Справа № 944/1285/23
Провадження №3/944/1215/23
10.04.2023 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Колтун Ю.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВАП УПП у Львівській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,
19.02.2023 о 08 годині 00 хвилин на а/д М-10 Львів-Краківець 50 км+900м Яворівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT T 480», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом марки
«BODEX» державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
09.03.2023 та 21.03.2023 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про направлення матеріалів справи №944/1285/23 про притягнення його до адміністративної відповідальності на розгляд за місцем його проживання та за місцем обліку транспортного засобу до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області відповідно до 276 КУпАП.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.276КУпАП (в редакції від 07 липня 2016 року) справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
01.07.2020 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII відповідно до якого внесено зміни у Кодекс України про адміністративні правопорушення, в тому числі у частині другій статті 276, а саме» слова та цифри «частиною першою, другою, третьою і четвертою статті 130» виключити» - розділ 1 п.1 п.п.10 Закону.
Таким чином,чинною редакцією ст.276 КУпАП не передбачено можливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені відповідними частинами статті 130 КУпАП за місцем обліку транспортних засобів чи за місцем проживання порушників.
Оскільки згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним щодо ОСОБА_1 місцем вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП, є автодорога М-10 Львів-Краківець (50 км)+900м, що на території Яворівського району Львівської області, тому Яворівський районний суд Львівської області є органом, який, в розумінні статті 276 КУпАП, уповноважений розглядати дану справу, оскільки її розгляд належить до територіальної юрисдикції цього суду. Правові підстави для зміни підсудності та направлення справи для розгляду за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та за місцем обліку транспортного засобу, відсутні, так як місце розгляду справи відповідно до норми ч.1 ст. 276 КУпАП правильно визначено органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні 10.04.2023 ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення визнав та пояснив, що 19.02.2023 він не впорався з керуванням та його авто занесло, в результаті чого він пошкодив інший автомобіль та з'їхав в кювет. Підтвердив, що відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами".
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція).
Згідно з п.2 Загальних положень Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.3 Загальних положень зазначеної Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 Загальних положень Інструкції визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов'язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 19.02.2023 серії ААД № 453630, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протокол містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій, в ньому вказані ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 та дії водія щодо ухилення від огляду;
- письмовими показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засвідчили, що у їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння;
-даними відеофайлів, із нагрудної камери спостереження поліцейського, що містяться на оптичних дисках в матеріалах справи, з яких вбачається, що поза межами проїзної частини в кюветі стоїть автомобіль марки «RENAULT T 480», згодом ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Суд звертає увагу на те, що звернення поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було чітким і зрозумілим для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів його твердження.
Вказаний відеозапис узгоджується з іншими наявними у справі доказами.
Зазначені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є повними, такими, що доповнюють одне одного, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст.251,252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Суддя вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підстав для закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд не вбачає.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 , суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність та вважає за необхідне застосувати до нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Дане стягнення буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
Відповідно до ч.7 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно з п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 536,8 грн. Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 36, 221, 283, 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.
Суддя Ю.М.Колтун