про відмову у видачі судового наказу
"11" квітня 2023 р. Справа № 916/1425/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши заяву (вх.№1481/23 від 06.04.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна Служба "Респект" (просп. Оболонський, буд.1, корпус 2, нежитлове прим. 195, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 37950191) про видачу судового наказу до Фермерського господарства "АДЕЛАЇДА" відокремлена садиба (75635, Херсонська обл., Скадовський р-н, село Чулаківка, вул.Дорожна, будинок 1А; код ЄДРПОУ 14136795).
Заявник - ТОВ "Експлуатаційна Служба "Респект" звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою (вх.№1481/23 від 06.04.2023) про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника - до Фермерського господарства "АДЕЛАЇДА" відокремлена садиба заборгованості у розмірі 1550,18 грн. та 268,40 грн. судового збору.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за умовами договору №55 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 01.03.2017 в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.
Так, наказне провадження відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 1 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу, на підтвердження сплати судового збору заявником додано платіжну інструкцію № 1950 від 21.02.2023 на суму 268,40 грн., з якого вбачається, що отримувачем грошових коштів за даним платіжним документом є ОДВ, Головне управління ДКС України у м. Києві (код отримувача 37993783, рахунок отримувача UA488999980313131206000026002).
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір? передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
При цьому суд зауважує, що під час звернення до господарського суду Одеської області із заявою, за подання якої передбачена сплата судового збору, такий судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA938999980313141206083015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Відтак, враховуючи наведене, додана заявником до поданої заяви платіжна інструкція № 1950 від 21.02.2023 на суму 268,40 грн. не може бути належним доказом сплати судового збору за подачу заяви, оскільки судовий збір не зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України за реквізитами сплати за подачу заяв до Господарського суду Одеської області, про що свідчить довідка суду від 11.04.2023 р. про незарахування коштів. В свою чергу вказане свідчить про відсутність належних доказів сплати судового збору за подану заяву у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд доходить висновку про невиконання заявником приписів п. 1 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити ТОВ "Експлуатаційна Служба "Респект" у видачі судового наказу про стягнення з Фермерського господарства "АДЕЛАЇДА" відокремлена садиба заборгованості у розмірі 1550,18 грн., оскільки таку заяву подано Товариством з порушенням приписів п. 1 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків, а також не позбавляє заявника права звернутися до суду із відповідною позовною заявою.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна Служба "Респект" у видачі судового наказу за поданою заявою про стягнення з Фермерського господарства "АДЕЛАЇДА" відокремлена садиба заборгованості у розмірі 1550,18 грн.
2. Повідомити заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 256 ГПК України.
Суддя Ю.М. Невінгловська