Постанова
Іменем України
07 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 463/5206/16-ц
провадження № 61-10077св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , Львівське комунальне господарство «Господар»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2021 року в складі судді Мармаш В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Львівське комунальне підприємство «Господар» (далі - ЛКП «Господар»), про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачкою на земельній ділянці, призначеній для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та на власній земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , всупереч вимог чинного законодавства України здійснено насадження двох рядків багаторічних зелених насаджень - декоративних дерев туї, один із яких розміщено впритул до зовнішньої стіни будинку, в якому знаходиться квартира позивачки, що призводить до постійного намокання фундаменту і стін, порушує права і законні інтереси позивача, оскільки вона та інші жильці будинку повністю позбавлені доступу до зовнішньої стіни власного будинку з боку будинковолодіння відповідачки, в тому числі позивачка позбавлена можливості користуватися належною їй на праві власності квартирою, оскільки проживання у ній є небезпечним для здоров'я.
Так, відповідачка ОСОБА_2 самостійно приєднала земельну ділянку, призначену для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , до наданої їй у приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; загородила і обмежила будь-який доступ мешканцям будинку, в тому числі і позивачці, до ділянки, необхідної для обслуговування будинку, з боку будинковолодіння відповідачки; висадила на земельній ділянці, яка не передана їй у власність та призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , перший ряд багаторічних зелених насаджень - туй, та з порушенням визначених ДБН України норм висадила на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , другий ряд туй, який, у свою чергу, порушує інсоляцію квартири позивачки.
Внаслідок вчинених відповідачкою дій позивачка повністю позбавлена можливості користуватися земельною ділянкою, відведеною та призначеною для обслуговування будинку АДРЕСА_1 , через встановлення огорожі впритул до стіни будинку, а наявність багаторічних зелених насаджень перешкоджає їй та іншим мешканцям будинку здійснення обслуговування його конструктивних елементів та фундаменту, стін квартири з зовнішньої сторони будинку, проведення ремонтно-будівельних робіт із просушування фундаменту, облаштування гідроізоляції на фундаменті та влаштування вимощення для відведення атмосферних опадів уздовж стіни будинку, проведення відновлювального ремонту у належній позивачці квартирі з метою приведення її до належного технічного стану тощо.
Враховуючи наведене, з урахуванням заяв про збільшення та уточнення вимог, а також заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду, ОСОБА_1 просила:
- усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_3 ;
- зобов'язати відповідачку забезпечити вільний доступ до земельної ділянки для обслуговування зовнішньої стіни та фундаменту житлового будинку АДРЕСА_1 , прилеглій до земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та демонтувати частину огорожі шириною на 1 метр від стіни будинку;
- викорчувати перший ряд туй, які ростуть на відстані 0,6-0,4 метра вздовж зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, призначеній для обслуговування будинку, прилеглій до земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- викорчувати другий ряд туй на земельній ділянці будинковолодіння АДРЕСА_2 , які ростуть на відстані 2,9-2,7 метра від зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 ;
- виконати роботи з просушування фундаменту житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: виконати роботи щодо влаштування траншеї вздовж стіни будинку на всю глибину закладання існуючого фундаменту зовнішньої стіни та провести просушування існуючого фундаменту вздовж стіни будинку, на земельній ділянці, призначеній для його обслуговування, прилеглій до земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та на земельній ділянці будинковолодіння АДРЕСА_2 ;
- не чинити перешкод і надати позивачці доступ для проведення робіт з облаштування гідроізоляції на фундаменті та влаштування вимощення для відведення атмосферних опадів вздовж стіни будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці, призначеній для обслуговування будинку, прилеглій до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , та на земельній ділянці будинковолодіння АДРЕСА_2 ;
- стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача 60 000,00 грн відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- судові витрати покласти на відповідачку, в тому числі витрати щодо сплати судового збору, витрати на проведення експертного дослідження, судової експертизи та надання правничої (правової) допомоги.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпорядження належним їй нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_3 , та зобов'язано ОСОБА_2 :
