12 квітня 2023 р.Справа №160/7304/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
10.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 465-РС від 05.10.2022 року Міністерства оборони України про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади в військовій частині НОМЕР_2 і призначення ОСОБА_1 на посаду в військовій частині НОМЕР_3 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 243 від 06.11.2022 року військової частини НОМЕР_1 про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу та всіх видів забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на посаді начальника складу взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 06.11.2022 року;
- звернути рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника складу взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України між позивачем та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження військової служби з попереднім обговоренням в якості суттєвої умови і з оформленням документів саме на визначену посаду командира роти для проходження військової служби (« 2.20 Інструкції 170). Тож, 25.10.2022 року позивач як військовослужбовець 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 отримав усні накази від командира 98 об 108 обр Сил ТрО майора ОСОБА_2 , начальника штабу 98 об ТрО ст. лейтенанта ОСОБА_3 , заступника командира НОМЕР_4 об ТрО полковника ОСОБА_4 та заступника начальника штабу 98 об ТрО майора ОСОБА_5 , за якими: військовослужбовці здали особисту зброю та засоби захисту (бронежилета і шоломи); у всіх військовослужбовців, за наказом командування батальйону були вилучені військові квитки та передані, як повідомили, до стройової служби з невідомих підстав; військовослужбовці мали завантажитися 06.11.2022 року з особистими речами в ешелон під безпосереднім керівництвом і супровідом ЗНШ ОСОБА_5 для вибуття до навчань і злагоджень на військовий навчальний полігон у м. Рівне. Вказані накази були виконані. Між тим, будь-яких супровідних документів, передбачених чинними нормативно-правовими актами, приписів, посвідчень про відрядження, номеру ешелону, даних коменданта ешелону тощо військовослужбовцям не повідомлялось. Конкретні задачі та строки і умови їх виконання не ставились. Про дати повернення для подальшого несення служби і виконання бойових завдань не повідомлялось. Також позивач зазначає, що за станом на 05-06.11.2022 будь-які документи, накази, розпорядження чи інші керівні документи щодо вибуття, звільнення, увільнення, переведення, переміщення, призначення на посади тощо щодо будь-кого з військовослужбовців 1 ср 98 об ТрО в порядку, передбаченому Законом Украйїни «Про військовий обов'язок і військову службу», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 та іншими нормативно-правовими актами - до військовослужбовців 1 ср 98 об ТрО не доводились в усному порядку або з ознайомленням під підпис, витяги не надавались, не ознайомлювались в будь-якому іншому порядку. Про існування подібних документів, їх дані та зміст військовослужбовцям нічого достовірно не відомо. На початку березня, при особистій явці до місця розташування КСП та штабу в/ч НОМЕР_1 , позивачу, як й іншим військовослужбовцям, було повідомлено, що позивач та останні виключені із списків в/ч НОМЕР_1 . На запит 28.03.2023 року позивачу та іншим військовослужбовцям були надані копії витягів з наказу по стройовій частині в/ч НОМЕР_1 від 06.11.2022 року № 243. В наданому позивачу особисто витягу окрім іншого, мова йде також про виключення його зі списків та усіх видів забезпечення в/ч НОМЕР_1 з 06.11.2022 року; вважати таким, що посаду і справи здав 06.11.2022 та вибув для подальшого проходження військової служби командиром механізованої роти механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. При цьому, наказ № 465-РС не містить доказів наявності виключних підстав викладених п. 116 Положення для переміщення позивача по службі. Відтак позивач вважає, що спірні накази є протиправними та належать до скасування.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 року зазначена вище справа розподілена та 08.12.2022 року передана судді Пруднику С.В.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити Міністерству оборони України, військовій частині НОМЕР_1 , іншим військовим частинам вчиняти дії по переміщенню ОСОБА_1 до інших військових частин, військових формувань до набрання рішенням суду законної сили по цій справі, за виключенням випадків виконання бойових наказів чи бойових розпоряджень від військової частини НОМЕР_1 .
Аргументи даної заяви зводяться до наступного. Так, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства оборони України від 05.10.2022 №465-РС та наказу військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2022 №243. Оскаржуваний наказ по стройовій частині в/ч НОМЕР_1 від 06.11.2022 №243 містить положення (припис) про виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та вибуття для подальшого проходження служби до 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Однак, як зазначає позивач, про зазначене переведення (переміщення по службі) його не повідомляли в установленому порядку з доведенням чи оголошенням наказу або з видачею письмового витягу з наказу. Так, оскаржуваний наказ не містить посилань, згідно якого підпункту пункту Положення, відповідач прийняв такий наказ, а також відсутні причини призначення (переміщення) його відповідно до вимог, передбачених Положенням, що позбавляє можливості встановити наявність чи відсутність правових підстав для призначення та перевірити обґрунтованість і вмотивованість прийнятого наказу. Оскільки предметом спору є визнання незаконними та скасування наказів, які позивач вважає повністю протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та яким його переміщено і про існування яких йому стало відомо лише через майже п'ять місяців, то вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову матиме наслідок неможливості поновлення його прав за рішенням суду.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до нього матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 чт.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Отже, суд зауважує, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).
Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).
Тобто, законодавець встановив обов'язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
У цьому випадку, позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів.
Суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є визнання протиправними та скасування наказу Міністерства оборони України від 05.10.2022 р. №465-РС та наказу військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2022 року №243 щодо виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та вибуття для подальшого проходження служби до 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Як зазначається у заяві про забезпечення позову, позивач посилається на те, що дії відповідача по виключенню його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та вибуття для подальшого проходження служби до 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України суперечить вимогам закону є протиправним, і ознаки його протиправності є очевидними та такими, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, за захистом яких він звернувся.
Так, Законом України від 08.07.2022 року № 2359-ІХ, який набрав чинності 27.07.2022 року, частину третю статті 151 КАС України доповнено пунктом 10 такого змісту: « 10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці».
Таким чином, з 27.07.2022 року повноваження суду обмежені у застосуванні заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Оскільки, в оскаржуваному наказі зазначено про вибуття позивача для подальшого проходження військової служби в окремому розпорядженні командира 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, а позивач у якості забезпечення позову просить заборонити вчиняти дії про його переміщенню до інших військових частин, військових формувань, фактично йдеться про зупинення реалізації оскаржуваного наказу.
Крім того, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, позивач просить забезпечити позов шляхом унеможливлення прийняття наказів по особовому складу та по стройовій частині як відповідачем, так і Міністерством оборони України й невизначеним колом військових частин.
Однак, такі накази не є предметом заявленого спору.
Крім того, суд зазначає, що ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача та порушення ними своїх прав позивач обґрунтовує з посиланням на конкретні обставини справи та докази, відтак вони підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів, а тому не є очевидними.
Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.06.2021 року у справі №160/8226/20.
Суд встановив, що позивач не надав суду доказів, які б свідчили про явну протиправність прийнятих наказів. Встановлення протиправності чи обґрунтованості оскаржуваних наказів, що є предметом позову, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.
Суд вважає, що очевидна протиправність прийнятих наказів має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо). Позивач посилається на очевидність ознак протиправності відповідачів, тобто на обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та наявність яких має встановлюватися судом під час розгляду адміністративної справи, та ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, тому таке обґрунтування вимог заяви є безпідставним.
Отже, суд не вбачає ознак очевидної протиправності, які б давали підстави для забезпечення позову.
Також, суд вважає, що наслідки від незабезпечення цього позову жодним чином не ускладнять чи унеможливлять виконання судового рішення та не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд дійшов висновку, що у цьому випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, для забезпечення цього позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник