номер провадження справи 24/175/22
15.03.2023 Справа № 908/2717/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/2717/22
за позовом: Акціонерного товариства “Укртранснафта” (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 31570412)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (вул. Північне шосе, буд. 69А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код 30105738),
про стягнення 94387,54 грн.
за участю представників:
від позивача: Карлаш Д.О., адвокат, довіреність № 311 від 30.12.2022
від відповідача: Кузнецов І.С., адвокат, ордер серія АР № 1028667 від 10.01.2023
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Укртранснафта” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” про стягнення пені в сумі 29611,78 грн. та штрафу в сумі 64775,76 грн. за договором поставки № 23-01/153-21 від 10.01.2022
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2717/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/175/22. Судове засідання для розгляду справи призначено на 18.01.2023.
Ухвалою від 11.01.2023 задоволена заява представника Акціонерного товариства “Укртранснафта” адвоката Карлаша Д.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду у справі № 908/2717/22, визначено здійснювати розгляд справи № 908/2717/22 в судовому засіданні 18.01.2023 з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”.
18.01.2023 відповідачем надіслано клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження вих. б/н від 17.01.2023.
Ухвалою суду від 18.01.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, визначено справу № 908/2717/22 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовчого провадження, відкладено підготовче судове засідання на 13.02.2023 о 14 год. 00 хв. Також, вказано ухвалою суду визначено здійснювати розгляд справи № 908/2717/22 в судовому засіданні 13.02.2023 з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”.
06.02.2023 до суду через систему “Електронний суд” від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 2498/08-08/23).
08.02.2023 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла відповідь на відзив вих. № 04-03/11/770-23 від 03.02.2023 (вх. № 2726/08-08/23).
Ухвалою суду від 10.02.2023 підготовче судове засідання у справі № 908/2717/22 перенесено на 15.03.2023. Також, вказано ухвалою суду визначено здійснювати розгляд справи № 908/2717/22 в судовому засіданні 15.03.2023 з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”.
13.02.2023 до суду від відповідача через систему “Електронний суд” надійшло клопотання про зменшення неустойки (вх. № 2904/08-08/23), відповідно до якого просив суд зменшити суму стягнення неустойки на 90 відсотків, в іншій частині позову про стягнення неустойки відмовити.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання 15.03.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Представник позивача приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”.
За приписами ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з'ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.
Згідно з ч 6. ст. 183 ГПК якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Після закінчення підготовчого засідання 15.03.2023 враховуючи згоду представників сторін та вирішення питань, зазначених у частині другій статті 182 цього Кодексу, суд вирішив розпочати розгляд справи по суті у цьому ж судовому засіданні.
Позивач в судовому засіданні 15.03.2023 підтримав позовні вимоги та обґрунтовує їх порушення відповідачем умов договору поставки № 23-01/153-21 від 10.01.2022, укладеного між сторонами, які полягають у тому, що ТОВ “МІК” порушив строки поставки товару. Термін поставки товару умовами договору визначено - 19 березня 2022 року (включно). На виконання умов п. 5.3. договору уповноваженими представниками позивача та відповідача було підписано електронний первинний документ - 21.04.2022, а саме: видаткову накладну № РН-04/18/02 від 12.04.2022 на суму 925368,00 грн. Отже, відповідач виконав умови вказаного договору з порушенням строків поставки на 32 календарних дня. У зв'язку з чим, АТ “Укртранснафта” направило на адресу ТОВ “МІК” претензію від 05.07.2022 за вих. № 04-03/11/3369-22 з вимогою сплатити кошти (штрафні санкції), які нараховані відповідачу за неналежне виконання умов договору поставки № 23-01/153-21 від 10.01.2022. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання. У зв'язку з простроченням відповідачем строків поставки товару, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 20.03.2022 по 20.04.2022 на суму 29611,78 грн. та 7% штрафу від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 64775,76 грн.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених у відзиві та просить у його задоволенні відмовити. Зазначив, що між сторонами укладено договір поставки № 23-01/153-21 від 10.01.2022. Специфікацією до договору був визначений строк поставки 60 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця. Заявка надійшла поштою 18.01.2022, строк поставки закінчується через 60 календарних днів -19.03.2022. ТОВ «МІК» на визначену у розділі 16 Договору електронну пошту представника позивача 28.03.2022 направив лист № 22.03.28_001 від 28.03.2022, яким на виконання п. 9.4 Договору повідомив позивача про настання форс-мажорної обставини-військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для ведення воєнного стану, і ТОВ «МІК» повідомив, що не може належним чином виконати свої зобов'язання за договором в період дії вказаної обставини непереборної сили, в підтвердження надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відповідач зазначає, що зобов'язання є виконаним, але у зв'язку із визнанням Торгово-промисловою палатою України військової агресії російської федерації проти України форс-мажорною обставиною (обставини непереборної сили) прострочення поставки за Договором не вважається порушенням строків виконання зобов'язання і до ТОВ «МІК» не може бути застосовано відповідальність. Також, причиною неможливості своєчасно виконати поставку є те, що ТОВ «МІК» втратило 4 виробничі об'єкти які знаходяться в м. Оріхів, м. Мелітополь, м. Токмак Запорізької області та м. Охтирка Сумської області, що суттєво позбавило відповідача можливості повноцінно вести господарську діяльність, вимусило реорганізувати виробничий процес та як наслідок, призвело до прострочення поставки по спірному Договору. Крім того, в накладній № РН-04/18/02 від 12.04.2022 на суму 925368,00 грн., вбачається різниця в даті підписання покупцем і постачальником на 9 днів, оскільки позивачем накладна безпідставно підписана 21.04.2022, а фактична дата поставки є 12.04.2022. У зв'язку з чим відповідач вважає, що ці дні включені в нарахування прострочення штучно, через бездіяльність позивача, який з незрозумілих причин зволікав з датою підписання накладної, адже ніяких причин їх підписати пізніше дати підписання постачальником немає.
Позивач заперечив проти тверджень відповідача, про що зазначено у відповіді на відзив, посилаючись на те, що відповідач в порушення вимог п. 9.4 Договору несвоєчасно повідомив про настання форс-мажорних обставин та не надав належних та допустимих доказів існування обґрунтованого причинно-наслідкового зв'язку між веденням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ТОВ «МІК» своїх зобов'язань за договором. У зв'язку з чим, вважає відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару.
Відповідач в судовому засіданні обґрунтовуючи клопотання про зменшення суми пені та штрафу на 90 % посилається на те, що ТОВ «МІК» в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, власними силами, засобами та коштами виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, зокрема, з виготовлення форменого одягу, що свідчить про значущість підприємства ТОВ «МІК» і необхідність збереження його діяльності, на яку суттєво негативно вплине стягнення значних штрафних санкцій, заявлених позивачем. Зобов'язання за договором є виконаним в повному обсязі. При цьому ТОВ «МІК» втратило 4 виробничі об'єкти, що суттєво позбавило можливостей повноцінно вести господарську діяльність та стягнення неустойки лише зробить гіршим майновий стан ТОВ «МІК», яке безпосередньо постраждало внаслідок збройної агресії російської федерації. Фінансовий стан відповідача наразі так само не є прибутковим і стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності товариства
У судовому засіданні 15.03.2023 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, а також після судових дебатів, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
10.01.2022 між АТ “Укртранснафта” (Покупець, позивач у справі) та ТОВ “МІК” (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір поставки №23-01/153-21 (далі - Договір поставки), за умовами якого та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення спрощених закупівель АТ “Укртранснафта” у м. Києві від 23.12.2021 № 7164-С/2) відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача у погоджені Сторонами строки штормовий одяг (код 18220000-7 за ДК 021:2015) (UА-2021-12-09-010495-с) (костюми утеплені водовідштовхувальні для працівників нафтопродуктопроводу) (далі за текстом - “Товар”), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити такий Товар (пункт 1.1. Договору).
Загальна сума Договору становить 925 368,00 грн., у тому числі ПДВ (20%): 154228,00 грн. (п. 3.2 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною (надалі - специфікація).
Відповідно до п.5.2 договору постачальник починає відвантаження Товару Покупцю у строки, передбачені Специфікацією, на підставі отриманої від Покупця письмової Заявки про готовність до виконання Договору (в т.ч. на кожну частину/партію Товару) (далі -«Заявка»/ « 3аявках»).
Відповідно до специфікації сторони узгодили строк поставки: протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання відповідачем письмової заявки від позивача.
На виконання умов договору позивачем було надіслано відповідачеві заявку за вих. №23-00/6/190-22 від 13.01.2022 про готовність до виконання договору, за якою надано згоду на поставку товару за договором.
Заявку отримано відповідачем 18.01.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином позивач вважає, що крайній термін для поставка товару -19.03.2022 (включно).
28.03.2022 від відповідача надійшов позивачу лист, яким на виконання п. 9.4 договору повідомив позивача про настання форс-мажорної обставини - військової агресії Російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні». Також, відповідач послався на п. 9.1 договору та повідомив що не може належним чином виконувати свої зобов'язання за договором в період дії вказаної обставини непереборної сили та на виконання п. 9.4. та п. 9.7. договору відповідач надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Позивач вказує на те, лист відповідача до уваги не було прийнято, оскільки він несвоєчасно повідомив про обставини та не містив обґрунтувань, яким чином агресія російської федерації вплинула на неможливість виконати відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, що є обов'язковою умовою для звільнення сторони договору від відповідальності при настанні форс - мажорних обставин та не надано підтверджуючих документів щодо неможливості виконання зобов'язань за договором.
Пунктом 5.5. договору передбачено, що приймання товару покупцем (в т.ч. кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)).
Датою поставки товару (в тому числі кожної частинипартії товару) та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их) представником покупця (п. 5.12. договору).
21.04.2022 уповноваженим представником позивача було підписано електронний первинний документ, а саме видаткову накладну №РН-04/18/02 від 12.04.2022, відповідно до якої відповідачем поставлено товар на суму 925368,00 грн.
Платіжним дорученням №0000001562 від 29.04.2022 на суму 925368,00 грн. позивачем оплачено отриманий товар.
Позивач вказує на те, що зобов'язання відповідача щодо здійснення поставки товару було з порушенням строку визначеного Договором, а саме на 32 календарних дня, період прострочення: 20.03.2022-20.04.2022.
Відповідно до п. 7.1. Договору встановлено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого /несвоєчасного поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого /несвоєчасно поставленого товару.
Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 04-03/11/3369-22 від 05.07.22 про стягнення пені у розмірі 29611,78 грн та штрафу у розмірі 64775,76 грн. за неналежне виконання умов договору.
Проте, вимога залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даним позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 29611,78 грн та штрафу у розмірі 64775,76 грн.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Договору та Специфікації, строк поставки товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання відповідачем письмової заявки від позивача.
Заявку отримано відповідачем 18.01.2022, тобто, постачальник повинен був поставити товар на суму 925368,00 грн. не пізніше 19.03.2022.
Судом встановлено, що ТОВ «МІК» здійснив поставку з прострочкою відповідно до видаткової накладної № РН-04/18/02 від 12.04.2022 на суму 925368,00 грн., яка була підписана позивачем 21.04.2022.
Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять та сторонами суду не надано.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно п. 7.1. Договору встановлено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого /несвоєчасного поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого /несвоєчасно поставленого товару.
Позивачем заявлено до стягнення пені у розмірі 29611,78 грн. за період з 20.03.2022 по 20.04.2022 та штрафу у розмірі 64775,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (ч. 3 ст. 232 ГК України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього сум пені та штрафу, зокрема, з посиланням на ту обставину, що у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан 24 лютого 2022 року. 28.03.2022 направив лист № 22.03.28_001 від 28.03.2022, яким на виконання п. 9.4 Договору повідомив позивача про настання форс-мажорної обставини-військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для ведення воєнного стану, і ТОВ «МІК» повідомив, що не може належним чином виконати свої зобов'язання за договором в період дії вказаної обставини непереборної сили, в підтвердження надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відповідач зазначає, що зобов'язання є виконаним, але у зв'язку із визнанням Торгово-промисловою палатою України військової агресії російської федерації проти України форс-мажорною обставиною (обставини непереборної сили) прострочення поставки за Договором не вважається порушенням строків виконання зобов'язання і до ТОВ «МІК» не може бути застосовано відповідальність. Відповідач зареєстрований у м. Запоріжжя, що входить у Перелік територіальних громад, які розташовані в районах проведення воєнних (бойових дій) і введення воєнного стану негативно вплинуло на ТОВ «МІК» як на суб'єкта господарювання. Крім того, відповідач просить звернути увагу на те, що причиною неможливості своєчасно виконати поставку є те, що ТОВ «МІК» втратило 4 виробничі об'єкти які знаходяться в м. Оріхів, м. Мелітополь, м. Токмак Запорізької області та м. Охтирка Сумської області, про що свідчать докази в матеріалах справи.
Позивач заперечив щодо посилання відповідача на форс - мажорні обставини вважає, що відповідач негайно не повідомив про настання даних обставин, як це передбачено п. 9.4. Договору, оскільки лист надійшов лише 28.03.2022. Також, відповідач не надав належних та допустимих доказів існування обґрунтованого причинно-наслідкового зв'язку між веденням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ТОВ «МІК» своїх зобов'язань за договором.
Пунктом 9.1 Договору сторони погодили, що сторона звільняється від визначеної договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному договором порядку.
Під обставинами непереборної сили у договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставин суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню (п. 9.2. Договору).
Відповідно до п. 9.4. договору, сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв'язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу Сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов'язань за Договором.
Наявність обставин не переробної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством (п. 9.7. договору).
Відповідач листом за вих. №22.03.28_001 від 28.03.22, на виконання п. 9.4.договору. повідомив позивача про настання форс - мажорної обставини - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні». Про неможливість виконання зобов'язань за договором в період дії вказаної обставини непереборної сили. На виконання вимог п. п. 9.4 та 9.7. Договору ТОВ «МІК» надав лист ТТП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Позивач не заперечив факт отримання відповідного листа.
Однак, у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, суд зазначає таке.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX.
Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - 21.11.2022.
Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до травня 2023 року.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з позицією відповідача у справі, що введення воєнного стану впливала на спроможність своєчасної поставки товару відповідачем, а отже з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд відмовляє у задоволенні сум пені в розмірі 29611,78 грн та штрафу в розмірі 64775,76 грн, у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин.
Судом вище вказувалося, що відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке обґрунтовано тим, що ТОВ «МІК» в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, власними силами, засобами та коштами виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, зокрема, з виготовлення форменого одягу, що свідчить про значущість підприємства ТОВ «МІК» і необхідність збереження його діяльності, на яку суттєво негативно вплине стягнення значних штрафних санкцій, заявлених позивачем. Зобов'язання за договором є виконаним в повному обсязі. При цьому ТОВ «МІК» втратило 4 виробничі об'єкти, що суттєво позбавило можливостей повноцінно вести господарську діяльність та стягнення неустойки лише зробить гіршим майновий стан ТОВ «МІК», яке безпосередньо постраждало внаслідок збройної агресії російської федерації. Фінансовий стан відповідача наразі так само не є прибутковим і стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності товариства
Розглянувши вказане клопотання відповідача суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення та зменшення суми штрафних санкцій, які підлягають стягненню з ТОВ «МІК» на 90%, оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу, а тому у даному випадку відсутні штрафні санкції, які можна зменшити.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.04.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян