номер провадження справи 17/196/22
03.04.2023 Справа № 908/403/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Сиротенко В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ТОВ «Тороговий дім «Доноват» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі
за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват”, 69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А
до відповідача державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133
про стягнення коштів
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.23 у справі №908/403/22 частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Доноват» за яким суд ухвалив стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь позивача 143 215 грн 75 коп. 3 % річних, 566 750 грн 06 коп. інфляційних втрат та 10 649 грн 49 коп. судового збору.
Після судового засідання 23.03.23 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 23.03.23 про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 89 963,00 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.23 клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
За приписами п.п. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою від 24.03.23 клопотання ТОВ «Торговий дім «Доноват» прийнято до розгляду в судовому засіданні 03.04.23.
Станом на 03.04.23 заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу від відповідача не надходили. В той же час, судом враховано, що під час розгляду справи №908/403/22 відповідачем у відзиві на позовну заяву було викладено заперечення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Зокрема, відповідач посилався на те, що заявлена сума витрат є неспівмірною зі складністю справи, з часом, витраченим адвокатським бюро на виконання робіт (надання послуг), з обсягом наданих послуг та виконаних робіт, з ціною позову. Також вказував, що «гонорар успіху» це зобов'язання, яке не пов'язане з наданням правової допомоги у справі №908/403/22. Норми ст. 126 ГПК України не містять такого критерію як «гонорар успіху», за яким визначається співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. На підставі викладеного відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Розглянувши клопотання ТОВ «Тороговий дім «Доноват» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/403/22 суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, судом враховуються висновки Верховного Суду викладені в постанові від 12.05.20 у справі №904/4507/18, відповідно до яких: «…5.28. Визначаючи суть виключної правової проблеми, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що поняття «гонорар успіху» не містить чіткого врегулювання та навів судову практику як приклад неоднозначного вирішення зазначеного питання судами касаційної інстанції щодо стягнення сум, передбачених договором, та щодо визнання недійсними умов договору про надання правничої допомоги у залежності від результатів розгляду справи. …
5.36. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
5.37. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватись складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
5.38. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
5.39. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
5.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
5.42. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
5.43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
5.44. З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
5.45. Велика Палата Верховного Суду відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 126, 129, 244 ГПК України, і вимога ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.
5.46. Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.….».
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано:
- копію Договору про надання правової допомоги від 14.12.21 № 65, укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням “Хілько”, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки №429(1)20УК/53-121-01-20-09932 від 20.11.20);
- копію попереднього опису робіт (наданих послуг);
- копію рахунку-фактури №6501 від 30.12.21 на суму 50 000,00 грн щодо надання правової допомоги за договором №65 від 14.12.21;
- копію платіжного доручення №535 від 07.02.22 на суму 50 000,00 грн щодо надання правової допомоги за договором №65 від 14.12.21;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 23.03.23 на суму 89 963,00 грн;
- копію детального опису робіт від 23.03.23 до договору №65 від 14.12.21.
Відповідно до п. 4.2. договору, остаточна вартість та ціна послуг визначається у детальному описі робіт.
Відповідно до п. 4.3 договору, вартість робіт визначається у фіксованому розмірі ціні послуг без врахування часу роботи адвоката.
Оплата за даним договором здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку та попереднього (орієнтовного) опису робіт (п. 4.4. договору).
В п. 4.5. договору сторонами обумовлено, що у випадку винесення рішення судом на користь клієнта, клієнт додатково сплачує протягом 3-х днів з дня набрання рішенням суду законної сили «гонорар успіху» у розмірі 5% від суми задоволених вимог.
Як свідчить детальний опис робіт (наданих послуг) від 23.03.23, адвокатом надано наступні послуги (із зазначенням їх вартості):
- збір та ознайомлення з доказами у справі - 1500,00 грн,
- підготовка правової позиції та узгодження її з клієнтом - 1500,00 грн,
- підготовка претензії - 3000,00 грн,
- підготовка позовної заяви з додатками - 30000,00 грн,
- відповідь на відзив - 5000,00 грн,
- участь у підготовчому засіданні - 3000,00 грн,
- участь у підготовчому засіданні - 3000,00 грн,
- участь у судовому засіданні - 3000,00 грн,
- участь у судовому засіданні - 3000,00 грн,
- клопотання про закриття - 500,00 грн,
- заява про збільшення розміру штрафних санкцій - 1000,00 грн, гонорар успіху - 35 463,00 грн, разом 89 963,00 грн.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затв. звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.17), необхідно дотримуватись принципу “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За умовами пунктів 4.1.-4.3 договору, орієнтовна вартість та ціна послуг вказується у попередньому (орієнтовному) описі робіт. Остаточна вартість та ціна послуг визначається у Детальному описі робіт. Вартість визначається у фіксованому розмірі ціни послуг без врахування часу роботи адвоката.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.19 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, фактичність понесення таких витрат та їх необхідність, досліджуючи детальний опис робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що:
- послуга «Підготовка правової позиції та узгодження її з клієнтом» вартістю 1500,00 грн, а також послуга «Збір та ознайомлення з доказами у справі» вартістю 1500,00 грн входять (охоплюються) стадією підготовки позовної заяви. При цьому, судом враховано, що адвокатом дій щодо «збирання доказів» не вчинялося (в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення таких дій адвокатом, як то адвокатські запити). Більш того, враховано, що між адвокатським об'єднанням «Хілько» та ТОВ «ТД «Доноват» укладено близько 10 договорів про надання правових послуг щодо стягнення заборгованості з ДП «НАЕК «Енергоатом» за договорами поставки. Судова практика за таким видом спорів є сталою, безспірною;
- послуга «Підготовка претензії» у розмірі 3000 грн судом, через необґрунтованість, відхиляється оскільки докази надання адвокатом такої послуги в матеріалах справи відсутні. При цьому, судом враховано, що до позову позивачем надано лише копію претензії від 13.12.21, яка підписана директором ТОВ «ТД «Доноват» (а договір про надання правової допомоги укладено лише 14.12.21);
- вартість послуг «Підготовка позовної заяви з додатками» у розмірі 30 000,00 грн (об'ємом на 9 сторінках) та «Відповідь на відзив» (на 9 сторінках) у розмірі 5000,00 грн, на думку суду, є занадто завищеною, не є співмірною зі складністю вказаних послуг наданих адвокатом у цій справі, оскільки, як вже зазначалось вище, справа не є складною, поставка відбувалась на підставі договору по чотирьом видатковим накладним, позовна заява не містить значної кількості додатків (а справа томів), такі послуги надавались адвокатом в аналогічних справах між тими ж сторонами;
- вартість послуг адвоката у вигляді «Участь у підготовчому, судовому засіданні» у розмірі 3000,00 грн за 1 засідання є значно завищено з огляду на те, що судові засідання тривали 27, 16, 29 та 10 хвилин відповідно;
- вартість послуги «Заява про збільшення розміру штрафних санкцій» є завищеною, оскільки не потребувала значних витрат часу на її підготовку;
- щодо «гонорару успіху» у сумі 35 463,00 грн суд зазначає, що сторонами дійсно обумовлено в договорі сплату такої частини вартості гонорару адвоката у розмірі 5% від суми задоволених вимог. В той же час, під час суд при розподілі цієї частини гонорару адвоката застосовує принципи необхідності та розумності таких витрат.
У даному випадку, з огляду на ступінь складності даної справи (стягнення заборгованості за поставлений за чотирма видатковими накладними товар, інфляційних втрат та 3% річних), заявлена до стягнення сума винагороди не має характеру необхідної, не є обґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача в повному обсязі становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципами розумності та справедливості. А тому, зазначена сума підлягає зменшенню при прийнятті відповідного рішення про розподіл судових витрат.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги:
- принцип змагальності сторін;
- принцип рівності та справедливості,
- клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу адвоката,
- що під час розгляду справи в суді (на стадії підготовчого провадження) відповідачем фактично було сплачено суму основного боргу в розмірі 4 429 900,42 грн;
- що правова позиція товариства була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи (за виключенням збільшення періоду та суми нарахування інфляційних втрат та 3 % річних);
- адвокатом не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у цій справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала свої вимоги та інші обставини;
суд вважає, що обґрунтованою та такою, що відповідає зазначеним вище критеріям, є сума винагороди в розмірі 15 463,00 грн, яка в даному випадку і підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст. ст. 13, 42, 46, 123, 129, 233, 244 ГПК України, суд
Заяву (клопотання) представника ТОВ «Тороговий дім «Доноват» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А, код ЄДРПОУ 42775590) - витрати на правничу допомогу у розмірі 15 463 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн 00 коп. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В іншій частині заяви (клопотання) про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст додаткового рішення складено 13.04.2023.
Суддя В.Л. Корсун