ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/120/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/120/23 за позовом Івано-Франківської міської ради до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9155,44 грн.
Суть спору.
Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 9155,44 грн.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2023 для розгляду справи № 909/120/23 призначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2023 прийнято позовну заяву Івано-Франківської міської ради до розгляду, відкрито провадження у справі № 909/120/23; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; задовольнив клопотання Івано-Франківської міської ради № 3/11.1-03/14в від 03.01.2023 (вх. № 1716/23 від 09.02.2023) про витребування доказів; витребував у відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 39767437) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали надати Господарському суду Івано-Франківської області витяги з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2625884701:02:010:1001) за 2019, 2020 та 2021 роки.
27.03.2023 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на виконання вимог суду надійшов лист №9-9-0.6-1264/0/2-23 від 24.03.2023 (вх.№4708/23), до якого приєднано витребувані судом докази.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам, згідно вимог ст.120 ГПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вручення учасникам справи зазначеної вище ухвали підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення: №76501 0267281 0 (21.02.2023), №76501 0267282 8 (21.02.2023).
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на той факт, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, договір оренди не уклав, орендні платежі за володіння та користування земельною ділянкою не сплачував. Відтак, позивач вважає, що відповідач зберіг без достатньої на те правової підстави кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
Відповідно до ст. 12, 189 Земельного кодексу України, пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 11 грудня 2020 р. № 311-2, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 р. № 141-26, 23 лютого 2022 р., проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 2625884701:02:010:1001) на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Повідомлення (вих. № 91/34.3-02/19в від 10.02.2022) про проведення обстеження в період з 21 лютого 2022 р. по 02 березня 2022 р. направлялось на адресу відповідача, як землекористувача та власника нерухомого майна рекомендованим листом (фіскальний чек 11.02.2022).
23 лютого 2022 р., за результатами цього обстеження інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради Срібняком Романом Зіновійовичем, у присутності свідків, складено акт № 442 обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування магазину, бенкетного залу, кафе, бару та офісних приміщень.
В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження встановлено таке:
- відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є підприємцем і на час обстеження не перебуває в стані припинення;
- згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер довідки 294376490 від 12.01.2022 р.) за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено нерухоме майно (реєстраційний номер майна 5996729) магазин з добудовою та надбудовою бенкетного залу, кафе, бару, магазину промпродтоварів та офісних приміщень, яке належить ОСОБА_1 . Дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 30.11.2012 р. Підстава виникнення права власності є свідоцтво про право власності, б/н від 30.11.2012. видане Радчанською сільською радою;
- відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер довідки 294375648 від 12.01.2022 р.) за адресою: АДРЕСА_1 - зареєстровано право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2625884701:02:010:1001), площею 0,1577 га. Орендар - підприємець ОСОБА_1 , орендодавець - Радчанська сільська рада. Дата державної реєстрації 02.06.2014 р. Підстава для державної реєстрації права оренди земельної ділянки є договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 28.03.2014 р., укладений між Радчанською сільською радою та ОСОБА_1 , та договір про внесення змін до договору оренди землі б/н, укладений 02.02.2016, між Радчанською сільською радою та ОСОБА_1 . Договір укладений строком на два роки з правом пролонгації;
- земельна ділянка складної форми. На земельній ділянці знаходиться двоповерховий нежитловий будинок з присвоєною поштовою адресою АДРЕСА_1 (відповідна вивіска встановлена на фасаді будинку). Будинок на АДРЕСА_1 розташований на розі АДРЕСА_1 та Лисецька.
- цільове призначення земельної ділянки 03.07 для будівництва обслуговування будівель торгівлі;
- 22.03.2016р. на 5 сесії Радчанської сільської ради прийнято рішення про продовження оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2625884701:02:010:1001, площею 0,1577га, для обслуговування бенкетного залу, кафе, бару, магазину промпродтоварів та офісних приміщень терміном на 5 років;
- ОСОБА_1 при обстеженні надав примірник договору оренди земельної ділянки від 23.03.2016 року з кадастровим номером 2625884701:02:010:1001 площею 0,1577га, для обслуговування бенкетного залу. кафе. бару, магазину промпродтоварів та офісних приміщень, за адресою АДРЕСА_1 . Договір підписаний з обидвох сторін, але Державна реєстрація договору оренди землі не проведена;
- на день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою.
ФОП ОСОБА_1 , набувши право власності на об'єкт нерухомого майна. розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 2625884701:02:010:1001) комунальної форми власності з 24.02.2019 р. по 31.12.2021 р., належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку, як це передбачено ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі". Відповідно, протягом цього періоду не вносив плату за користування землею у розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберіг в себе грошові кошти у обсязі орендної плати.
Згідно з розрахунком сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади становить 9155, 44 грн. (розрахунок суми додається).
З метою досудового врегулювання спору, 25.05.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 24.05.2022 № 882/01-18/35в з пропозицією добровільно сплатити 9155,44 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська за період з 24.02.2019 по 31.12.2021; докази направлення останньої наявні в матеріалах справи. Проте, надіслана позивачем претензія залишена без відповіді та задоволення.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права.
Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 913/169/18 та постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 р. у справі № 922/3463/19.
Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 р. у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11 лютого 2019 р. у справі № 922/391/18, від 12 квітня 2019 р. у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Із змісту інформаційних даних з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,1577 га, кадастровий номер 2625884701:02:010:1001, яка знаходиться в Івано-Франківській області, Тисменицький район, с. Радча, вул. Шевченка, 41, сформована як об'єкт цивільних прав -04.06.2014.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 р. у справі № 920/739/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 13 лютого 2019 р. у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 4 відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, в розрахунку позивача (а.с. 13) зазначений розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки - 431357,80 грн.
Натомість, згідно витягів із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2625884701:02:010:1001, надісланих до суду Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області на вимоги ухвали про відкриття провадження у справі № 909/120/23 - нормативно грошова оцінки земельної ділянки, якою користувався відповідач, станом на 01.01.2019, 01.01.2020 та 01.01.2021 становила 431306,19 грн.
За наведеного, суд самостійно здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2625884701:02:010:1001 та встановив таке:
- за період з 24.02.2019 по 31.12.2019, розмір безпідставно збережених коштів становить 4882,48 грн. (14699,86 грн. (розмір орендної плати за вказаний період) - 9817,38 грн (дані ДПС про задекларовану суму);
- розмір орендної плати за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 становить 2828,24 грн.; розмір орендної плати за період з 01.04.2020 по 31.12.2020 становить 12962,75 грн.; розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (за виключенням березня місяця) становить 4268,99 грн. (15790,99 грн. (розмір орендної плати за вказаний період) - 11522,00 грн (дані ДПС про задекларовану суму);
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, відповідачем здійснено переплату орендної плати в сумі 1,75 грн. (17252,25 грн. (розмір орендної плати за вказаний період) - 17254,00 грн (дані ДПС про задекларовану суму).
В контексті викладеного, згідно з правильним розрахунком суду, сума безпідставно збережених коштів відповідачем становить 9149,72 грн. (4882,48 грн. + 4268,99 грн.) - 1,75 грн.).
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову - cтягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради 9149,72 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 02 лютого 2023 р.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2682,39 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а судовий збір в сумі 1,61 грн. покласти на позивача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Івано-Франківської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 9155,44 грн. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004, ідентифікаційний код юридичної особи 33644700) 9149 (дев'ять тисяч сто сорок дев'ять) грн 72 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 39 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в частині позову про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 5 (п'ять) грн 72 коп.
Судовий збір в сумі 1 (одна) грн 61 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Є. Горпинюк