61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
07.03.2023 Справа №905/2457/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»
про стягнення штрафу у розмірі 89680,00грн
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Стислий зміст і підстави позовних вимог
22.12.2021 через канцелярію суду Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (далі - ДП «ШУ«Південнодонбаське № 1») про стягнення штрафу у розмірі 89680,00грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №53777546, що підтверджується комерційним актом №49610065 від 09.04.2021, наслідком чого є нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі ст.118 Статуту залізниць України.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 14.02.2022 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначити на 03.03.2022 об 11:30 год.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався.
01.03.2022 АТ «Укрзалізниця» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з клопотанням про перенесення розгляду справи №905/2457/21 на дату після закінчення дії форс-мажорних обставин (воєнного стану) в Україні (з наданням розумного строку для збирання інформації та надання пояснень після завершення воєнного стану), на підтвердження якого надано загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин 28.02.2022.
Ухвалою суду від 11.05.2022 внаслідок введення воєнного стану судове засідання у справі відкладено, повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі №905/2457/21 буде призначене відразу після відновлення можливості безпечного для учасників судового процесу перебування у приміщенні суду при розгляді справи чи встановлення господарським судом наявності технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку. Роз'яснено учасникам справи їх право подавати до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами в порядку частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо клопотання позивача про перенесення розгляду справи до закінчення воєнного стану суд виходив з наступного.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Згідно статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Статтею 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Відповідно до ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
За змістом ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ст.114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
На даний час згідно з розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.
Таким чином, здійснюється проведення судових засідань та відновлена технічна можливість учасників справи приймати участь у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі з використанням власних технічних засобів, у порядку, що визначений приписами ст. 197 Господарського процесуального кодексу України. Обмежено виключно доступ учасників справи та їх представників до приміщення суду.
Відповідно, право на участь представника підприємства у судовому засіданні на даний час реалізується шляхом звернення до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції згідно ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.
У представника позивача наявний доступ до мережі Інтернет, що витікає з факту звернення до суду з клопотанням у системі «Електронний суд».
Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, у задоволенні клопотання суд відмовляє.
За об'єктивних обставин, які пов'язані з місцезнаходження суду у м.Харкові, яке постійно знаходиться під ворожими обстрілами, роботою суду дистанційно, відсутністю можливості направлення процесуальних документів поштою розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою від 05.01.2023 суд запропонував учасникам справи у строк п'ятнадцять днів письмово висловити актуальну позицію за предметом позовних вимог, у разі відсутності - суд буде розглядати справу за наявними матеріалами, надати інформацію щодо актуальних засобів зв'язку, інформація щодо яких відсутня в матеріалах справи. У разі відсутності додаткової інформації з цього приводу суд буде використовувати для повідомлення про хід провадження наявні в матеріалах справи та відкритих джерелах адреси електронної пошти підприємств.
Ухвалою від 24.01.2023 судове засідання у справі призначено на 08.02.2023 о 11:00 год.
Ухвалою від 08.02.2023 судом за власною ініціативою згідно ст.119 ГПК України поновлено строк на прийняття відзиву, прийнято відповідь на відзив та відкладено судове засідання у справі на 07.03.2023 о 13:30 год.
У судове засідання 07.03.2023 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 08.02.2023 на електронні адреси сторін. Відправлення отримані, що вбачається з довідок про доставку електронних листів, які сформовані в програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
Позивач у письмових поясненнях від 05.01.2023, відповідач у відзиві на позовну заяву просили суд здійснити розгляд справи за відсутності представників підприємств. Клопотання судом задоволені.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція учасників процесу
АТ «Українська залізниця» в обґрунтування заявлених вимог посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №53777546, що підтверджується комерційним актом №496100/65 від 09.04.2021.
На станції призначення Роти Донецької залізниці за участі працівників залізниці та вантажоодержувача на тензометричних вагах ТОВ "Миронівська ТЕЦ” ВЕТ 150 ВСД зав. № 497, повірених 16.12.2020, огляд-повірка 29.03.2021, здійснено комісійне переважування вагонів № 56661820, № 56098858, результат зафіксовано в акті комісійного переважування вагонів від 09.04.2021 і складено акт загальної форми ГУ-23 № 110 від 09.04.2021 та комерційний акт № 496100/65 від 09.04.2021.
За результатами перевірки встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою у вагоні № 56661820 менше документа на 980 кг; у вагоні № 56098858 менше документа на 920 кг.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу в накладній №53777546 у розмірі 89680,00грн.
Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: комерційного акту № 496100/65 від 09.04.2021, залізничної накладної №53777546, акту комісійного переважування вагонів від 09.04.2021, акту загальної форми ГУ-23 від 09.04.2021,оперативного повідомлення, листа № 11-72/234 від 08.04.2021, технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки ст. Роти, розпорядження станції Роти № 10 від 19.01.2021, витягу з штатного розпису по станції Роти; витягу з ЄДР Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»; довіреностей №№2523,5809,1539,2519; витягу з Положення про Регіональну філію «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», витягу з протоколу Ц-45/77 від 17.09.2020, свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю, ордеру.
Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 6, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, п. 5.5 розділу 4 Правил перевезення вантажів, ст.ст. 4, 42, 46, 162, 163, 164, 249 ГПК України.
05.01.2023 позивач направив на адресу електронної пошти суду повідомлення №2022/2, за яким останній наполягає на задоволенні позовних вимог, справу просить розглянути за відсутності представника позивача, надає інформацію щодо актуальних засобів зв'язку з позивачем.
20.01.2023 відповідач направив на адресу електронної пошти суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, застосувавши до спірних правовідносин строк позовної давності, зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати за кожний вагон, справу розглядати без участі представника підприємства.
Заперечення відповідач обґрунтовує тим, що з вересня 2021 було вимушено відмовитися від послуг перевезення залізничним транспортом на користь автомобільних перевезень, оскільки починаючи приблизно з січня 2021 після кожної відправки вантажу регіональними філіями АТ «Українська залізниця» систематично в односторонньому порядку почалися складатися комерційні акти, в яких фіксувалася маса вантажу, відмінна від маси, зазначеної у накладних, в результаті складання таких актів виявлялось, що підприємство постійно перевантажувало або недовантажувало вагони. В подальшому ці комерційні акти використовувалися як підстава для звернення до суду із позовами про стягнення штрафів, розмір яких в окремих випадках дорівнював вартості всього вугілля у вагонах.
Щодо зменшення розміру штрафу відповідач клопотання обґрунтовує посиланням на положення ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18 та просить суд врахувати, що з введенням в України воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 підприємство знаходиться в край тяжкому господарському та фінансовому стані, має місце введення ДП «ШУ«Південнодонбаське №1 » у стан простою, зупинення виробництва (наказ по підприємству 187/1 від 24.02.2022), призупинення дії трудових договорів з працівниками та відсутності можливості надати працівникам безпечні умови праці за місцезнаходженням підприємства (наказ по підприємству № 222 від 20.05.2022), розташування ДП «ШУ «Південнодонбаське №1 » в районі проведення воєнних (бойових) дій (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022, Лист Донецької обласної державної адміністрації №0.3/19-3319/4-22 від 14.12.2022), пошкодження 19.03.2022 та руйнування майна, первинної бухгалтерської документації, комп'ютерної техніки, обладнання ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» внаслідок артилерійського обстрілу та виниклої пожежі (№ кримінального провадження: 22022050000004959), неможливість ведення господарської діяльності через бойові дії, а також відсутності електроживлення на підприємстві з 13.03.2022. За вказаних обставин стягнення штрафу в такому розмірі вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для підприємства та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, та не спрямовано на розумне стимулювання відповідача виконувати зобов'язання. Відповідач просить суд прийняти до уваги, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин та не могло створити небезпеку на залізничному транспорті.
На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб; витягу з ЄРДР; наказу про початок простою № 187/1 від 22.04.2022, наказу про призупинення дії трудових договорів № 222 від 20.05.2022, листа Донецької обласної державної адміністрації № 0.3/19-3319/4-22 від 14.12.2022, листа ДСНС №5001-5256/5009 від 07.12.2022, листа ПрАТ «ДТЕК ПЕМ ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» №12/23-010 від 18.01.2023, фото докази пошкодження майна.
27.01.2023 на адресу електронної пошти суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказує, що викладені у відзиві заперечення не спростовують законність і обґрунтованість позовних вимог. Зокрема, щодо строку позовної давності останній зазначає, що заявою від 02.04.2020 ДП «ШУ «Південнодонбаське №1» приєдналося до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом відповідно до ст. 634 ЦК України (повний текст договору оприлюднено за посиланням - http://uz- cargo.com/), згідно п.7.3 якого строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік. Оскільки строк позовної давності розпочався з дати складання комерційного акту (09.04.2021), він мав сплинути 09.04.2022, відповідно позовна заява подана до суду (22.12.2021) протягом встановленого договором строку позовної давності підстави для застосування позовної давності - відсутні. Щодо клопотання про зменшення розміру штрафу позивач вказує, що зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, у даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, тоді як можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Виклад обставин справи, встановлених судом
У квітні 2021 року зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на підставі залізничної накладної №53777546 у вагонах № 56661820, №56098858 ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» відправило вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті на станцію Роти Донецької залізниці, отримувач ТОВ «Миронівська теплова електроцентраль».
Під час оформлення залізничної накладної №53777546 у вагоні №56661820 вантажовідправником вказано маса вантажу - 67300кг, у вагоні №6098858 - 65600кг Відповідно до розділів 26 та 28 вказаної залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником шляхом зважування на вагонних вагах (200 т) заводський №0048.
Правильність внесених відомостей до залізничної накладної №53777546 підтвердив своїм підписом представник відправника у розділі 55 відповідної накладної шляхом накладення Електронного цифрового підпису - оператор пульта управління Чуйкова Наталя Григорівна.
08.04.2021 вантажоотримувач - ТОВ «Миронівська теплова електроцентраль» звернулось до начальника станції Роти Донецької залізниці з листом №11-72/234, в якому просить відповідно до ст.52 Статуту залізниць України та п.8 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України провести за участю представника залізниці спільне зважування вантажу, який прибув, зокрема, за залізничною накладною №53777546, вагони №56661820, №56098858.
09.04.2021 на станції призначення Роти Донецької залізниці складено акт загальної форми, відповідно до якого при комісійному зважуванні на тензовагах Миронівської ТЕЦ у присутності заступника начальника Миронівської ТТЦ Двадцатого Ю.В., пр.сд. ХмельницькоїІ.Ю., аком Чабанової В.І. фактично виявлено у вагоні №56661820 по документу нетто 67300кг, фактично - 66320кг, що менше документу на 980кг; у вагоні №56098858 - по документу нетто 65600кг, фактично 64680, що менше документу на 920кг. Тара згідно документу.
В подальшому на станції Роти Донецької залізниці складений комерційний акт №496100/65 від 09.04.2021, відповідно до розділу «Ґ» якого встановлено, що на підставі акту ГУ-23 №30375 від 13.01.2021 ст.Роти по відправці зазначеної на лицьовій стороні даного акту проведено комісійне перевантажування вагона на тензонометричних вагах Миронівської ТЕЦ зав №497 ВЄТ 150 ВСД повірених 29.03.2021.
Вагон №56661820 вантажопідйомністю 69,0т, технічно справний; вагон №56098858 вантажопідйомністю 70т, технічно справний (розділ «А» комерційного акту).
Відповідно до розділу «Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» вказаного комерційного акту зазначено, при комерційному обстеженні в присутності зам.начальника ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатого Ю.В.,а/ком Чабанова В.І., вагони технічно справні, вантаж - вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркірован продовжною смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні вагону №5661820 виявилось по документу тара 24000кг, нетто 67300кг, по вагам тара 24000кг, брутто 90320кг, нетто 66320кг, що менше документу на 980кг, вагон №56098858 - по документу тара 23900кг, нетто 65600кг, по вагам тара 23900кг, брутто 88580кг, нетто 64680кг, що менше документу на 920кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Комерційний акт №496100/65 від 09.04.2021 підписали: ДС Мороз А.Б., агент комерційний Чабанова В.І., агент комерційний ОСОБА_1 , зам.начальника ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатов Ю.В.
На підтвердження повноважень підписантів позивачем надані до суду розпорядження станції Роти № 10 від 19.01.2021, за яким за правильність оформлення та підписання комерційних актів призначено відповідальною агента комерційного РачковуО.М., призначено відповідальних осіб, підпис яких мас бути обов'язковий в комерційних актах, які складаються станціями філії, відповідно до п.10 р.28 Правил складання актів, а саме: перший підпис - начальника станції; другий підпис - працівник станції, уповноважений на підписання комерційного акту замість начальника вантажного району - комерційний агент Рачкова О.М.; третій підпис працівник станції, який особисто здійснював перевірку. У разі відсутності обов'язкових підписантів комерційних актів (лікарняний, відпустка, тощо) вказаних в п.2.1, 2.2 обов'язки покладаються в п.2.1 па в.о. начальника станції, в п.2.2. на агента комерційного Дяченко М.В., Чабанова/В.І.
За даними витягу з штатного розпису по станції Роти посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), заводський №497, вид ЗВВТ тензометричні, модифікація ЗВВТ/ВЭТ-150-ВСТ, станції Роти Донецької залізниці, якими здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 22.01.2007, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 22.06.2021, попередня 16.12.2020, огляд-перевірка - 29.03.2021.
Позивачем надано належним чином засвідчену копію акту комісійного переважування від 09.04.2021, що підписаний сумісно представниками станції Роти Донецької залізниці (агент комерційний Чабанова В.І.) та вантажоотримувача (зам.начальника ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатов Ю.В).
В матеріалах справи міститься заява ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» від 02.04.2020 про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 34032208/2020-002 від 02.04.2020. Договір є публічним, відповідно до ст. 634 ЦК України, повний текст якого оприлюднено за посиланням - http://uz-cargo.com/. Заява підписана електронним цифровим підписом уповноваженого на підставі довіреності №751 від 01.04.2020 представника відповідача.
За повідомленням 02.04.2020 АТ «Укрзалізниця» (Перевізник) засвідчує прийняття від ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (Замовник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-34032208/2020-002 від 02.04.2020 та повідомляє, що Замовнику присвоєно коди: відправника / одержувача: 1626, платника 5830292 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером. Повідомлення скріплено електронним цифровим підписом.
Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та 9.4. Договору та законодавства.(п.1.5 Договору).
Згідно п.1.4. Договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
У відповідності з п. 1.6. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
1.7. Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.
Як виходить з п.7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково зважаючи на таке.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу вантажовідправником.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як встановлено частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-34032208/2020-002 від 02.04.2020, за умовами п.4. якого надання послуг за договором може підтверджуватись, у тому числі, накладною.
Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Залізнична накладна №53777546 оформлена у встановленому законом порядку та підтверджує виконання договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Положеннями статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Судом встановлено, що завантаження вагонів №56661820, №56098858 та визначення маси вантажу за залізничною накладною №53777546 здійснено вантажовідправником, правильність відомостей щодо навантаження вагону підтвердив у розділі 55 відповідних накладних своїм підписом представник відправника шляхом накладення Електронного цифрового підпису - оператор пульта управління Чуйкова Наталя Григорівна.
Таким чином, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладних.
Відповідно до положень статті 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.
У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Стаття 24 Статуту залізниць України передбачає саме право залізниці взагалі перевіряти правильність зазначених вантажовідправником у накладній відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Позивач скористався своїм правом на таку перевірку, разом з тим, стаття 52 Статуту залізниць України передбачає обов'язок для залізниці на перевірку таких відомостей у виключних випадках, які в ній визначені.
Відповідно до частини 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом «а» частини 2 статті 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (ч.3 ст.129 Статуту).
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
З метою засвідчення обставин щодо невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу за залізничною накладною №53777546 у вагонах №56661820, №56098858 на станції Роти Донецької залізниці складено комерційний акт №496100/65 від 09.04.2021.
З матеріалів справи вбачається, що комісійне контрольне зважування вагонів №56661820, №56098858 на станції Роти Донецької залізниці проводилось на підставі акту загальної форми від 09.04.2021, воно проведено на тензонометричних вагах Миронівської ТЕЦ зав №497 ВЄТ 150 ВСД повірених 29.03.2021.
Вказаним актом встановлено, що вагони технічно справні, вантаж - вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркірован продовжною смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні вагону №5661820 виявилось по документу тара 24000кг, нетто 67300кг, по вагам тара 24000кг, брутто 90320кг, нетто 66320кг, що менше документу на 980кг, вагон №56098858 - по документу тара 23900кг, нетто 65600кг, по вагам тара 23900кг, брутто 88580кг, нетто 64680кг, що менше документу на 920кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня (розділ «Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку»).
Відповідно, зі змісту комерційного акту №496100/65 від 09.04.2021 не вбачається, що маркування вагонів №56661820, №56098858 порушено, протилежного відповідач суду під час розгляду справи не надав, у відзиві на позовну заяву на таку обставину не посилався.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року №644, що за своїм змістом кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.
Згідно з п.п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» визначило вагу вантажу у накладній №53777546 на вагонних вагах (200 т) заводський №0048.
Контрольне комісійне зважування позивачем здійснено на 150т тензометричних вагах ТОВ «Миронівська ТЕЦ», які були справними та згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №497 належним чином повіреними 16.12.2020, огляд перевірка 29.03.2021.
Наведені вище обставини свідчать, що вантажовідправник визначив масу вантажу у вагонах таким же самим способом (шляхом зважування на вагах), як і залізниця.
Означений спосіб не передбачає вивантаження вугілля з вагону під час зважування.
Суд вбачає, що за наслідками сумісного з вантажоодержувачем зважування спірних вагонів Залізницею складено акт комісійного переважування вагонів, який містить відомості щодо ваги вантажу ідентичні даним, які наведені в акті загальної форми та комерційному акті.
Окремо суд зазначає, що зі змісту комерційного акту №496100/65 від 09.04.2021 вбачається, що повірка вказаних тензонометричних ваг здійснена 29.03.2021.
Разом з тим, як встановлено судом, згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №497 остання державна повірка вказаних ваг була здійснена 16.12.2020, а контрольний огляд-перевірка - 29.03.2021, про що у паспорті проставлені відповідні відмітки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність помилки у змісті комерційного акту.
На переконання суду, належними доказами у справі підтверджено, що на дату проведення контрольного зважування ваги, якими воно здійснювалось, були справними та належним чином повіреними, наявність помилки же у зазначенні дат здійснення повірки та огляду перевірки у комерційному акті даного факту не спростовує, свідчить про недбалість при складанні документів відповідальними працівниками.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акту.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст.64 та ч. 3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/15, а також в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №905/2360/18, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Як свідчать досліджені судом матеріали справи, комерційний акт №496100/65 від 09.04.2021 підписали: ДС Мороз А.Б., агент комерційний ОСОБА_2 , агент комерційний ОСОБА_1 , зам.начальника ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатов Ю.В.
У розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» комерційних актів зазначено, що посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня. Даний факт також підтверджується даними штатного розпису станції Роти Донецької залізниці.
Щодо повноважень осіб, які підписали комерційний акт, суд зазначає наступне: начальник станції Мороз А.Б. є належним підписантом, адже має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Відповідно до п.2.2 розпорядження станції Роти Донецької залізниці від 19.01.2021 №10 комерційного агента Рачкову О.М. призначено відповідальною особою, підпис якої повинен бути обов'язковим в комерційних актах в якості другого підпису - працівника станції уповноваженого на підписання комерційного акту замість начальника вантажного району, а отже вказана особа має право підпису комерційних актів згідно Статуту Залізниць України.
Згідно п.2.3 розпорядження №10 від 19.01.2021 вказано, що третім підписом повинен бути підпис працівника станції, який особисто здійснював перевірку.
Агент комерційний Чабанова В.І. безпосередньо здійснювала перевірку вантажу у спірних вагонах, що підтверджується актом комісійного переважування вагонів від 06.04.2021, у зв'язку з чим агент комерційний Чабанова В.І. має право підпису цього комерційного акту в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів та п.2.3 вказаного розпорядження.
Таким чином, враховуючи, що комерційний акт №496100/65 від 09.04.2021 складений та підписаний з додержанням вимоги трьох підписів особами, повноваження яких підтверджені матеріалами справи, суд вважає його таким, що за своєю формою та змістом відповідає п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 та положенням Статуту залізниць України (ст.129 Статуту), внаслідок чого останній приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за №644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Провізна плата за перевезення вантажу відповідно до розділу 31 за залізничною накладною №53777546 у вагоні №56661820 складає 8968,00грн, у вагоні №56098858 також 8968,00грн.
Згідно з приписами статей 118, 122 Статуту залізниць України, заявлений штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати сукупно за двома вагонами становить 89680,00грн.
Перевіривши розрахунок штрафу, заявлений позивачем, суд встановив, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.
З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 89680,00грн є правомірними.
Окремо суд зазначає, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Span» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Як наслідок, суд вказує, що доводи відповідача, покладені у основу відзиву на позовну заяву щодо неправомірності діяльності позивача пов'язаної з систематичним нарахуванням штрафів відповідачу, що спонукало того на відмову від користування послугами Залізниці, є загальними та не впливають на спірні правовідносини.
Одночасно відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст.267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.
Згідно з ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
У відповідності до ст.260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ч.5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, викладене у відзиві, що до спірних правовідносин слід застосовувати ст. 925 ЦК України, що передбачає - до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), оскільки між сторонами у справі склались господарські відносини, які регулюються нормами ГК України, як спеціальними.
Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Положеннями ч. 1 ст. 259 ЦК України визначено право сторін збільшити позовну давність. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як встановлено судом, між сторонами у справі укладено публічний договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-34032208/2020-002 від 02.04.2020. Договір підписано шляхом прикладання електронних підписів, що відповідає приписам статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Факт укладання договору відповідачем не спростовано.
У п.7.3 вказаного договору сторони домовились, строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст.261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Подією, яка стала підставою для подання позову є встановлення факту невірного вказання відповідачем у залізничній накладній маси вантажу, про що складено комерційний акт №496100/65 від 09.04.2021, тому саме з дати складання цього акту обраховується строк позовної давності в один рік, який перебігає 09.04.2022.
АТ «Укрзалізниця» подало позовну заяву 22.12.2021 безпосередньо до канцелярії суду.
Тобто, позовна заява подана в межах строку позовної давності.
У відзиві на позовну заяву ДП «ШУ «Південнодонбаське № 1» просить суд на підставі приписів ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати за кожний вагон, тобто, сукупно до суми штрафу 17936,00грн.
За приписами частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Суд не приймає до уваги позицію позивача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин приписів ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки розмір штрафу імперативно встановлений Статутом залізниць України та не підлягає зменшенню.
Відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України. Суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи.
Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі № 905/725/17, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість застосування ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України до правовідносин щодо стягнення штрафу, передбаченого Статутом залізниць України, вказуючи, що висновки суду повинні базуватись на встановленні доведеності відповідачем винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшити розмір штрафу.
Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством, оскільки відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (в тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Досліджуючи доводи клопотання суд встановив наступне.
Як вже зазначалось вище, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, який затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб.
ДП «ШУ«Південнодонбаське № 1» зареєстроване за адресою: 85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Магістральна, 4.
Згідно Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 жовтня 2022 року, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року N 75, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.04.2022 року за N 453/37789 із змінами, до таких громад віднесена Вугледарська міська територіальна громада.
Факт розташування виробничих потужностей (цілісного майнового комплексу) ДП «ШУ«Південнодонбаське № 1» за наведеною вище адресою, у регіоні, що внесений до даного Переліку підтверджується листом Донецької обласної військової адміністрації, що доданий до відзиву.
Наказом №187/1 від 24.02.2023 ДП «ШУ«Південнодонбаське № 1» оголошено цілодобовий простій підприємства, з 1-ї зміни 24.02.2023.
Наказом від 20.05.2022 за №222 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками» на підставі Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, що виключає можливість надання та виконання роботи працівниками підприємства за адресою виробництва, призупинено дію трудових договорів з 01.06.2022 до відновлення можливості виконувати роботу працівниками ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, крім трудових договорів з працівниками, які за необхідністю задіяні у забезпечені життєдіяльності підприємства на підставі наказу, який видається щомісяця.
Як стверджує відповідач, 19.03.2022 під час артилерійського обстрілу мала місце пожежа в адміністративній будівлі підприємства, в результаті якої було пошкоджено окремі приміщення та службові кабінети, в яких знаходилась та зберігалась бухгалтерська облікова документація, пов'язана із господарською діяльністю підприємства, також інша первинна документація, пошкоджена комп'ютерна та інша техніка, меблі, особисті речі працівників підприємства, пошкоджено головний комп'ютерний сервер, на якому зберігалася інформація по підприємству, за фактом чого порушено кримінальне провадження № 22022050000004959.
Відповідач з метою складання акту про пожежу, яка відбулась 19.03.2022 звертався до ГУ ДНС України у Донецькій області.
В матеріалах справи наявне фото адміністративної будівлі ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», яка значно пошкоджена внаслідок пожежі.
Згідно листа Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» №12-23/10 від 18.01.2023 13.03.2022 в результаті бойових дій були пошкоджені - о 9:20 ПЛ-110 кВ Курахівська ТЕС-Новосілка, а о 13:27 ПЛ-110 кВ Курахівська ТЕС-Вугледар. При цьому були знеструмлені: ПС Вугледар-110, ДП «ШУ «Південнодонбаське №1», ДП «Шахта ім. М.С. Сургая». Наразі заживлення ДП «ШУ «Південнодонбаське №1», ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» неможливе через постійні бойові дії навколо міста Вугледар.
Як наслідок, суд прийшов до висновку, що на даний час відповідач в цілому позбавлений можливості вести господарську діяльність з метою отримання прибутку та стягнення штрафу у заявленому розмірі (500% від вартості перевезення) вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для підприємства, що не спрямовано на розумне стимулювання відповідача виконувати зобов'язання.
Разом з тим, тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності також і позивача. Суд приймає до уваги, що АТ «Укрзалізниця» має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки включена до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, та на неї згідно Порядку організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 891, покладено обов'язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства. Загальновідомими та такими, що не потребують доведення є факти ракетних обстрілів залізничної інфраструктури, значне скорочення комерційних перевезень, що є основним джерелом прибутків залізниці, безкоштовне перевезення населення під час евакуації з небезпечних районів тощо.
Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 50 % від заявленої суми.
Приймаючи означене рішення суд також враховує, що позивач не довів як настання, так і об'єктивну можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення. Фактична маса вантажу була меншою, ніж зазначено відповідачем, у накладній та не перевищувала вантажопідйомність кожного з вагонів, а отже вчинене відповідачем правопорушення не могло створювати небезпеку на під час перевезення.
Незважаючи на те, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку відкритої військової агресії, проте наведене не нівелює права суду, за наявності наведених обставин, станом на дату розгляду спору зменшити розмір штрафу.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про наявність обставин для зменшення розміру штрафу та задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 44840,00грн.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог частково відмовлено внаслідок часткового задоволення клопотання про зменшення штрафу, судовий збір відшкодовуються у повному обсязі з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення штрафу у розмірі 89680,00грн - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (адреса місцезнаходження: 85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Магістральна, 4; код ЄДРПОУ: 34032208) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: 84400, Донецька обл., місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ: 40150216) штраф в розмірі 44840,00грн, судовий збір у розмірі 2270,00грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 07.03.2023.
Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2023.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова