вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" березня 2023 р. Справа № 911/1856/22
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтажсервіс”
про стягнення 719 509, 39 гривень
за участю представників:
від прокуратури: Стовбчатий А.Ю. (посвідчення № 070665 від 01.03.2023)
від позивача: Шатківський О.К. (самопредставництво)
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фастівської окружної прокуратури Київської області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Фастівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс» (далі - ТОВ «Будмонтажсервіс»/відповідач) про стягнення 480 843, 60 гривень безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.
За доводами прокурора Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс», як власник об'єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 32112000000:02:001:00573, користувалося земельною ділянкою, зокрема, в період з 2019 по 2020 роки без оформлення правовстановлюючих документів.
Прокурором зазначено, що наведене є підставою для відшкодування Фастівській міській раді неотриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
В розрізі наведеного, зокрема щодо представництва інтересів держави в особі Фастівської міської ради, прокурор зазначив, що на виконання п. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” вказаному органу направлено повідомлення про представництво інтересів в суді.
Прокурором зауважено, що вказані вище обставини порушують інтереси держави, оскільки місцевим бюджетом недоотримано коштів у розмірі 480 843, 60 грн, які мали б бути отримані, тоді як орган, відповідно уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах - Фастівська міська рада, належним чином не виконав покладених на нього обов'язків щодо захисту відповідних інтересів держави у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви.
Господарський суд Київської області ухвалою від 11.10.2022 у цій справі залишив позовну заяву Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради без руху та постановив усунути виявлені недоліки протягом десяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
25.10.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради надійшли пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 11.10.2022 у цій справі. Поряд з тим всі вказані у списку додатків документи відсутні в матеріалах пояснень, що підтверджується складеним Господарським судом Київської області актом № 07-13/139/2022 від 25.10.2022.
Поряд з тим 26.10.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради надійшли пояснення, відповідно до яких надано пояснення стосовно виявлених судом недоліків та відповідні документи на підтвердження таких пояснень.
Господарський суд Київської області ухвалою від 31.10.2022 залишив без розгляду пояснення Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради, які надійшли на електронну адресу Господарського суду Київської області 25.10.2022; прийняв позовну заяву Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради до розгляду та відкрити провадження у справі № 911/1856/22; призначив на 25.11.2022 підготовче засідання та викликав у підготовче засідання представників учасників справи; постановив, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов, а також до закінчення підготовчого провадження - заяви та клопотання, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та/чи клопотань на адресу іншої сторони.
Господарський суд Київської області ухвалою від 25.11.2022 у цій справі відклав підготовче засідання на 09.12.2022.
09.12.2022 на адресу електронної пошти Господарського суду Київської області прокуратурою подано заяву про зміну підстав позову.
Господарський суд Київської області ухвалою від 09.12.2022 в означеній справі відклав підготовче засідання на 16.12.2022.
12.12.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області прокуратурою подано пояснення щодо позову в цій справі.
Господарський суд Київської області ухвалою від 16.12.2022 в означеній справі призначив підготовче засідання на 20.01.2023.
У підготовчому засіданні 20.01.2023 прокурор заявив усне клопотання про відкликання заяви про зміну підстав позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.
Реалізацією цього права є рішення суду з приводу заявлених вимог (клопотань чи скарги). Проте, реалізуючи таке процесуальне право, учасник не може бути позбавлений можливості відкликати таке клопотання або скаргу (у разі якщо клопотання (скарга) ще не прийняті судом до розгляду) або вимагати залишити без розгляду заявлені клопотання (скаргу) до вирішення їх по суті.
За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, що передбачає право сторони як подати відповідну заяву, так і відкликати її за власним бажанням, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про відкликання заяви про зміну підстав позову.
Господарський суд Київської області ухвалою від 20.01.2023 у справі № 911/1856/22 відклав підготовче засідання на 03.02.2023.
03.02.2023 на адресу електронної пошти Господарського суду Київської області прокуратурою подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно зі змістом якої просила суд стягнути з відповідача 719 509, 39 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати.
Господарський суд Київської області ухвалою від 03.02.2023 в означеній справі продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, призначив підготовче засідання на 17.02.2023.
06.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області прокуратурою подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно зі змістом якої просила суд стягнути з відповідача 719 509, 39 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати.
17.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області прокуратурою подано довідку, згідно змісту якої випливає, що станом на 16.02.2023 кошти для сплати судового збору у лютому 2023 року ще не надходили, однак остання зобов'язується сплатити судовий збір після відкриття поточних асигнувань у лютому 2023 року.
У підготовчому засіданні 17.02.2023 судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та довідку.
Господарський суд Київської області ухвалою від 17.02.2023 відклав підготовче засідання в цій справі на 10.03.2023.
09.03.2023 на адресу електронної пошти Господарського суду Київської області прокуратурою подано клопотання про долучення доказів сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.
Господарський суд Київської області ухвалою від 10.03.2023 закрив підготовче провадження у справі № 911/1856/22, призначив справу до судового розгляду справи по суті на 31.03.2023.
13.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області прокуратурою подано клопотання про долучення доказів сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.
29.03.2023 на адресу електронної пошти Господарського суду Київської області прокуратурою подано клопотання про долучення доказів сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.
Водночас у судове засідання 31.03.2023 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Під час розгляду зазначеної справи відповідач не скористався наданим ст. 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника про розгляд даної справи.
В розрізі зазначеного висновку та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права, зокрема і на участь у судовому засіданні судом враховано, що:
- копію ухвали про відкриття провадження в справі від 31.10.2022 судом надіслано на юридичну адресу ТОВ «Будмонтажсервіс», яке своєю чергою 10.11.2022 отримало зазначене судове рішення, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103281759390;
- копії ухвал від 25.11.2022, 09.12.2022, 16.12.2022, та 10.03.2023 судом надіслано на юридичну адресу відповідача згідно наявних в ЄДР відомостей. Конверти з відповідно надісланою кореспонденцією повернуто до суду органом поштового зв'язку із зазначенням причини такого повернення «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою»;
- копії ухвал від 11.10.2022, 20.01.2023, 03.02.2023, 17.02.2023 судом не направлено сторонам, зокрема відповідачу засобами поштового зв'язку, у зв'язку з відсутністю в Господарського суду Київської області фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень, про що було повідомлено учасників судового процесу на офіційному вебсайті Господарського суду Київської області;
- відомості про засоби зв'язку з відповідачем за іншими адресами в матеріалах справи відсутні;
- ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі та всі постановлені у цій справі ухвали офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, як наслідок відповідні рішення знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі Судової влади України в Інтернет;
- сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а тому обставини вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі та офіційне оприлюднення такої ухвали і всіх рішень у зазначеній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчать про можливість відповідача бути обізнаним із відповідним судовим провадженням та подати заяви та/або письмові пояснення стосовно власної позиції по суті спору.
З огляду вказаного, суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення шляхом доступу до Реєстру та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
У судовому засіданні 31.03.2023 після закінчення з'ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, майновий комплекс за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, буд. 101-а належить на праві колективної власності (частка власності 1/1) ТОВ «Будмонтажсервіс».
За доводами прокуратури, рішенням Фастівської міської ради № 1/67 від 21.12.2016, зі змінами та доповненнями згідно рішень № 2/24-XXVII-V від 08.11.2007 та № 16/23-XLIV-VI від 12.09.2013, надано дозвіл ТОВ «Будмонтажсервіс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1405 га в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств в м. Фастові по вул. Галафеєва, 101-а, за рахунок земель міської ради. Копії означених рішень наявні в матеріалах справи.
Згідно пояснень прокуратури, відповідачем дії з розробки проекту землеустрою чи укладення договору оренди означеної земельної ділянки не вживались.
У зв'язку із зазначеним, Фастівська міська рада неодноразово направляла листи відповідачу, згідно змісту яких просила керівника ТОВ «Будмонтажсервіс» з'явитися на засідання комісії із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. На підтвердження викладеного прокуратурою надано копії листів № 06-31/1008 від 10.03.2016 з доказами його надіслання та № 06-21/4966 від 02.11.2017, № 06-31/115 від 09.01.2019, № 06-31/4918 від 23.09.2019 з доказами їх надіслання, а також № 06-31/1798 від 26.04.2021.
Як зазначено прокуратурою, надалі Фастівська міська рада направляла відповідачу акти про стягнення недоодержаного доходу. На підтвердження вказаного прокуратурою до позовної заяви додано копії супровідних листів № 06-31/5799 від 22.12.2017 з актом № 7 від 14.11.2017 та № 06-31/1749 від 19.04.2018 з актом № 2 від 15.03.2018, № 06-31/1234 від 06.03.2019 з актом № 1 від 12.02.2019, № 06-31/5519 від 22.10.2019 з актом № 25 від 08.10.2019, а також докази їх надіслання та № 06-31/2277 від 31.05.2021 з актом № 17 від 27.04.2021.
Надалі, комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено акт № 54 від 29.12.2021, затверджений рішенням Фастівської міської ради № 656 від 30.12.2021, яким вирішила стягнути суму безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою (збитків) за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 за земельну ділянку 3211200000:02:001:0573 в Фастові по вул. Галафеєва, 101-а, площею 1, 1405 га з ТОВ «Будмонтажсервіс» у сумі 480 843, 60 грн. Копії вказаних акта та рішення наявні в матеріалах справи.
Прокурор, посилаючись на правову позицію викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, зазначив, що в період з 01.01.2019 по 31.01.2023 сума несплачених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою становить 719 509, 39 гривень, які ТОВ «Будмонтажсервіс» зобов'язано повернути власнику земельної ділянки на підставі приписів ст. 1212 ЦК України.
Так прокурором зауважено, що Фастівська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:001:0573 площею 1, 1405 га за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, буд. 101-а (далі - спірна земельна ділянка), на якій розташований майновий комплекс, що належить відповідачу на праві власності. На підтвердження зазначеного прокурором до позовної заяви додано копії матеріалів технічної документації на означену земельну ділянку.
За викладеними прокурором у позові доводами, користування відповідачем спірною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів призвело до недоотримання доходу в бюджет м. Фастова у розмірі 719 509, 39 гривень, які безпідставно збережені ТОВ «Будмонтажсервіс».
Розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою без правових підстав розрахований на підставі рішень Фастівської міської ради «Про встановлення ставок орендної плати на земельні ділянки комунальної власності» № 18/2-XLII-VII від 26.06.2018, № 18- LVI- VIІ від 13.06.2019, № 7- LXXVII-VII від 02.06.2020, № 15-IX-VIII від 15.06.2021.
Прокурор зауважив, що вказані обставини істотно зачіпають інтереси територіальної громади, тоді як орган, відповідно уповноважений державою на реалізацію волі територіальної громади - Фастівська міська рада, належним чином не виконує покладені на неї обов'язки.
В розрізі вказаних обставин та наявності підстав для представництва інтересів держави у суді в особі відповідного органу, прокурор зазначив, що:
- прокуратура, зокрема листом № 38-65-561вих-20 від 23.01.2020 повідомила Фастівську міську раду, що для вжиття заходів зі стягнення безпідставно збережених коштів необхідно вжити заходи спрямовані на формування земельної ділянки як об'єкта права та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці за адресою: вул. Галафеєва, 101-а, м. Фастів, Київська обл., площею 1, 1405 га;
- Фастівською міською радою, у відповідь на запит прокуратури, листом № 06-16/187 від 17.01.2022 повідомлено, зокрема про використання ТОВ «Будмонтажсервіс» земельної ділянки без правовстановлюючих документів та наявну заборгованість;
- Фастівською міською радою, у відповідь на листи Фастівської окружної прокуратури № 57-1173вих-22 від 30.05.2022, № 57-1170вих-22 від 30.05.2022 щодо вжиття заходів представницького характеру, направлено лист № 06-16/1572 від 17.06.2022, зі змісту якого вбачається, що вказаним суб'єктом владних повноважень заходи щодо стягнення в судовому порядку завданих територіальній громаді збитків не вживалися.
Копії означених листів наявні в матеріалах справи.
За доводами прокурора вказане свідчить, що Фастівською міською радою не вжито всіх дієвих заходів претензійного характеру, зокрема звернення до суду з відповідним позовом, а отже останньою не здійснено захисту інтересів держави як суб'єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.
Також прокурор, посилаючись на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 922/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 06.02.2019 у справі № 922/587/18, від 03.04.2019 у справі № 686/18993/17-ц вказав, що правовідносини, які виникли між сторонами в справі є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.
Отже, посилаючись на порушення інтересів держави у зв'язку з недоотриманням коштів до місцевого бюджету шляхом плати за фактичне користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та невчинення позивачем у зв'язку з цим всіх дієвих заходів реагування прокурор:
- вказав, що ним обрано спосіб захисту порушених майнових прав держави шляхом стягнення заборгованості з відповідача, яка утворилась внаслідок фактичного користування спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2019 по 31.01.2023 без правовстановлюючих документів, згідно приписів ст. 16, 1214 ЦК України;
- з огляду вказаного просив стягнути з ТОВ «Будмонтажсервіс» як власника об'єкта нерухомого майна 719 509, 39 гривень безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений, на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення вказаного спору по суті, суд, у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд цієї справи за наявними у ній матеріалами.
Поряд з тим в процесі розгляду вказаної справи позивачем не подано ані письмових пояснень, ані доказів та/або документів, що впливають на вирішення означеного спору по суті.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово прокурора та представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
З огляду вказаних приписів, предмету та підстав заявленого прокурором позову, враховуючи наявні в матеріалах справи копії листів Фастівської окружної прокуратури та Фастівської міської ради, судом перевірено дійсність дотримання прокурором вказаного порядку повідомлення позивача про здійснення захисту інтересів держави і територіальної громади у спірних правовідносинах та обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктами 14.1.147, 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою
З огляду на викладене, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, суд дійшов висновку, що єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93, статті 125, пунктом "в" частини 1 статті 96 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Поряд з цим ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на майновий комплекс, розміщений на спірній земельній ділянці) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Отже, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати:
1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;
2) площу земельної ділянки;
3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки);
4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна ТОВ «Будмонтажсервіс» як власник такого майна стало фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме з цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку).
Установлені обставини свідчать, що відповідач як власник об'єкта нерухомого майна, користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування такою земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, а тому суд дійшов висновку, що ТОВ «Будмонтажсервіс» є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави, за рахунок позивача - власника земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 922/423/19.
Стосовно площі спірної земельної ділянки, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1, 3, 9 ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
З огляду на матеріали справи, земельна ділянка з кадастровим номером 3211200000:02:001:0573 площею 1, 1405 га за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, буд. 101-а, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, належний відповідачеві, та за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 07.04.2021 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
Водночас Фастівська міська рада, за загальним правилом, наділена правом власності на означену земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію Земельного кодексу України.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Поряд з тим ані прокуратурою, ані позивачем не надано доказів існування протягом заявленого у позові, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, періоду з 01.01.2019 по 06.04.2021 спірної земельної ділянки площею 1, 1405 га за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, буд. 101-а, як об'єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначена обставина виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.
Отже, реальну можливість передати зазначену земельні ділянки в оренду відповідно до законодавства Фастівська міська рада отримала тільки 07.04.2021, оскільки саме з цього часу спірна земельна ділянка стала об'єктом цивільних прав і до цього часу не була визначена нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки, та, як наслідок, не могла бути розрахована орендна плата.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач доведений і обґрунтований, а також підтверджений належними та допустимими доказами.
Щодо розміру позовних вимог, суд враховує, що відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20, а також у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 року в справі № 904/4933/15.
Судом установлено, що розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на рішеннях Фастівської міської ради та витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.04.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 3211200000:02:001:0573 площею 1, 1405 га за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, буд. 101-а становить 2 828 491,75 грн.
З огляду на матеріали справи, позивачем розраховано як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Формула, яка покладена в основу розрахунків Фастівської міської ради містить в собі існуючі та зареєстровані дані, зокрема, всі розрахунки, коефіцієнти та їхні значення здійснені на підставі витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки.
Водночас прокуратура звернулась з позовними вимогами до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період із 01.01.2019 по 31.01.2023, тобто вимоги прокуратури частково стосуються періоду, коли спірна земельна ділянка не була сформована, тобто не набула статусу об'єкта цивільних прав.
Отже, з огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, суд вважає, що твердження прокурора стосовно безпідставного збереження відповідачем коштів у вигляді орендної плати за землю, якої не існувало як об'єкта цивільних прав, а саме протягом спірного періоду, зокрема з 01.01.2019 по 06.04.2021 не відповідають дійсності, оскільки вона не мала ані визначених меж, ані кадастрового номера, інформація про неї не була занесена до Державного земельного кадастру, тобто спірна земельна ділянка вважається сформованою починаючи з 07.04.2021.
При цьому докази, які б свідчили про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 1, 1405 га за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, буд. 101-а, а також реєстрації такої земельної ділянки у період з 01.01.2019 по 06.04.2021 в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи законодавчі приписи та встановлені судом обставини, суд здійснював обрахунок розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою в межах визначеного прокурором періоду: з 07.04.2021 по 31.01.2023.
Оскільки арифметично правильний розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою в межах визначених позивачем періодів, з урахуванням встановлених судом обставин, складає 383 861, 74 грн, вимога прокуратури про стягнення з відповідача 719 509, 39 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 383 861, 74 грн.
При ухваленні цілого рішення судом враховано, що:
- саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19, від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19);
- Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, в яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог; правових висновків щодо неможливості визнати доведеним розмір заявлених вимог у разі відсутності сформованої земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера дотримується Верховний Суд, зокрема, й у постановах від 06.02.2019 у справі № 922/587/18, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 05.03.2020 у справі № 922/926/19, від 09.04.2020 у справі № 915/1806/19, від 13.09.2020 у справі № 922/926/19 тощо;
- відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позовні вимоги частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс» (вул. Гусєва, буд. 27, м. Фастів, Київська обл., 08500, ідентифікаційний код 32816880) на користь Фастівської міської ради (пл. Соборна, буд. 1, м. Фастів, Київська обл., 08500, ідентифікаційний код 34446857, ККД 24060300 «Інші платежі», р/р UA288999980314030544000010854, банк отримувача: Казначейство України, отримувач: ГУК у Київській області/Фастівська міс, код отримувача 37955989) 383 861 (триста вісімдесят три тисячі вісімсот шістдесят одну) грн 74 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою вул. Галафеєва, 101-а, м. Фастів, Київська обл. з кадастровим номером 321120000:02:001:0573.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс» (вул. Гусєва, буд. 27, м. Фастів, Київська обл., 08500, ідентифікаційний код 32816880) на користь Київської обласної прокуратури (бул. Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 27/2, ідентифікаційний код 02909996, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача: UA028201720343190001000015641) 5 757 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн 92 коп. судового збору.
4. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.04.2023.
Суддя П.В.Горбасенко