ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2023Справа № 910/11488/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротериторія" та Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1 269 653,10 грн, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротериторія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про визнання частково недійсним договору,
за участю представників:
ТОВ "Бест Лізинг": Прудкої О.В.;
ТОВ "Агротериторія": не з'явився;
ОСОБА_1 : не з'явився;
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - ТОВ "Бест Лізинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротериторія" (далі - ТОВ "Агротериторія") та фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1 269 653,10 грн, з яких: 787 096,00 грн - заборгованість за лізинговими платежами, 116 485,03 грн - проценти річних, 70 371,18 грн - штраф, 109 122,92 грн - інфляційні втрати, 186 577,97 грн - пеня, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Агротериторія" своїх обов'язків за укладеним між ним та позивачем договором фінансового лізингу від 3 вересня 2021 року № 210903-4/ФЛ-Ю-С, а також неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за укладеним договором поруки від 3 вересня 2021 року № 210903-4/1/П.
Оскільки відповідачем за цим позовом є фізична особа (не підприємець) ОСОБА_1 , суд ухвалою від 31 жовтня 2022 року звернувся до Відділу "Центр надання адміністративних послуг Томашпільської селищної ради" (далі - Відділ) щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання зазначеної особи.
22 листопада 2022 року на адресу суду надійшла відповідь Відділу про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2022 року відкрито провадження у справі № 910/11488/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 грудня 2022 року.
22 грудня 2022 року перед початком підготовчого засідання на електронну адресу суду від ТОВ "Агротериторія" надійшло клопотання від вказаної дати про визнання поважними причини неявки його представника та про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
У підготовчому засіданні 22 грудня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 2 лютого 2023 року.
26 грудня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від ТОВ "Агротериторія" надійшов відзив від 21 грудня 2022 року, в якому останнє заперечувало проти позову, посилаючись на те, що ТОВ "Бест Лізинг" не додало до свого позову первинної бухгалтерської документації, акт звірки взаєморозрахунків, виписок з банківського рахунку позивача, що підтверджують відсутність оплат лізингових платежів у встановлених порядку та розмірах. Крім того, ТОВ "Агротериторія" зазначило, що належним чином виконувало умови договору щодо сплати лізингових платежів, а також інші обов'язки, передбачені пунктом 5.2. загальних умов. Доказів протилежного позивач не надав. Також, у відзиві ТОВ "Агротериторія" заперечило проти нарахованих позивачем штрафних санкцій та трьох процентів річних у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, передбачених пунктом 2.7. та підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. договору, оскільки, по-перше, задоволення таких вимог призведе до подвійного стягнення пені, що є порушенням статті 61 Конституції України, а, по-друге, нарахування штрафних санкцій у період воєнного стану прямо суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, вказаний відповідач зазначав, що ТОВ "Бест Лізинг" не було дотримано досудового порядку врегулювання спору.
У той же день разом із відзивом ТОВ "Агротериторія" подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Бест Лізинг" про визнання договору фінансового лізингу від 3 вересня 2021 року № 210903-4/ФЛ-Ю-С недійсним у частинах його пунктів: 2.7., 6.1. та 7.1.1. В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Агротериторія" вказало, що вищезазначені пункти договору порушують норми чинного законодавства та не відповідають засадам справедливості, добросовісності й розумності. Фактично відсотки, передбачені пунктом 2.7. договору, за своєю правовою природою відносяться до пені, оскільки розраховані ТОВ "Бест Лізинг" за кожен день прострочення. Цим пунктом сторони погодили відповідальність за прострочення зобов'язань зі сплати, а не розмір відсотків як плати за користування грошовими коштам, що у порушення статті 61 Конституції України призводить до подвійного стягнення пені.
У період з 26 грудня 2022 року по 8 січня 2023 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 січня 2023 року зустрічну позовну заяву ТОВ "Агротериторія" залишено без руху та надано останньому строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
9 січня 2023 року на адресу суду від ТОВ "Бест Лізинг" надійшла відповідь на відзив від 3 січня 2023 року, в якій останнє навело свої доводи та аргументи на спростування правової позиції ТОВ "Агротериторія".
23 січня 2023 року ТОВ "Агротериторія" на виконання вимог ухвали суду від 9 січня 2023 року подало документи для усунення недоліків зустрічної позовної заяви. Також у вказаній заяві ТОВ "Агротериторія" просило суд поновити строк для її подачі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 січня 2023 року прийнято зустрічний позов ТОВ "Агротериторія" до ТОВ "Бест Лізинг" про визнання частково недійсним договору, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, а підготовче засідання за зустрічним позовом вирішено провести 2 лютого 2023 року разом із первісним позовом.
2 лютого 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16 лютого 2023 року.
3 лютого 2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 2 лютого 2023 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2023 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
8 лютого 2023 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла аналогічна за змістом заява про забезпечення позову від 2 лютого 2023 року, а також відзив від 3 лютого 2023 року, в якому ТОВ "Бест Лізинг" заперечило проти задоволення зустрічного позову ТОВ "Агротериторія", посилаючись на те, що сторони є вільними у виборі контрагента, укладенні договору та визначенні умов договору. ТОВ "Агротериторія" погодилося з викладеними в договорі умовами та прийняло об'єкт лізингу. Натомість посилання відповідача на незаконність одночасного нарахування пені, передбаченої пунктом 7.1.1., та відсотків річних, передбачених пунктом 2.7., є необґрунтованим, оскільки за умовами вказаного договору сторони в силу положень статті 625 ЦК України встановили виключно більший розмір процентів річних, не змінюючи порядок їх нарахування.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю суддя Павленко Є.В. у період з 8 лютого 2023 року по 14 лютого 2023 року перебував на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2023 року в задоволенні заяви від 2 лютого 2023 року про забезпечення позову також було відмовлено.
16 листопада 2023 року на електронну адресу суду від відповідачів надійшли клопотання від вказаної дати про відкладення розгляду справи. Також у своєму клопотанні ОСОБА_1 просив суд продовжити строк для подачі відзиву.
У той же день у підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для подання відзиву в зв'язку з його необґрунтованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 березня 2023 року.
13 березня 2023 року та 15 березня 2023 року на електронну адресу суду від представників ОСОБА_1 та ТОВ "Агротериторія" надійшли клопотання, в яких було повідомлено про розірвання договорів про надання правничої допомоги вказаним відповідачам.
16 березня 2023 року в судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 30 березня 2023 року.
У судовому засіданні 30 березня 2023 року представник ТОВ "Бест Лізинг" підтримав свої позовні вимоги та заперечив проти зустрічного позову ТОВ "Агротериторія".
Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене засідання не забезпечили. ОСОБА_1 заяв по суті спору не подавав.
Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги те, що ТОВ "Агротериторія" та ОСОБА_1 були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представників цих осіб.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ "Бест Лізинг", всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
3 вересня 2021 року між ТОВ "Агротериторія" та ТОВ "Бест Лізинг" укладено договір фінансового лізингу № 210903-4/ФЛ-Ю-С, за умовами якого останнє набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування вживаний об'єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, номер шасі (кузова, рами), рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації, що є додатком до цього договору, а вказаний відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах зазначеного договору. Після закінчення строку лізингу до ТОВ "Агротериторія" переходить право власності на об'єкт лізингу згідно з умовами цього договору, за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством (пункт 1.1. вказаної угоди).
Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Пунктом 2.1. загальних умов визначено, що число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається таким чином: у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів, становить менше або дорівнює 20 % від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в пункті 4.2. договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (наприклад: дата підписання сторонами акта - 4 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 8 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 8 числа календарного місяця протягом всього строку лізингу). У разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31 число, а у календарному місяці 30 днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює одному місяцю (перший період лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу) (підпункт 2.1.8. пункту 2.1. договору).
Згідно з пунктом 2.2. договору всі платежі за договором ТОВ "Агротериторія" зобов'язане здійснювати у число сплати в національній валюті України (гривні) відповідно до графіка та загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Бест Лізинг". Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості об'єкта лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.5., 2.6. загальних умов); винагороду (комісію) позивачу за отриманий предмет лізингу з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7.-2 9., 3.5. загальних умов (далі - винагорода). Сторони погодили, що такі лізингові платежі не містять покупної ціни, передбаченої цим договором, і у сукупності є платою за користування об'єктом лізингу.
За умовами пункту 2.3. договору авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору), з урахуванням пункту 2.6. загальних умов, ТОВ "Агротериторія" зобов'язане сплачувати протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку позивачем, але не пізніше ніж у дату, зазначену сторонами в пункті 5.6. цього договору, та в сумі авансового лізингового платежу, визначеному в графіку сплати лізингових платежів, незалежно від отримання рахунку. Сторони домовились, що достатнім доказом відправлення позивачем ТОВ "Агротериторія" рахунку є витяг з реєстру рахунків позивача. Дата відправлення зазначеного рахунку визначається за даними реєстру рахунків ТОВ "Бест Лізинг". Цей рахунок може бути відправлений ТОВ "Агротериторія" в т.ч. факсимільним способом, поштою, кур'єрською доставкою, вручений особисто або в інший спосіб, який обере позивач. Сторони на підставі частини 3 статті 631 ЦК України досягли згоди про те, що у випадку сплати відповідачем позивачу грошових коштів у порядку пункту 2.3. загальних умов до моменту укладення цього договору, такі кошти зараховуються в рахунок сплати ТОВ "Агротериторія" авансового лізингового платежу в розмірі, в якому вони були сплачені.
Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий, вихідний, святковий або інший день, ТОВ "Агротериторія" зобов'язане сплатити цей платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому дню (пункт 2.4. загальних умов).
Пунктом 2.11. загальних умов визначено черговість погашення заборгованості у такому порядку: компенсація (відшкодування) суми штрафів позивачу, пов'язаних з експлуатацією об'єкта лізингу; штрафні санкції; сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості; сплата простроченої заборгованості з винагороди; сплата поточної заборгованості з винагороди; сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини предмета лізингу; сплата поточної заборгованості з відшкодування частини предмета лізингу. Сторони домовились, що погашення заборгованості за кожної черги згідно вищенаведеного порядку в межах кожної черги відбувається за принципом першочергового погашення заборгованості, що утворилася раніше. У разі перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором з порушенням вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, незалежно від призначення платежу, відповідно до вищезазначеної черговості шляхом проведення бухгалтерських проводок.
Пунктами 3.3., 3.4. загальних умов визначено, що передача об'єкта лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання об'єкта лізингу у продавця (постачальника) об'єкта лізингу та лише після виконанням лізингоодержувачем зобов'язання, передбаченого пунктом 2.3. загальних умов. Приймання ТОВ "Агротериторія" предмета лізингу оформлюється шляхом підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу.
За умовами пунктів 10.1., 10.20. загальних умов даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами та додатків до нього. Будь-які зміни та доповнення до цього правочину здійснюються на підставі взаємної згоди, якщо інше не передбачено договором, та набувають юридичної сили, якщо оформлені письмово, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.
Пунктом 10.7. загальних умов визначено, що даний правочин є змішаним договором, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (у частині переходу права власності на об'єкт лізингу або права вимоги по договору страхування), а також договору застави (у частині забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача по сплаті викупного платежу лізингодавцю, які виникли або можуть виникнути у майбутньому відповідно до умов пунктів 6.4., 6.5., 9.3. загальних умов). Не обмежуючись зазначеним, у цьому договорі сторони врегулювали свої відносини та визначили окремі зобов'язання (окремі умови) відповідно до частин 1-3 статті 6 ЦК України. Сторони домовились, що у випадку суперечностей між положеннями загальних умов, додатків до договору та особливих умов договору, перевагу мають особливі умови договору. Сторони дійшли згоди про те, що строк дії договору - це час, протягом якого існують зобов'язання сторін, які виникли на основі зазначеного договору.
Судом встановлено, що сторонами належним чином оформлено графік сплати лізингових платежів, зі змісту якого вбачається, що авансований платіж становить 1 480 514,78 грн, відшкодування (компенсація) частинами вартості предмета лізингу - 3 518 559,00 грн, винагорода (комісія) позивача - 1 384 675,60 грн. Загальна лізинговий платіж - 4 903 234,60 грн. З вказаного додатку вбачається, що сторони погодили оплату об'єкта лізингу тридцятьма шістьма черговими лізинговими платежами та одним авансованим платежем.
Також судом встановлено, що сторони підписали та скріпили печатками специфікацію до договору, згідно з якою об'єктом лізингу є: одна сівалка зернова: модель - Vaderstad Rapid RDA 600C, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 ; рік випуску: 2018, вартість об'єкта лізингу: 3 518 559,00 грн (разом із ПДВ).
6 вересня 2021 року між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт прийому-передачі об'єкта лізингу в користування за цим договором. Згідно вказаного документа ТОВ "Агротериторія" прийняла від ТОВ "Бест Лізинг" вищезазначену сільськогосподарську техніку (номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 ), визначивши, що вартість предмета лізингу на момент його передачі складає 3 518 559,00 грн (разом із ПДВ).
Факт оплати авансового платежу не заперечувався сторонами вказаної угоди.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Агротериторія" частково виконало покладені на нього обов'язки зі сплати лізингових платежів на загальну суму 127 641,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 30 вересня 2021 року № 805 на суму 62 466,15 грн та від 24 листопада 2021 року № 26 на суму 65 175,41 грн. Копії вказаних платіжних документів містяться в матеріалах цієї справи.
Таким чином, ТОВ "Агротериторія" оплатило перші два лізингових періоди та частково третій. Вказана обставина також підтверджується довідкою позивача від 19 жовтня 2022 року № 2802.
Зі змісту графіку сплати лізингових платежів вбачається, що третій лізинговий платіж складає 268 179,86 грн, четвертий - 57 209,88 грн, п'ятий - 57 206,72 грн, шостий - 52 199,75 грн, сьомий - 264 564,98 грн, восьмий - 257 623,57 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частина 3 статті 806 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про фінансовий лізинг" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.
З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, який підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу (частина 3 статті 16 Закону).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 та пункту 3 частини 2 статті 21 Закону лізингодавець має право, зокрема, стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства, а лізингоодержувач - своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Заперечуючи проти позову, ТОВ "Агротериторія" вказувало на те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують відсутність оплати за вказаним договором. Однак ці доводи є необґрунтованими, виходячи з такого.
Згідно з частинами 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Вказаними приписами законодавства у цивільному праві закріплено презумпцію вини (припущення) вини особи, яка вчинила правопорушення, а її відсутність доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разам із цим, відповідно до приписів статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, зі змісту вказаних норм вбачається, що тягар доказування факту відсутності заборгованості за договором, який полягає у наданні доказів сплати лізингових платежів, покладено саме на лізингоодержувача, до якого пред'явлено відповідний позов.
Тому, вищезазначені доводи ТОВ "Агротериторія" є необґрунтованими.
Заперечуючи проти позову, вказана юридична особа також послалася на недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору.
Суд вважає такі доводи ТОВ "Агротериторія" необґрунтованими, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002) можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Заперечення ТОВ "Агротериторія" про те, що позивач не повідомив його про порушенням умов договору, є також необґрунтованими, оскільки сплата лізингових платежів у передбачений договором та графіком строк є прямим обов'язком вказаного відповідача незалежно від такого повідомлення.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу ТОВ "Агротериторія" по сплаті лізингових платежів за 3-8 лізингові періоди, яка складає 787 096,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і цей відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги ТОВ "Бест Лізинг" до ТОВ "Агротериторія" у частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням вказаним відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просив суд стягнути з ТОВ "Агротериторія" 186 577,97 грн пені, з яких: 28 509,80 грн - пеня, нарахована за період з 27 листопада 2021 року по 19 жовтня 2022 року на суму частково сплаченого лізингового платежу в розмірі 98 291,10 грн; 15 824,41 грн - пеня, нарахована за період з 25 грудня 2021 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 57 209,88 грн; 14 873,75 грн - пеня, нарахована за період з 27 січня 2022 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 57 206,72 грн; 12 713,86 грн - пеня, нарахована за період з 26 лютого 2022 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 52 199,75 грн; 60 378,80 грн - пеня, нарахована за період з 26 березня 2022 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 264 564,98 грн; 54 277,40 грн - пеня, нарахована за період з 27 квітня 2022 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 257 623,57 грн; а також 70 371,18 грн штрафу за дворазове неподання звітності за квартал.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 вказаного Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. загальних умов визначено, що за порушення обов'язку із своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців від дня, коли сплата мала відбутися.
За ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) об'єкта лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з об'єктом лізингу, порушення умов пунктів 2.15., 2.16., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 4.8., 5.2., 10.2. загальних умов, лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі одного відсотка остаточної загальної вартості об'єкта лізингу за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень (пункт 7.1.3. договору).
За умовами підпункту 5.2.1. пункту 5.2. загальних умов лізингоодержувач взяв на себе обов'язок щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення позивачу звіту у визначеній договором формі.
Відповідно до акта прийому-передачі предмета лізингу в користування за договором від 6 вересня 2021 року, вартість предмета лізингу на момент його передачі складала 3 518 559,00 грн (разом із ПДВ).
Заперечення ТОВ "Агротериторія" про те, що саме позивач має довести факт його неповідомлення про стан та адресу базування предмета лізингу, є необґрунтованими й суперечать приписам статті 13 ГПК України, статті 614 ЦК України, оскільки згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. загальних умов обов'язок повідомляти про стан та адресу базування предмета лізингу покладається саме на ТОВ "Агротериторія".
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення позивача лізингоодержувачем про місцезнаходження та стан об'єкта лізингу. Такі докази ТОВ "Агротериторія" не подавалися.
Також суд не бере до уваги посилання вказаного відповідача на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки положення вказаної норми не поширюють свою дію на договори фінансового лізингу.
Оскільки заявлені ТОВ "Бест Лізинг" до стягнення розміри вищезазначених штрафних санкцій є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, і не перевищують визначений законом граничний розмір їх нарахування, позов у частині стягнення з ТОВ "Агротериторія" пені та штрафу також підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням вказаним відповідачем своїх зобов'язань за даним договором, позивач просив суд стягнути з останнього 109 122,92 грн інфляційних втрат та 116 485,03 грн двадцять чотири проценти річних, з яких: 21 133,93 грн - проценти річних та 20 247,91 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 27 листопада 2021 року по 19 жовтня 2022 року на суму частково сплаченого лізингового платежу в розмірі 98 291,10 грн; 11 247,62 грн - проценти річних та 11 441,91 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 25 грудня 2021 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 57 209,88 грн; 10 005,69 грн - проценти річних та 10 697,61 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 27 січня 2022 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 57 206,72 грн; 8 100,25 грн - проценти річних та 8 926,12 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 26 лютого 2022 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 52 199,75 грн; 36 183,79 грн - проценти річних та 33 335,16 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 26 березня 2022 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 264 564,98 грн; 29 813,75 грн - проценти річних та 24 474,21 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 27 квітня 2022 року по 19 жовтня 2022 року на суму лізингового платежу в розмірі 257 623,57 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 2.7. загальних умов, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 ЦК України, сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати двадцять чотири проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
Разом із цим, згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.
Водночас частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Зі змісту частини 2 статті 625 ЦК України випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (за кожен день прострочення).
Зі змісту пункту 2.7. загальних умов вбачається, що сторони на підставі частини 2 статті 625 ЦК України виключно збільшили розмір передбачених цією нормою процентів, не змінюючи порядок їх нарахування.
Враховуючи положення вищезазначених приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що проценти, передбачені пунктом 2.7. договору, за своєю правовою природою не підпадають під визначення пені, у зв'язку з чим заперечення ТОВ "Бест Лізинг" щодо подвійного нарахування пені, передбаченої пунктом 2.7. та підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. загальних умов договору, є необґрунтованими.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір двадцяти чотирьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, і не перевищує розраховані судом суми, позов у частині стягнення з ТОВ "Агротериторія" вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню.
Також судом встановлено, що 3 вересня 2021 року між ТОВ "Бест Лізинг", ОСОБА_1 та ТОВ "Агротериторія" укладено договір поруки № 210903-4/1/П.
Предметом вказаного правочину є надання поруки зазначеною фізичною особою перед ТОВ "Бест Лізинг" у повному обсязі за виконання ТОВ "Агротериторія" зобов'язань, що виникли в останнього, зокрема, за договором фінансового лізингу від 3 червня 2021 року № 210903-4/ФЛ-Ю-С.
Відповідно до пункту 2 вказаного договору поруки ОСОБА_1 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Агротериторія" усіх грошових зобов'язань за вказаним договором: сплата позивачу лізингових платежів у встановлені угодою строки (розмір лізингових платежів згідно договору може бути змінений (збільшений); сплата ТОВ "Бест Лізинг" санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на боржника згідно з умовами договору та/або чинного законодавства.
Згідно з положеннями пунктів 3 договору поруки при невиконанні або неналежному виконанні ТОВ "Агротериторія" зобов'язань за договором фінансового лізингу, виконання яких забезпечується даними договорами поруки, ОСОБА_1 буде відповідати перед позивачем солідарно. ТОВ "Бест Лізинг" має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, як від боржника, так і від поручителя окремо, так і від ТОВ "Агротериторія" та ОСОБА_1 одночасно, як в повному обсязі, так і в частині боргу.
Зазначений договір поруки підписаний сторонами та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
При солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, позивач, користуючись наданим йому за договорами поруки та статтями 543, 554 ЦК України правом, правомірно звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за вказаним договором фінансового лізингу.
Доказів виконання взятих на себе зобов'язань поручителем перед позивачем матеріали справи не містять, наявності обставин, з якими закон пов'язує припинення поруки, судом не встановлено.
За таких обставин, встановлена судом заборгованість за договором фінансового лізингу підлягає солідарному стягненню з відповідачів.
Щодо зустрічного позову ТОВ "Агротериторія" про визнання недійсними пунктів договору суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ТОВ "Агротериторія" посилалася на те, що пункти 2.7., 6.1. та підпункт 7.1.1. пункту 7.1. загальних умов договору не відповідають принципам добросовісності, справедливості та розумності, як загальним засадам законодавства. Також ТОВ "Агротериторія" зазначало, що вказані пункти значно розширюють права позивача та встановлюють жорстку відповідальність для лізингоодержувача за відсутності аналогічної відповідальності для іншої сторони.
За умовами пункту 6.1. загальних умов позивач має право в односторонньому порядку змінити умови договору у випадках, передбачених підпунктами 6.1.1.-6.1.8. вказаного пункту, зокрема у таких випадках: несплата платежів за договором, порушення умов страхування об'єкта лізингу, викрадення, знищення або втрати об'єкта лізингу, прострочення приймання об'єкта лізингу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи з вимог частини 1-3, 5 вказаної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, або зміна умов зобов'язання.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частини 1, 3 статті 653 ЦК України).
Отже, право позивача на односторонню зміну умов договору відповідає приписам чинного законодавства України, оскільки така можливість передбачена сторонами в договорі фінансового лізингу. Крім того, суд звертає увагу на те, що право на зміну умов договору у ТОВ "Бест Лізингу" не є абсолютним та безумовним, а настає у чітко визначених випадках, які стосуються порушень ТОВ "Агротериторія" покладених на нього обов'язків за договором, або настання обставин, що ускладнюють виконання останнім своїх зобов'язань за цією угодою.
Також суд зазначає, що, незважаючи на встановлені порушення ТОВ "Агротериторія" умов договору щодо сплати лізингових платежів, положення даного правочину не були змінені ТОВ "Бест Лізинг", а нарахування заборгованості по лізинговим платежам, штрафних санкцій та компенсаційних виплат здійснено лізингодавцем згідно з умовами договору в редакції від 3 вересня 2021 року.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Під порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17
Отже, наявність у спірному договорі фінансового лізингу положень про односторонню зміну його умов не свідчить про безумовне порушення прав ТОВ "Агротериторія" без здійснення таких змін. Разом із тим, заявлені у справі вимоги спрямовані не на відновлення прав ТОВ "Агротериторія", оскільки в матеріалах справи відсутні докази односторонньої зміни ТОВ "Бест Лізинг" умов договору фінансового лізингу та доказів порушення прав ТОВ "Агротериторія" внаслідок таких змін.
Таким чином, відсутність порушеного або оспорюваного права ТОВ "Агротериторія" є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
Оскільки зміст пункту 6.1. договору повністю відповідає положенням чинного на момент укладення договору законодавства, а також зважаючи на відсутність порушеного права ТОВ "Агротериторія", вимога останнього про визнання недійсним зазначеного пункту договору недійсним є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Доводи ТОВ "Агротериторія" щодо подвійного, на думку цієї особи, стягнення пені, передбаченої пунктом 2.7. та підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. загальних умов договору, вже були спростовані судом під час розгляду позовних вимог ТОВ "Бест Лізинг" щодо стягнення процентів річних, нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. Відтак, доводи ТОВ "Агротериторія" щодо подвійного нарахування пені є необґрунтованими, а тому позовні вимоги про визнання недійсними пункту 2.7. та підпункту 7.1.1. пункту 7.1. договору також не підлягають задоволенню.
Таким чином, у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агротериторія" слід відмовити.
Інші доводи, на які посилалося сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Бест Лізинг" та відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агротериторія".
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов ТОВ "Бест Лізинг" підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агротериторія" слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати ТОВ "Бест Лізинг" по сплаті судового збору за подання до суду його позовної заяви покладаються на ТОВ "Агротериторія" та ОСОБА_1 .
У той же час, витрати ТОВ "Агротериторія" по сплаті судового збору за подання до суду зустрічного позову на підставі вищезазначеної статті залишаються за вказаною особою та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротериторія" та Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1 269 653,10 грн задовольнити.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротериторія" (01103, місто Київ, вулиця Професора Підвисоцького, будинок 10/10, офіс 61; ідентифікаційний код 38290906) та Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б; ідентифікаційний код 33880354) 787 096 (сімсот вісімдесят сім тисяч дев'яносто шість) грн 00 коп. основної заборгованості, 186 577 (сто вісімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн 97 коп. пені, 109 122 (сто дев'ять тисяч сто двадцять дві) грн 92 коп. інфляційних втрат, 70 371 (сімдесят тисяч триста сімдесят одну) грн 18 коп. штрафу, 116 485 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 03 коп. процентів річних, а також 19 044 (дев'ятнадцять тисяч сорок чотири) грн 80 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротериторія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про визнання частково недійсним договору відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 11 квітня 2023 року.
СуддяЄ.В. Павленко