12.04.23
22-ц/812/380/23
Єдиний номер справи 473/3074/22
Провадження 22-ц812/380/23 Головуючий по 1 інстанції Лузан Л.В.
Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.
12 квітня 2023р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О.
секретар судового засідання -Біляєва В.М.,
за участі: відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2023р.
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання,
встановила:
У листопаді 2022р. ОСОБА_4 пред'явила в інтересах ОСОБА_2 позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на час продовження ним навчання.
Позивачка зазначала, що з 2003р. перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, оскільки ще не розірвала шлюб з ОСОБА_6 та мають спільного сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22 квітня 2014р. вона зареєструвала шлюб з відповідачем, який було розірвано рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018р.
До досягнення сином повноліття з відповідача за рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з 02 вересня 2013р. стягувались аліменти, які він сплачував не регулярно та має заборгованість і по цей час, у зв'язку з чим державним виконавцем була продана його земельна ділянка. Також з відповідача стягувалась пеня за несвоєчасну сплату аліментів.
За рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2019р. відповідач був позбавлений батьківських прав щодо сина.
Крім житлового будинку і земельної ділянки для його обслуговування відповідач має ще одну земельну ділянку, але не бажає за її рахунок погасити заборгованість по аліментам та пеню.
Вона проживає разом із сином у належній їй квартирі, а останній з 01 вересня 2020р. навчається у Вознесенському професійному ліцеї за професією «Електрозварювальник ручного зварювання; електрозварник автоматичних та напівавтоматичних машин» з терміном навчання до 30 червня 2023р.
Оскільки у сина відсутній самостійний заробіток, він має дохід лише від стипендії у розмірі 1250 грн. чого недостатньо, а вона не може самостійно покрити потреби у харчуванні, одязі, приладді для навчання, позивачка просила про задоволення позову.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2023р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з продовженням ним навчання в розмірі 1/10 частини заробітку (доходу) щомісячно, за весь час навчання, починаючи з 03 листопада 2022р. та до 30 червня 2023р.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що відповідач зобов'язаний утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання і потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно зі ст.200 СК суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_1 у фактичний шлюбних відносинах, а з 22 квітня 2014р. у шлюбі, який було розірвано рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018р.
Сторони є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 серпня 2013р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувались аліменти в розмірі частки заробітку (доходу) до повноліття ОСОБА_3 .
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 листопада 2019р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 25000 грн. пені за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2019р. ОСОБА_1 позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_3 .
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 лютого 2020р. ОСОБА_1 частково звільнено від сплати заборгованості по аліментам, яка виникла станом на 01 вересня 2019р. зі зменшенням суми стягнення до 35000 грн.
ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю в квартирі АДРЕСА_1 та з 01 вересня 2020р. навчається у Вознесенському професійному ліцеї за професією «Електрозварювальник ручного зварювання; електрозварник автоматичних та напівавтоматичних машин» з терміном навчання до 30 червня 2023р., отримує стипендію в розмірі 1250 грн. на місяць.
ОСОБА_2 з 17 березня 2022р. по 30 липня 2022р. мала статус безробітної, у зв'язку з чим отримувала допомогу в Вознесенській філії Миколаївського ОЦЗ.
ОСОБА_1 проживає в належному йому за договором купівлі-продажу від 31 травня 2006р. житловому будинку житловою площею 19,8 м2 по АДРЕСА_2 , який розташований на належній йому за договором купівлі-продажу від 05 жовтня 2006р. земельній ділянці площею 1000 м2.
За даними акту про проведення електронних торгів від 19 серпня 2020р. в рахунок погашення заборгованості по аліментах земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,0633 га по АДРЕСА_2 була продана на електронних торгах.
Згідно державного акту від 19.07.1993р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,0600 га по АДРЕСА_3 .
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2019р. усунуто перешкоди ОСОБА_1 по користуванню житловим будинком по АДРЕСА_2 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 .
З 07 травня 2007р. по 30 червня 2013р. ОСОБА_1 перебував на обліку в Вознесенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду в Миколаївській області як отримувач пенсії по інвалідності 3 групи.
Відповідно до довідки ЛКК №1088 від 18 вересня 2019р. ОСОБА_1 потребує переведення на легку працю, не може працювати водієм автобуса, вантажного транспорту, може працювати черговим в приміщенні, пакувальником, фасувальником, комірником.
Із медичної карти хворого денного стаціонару №533 слідує, що ОСОБА_2 з 21 листопада 2022р. по 28 листопада 2022р. перебував на лікуванні у відділенні денного стаціонару в КНП «Первомайська ЦРЛ». Основний діагноз: наслідки перенесеної ЧМТ (забій головного мозку в 2012р.) з помірним гіпертензійно-лікворним, цефалгічним, церебростенічним синдромом. Супутній: ДДЗ поперекового відділу хребта, дискотомія L5-S1 (2017), стійкий больовий рефлекторно м'язовий синдром.
Згідно довідки державного виконавця ОСОБА_1 станом на 23 жовтня 2022р. має 5522, 21 грн. заборгованості по аліментам.
За даними Вознесенської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 08 березня 2023р. за час перебування ОСОБА_2 у статусі безробітного з липня 2021р. по 29 квітня 2022р. підбір роботи здійснювався з урахуванням рекомендацій лікарсько-консультативної комісії, але підходящої роботи не було, а тому пропонувалась робота водія ПП «Відродження», ПП «Менада», ДП «Укрпошта» від якої він відмовився. Крім того, пропонувалась робота охоронника, ремонтника, водія ТОВ «Микитівський граніт», але роботодавці відмовили у прийомі на роботу.
Наведені факти свідчать про те, що ОСОБА_1 у зв'язку відсутністю можливості працевлаштуватись на роботу, яка рекомендована йому за станом здоров'я та відсутністю стабільного доходу не в змозі надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання.
З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.
Судові витрати понесені відповідачем підлягають компенсації за рахунок держава (ст.141 ЦПК), так як позивачка звільнена від сплати судового збору за позовом про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст.367,368,374,376,382 ЦПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2023р. скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі 1488,60 грн. компенсувати за рахунок держави, стягнувши вказану суму з державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2023р.
Головуючий: Судді: