Вишгородської міської ради звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 147 808,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з централізованого опалення.
Процесуальні дії у справі
Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.02.2023 відкрив провадження у справі № 910/1487/23, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
22.02.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у задоволенні заяви Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про розгляд справи №910/1487/23 за правилами загального позовного провадження відмовлено.
22.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що позов Комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА» Вишгородської міської ради необхідно залишити без розгляду з підстав передбачених п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем подано позовну заяву без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу та позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, а саме позивачем не вжито заходи досудового врегулювання спору. Позивач посилається на п. 49 Типового договору та зазначає, що заходи досудового врегулювання спору у даному випадку є обов'язково умовою передачі спору на розгляд господарського суду.
Пунктом 49 Типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, виконавець має право обмежити (припинити) надання послуги споживачеві у разі непогашений в повному обсязі заборгованості з оплати спожитої послуги. Виконавець надсилає споживачеві попередження про те, що у в разі непогашення ним заборгованості надання послуги може бути обмежене (припинене) рекомендованим листом (з повідомлення про вручення) та шляхом повідомлення споживачеві через його особистий кабінет.
Суд відзначає, що вказаний пункт договору не передбачає процедури врегулювання спору та не є механізмом врегулювання спору щодо стягнення заборгованості у спірних правовідносинах. Більш того, чинним законодавством не передбачено обов'язку досудового врегулювання спорів у правовідносинах, які виникли у даній справі.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
22.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
06.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є виконавцем послуг з постачання теплової енергії для споживачів у будинку №11-В, що знаходиться по вул. Кургузова в м. Вишгород Київської області.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати наданих йому послуг з постачання теплової енергії не виконав, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 104 094,85 грн за період з листопада 2020 року по грудень 2022 року.
У зв'язку із простроченням оплати наданих позивачем послуг позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 38 107,45 грн та 3% річних у розмірі 5 606,04 грн.
У відповіді на відзив позивач посилався на наступні обставини:
- позивачем надісланий на офіційну адресу Головному територіальному управлінню юстиції у Київській області договір у відповідності до типового, який затверджено постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»;
- відповідач у порушення вимог чинного законодавства примірник договору не повернув;
- відсутність письмово оформленого договору з позивачем на постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, що використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі №922/4239/16);
- нарахування проведені позивачем у зазначений період підтверджуються належними, допустимими і достовірними доказами, в той час, як позиція відповідача з цього питання обмежується лише його власними та нічим не підтвердженими висновками;
- станом на сьогоднішній день відповідачем не проведено жодної оплати за надані позивачем послуги, відповідно відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, що призвело до порушення прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим та у відповідності до ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати;
- відповідач є юридичною особою публічного права і не підпадає під дію постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
Позиція відповідача
Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю посилаючись на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції», Головне територіальне управління юстиції у Київській області було ліквідовано як юридичну особу публічного права та утворено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), що відповідно до постанови є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного територіального управління юстиції у Київській області, а тому твердження позивача про надсилання 25 серпня 2020 року екземпляру договору про надання послуг з централізованого опалення спростовуються, оскільки такий договір надсилався після ліквідації юридичної особи публічного права та на адресу: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, яка не є офіційною адресою Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Оскільки Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) не приєднувалось до договору про надання послуги з постачання теплової енергії, такий договір не було укладено.
Відповідач вважає, що стягнення заборгованості з листопада 2020 по грудень 2022 суперечить ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідач звертає увагу, що наведені у розрахунку дані не підтверджені в порядку статей 74, 76-78 ГПК України жодним доказом, а тому розрахунок позивача є необґрунтований та не відповідає об'єму спожитих послуг.
Також відповідач заперечив проти нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та посилаючись на те, що між сторонами не було укладено договір про постачання теплової енергії, тому відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішенням Вишгородської міської ради від 06.08.2021 № 10/1 "Про безоплатне прийняття юридичної особи - Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" та майна у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району", змінено назву з "Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" на "Комунальне підприємство "Вишгородтепломережа".
Відповідно до п. 2.2.3. статуту КП «Вишгородтепломережа», затвердженого рішенням Вишгородської міської ради № 10/1 від 06.08.2021, основні напрямки діяльності КП «Вишгородтепломережа», в тому числі, є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, гарячої та холодної води населенню, підприємствам, установам та організаціям.
Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» (надалі - позивач) є виконавцем послуг з постачання теплової енергії у будинку №11-В, що знаходиться по вул. Кургузова в м. Вишгород Київської області.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 30.09.2019 Головне територіальне управління юстиції у Київській області був власником квартири № 152 за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 11-В.
26 серпня 2020 року позивач листом № 2154/08 від 25.08.2020 надіслав Головному територіальному управлінню юстиції у Київській області для підписання екземпляри договорів про надання послуг з централізованого опалення за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 11-В, кв. 152.
За доводами позивача, відповідач примірник договору про надання послуг з централізованого опалення не підписав та не повернув на адресу позивача.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» Головне територіальне управління юстиції у Київській області було ліквідовано як юридичну особу публічного права та утворено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відповідно до постанови є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Відповідний запис від 26.08.2021 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, квартира № 152, що знаходиться у будинку №11-В по вул. Кургузова в м. Вишгород Київської області належить на праві власності Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 315415467 від 17.11.2022.
Позивач зазначає, що з 03.11.2021 між сторонами існують відповідні договірні відносини, що виникли на підставі публічного договору приєднання (надалі - договір), що був розміщений на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування (Вишгородської міської ради) на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Вказаний договір є типовим, зміст якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».
За змістом п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Згідно з п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з листопада 2020 року по грудень 2022 року позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 104 094,85 грн. Однак, відповідач не здійснював оплату за надані послуги. Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило. За таких обставин позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 104 094,85 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 38 107,45 грн та 3% річних у розмірі 5 606,04 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Судом встановлено, що в розумінні Закону України "Про теплопостачання" позивач є теплопостачальною організацією та надає послуги постачання теплової енергії (теплопостачання) у будинку №11-В, що знаходиться по вул. Кургузова в м. Вишгород Київської області.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 315415467 від 17.11.2022, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) є власником квартири №152, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 11-В, а отже відповідач як власник вказаного нерухомого майна є фактичним користувачем послуг з теплопостачання, виконавцем яких є позивач.
Разом з тим, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором (пункти 1-2 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» Головне територіальне управління юстиції у Київській області було ліквідовано як юридичну особу публічного права та утворено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відповідно до постанови є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Відповідний запис від 26.08.2021 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
26 серпня 2020 року позивач листом № 2154/08 від 25.08.2020 направив для підписання Головному територіальному управлінню юстиції у Київській області для підписання примірники типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0730104241156 - 28.08.2020.
Однак, відповідач відповідь на лист не надав та не повернув на адресу позивача підписаний типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Разом з тим, заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що між сторонами не укладався договір про надання послуг з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим відповідач не має обов'язку щодо оплати наявної заборгованості, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
З огляду на викладене, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16 та у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами обстеження комерційного вузла обліку до будинку в цілому. Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників позивача та експлуатуючої компанії ТОВ ЕК «Комфорт-Майстер».
При цьому, заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої теплової енергії за період з листопада 2020 року по грудень 2022 року з боку відповідача не надходило.
Матеріали справи не містять належних, допустимих доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відключення від теплопостачання будинку №11-В за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова.
Відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 (надалі - Правила).
Згідно з п. 32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи розмір заборгованості з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території посилається на рішення Вишгородської районної ради Київської області № 777-43-VII від 20.02.2020 "Про встановлення тарифу на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для потреб населення з урахуванням коригування, шляхом вилучення зі структури тарифу втрат, які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів на теплову енергію, встановлення та їх оприлюднення Вишгородському районному комунальному підприємству "Вишгородтепломережа".
Згідно з рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області № 448 від 13.10.2021 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії комунальному підприємству "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради".
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області № 535 від 29.11.2021 року "Про встановленню КП "Вишгородтепломережа" ВМР тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення".
Також, згідно з рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області № 259 від 26.10.2022 року "Про встановлення КП "Вишгородтепломережа" ВМР тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги, з постачання теплової енергії для потреб населення".
Таким чином, на підставі затверджених тарифів, позивач здійснив розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2020 року по грудень 2022 року у розмірі 104 094,85 грн.
Водночас, судом відхиляються посилання відповідача на те, що наданий позивачем розрахунок основного боргу необґрунтований та не відповідає об'єму спожитих послуг, оскільки відповідачем не надано детальних та обґрунтованих заперечень щодо розрахованої суми боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 34 типового договору, зміст якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Таким чином, відповідач має відшкодувати в повному обсязі вартість наданої позивачем теплової енергії, за період з листопада 2020 року по грудень 2022 року у розмірі 104 094,85 грн.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідач, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові не спростував, доказів сплати заборгованості у сумі 104 094,85 грн за спірний період не надав.
З урахуванням вище наведеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 104 094,85 грн.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 38 107,45 грн та 3% річних у розмірі 5 606,04 грн.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Розрахунок інфляційних втрат у сумі 38 107,45 грн та 3% річних у сумі 5 606,04 грн є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не можуть бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати спожитих послуг, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням.
Поряд з тим, у даній справі відповідач є самостійною юридичною особою, споживачем за договором, а тому дія зазначеної вище постанови не поширюється на правовідносини у даній справі.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА» Вишгородської міської ради до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повністю.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, місто Київ, провулок МУЗЕЙНИЙ, будинок 2-Д, ідентифікаційний код 43315602) на користь Комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА» Вишгородської міської ради (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, ВУЛИЦЯ КУРГУЗОВА, будинок 3-В, ідентифікаційний код 13713569) заборгованість у розмірі 104 094,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 38 107,45 грн, 3% річних у розмірі 5 606,04 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 13.04.2023.
Суддя О.В. Гулевець