ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.04.2023Справа № 910/16067/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 10 квітня 2023 року про вжиття заходів щодо забезпечення позову в справі № 910/16067/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення 3 905 463,37 грн,
без виклику представників сторін,
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - Філія) та Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - Підприємство) 1 833 986,20 грн збитків, завданих позивачу пошкодженням його вагонів: № 59581637, № 58783143 та № 58781436.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2019 року (суддя Маринченко Я.В.) вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто із Залізниці в особі Філії на користь Товариства 626 450,00 грн. упущеної вигоди, 1 183 014,22 грн. матеріальних збитків, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 141,96 грн. Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року, залишеним без змін вищевказаною постановою суду апеляційної інстанції, стягнуто із Залізниці в особі Філії на користь позивача 180 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 квітня 2021 року касаційну скаргу Залізниці в особі Філії задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2021 року вказану справу було передано на розгляд судді Павленку Є.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року справу № 910/16067/19 прийнято до свого провадження суддею Павленком Є.В. та призначено її до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2021 року закрито провадження у справі № 910/16067/19 у частині позовних вимог Товариства до Підприємства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто із Залізниці на користь Товариства 722 000,00 грн упущеної вигоди та 10 829,30 грн судового збору. Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2021 року стягнуто із Залізниці в особі Філії на користь позивача 47 326, 52 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення від 11 листопада 2021 року скасовані. Вказаною постановою резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 28 жовтня 2021 року викладено в іншій редакції, згідно з якою відмовлено в задоволенні позову повністю. Також постановою суду апеляційної інстанції стягнуто з Товариства на користь Залізниці в особі Філії 41 264, 69 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 55 019,59 грн судового збору за подання касаційної скарги, а також 16 245,00 судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 вересня 2022 року касаційну скаргу Товариства задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2022 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, апеляційну скаргу Залізниці - задоволено. Вказаною постановою рішення Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін. Також зазначеною постановою скасовано додаткове рішення суду першої інстанції від 11 листопада 2021 року. Стягнуто з Товариства на користь Залізниці в особі Філії 41 264,69 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 55 019,59 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги та 16 245,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4 квітня 2023 року через загальний відділ діловодства суду Залізниця подала заяву від 3 квітня 2023 року про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткового рішення від 21 липня 2020 року, ухвалених у цій справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 квітня 2023 року призначено розгляд вказаної заяви Залізниці в судовому засіданні на 20 квітня 2023 року.
11 квітня 2023 року через загальний відділ діловодства суду Залізниця подала заяву від 10 квітня 2023 року, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, у межах сум, перерахованих відповідачем на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткового рішення від 21 липня 2020 у справі № 910/16067/19 на загальну суму 2 219 182,62 грн. Також у цій заяві Залізниця просила суд: заборони Товариству та іншими особам у будь-який спосіб відчужувати третім особам залізничні вагони, які належать позивачу; зупинити реєстрацію та переоформлення належних Товариству вагонів третім особам, а також будь-які інші юридичні факти щодо експлуатації цих вагонів у автоматизованій базі даних парку вантажних вагонів, а також у будь-яких інших реєстрах, на ім'я позивача і/або інших третіх осіб; зупинити внесення до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів зміни даних у зв'язку зі зміною власника щодо власних вантажних вагонів, право власності на які зареєстроване за Товариством.
У своїй заяві Залізниця послалася на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткове рішення від 21 липня 2020 року в справі № 910/16067/19 скасовані, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено повністю, а тому позивач повинен повернути кошти Залізниці, які були примусово стягнені з її рахунків 4 січня 2021 року в рамках виконавчих проваджень № 66014155 та № 64014087. У той же час, на думку Залізниці, невжиття заходів щодо забезпечення позову при вирішенні питання про поворот виконання вказаних судових рішень може істотно ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів Залізниці.
У заяві про вжиття заходів забезпечення позову Залізниця зазначила, що з 2018 року неодноразово змінювався керівник позивача. Також Залізниця вказала, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року (справа № 761/27352/18) у кримінальному провадженні № 22016000000000091 від 21 березня 2016 року на майно Товариства (вагон № 62586516) накладено арешт. Вказана обставина, на думку відповідача, може свідчити про можливість стягнення з позивача коштів та реалізацію його майна, зокрема в рамках даного кримінального провадження, що може призвести до погіршення матеріального стану позивача та утруднить стягнення з нього 2 219 182,62 грн у порядку статті 333 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Якщо позивач виведе кошти або реалізує своє рухоме та нерухоме майно, то повернення Залізниці вищезазначеної суми коштів буде неможливим.
На думку заявника, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти позивача може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав Залізниці, утруднити чи зробити неможливим вирішення питання про поворот виконання судових рішень у цій справі.
Розглянувши зазначену заяву Залізниці, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову (частина 8 статті 333 ГПК України).
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Обґрунтовуючи подану заяву, Залізниця посилалася на наявність припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання судового рішення у даній справі та вказала на вже накладений арешт на один з вагонів позивача в рамках кримінального провадження № 22016000000000091 від 21 березня 2016 року.
У зв'язку з наведеним слід зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення того, що майно, яке є у іншої особи на момент звернення до суду з відповідною заявою, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю під час виконання судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення іншою стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи звернення до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення позивача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення заяви; імовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого, з урахуванням заявленої вимоги, є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається до суду.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У той же час Залізницею в установленому законом порядку не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що невжиття вказаних нею заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити стягнення з позивача 2 219 182,62 грн у порядку статті 333 ГПК України. Посилання відповідача на накладення арешту на один вагон Товариства не беруться судом до уваги, оскільки ця обставина сама по собі не свідчить про вчинення позивачем дій по реалізації чи відчуженню належного йому майна, а відтак не може вплинути на зменшення його активів.
Суд зазначає, що саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду із заявою про стягнення коштів у порядку статті 333 ГПК України, а також посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів заявника без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Крім того, саме лише посилання на наявність вищезазначеного кримінального провадження не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення позивачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання.
Отже, припущення Залізниці, викладені у її заяві, не містять переконливих підстав для забезпечення позову, адже сама наявність заборгованості перед відповідачем, не може вважатися безумовною і достатньою підставою для забезпечення позову.
При цьому, заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем дій, спрямованих відчуження належного йому майна та зняття коштів зі своїх рахунків, як і не надано суду жодних доказів того, що Товариство має намір ухилитися від повернення стягнутих коштів.
Також у своїй заяві відповідач просив, окрім грошових коштів, накласти арешт на майно позивача, а також заборонити йому та третім особам вчиняти дії по відчуженню, переоформленню фактично всіх залізничних вагонів Товариства та зупинити внесення в базу даних парку вантажних вагонів інформації пов'язаною з переоформленням таких вагонів.
Суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного Товариству майна чи зниження його вартості.
У своїй заяві Залізниця не вказала конкретного переліку майна, на яке вона просить накласти арешт. Водночас, застосування запропонованого Залізницею заходу забезпечення позову в такій редакції може призвести до обмеження використання оборотних активів Товариства, що може потягнути за собою зупинення його господарської діяльності та, як наслідок, можливість здійснювати розрахунки по заборгованостям з контрагентами.
Також Залізницею не було надано жодного доказу того, що Товариство вчиняє будь-які дії по відчуженню та/або переоформленню належного їй майна.
Обґрунтовуючи дану заяву, Залізниця, як на підставу утруднення повернення стягнутих коштів, вказала про неодноразову зміну керівника Товариства, що підтверджується наданим заявником скріншотом з вебсайту "Опендатабот".
Проте, вказані доводи відповідача також є необґрунтованими, оскільки з наданого скріншоту вбачається, що за останні шість років позивач лише тричі змінив свого керівника й остання така зміна відбулися більше ніж рік тому - 14 лютого 2022 року.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Оскільки Залізниця у своїй заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову не навела достатніх обґрунтувань та не довела належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання ухвали суду в разі задоволення заяви відповідача, поданої в порядку статті 333 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 10 квітня 2023 року про вжиття заходів щодо забезпечення позову в справі № 910/16067/19 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 ГПК України.
Дата підписання: 12 квітня 2023 року.
СуддяЄ.В. Павленко