- забезпечити вільний доступ до земельної ділянки для обслуговування зовнішньої стіни та фундаменту житлового будинку АДРЕСА_1 , прилеглій до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , що належить відповідачці;
- демонтувати частину огорожі шириною на 1 метр від стіни будинку АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці для обслуговування будинку АДРЕСА_1 ;
- викорчувати перший ряд туй, які ростуть на відстані 0,6-0,4 метра вздовж зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, призначеній для обслуговування будинку АДРЕСА_1 , прилеглій до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ;
- викорчувати другий ряд туй на земельній ділянці будинковолодіння АДРЕСА_2 , які ростуть на відстані 2,9-2,7 метра від зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 ;
- не чинити перешкод і надати доступ для проведення робіт з просушування фундаменту, облаштування гідроізоляції на фундаменті та влаштування вимощення для відведення атмосферних опадів вздовж стіни будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці для обслуговування будинку АДРЕСА_1 , прилеглій до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що відповідачкою на земельній ділянці, призначеній для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , та на власній земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , яка є прилеглою до земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку, здійснено насадження двох рядів багаторічних зелених насаджень декоративних дерев туй; перший ряд висаджено відповідачкою на земельній ділянці, яка не передана їй у власність і призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 (є його прибудинковою територією), а другий ряд туй висаджено на належній відповідачці на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 . При здійсненні відповідачкою вказаного озеленення, нею самостійно приєднано частину земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку, до наданої їй у приватну власність земельної ділянки, шляхом встановлення огорожі та обмеження доступу мешканцям будинку АДРЕСА_1 до ділянки, необхідної для обслуговування вказаного будинку. Наведене підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2019 року № 022/19, актами ЛКП від 08 червня 2016 року № 507 та даними висновку спеціаліста екпертного будівельно-технічного дослідження від 04 квітня 2016 року № 09/03-16я.
Позивачка, як власник квартири у житловому будинку, є співвласницею, в тому числі опорних конструкцій вказаного будинку та законним користувачем земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку, яка є прибудинковою територією, та має право з урахуванням вимог статей 382, 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження цим майном.
Враховуючи, що вищевказані дії, які призвели до порушення прав позивачки, вчинені саме відповідачкою, то саме вона і має нести за це відповідальність.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
13 жовтня 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 591/4988/20, від 22 червня 2022 року у справі № 442/7551/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 463/2181/17, від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17, від 27 травня 2021 року у справі № 638/12043/15-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19, від 09 жовтня 2019 року у справі № 702/945/16-ц та від 21 серпня 2019 року у справі № 495/4657/13-ц.
Заявниця посилається також на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Зазначає, що розглядаючи позовну вимогу про демонтаж огорожі (паркану), судами не досліджено можливість відновлення прав позивачки іншим шляхом, ніж демонтаж частини паркану, який є крайньою мірою.
Судами не враховано, що відповідачкою не створено жодних перешкод позивачці у вільному доступі до прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і для проведення робіт з просушування фундаменту, облаштування гідроізоляції на фундаменті та влаштування вимощення для відведення атмосферних опадів вздовж стіни будинку.
Щодо задоволення позовної вимоги про викорчування першого ряду туй, то судами не взято до уваги, що вказані зелені насадження знаходяться на земельній ділянці, яка призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 (є його прибудинковою територією), і видалення таких насаджень має здійснюватися у Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року № 1045. Відповідачка не має права здійснювати видалення таких зелених насаджень.
Вимога про викорчування другого ряду туй також не може бути задоволена, оскільки матеріалами справи не встановлено їх негативного впливу на будинок та не створює перешкод у здійсненні позивачкою права користування та розпорядження своїм майном.
Факт заподіяння позивачці моральної шкоди внаслідок заподіяння шкоди її майну та розмір такої шкоди не підтверджено доказами.
Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували факт не проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 .
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бідула Г. Д., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обгрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, щопозивач є власником квартири АДРЕСА_3 .
Зазначена квартира знаходиться на 1-му поверсі триповерхового будинку та її зовнішня стіна виходить на земельну ділянку для обслуговування вказаного будинку, яка є суміжною до земельних ділянок, на яких розташований будинок АДРЕСА_2 , власником якого є відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав нам нерухоме майно від 18 жовтня 2016 року № 70718821. Відповідачка також є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 та земельної ділянки № НОМЕР_2 , розташованої за цією адресою.
Відповідачкою на земельній ділянці, призначеній для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та на власній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , яка є прилеглою до земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку, здійснено насадження двох рядів багаторічних зелених насаджень - декоративних дерев туї. Перший ряд туй висаджено на земельній ділянці, яка не передана їй у власність та призначена для обслуговування житлового будинку № 6 (є його прибудинковою територією), а другий ряд туй висаджено на належній їй на праві власності земельній ділянці.
При цьому відповідачка ОСОБА_2 самостійно приєднала частину земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , до наданої їй у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , загородивши шляхом встановлення огорожі та обмеживши доступ мешканцям будинку № 6 до ділянки, необхідної для обслуговування будинку.
За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2019 року № 022/19 розміщення туй на земельній ділянці, призначеній для обслуговування будинку АДРЕСА_1 , прилеглій до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 та на земельній ділянці будинковолодіння № 8-А , в тому числі біля зовнішньої стіни будинку № 6 , не відповідає вимогам ДБН України. Вільного доступу до земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , немає.
Таке розміщення туй не забезпечує можливість обслуговування стіни та фундаменту будинку АДРЕСА_1 . Для просушування фундаменту житлового будинку № 6 необхідно викопати існуючий перший ряд туй; виконати роботи з улаштування траншеї вздовж стіни на всю глибину закладання існуючого фундаменту зовнішньої стіни, просушити існуючий фундамент природнім шляхом. Для облаштування гідроізоляції на фундаменті зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 та влаштування вимощення для відведення атмосферних опадів вздовж стіни вказаного будинку необхідно виконати такі ремонтно-будівельні роботи: забрати (викопати, викорчувати) перший ряд туй; викопати траншею вздовж зовнішньої стіни житлового будинку № 6 ; просушити фундамент природнім шляхом; виконати обмазочну гідроізоляцію з бітумної мастики; виконати зворотну засипку траншеї з ущільненням ґрунту; виконати основу вимощення зі щебеню; облаштувати опорядження вимощення з асфальтобетонної суміші; встановити бордюри.
Висновком експертизи також встановлено причинно-наслідковий зв'язок між виявленими пошкодженнями в житлових кімнатах квартири № 9 та розташуванням першого ряду туй, відсутністю замощення і незадовільним станом вертикальної гідроізоляцій даної стіни (при її наявності) або відсутністю вертикальної гідроізоляції даної стіни.
У належній позивачці квартирі АДРЕСА_3 наявні сліди пошкодження від зволоження фундаменту по зовнішній стіні в приміщеннях житлових кімнат під літ. 9-7, 9-8 і 9-9, причини цих пошкоджень - зовнішнє зволоження фундаментів стіни у зв'язку з існуючим насадженням туй (перший ряд), відсутністю вимощення вздовж стіни житлового будинку № 6 і, ймовірно, відсутністю або пошкодження вертикальної гідроізоляції фундаментів даної стіни. Способи усунення виявлених пошкоджень в житлових приміщеннях квартири № 9 наступні: надати доступ до земельної ділянки шириною 1,0 м, що призначена для обслуговування житлового будинку № 6 , для цього необхідно демонтувати частину огорожі земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_2 , викорчувати існуючий перший ряд туй біля зовнішньої стіни житлового будинку № 6 , викопати траншею і облаштувати вертикальну обмазочну гідроізоляцію фундаменту; влаштувати вимощення вздовж стіни житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці шириною 1,0 м, призначення якої обслуговування зовнішньої стіни житлового будинку № 6 . Після виконання даних робіт необхідно провести відновлювальний ремонт в житлових приміщеннях квартири АДРЕСА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства та не може використовувати своє право власності на шкоду правам громадян.
Відповідно до статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Статтею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту; заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання; зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
Відповідно до статей 12, 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», суб'єкти у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. До об'єктів благоустрою населених пунктів, зокрема, належать прибудинкові території.
Згідно зі статтями 14, 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством. Утримання об'єктів благоустрою здійснюється органами державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
З врахуванням аналізу вказаних правових норм прибудинкова територія, як об'єкт благоустрою, підлягає використанню відповідно до її функціонального призначення, а утримання такого об'єкту здійснюється органом державної влади або місцевого самоврядування через створені ними підприємства, балансоутримувачами чи їх власниками або користувачами.
Як встановлено судами, озеленення прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 не здійснювалось Львівською міською радою в особі її компетентних органів чи створених комунальних підприємства та мешканцями будинку відповідно до вищевказаних норм Закону України «Про благоустрій населених пунктів», насаджень зелених багаторічних рослин - туй, на земельній ділянці, призначеній для обслуговування житлового будинку (прибудинкової території), а здійснено відповідачкою ОСОБА_2 самовільно.
Питання щодо відстані насадження дерев від зовнішніх стін будинку врегульовано Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі - Правила № 105), затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 року за № 880/12754,.
Вказаними Правилами визначені правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності.
Відповідно до пункту 1.3 Правил № 105, вони є обов'язковими для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями та громадянами, які займаються проектування, створення, ремонтом і утриманням зелених насаджень, розташованих на територіях населених пунктів України.
Пунктом 2 Правил № 105 визначено, що зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту, в томі числі і на присадибній земельній ділянці, якою є ділянка землі, що передається у власність городян для обслуговування житлового будинку.
Відповідно до пункту 8.12.7 Правил № 105, віддаль від будівель, споруд до дерев та чагарників наведено в додатку 3 - «Відстань від будівель і споруд до дерев і чагарників», яким визначено, що стовбур дерева діаметром не більше 5 м має бути розміщено від зовнішніх стін будівель і споруд на відстані 5 м до осі дерева.
Таким чином нормами чинного законодавства України з 1992 року по даний час чітко визначено відстань, на якій від будинку повинні знаходитися відповідні насадження, а саме - стовбур дерева діаметром не більше 5 м має бути розміщено від зовнішніх стін будівель і споруд на відстані 5 м до осі дерева.
Як встановлено судами, перший ряд туй розташований на відстані 0,6-0,4 метрів від зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 , а другий ряд - на відстані 2,9-2,7 метрів від стіни цього ж будинку.
Тобто спірні насадження розміщені відповідачем з порушенням Правил № 105.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судами встановлено, що відповідачка самовільно, у порушення вимог чинного законодавства, на земельній ділянці, призначеній для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та на власній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , яка є прилеглою до земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку, здійснила насадження двох рядів багаторічних зелених насаджень - декоративних дерев туй та влаштувала огорожу.
Внаслідок таких дій відповідачки мешканці будинку АДРЕСА_1 , зокрема й позивачка, обмежені у доступі до ділянки, необхідної для обслуговування будинку, а також у можливості обслуговування стіни та фундаменту будинку. Крім того, у квартирі позивача наявні сліди від зволоження від фундаменту по зовнішній стіні в приміщеннях житлових кімнат, причини цих пошкоджень - зовнішнє зволоження фундаментів стіни в зв'язку з існуючими насадженнями туй.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суди дійшли правильного висновку про те, що позивачка як власник квартири у будинку АДРЕСА_1 та співвласник прибудинкової території цього будинку вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання вищевказаним майном, а також відшкодування моральної шкоди.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 591/4988/20, від 22 червня 2022 року у справі № 442/7551/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 463/2181/17, від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17, від 27 травня 2021 року у справі № 638/12043/15-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19, від 09 жовтня 2019 року у справі № 702/945/16-ц та від 21 серпня 2019 року у справі № 495/4657/13-ц, не заслуговують на увагу з огляду на такі міркування.
У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 591/4988/20 (провадження № 61-16891св21) Верховний Суд зазначив, що «факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення (демонтаж) самочинного будівництва. З огляду на характер спірних правовідносин, у справі, що є предметом касаційного перегляду, основним засобом доказування є висновок експерта. Встановлено, що під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивачами не заявлялося клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, що є їх процесуальним правом, а тому є правильними висновки судів про недоведеність позивачами позовних вимог, відсутність у матеріалах справи достовірних і достатніх даних про порушення відповідачем будівельних норм і правил при встановленні вікна у квартирі».
У постанові від 22 червня 2022 року у справі № 442/7551/18 (провадження № 61-276св22) Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про знесення каналізаційного колектора у зв'язку з недоведеністю позивачем його позовних вимог, та скасування рішення суду першої інстанції про зобов'язання знесення каналізаційного колектора, з тих підстав, що судами не встановлювалась можливість захисту прав позивача на користування належною йому земельною ділянкою без застосування крайнього заходу - знесення каналізаційного колектора (оскільки це очевидно призведе до неможливості нормального використання житлових будинків), а, наприклад, шляхом перебудови (перенесення) каналізаційного колектора у інше місце.
У постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 463/2181/17 (провадження № 61-20568св21) колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про зобов'язання до вчинення дій, а саме - демонтаж вентиляційних систем. Зокрема, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем позовних вимог, відсутність у матеріалах справи достовірних і достатніх даних про порушенням відповідачем будівельних норм і правил встановлення вентиляційної системи на фасаді будинку.
У постанові від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17 (провадження № 61-8737св20) колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна - прибудови до житлового будинку)необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об'єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
У постанові від 27 травня 2021 року у справі № 638/12043/15-ц (провадження № 61-11562св19) Верховний Суд зазначив, що встановивши, що відповідачі без розробки проекту та отримання дозволу на виконання будівельних робіт провели реконструкцію приміщень у підвалі будинку, зокрема облаштували прибудову (вхід) до цих приміщень на місці, де відповідно до затвердженого проекту реконструкції нежитлового приміщення під офіс мав бути облаштований окремий вхід до офісу позивача, чим порушили її право на завершення реконструкції належного їй на праві власності нерухомого майна, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
У постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19 (провадження № 61-18648св20) Верховний Суд зазначив, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Встановивши, що спірні будівлі не є самочинними, а тому відповідач не порушив право позивача як володільця нерухомого майна на користування ним земельною ділянкою чи будь-яким іншим шляхом обмежив його право як землекористувача, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у знесенні господарської будівлі.
У справі № 702/945/16-ц (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року, провадження № 61-36364св18)) предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок незаконного знесення зелених насаджень - дерев.
У справі № 495/4657/13-ц (постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, провадження № 61-20217св18)) є предметом спору є відшкодування збитків та звільнення самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок.
Тобто висновки щодо застосування норм права, які викладені у вищезазначених постановах стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається, обставини, встановлені судами в цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у справах, на судові рішення в яких посилається заявник.
Що стосується доводів касаційної скарги щодо не дослідження судами зібраних у справі доказів, то колегія суддів Верховного Суду вважає їх необґрунтованими, оскільки наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (якщо суд не дослідив зібрані у справі докази), може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Враховуючи, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку, то доводи касаційної скарги щодо не дослідження судами доказів, не підлягають оцінки Верховним Судом.
Таким чином доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська