номер провадження справи 5/26/23
04.04.2023 Справа № 908/364/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (пр. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117; код ЄДРПОУ 30115243)
До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789)
про стягнення 128 280,88 грн.,
Без участі представників сторін
06.02.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 128 280,88 грн., в т.ч. 88 789,22 грн. основного боргу, 15 203,63 грн. - пені, 2 437,45 грн. - 3 % річних та 21 850,58 грн. інфляційних витрат.
06.02.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/364/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 07.03.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
22.02.2023 від Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 21.02.2023 (вх. № 3705/08-08/23 від 22.02.2023), згідно якого відповідач визнав позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 86 289,22 грн. з урахуванням франшизи за полісом на суму 2 500,00 грн., 14 657,35 грн. - пені, 2 297,90 грн. - 3 % річних, 20 704,62 грн. інфляційних витрат та просить повернути ПрАТ «СГ «ТАС» з державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
04.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 13.10.2021 о 15:00 год. на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 79 км ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Honda CR-V», д.р.н. НОМЕР_1 був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , після чого продовжив самовільний рух та здійснив зіткнення з припаркованим праворуч на узбіччі транспортним засобом «Toyota Seqvoia», д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. На моменту ДТП автомобіль «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 був застрахований у Приватному акціонерному товаристві “Страхова група “ТАС” згідно договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків AZEP-205437148 від 13.08.2021. В результаті зазначеної пригоди пошкоджено застрахований автомобіль «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 . Відповідно до калькуляції № 29203_21 від 25.10.2021 та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розмір матеріального збитку становить 88 789,22 грн. За вказаною ДТП, ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі страхового акту № 29964/21/921 від 26.10.2021 та згідно умов договору здійснило страхову виплату у розмірі 88 789,22 грн. Цивільна відповідальність ОСОБА_1 , як водія «Honda CR-V», д.р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована ТДВ «СК «Кредо» за полісом ОСЦПВ № ЕР/206154232, франшиза згідно полісу складає 2 500,00 грн., ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду становить 130 000,00 грн. Отже, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ «СГ «ТАС» виникло право вимоги до ТДВ «СК «Кредо» з відшкодування завданої шкоди у розмірі 88 789,22грн. Відповідачу була направлена вимога № 05163/9221 від 17.11.2021 з усіма необхідними документами для прийняття рішення. Проте, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення. У зв'язку з вищевикладеним просить суд стягнути основну заборгованість на суму 88 789,22грн., пеню за період з 28.02.2022 по 28.08.2022 у розмірі 15 203,63 грн., 3 % річних за період з 28.02.2022 по 27.01.2023 на суму 2 437,45 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2022 по січень 2023 включно у розмірі 21 850,58 грн.
У відзиві на позовну заяву № б/н від 21.02.2023 (вх. № 3705/08-08/23 від 22.02.2023) відповідач частково визнав позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 86 289,22 грн. посилаючись на те, що позивачем не було вирахувано франшизу згідно полісу у розмірі 2 500,00 грн. Таким чином, пеня, 3 % річних та інфляційні витрати повинні нараховуватись на суму 86 289,22 грн., у зв'язку з чим визнав позовні вимоги в частині нарахування пені у розмірі 14 657,35 грн., 3 % річних на суму 2 297,90 грн. та інфляційних витрат у розмірі 20 704,62 грн. Просить суд врахувати норми листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та указ Президента України від 24.02.2022 № 64/20252 «Про введення воєнного стану в Україні» щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат. Крім цього, відповідач просить суд повернути ПрАТ «СГ «ТАС» з державного бюджету України 50% сплаченого судового збору.
Станом на 07.04.2023 відповідь на відзив позивач на адресу суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
13.08.2021 між Приватним акціонерним товариством “Страхова група “ТАС” (страховик, позивач) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZEP-205437148 (договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 (номер шасі, кузова ТЗ - НОМЕР_4 ) згідно полісу № ЕР-205437148.
13.10.2021 о 15:00 год. на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 79 км відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: «Honda CR-V», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , після чого продовжив самовільний рух та здійснив зіткнення з припаркованим праворуч на узбіччі транспортним засобом «Toyota Seqvoia», д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3
13.10.2021 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до калькуляції № 29203_21 від 25.10.2021 та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 становить 88 789,22 грн.
За вказаною ДТП, ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі страхового акту № 29964/21/921 від 26.10.2021 та згідно умов договору здійснило страхову виплату у розмірі 88 789,22 грн. Цивільна відповідальність ОСОБА_1 , як водія «Honda CR-V», д.р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована ТДВ «СК «Кредо» за полісом ОСЦПВ № ЕР/206154232, франшиза згідно полісу складає 2 500,00 грн., ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду становить 130 000,00 грн.
13.12.2021 постановою Березанського районного суду Миколаївської області по справі № 469/1013/21 водія ОСОБА_1 визнано винною особою у спричиненні ДТП, вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодекс України про адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортноЇ пригоди була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія “КРЕДО” на підставі полісу № ЕР/206154232, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 130 000,00 грн., франшиза - 2 500,00 грн.
Вищевказана дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, про що 26.10.2021 складено страховий акт № 29964/21/921, відповідно до якого страхове відшкодування становить 88 789,22 грн.
Приватне акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 88 789,22 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 223192 від 28.10.2021.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Кредо» (надалі - відповідач, ТДВ «СК «Кредо»), що підтверджується полісом № ЕР/206154232, то саме до відповідача, ПрАТ “СГ “ТАС” мало право вимоги в порядку суброгації.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
24.11.2021 ПрАТ “Страхова група “ТАС” на адресу відповідача надіслано заяву № 05163/9221 від 17.11.2021 про відшкодування завданої майнової шкоди на суму 88 789,22 грн., яку було отримано відповідачем 24.11.2021, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0505041259307. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Однак, після спливу встановленого законом строку для виплати страхового відшкодування, ТДВ «СК «Кредо» на користь ПрАТ “Страхова група “ТАС” страхове відшкодування виплачене не було, так само як і не було повідомлено про прийняття рішення про відмову у здійснені виплати страхового відшкодування.
Згідно полісу № ЕР206154232, ліміт відповідальності страхової суми становить 130 000,00 грн., франшиза - 2 500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 88 789,22 грн. страхового відшкодування. Крім цього, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 28.02.2022 по 28.08.2022 у розмірі 15 203,63 грн., 3 % річних за період з 28.02.2022 по 27.01.2023 на суму 2 437,45 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2022 по січень 2023 у розмірі 21 850,58 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Honda CR-V», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на підставі полісу № ЕР206154232.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням транспортного засобу марки «Toyota Prius», д.р.н. НОМЕР_2 , у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано заяву № 05163/9221 від 17.11.2021 про відшкодування завданої майнової шкоди на суму 88 789,22 грн., яку було отримано відповідачем 29.11.2021, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0505041259307. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
Крім того, відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання та сплатив страхове відшкодування на загальну суму 88 789,22 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 223192 від 28.10.2021.
Оскільки встановлено, що транспортний засіб «Honda CR-V», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на підставі полісу № ЕР206154232 (відповідач у справі), саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки. До позивача, який сплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги до відповідача.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Honda CR-V», д.р.н. НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Отже, враховуючи те, що заяву про страхове відшкодування позивачем направлено відповідачу 24.11.2021 та отримано останнім 29.11.2021, 90-денний строк на розгляд вказаної претензії на час звернення до суду з цим позовом сплив, при цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження розгляду та задоволення цієї претензії.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Згідно ст. 9 Закону України “Про страхування” франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до умов полісу № ЕР206154232, ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130 000,00 грн., розмір франшизи складає 2 500,00 грн.
Згідно статті 29 Закону України “Про страхування”, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу в тому числі відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 9.4. ст. 9 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
З урахуванням викладеного, розмір страхового відшкодування, що має бути здійснене відповідачем становить 86 289,22 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування на суму 86 289,22 грн. з урахуванням ліміту відповідальності страхової суми згідно полісу № ЕР206154232 та франшизи у розмірі 2 500,00 грн.
Пунктом 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01.07.2004 визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як встановлено судом, оскільки заяву про страхове відшкодування відповідачем отримано 29.11.2021, строк для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування на користь позивача настав через 90 днів від 29.11.2021, тобто 27.02.2022, прострочка виникла з 28.02.2022.
У зв'язку з простроченням відповідачем виплати страхового відшкодування позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 28.02.2022 по 28.08.2022 у розмірі 15 203,63 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 28.02.2022 по 28.08.2022 у розмірі 15 203,63 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за період з 28.02.2022 по 28.08.2022 включно на суму 14 775,55 грн. з відмовою у стягненні 428,08 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 28.02.2022 по 27.01.2023 включно у розмірі 2 437,45 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за вказаний період на суму 2 368,82 грн. з відмовою у стягненні 68,63 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з березня 2022 по січень 2023 у розмірі 21 850,58 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення інфляційних витрат за вказаний період на суму 20 704,62 грн. з відмовою у стягненні 1 145,96 грн.
Стосовно посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», як підставу для звільнення від нарахування пені, 3 % річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.
Вищевказаний лист, особа, яка порушила свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.
Засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України», надалі - закон № 671/97-ВР.
Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України (ЦК України), яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.
Звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.
Проте, сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5).
Відповідно до регламенту, форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов'язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.
Таким чином сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»:
1) подія (форс-мажорна обставина);
2) непередбачуваність обставин;
3) причинно-наслідковий зв'язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань;
4) неможливість виконання і альтернативного виконання.
Введення воєнного стану та/або воєнні дії дійсно вважаються форс-мажорними обставинами, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору чи окремих норм законодавства. Зазначений лист особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами, пов'язаними з військовою агресією РФ проти України, в період дії військового стану має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини у встановлений в договорі термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та досудового вирішення спірних питань.
Проте, відповідних доказів ТДВ «Страхова компанія “Кредо” суду не надано.
Таким чином, посилання відповідача на врахування норм листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, та Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Крім цього, у відзиві на позовну заяву № б/н від 21.02.2023 (вх. № 3705/08-08/23 від 22.02.2023), ТДВ «СК «Кредо» зазначило, що основна заборгованість відповідача становить 86 289,22 грн., пеня у розмірі 14 657,35 грн., 3 % річних на суму 2 297,90 грн. та інфляційні витрат у розмірі 20 704,62 грн.
Стосовно клопотання відповідача про повернення ПрАТ “Страхова група “ТАС” з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як вже зазначалося судом вище, матеріали справи містять відзив відповідача, відповідно до якого відповідач підтвердив факт невиконанням ним зобов'язання щодо виплати позивачу страхового відшкодування на суму 86 289,22 грн.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути 50 % сплаченого судового збору в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України у розмірі 1 342,00 грн., сплаченого при поданні позову про що винести відповідну ухвалу та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 1 255,32 грн.
Керуючись ст., ст. 46, 123, 126, 129, 130, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (пр. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117; код ЄДРПОУ 30115243) страхове відшкодування у розмірі 86 289 (вісімдесят шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 22 коп., пеню на суму 14 775 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 55 коп., 3 % річних у розмірі 2 368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн. 82 коп., інфляційні витрати на суму 20 704 (двадцять тисяч сімсот чотири) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1 255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн. 32 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.