Справа № 452/1033/23
12 квітня 2023 року м.Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казан І.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» в особі представника за довіреністю адвоката Станько М.М. звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суддя приходить висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
За приписами п. 4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Так, у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Як визначено у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частини 1 та 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
Тягар утримання майна згідно статті 322 Цивільного кодексу України покладається на власника. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області, місцем реєстрації проживання боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є с. Черхава Самбірського району Львівської області, яка є відмінною від адреси, за якою пред'явлена вимога про стягнення заборгованості та надано розрахунок заборгованості.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 зареєстрована за іншою адресою, ніж та, що вказана у заяві про видачу судового наказу, заявником не обґрунтовано з посиланням на належні докази, що особі належить на праві власності нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , за якою нараховується заборгованість за житлово-комунальні послуги, та не надано відповідних документів, що підтверджують цей факт.
Отже, в даному випадку із поданої заяви про видачу судового наказу та наданих до неї копії документів не вбачається доказів, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , чи факт проживання у ній боржника; жодних доказів фактичного проживання особи за даною адресою матеріали справи також не містять, так як і не містять даних щодо обов'язку здійснення саме ОСОБА_1 періодичних оплат за послуги з розподілу природного газу, що надаються заявником за вказаною в заяві адресою.
У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 165 ЦПК України, суддя, відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Таким чином, на підставі викладеного, заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, відтак у видачі судового наказу слід відмовити, що не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 163, 165, 167 ЦПК України, суддя
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення її копії.
Суддя