Справа № 466/9889/21
Провадження № 2/466/296/23
29 березня 2023 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Свірідової В.В.
секретаря Мошовської М.-О.П.
з участю представника позивачів - адвоката Шалапай І.О.
справа №466/9889/21 ,2/466/296 /23
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди,
встановив:
22.10.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які проживають за адресою АДРЕСА_1 , пред'явили в суд позовну заяву до ОСОБА_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 , про відшкодування шкоди, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріальну шкоду розмірі 35762,00 гривень завдану внаслідок затопленню(замокання) підвальних приміщень будинку АДРЕСА_3 , стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 10500,00гривень, судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_4 .
З травня 2020 року по 2021 рік на сусідній земельній ділянці на АДРЕСА_5 без проектної та дозвільної документації проводилось будівництво двоповерхової прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_6 та наявного будинку в аварійному стані, який розташований на АДРЕСА_5 , власником якого є ОСОБА_4 .
Після виконання даного самочинного будівництва, власником суміжної земельної ділянки було завезено та розкладено ґрунт по власній земельній ділянці таким чином, що рівень землі для їх будинку піднявся на 0,2-0,5 м,через що була закрита частина вікна підвального приміщення.
Внаслідок чого відбулося замокання стін в житлових кімнатах квартири АДРЕСА_4 .
Враховуючи вищевказане позивачі змушені звернутись до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідова В.В. від 09.11.2021 позовну заяву залишено без руху (а.с.115).
Позивачі усунули недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 12.11.2021 відкрито провадження та призначено підготовче засідання (а.с.117).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні (а.с.122).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03.08.2022 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які проживають за адресою АДРЕСА_3 (а.с.192).
В судовому засіданні представник позивача адвокат Шалапай І.О. позові вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, її інтереси в суді представляв адвокат Білик П.Б., який на адресу суду подав письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог покликаючись на підстави та мотиви викладені в письмових поясненнях, які долучено до матеріалів справи.
Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є власниками квартири АДРЕСА_4 , що стверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.30).
З травня 2020 року по 2021 рік на сусідній земельній ділянці по АДРЕСА_5 без проектної та дозвільної документації проводилось будівництво двоповерхової прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_6 та наявного будинку в аварійному стані, який розташований по АДРЕСА_5 , власником якого є ОСОБА_4 .
Після виконання даного самочинного будівництва, власником суміжної земельної ділянки було завезено та розкладено ґрунт по власній земельній ділянці таким чином, що рівень землі для мого будинку піднявся на 0,2-0,5 м. Через що була закрита частина вікна підвального приміщення.
В наслідок чого відбулося замокання стін в житлових кімнатах квартири АДРЕСА_4 .
Зазначені вище обставини підтверджено Висновком експерта №044/21 від 21.09.09.2021 (а.с.5-29).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суд виходить із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Даний висновок зроблено КЦС ВС у постанові від 13.11.2019 року у рамках розгляду цивільної справи 757/31418/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання про доведеність того факту, що замокання стін в житлових кімнатах квартири АДРЕСА_4 , сталося з вини власника сусідньої земельної ділянки на АДРЕСА_5 , а саме ОСОБА_4 .
Позивачі вказують на те, що внаслідок замокання стін в житлових кімнатах їм було заподіяно майнову шкоду в розмірі 35762,00гривень, яка складається з: 18122,00грн. витрат на ремонтно-будівельні роботи та 17640,00грн. вартість матеріальних збитків, заподіяних замоканням приміщень.
Так, позивачами в обґрунтування розміру заподіяної шкоди до матеріалів справи було додано висновок експерта №044/21 за результатами проведення експертного будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень квартири АДРЕСА_4 , що виникли внаслідок замокання, складає на загальну суму 35762,00гривень(а.с.5-20).
Представником відповідача до письмових пояснень подано висновок №09-22Д експертного інженерно-технічного дослідження за договором з ОСОБА_4 від 06.07.2022 відповідно до якого ймовірне замокання стіни будинку АДРЕСА_7 та прилеглих підвальних приміщень будинку АДРЕСА_6 відбулося не з вини ОСОБА_4 , а також, що ОСОБА_4 не створила причин замокання стін в житлових кімнатах квартири АДРЕСА_4 (а.с.215-219).
Суд критично ставиться до даного дослідження, оскільки дану дослідження було проведено 06 липня 2022, однак будівельні роботи на земельній ділянці на АДРЕСА_5 проводились в період з травня 2020року по 2021рік.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачами підтверджено факт заподіяння їм майнової шкоди в розмірі 35762,00гривень.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Ч.1 ст.58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10500,00грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності та підтверджено договорами про надання правової допомоги №274 від 14.10.2021 (а.с.83-87), №275 від 14.10.2021 (а.с.89-93), №276 від 14.10.2021, актами виконаних робіт згідно договорів №274 від 14.10.2021 (а.с.88), №275 від 14.10.2021 (а.с.94), №276 від 14.10.2021 (а.с.100), платіжними дорученнями від 19.10.2021 (а.с.101, 102, 103).
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Як видно із матеріалів справи, позивачі при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 907,98грн..
Крім того, позивачі зазнали витрат, пов'язаних із залученням експертів, в розмірі 5400,00гривень, що підтверджується актом прийому-передачі робіт згідно договору №0716/О-21 від 16.07.2021 від 21.09.2021 (а.с.78), квитанціями від 19.09.2021 (а.с.79, 80).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення судових витрат із відповідача на користь позивачів.
У зв'язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню на користь позивачів 5400,00 витрат за проведення будівельно- технічної експертизи та 907,98грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81- 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 35762,00 (тридцять п'ять тисяч сімсот шістдесят дві грн.00 коп.) та 5400 грн. (п'ять тисяч чотириста грн.) - оплату за проведення будівельно- технічної експертизи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір, сплачений позивачами при зверненні до суду, в розмірі 908 грн.(дев'ятсот вісім грн.)
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правову допомогу, понесені позивачами в розмірі 10 500 грн.(десят тисяч п'ятсот грн.)
Позивач- ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 ;
Позивач- ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,проживає за адресою АДРЕСА_1 ;
Позивач- ОСОБА_3 ,РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою АДРЕСА_1 ;
Відповідач- ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою АДРЕСА_2
Третя особа- ОСОБА_5 ,РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою АДРЕСА_3 ;
Третя особа- ОСОБА_6 ,РНОКПП НОМЕР_6 , проживає за адресою АДРЕСА_3 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, через Шевченківський районний суд м.Львова.
Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2023 року.
Суддя В. В. Свірідова