12 квітня 2023 року Справа 160/7304/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
10.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 465-РС від 05.10.2022 року Міністерства оборони України про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади в військовій частині НОМЕР_2 і призначення ОСОБА_1 на посаду в військовій частині НОМЕР_3 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 243 від 06.11.2022 року військової частини НОМЕР_1 про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу та всіх видів забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на посаді начальника складу взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 06.11.2022 року;
- звернути рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника складу взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України між позивачем та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження військової служби з попереднім обговоренням в якості суттєвої умови і з оформленням документів саме на визначену посаду командира роти для проходження військової служби (« 2.20 Інструкції 170). Тож, 25.10.2022 року позивач як військовослужбовець 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 отримав усні накази від командира 98 об 108 обр Сил ТрО майора ОСОБА_2 , начальника штабу 98 об ТрО ст. лейтенанта ОСОБА_3 , заступника командира НОМЕР_4 об ТрО полковника ОСОБА_4 та заступника начальника штабу 98 об ТрО майора ОСОБА_5 , за якими: військовослужбовці здали особисту зброю та засоби захисту (бронежилета і шоломи); у всіх військовослужбовців, за наказом командування батальйону були вилучені військові квитки та передані, як повідомили, до стройової служби з невідомих підстав; військовослужбовці мали завантажитися 06.11.2022 року з особистими речами в ешелон під безпосереднім керівництвом і супровідом ЗНШ ОСОБА_5 для вибуття до навчань і злагоджень на військовий навчальний полігон у м. Рівне. Вказані накази були виконані. Між тим, будь-яких супровідних документів, передбачених чинними нормативно-правовими актами, приписів, посвідчень про відрядження, номеру ешелону, даних коменданта ешелону тощо військовослужбовцям не повідомлялось. Конкретні задачі та строки і умови їх виконання не ставились. Про дати повернення для подальшого несення служби і виконання бойових завдань не повідомлялось. Також позивач зазначає, що за станом на 05-06.11.2022 будь-які документи, накази, розпорядження чи інші керівні документи щодо вибуття, звільнення, увільнення, переведення, переміщення, призначення на посади тощо щодо будь-кого з військовослужбовців 1 ср 98 об ТрО в порядку, передбаченому Законом Украйїни «Про військовий обов'язок і військову службу», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 та іншими нормативно-правовими актами - до військовослужбовців 1 ср 98 об ТрО не доводились в усному порядку або з ознайомленням під підпис, витяги не надавались, не ознайомлювались в будь-якому іншому порядку. Про існування подібних документів, їх дані та зміст військовослужбовцям нічого достовірно не відомо. На початку березня, при особистій явці до місця розташування КСП та штабу в/ч НОМЕР_1 , позивачу, як й іншим військовослужбовцям, було повідомлено, що позивач та останні виключені із списків в/ч НОМЕР_1 . На запит 28.03.2023 року позивачу та іншим військовослужбовцям були надані копії витягів з наказу по стройовій частині в/ч НОМЕР_1 від 06.11.2022 року № 243. В наданому позивачу особисто витягу окрім іншого, мова йде також про виключення його зі списків та усіх видів забезпечення в/ч НОМЕР_1 з 06.11.2022 року; вважати таким, що посаду і справи здав 06.11.2022 та вибув для подальшого проходження військової служби командиром механізованої роти механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. При цьому, наказ № 465-РС не містить доказів наявності виключних підстав викладених п. 116 Положення для переміщення позивача по службі. Відтак позивач вважає, що спірні накази є протиправними та належать до скасування.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 року зазначена вище справа розподілена та 08.12.2022 року передана судді Пруднику С.В.
Одночасно із поданою до суду позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 року відмовлено повністю.
Суддею встановлено, що адміністративний позов не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України з огляду на наступне.
Відповідно до п. п. 3 та 6 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява подана до суду з порушенням норм ст. ст. 160, 161 КАС України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Суд зазначає, що у ч.1 ст.160 КАС України вказано, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч.9 ст.160 КАС України).
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено, що стороною в адміністративній справі є особа, наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що передбачає необхідність наявності статусу юридичної особи.
Як убачається із поданої до суду позовної заяви, у прохальній частині позову позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 465-РС від 05.10.2022 року Міністерства оборони України про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади в військовій частині НОМЕР_2 і призначення ОСОБА_1 на посаду в військовій частині НОМЕР_3 , тоді як до позову долучає витяг з наказу Міністерства оборони України від 05.10.2022 року №465-РС, яким відповідно до пункту 116 Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.07.2022 року №168/дск нижчепойменонаннх осіб рядового, сержантського, і старшинського складу військової частини НОМЕР_1 увільнено від найманих посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 : п. 43 даного наказу - штаб-сержанта ОСОБА_1 , 1970 р.н., начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення.
Тобто, у витязі з наказу від 05.10.2022 року №465-РС йдеться мова про військову частину НОМЕР_1 , проте у прохальній частині позову позивач зазначає про зовсім іншу частину, як про військову частину НОМЕР_2 .
До того ж, наказ від 05.10.2022 року №465-РС окрім позивача (п. 43 наказу відносно ОСОБА_1 ) стосується також інших військовослужбовців, тоді як останній просить скасувати увесь наказ.
Тож, відповідно до ч. 1 ст.42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи.
Частиною 1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Пунктом 9 частини 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною 3 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тож, відповідно до ч. 1 ст.42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи.
Частиною 1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Пунктом 9 частини 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною 3 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
З огляду на викладене, позивачу необхідно визначитися із суб'єктивним складом відповідачів, шляхом зазначення вірного найменування відповідача як суб'єкта владних повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства (зазначити вірну назву військової частини та зазначити, який саме слід скасувати пункт наказу від 05.10.2022 року №465-РС, який безпосередньо стосується самого позивача).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
При цьому, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому, суд враховує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 р., Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 р.).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 також вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Однак, позивач, звернувшись 10.04.2023 року із вказаною позовною заявою щодо визнання протиправним та скасування наказу № 465-РС від 05.10.2022 року Міністерства оборони України порушив місячний строк звернення із цим позовом та відповідну заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не надав.
Так, судом до уваги приймається заява про поновлення строку для подання адміністративного позову, яка долучена позивачем до позову. Разом з цим, у даній заяві позивач просить суд поновити строк звернення до суду із позовом задля оскарження наказу № 243 від 06.11.2022 року військової частини НОМЕР_1 та наказу від 03.10.2022 року №1367.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що у позові позивач взагалі не згадує про існування такого наказу як від 03.10.2022 року №1367.
Так само, у клопотанні про витребуванні доказів позивач навпаки згадує знов про наказ від 03.10.2022 року №1367, який не є предметом спору у даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу відповідно до ст. 123 КАС України необхідно звернутися до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даними вимогами та/або надати докази дотримання ним строків звернення до суду із цим позовом.
Суд звертає увагу позивача, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 360/1870/19.
Суд має з'ясовувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Така правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05 липня 2018 року в адміністративній справі № 810/384/17.
Частиною 6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому згідно з ст.123, 161 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.123, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- позовної заяви разом із копіями для вручення відповідачам, оформлену у відповідності до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме уточнити зміст позовної заяви та зазначити вірне найменування відповідача як суб'єкта владних повноважень та визначитися із вірним номером скасування пункту наказу (зазначити вірну назву військової частини та зазначити, який саме слід скасувати пункт наказу від 05.10.2022 року №465-РС, який безпосередньо стосується самого позивача);
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даними вимогами та/або надати докази дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник