номер провадження справи 22/17/22
07.04.2023 Справа № 908/323/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/323/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодистриб'юшн Карго Партс” (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми “Алекс і К” (вул. Гедройця Єжи, буд. 2, кв. 168, м. Київ, 03150)
про стягнення 80 493,87 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
04.02.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 03/02/2022-1ПЗ від 03.02.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодистриб'юшн Карго Партс” до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми “Алекс і К” про стягнення 44352,51 грн., з яких: 40000,00 грн. основного боргу, 2212,63 грн. пені, 1499,88 грн. 12% річних, 640,00 грн. інфляційних втрат.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором від 09.06.2021 № 11055-04/2021, а саме: несплатою в повному обсязі поставленого згідно видаткової накладної № SI0003140217 від 29.09.2021 товару.
14.02.2023 в системі «Електронний суд» позивачем сформовано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Просив стягнути з відповідача на користь позивача 80493,87 грн., із яких: 40000,00 грн. основного боргу; 22178,39 грн. пені, нарахованої за період з 30.10.2021 по 21.02.2023; 6555,48 грн. 12% річних, нарахованих за період з 30.10.2021 по 21.02.2023; 11760,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2021 по січень 2023 включно.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/323/22 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.02.2022 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/323/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 09.03.2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.
Враховуючи введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, оскільки сторони були позбавлені можливості прибути в судове засідання 09.03.2022, ухвалою суду від 09.03.2022 перенесено судове засідання без визначення дати наступного засідання.
На момент відкриття провадження у справі, місцезнаходженням відповідача було: вул. Космічна, буд. 80, с. Азовське, Бердянський район, Запорізька область, 71154.
Згідно наказу Мінреінтеграції від 25.04.2022 № 75, який був чинним до 22.12.2022, Бердянська міська територіальна громада Бердянського району Запорізької області (місцезнаходження відповідача) розташовано в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Згідно інформації, розміщеної на офіційній сторінці Укрпошти в мережі Інтернет, поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють, що унеможливило надсилання судом процесуальних документів відповідачу.
Представнику відповідача - директору ТОВ ВТФ “Алекс і К” було передано телефонограму суду від 08.09.2022 щодо судового розгляду справи.
Як встановлено судом, станом на 07.02.2023 відповідачем змінено місцезнаходження; згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми “Алекс і К” є: вул. Гедройця Єжи, буд. 2, кв. 168, м. Київ, 03150.
З метою судового розгляду справи, дотримання прав та законних інтересів сторін, строку розгляду справи, ухвалою суду від 07.02.2023 судове засідання призначено на 21.02.2023.
Ухвалою суду від 21.02.2023 судове засідання відкладено на 16.03.2023.
Відповідач був повідомлений судом про дату, час і місце призначеного на 16.03.2023 судового засідання шляхом надіслання ухвали на адресу його місцезнаходження та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, розміщеного 23.02.2023.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, представник відповідача ухвалу суду від 07.02.2023 отримав 28.02.2023.
Ухвалою суду від 16.03.2023 розгляд справи відкладено на 07.04.2023.
Відповідач був повідомлений судом про дату, час і місце призначеного на 07.04.2023 судового засідання шляхом надіслання ухвали на адресу його місцезнаходження, на електронну пошту та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, розміщеного 22.03.2023, а також телефонограмою від 21.03.2023.
Представники сторін у судове засідання 07.04.2023 не з'явилися.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, що надійшла до суду 14.02.2023, прийнята судом до розгляду на підставі ст. 46 ГПК України.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У судовому засіданні 07.04.2023 судом справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
09.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн Карго Партс» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельною фірмою “Алекс і К” (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 11055-04/2021.
Предметом даного договору є зобов'язання постачальника передати у власність покупця визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі - послуги), а покупець зобов'язується приймати товар і послуги та здійснити їх оплату (розділ 1 договору, п. 1.1).
Умовами п. 3.2 договору сторони визначили, що товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.
Відповідно до п. 5.2 договору, за порушення грошового зобов'язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.
Сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми (п. 5.3).
Згідно п.п. 8.2, 8.4, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.
Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар (шина вантажна) на загальну суму 66003,84 грн. на підставі видаткової накладної № SІ0003140217 від 29.09.2021. У накладній міститься посилання на рахунок № SІ0006400059 від 29.09.2021, а також зазначено термін оплати: сплатити до 29.10.2021.
Видаткова накладна підписана представником відповідача у графі «Отримав», підпис якого скріплено круглою печаткою товариства.
Позивачем було виписано відповідачу рахунок № SІ0006400059 від 29.09.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідачем було оплачено: 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 5291 від 28.09.2021, 6003,84 грн. згідно платіжного доручення № 5297 від 19.11.2021, 5000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1449 від 17.12.2021, 5000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1512 від 30.12.2021. У платіжних дорученнях міститься посилання на рахунок № SІ0006400059 від 29.09.2021.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно підписаної між сторонами видаткової накладної № SІ0003140217 від 29.09.2021, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 66003,84 грн. Відповідачем частково оплачено товар на загальну суму 26003,84 грн., заборгованість склала 40000,00 грн. Вказані обставини відповідачем не заперечено та не спростовано.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач доказів оплати на користь позивача суми 40000,00 грн. заборгованості не надав.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 40000,00 грн. основної заборгованості.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Суд перевірив подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 12% річних.
Розрахунок 12% річних, зроблений позивачем, містить арифметичні помилки, оскільки позивачем у розрахунку враховується сума відсотків за один день.
Згідно перерахунку суду, загальна сума 12% річних становить 6530,98 грн. У стягненні 24,50 грн. 12% річних судом відмовляється в зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем правильно, з урахуванням зроблених відповідачем оплат. З відповідача на користь позивача стягується 11760,00 грн. інфляційних втрат.
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Згідно п. 7 розділу ІХ Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин встановлено в Україні з 12.03.2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, який продовжено до 30.04.2023.
Відтак, позивачем правомірно нараховано пеню за строк більший, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України.
Розрахунок пені, зроблений позивачем, визнається судом неправильним. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додано розрахунок пені, згідно якого загальна сума пені становить 22278,39 грн. При цьому, згідно прохальної частини заяви, просив стягнути 22178,39 грн. пені. Суд виходить із суми пені, що заявлена до стягнення - 22178,39 грн.
Разом з тим, при підрахунку сум пені за кожним періодом слідує, що загальна сума пені становить 21160,57 грн., а не 22278,39 грн., як зазначено позивачем у розрахунку, та 22178,39 грн., як зазначено позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог.
Крім того, позивачем при розрахунку пені допущено арифметичні помилки. Зокрема, на суму боргу 40000,00 грн. за період з 03.06.2022 по 21.07.2022 (49 днів прострочення, подвійна облікова ставка НБУ - 50,0%) пеня становить 4986,30 грн., а за період з 21.10.2022 по 08.12.2022 (ті ж 49 днів прострочення, така ж подвійна облікова ставка НБУ - 50,0%) пеня - 2301,37 грн. Правильний розмір пені за вказані періоди, згідно перерахунку суду, становить 2684,93 грн. за кожен період.
Згідно перерахунку суду, загальна сума пені в межах заявленого позивачем періоду становить 19286,60 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 2891,79 грн. пені судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у сумі 1912,89 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати у зв'язку з розглядом справи.
Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням приписів пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс 6400,00 грн. та очікує понести 4800,00 грн. у зв'язку з розглядом справи витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження стягнення суми 6400,00 грн. судових витрат позивачем подано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 31/01/2022-1ПД від 31.01.2022, укладеного між Адвокатом Спиридоновим О.В. та ТОВ «Автодистриб'юшн Карго Партс» (клієнт), предметом якого (пункт 1.1) є надання адвокатом правової допомоги клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Запорізької області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до ГПК України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми “Алекс і К” щодо стягнення з останнього на користь клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань; клієнт зобов'язався виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги. За умовами п. 4.1 договору, за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі, визначену в додатковій угоді до цього договору, за розрахунковою ставкою 1600,00 грн. за годину витраченого часу адвоката.
Відповідно до додаткової угоди від 31.01.2022 до вказаного договору, за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви розмір винагороди становить 6400,00 грн. (згідно опису наданих послуг).
Між сторонами договору підписано опис від 03.02.2022 наданих послуг за вказаним договором, в якому викладено детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг; кількість витраченого часу адвокатом - 4,0 години; ставка за 1 годину витраченого часу адвокатом - 1600,00 грн.; загальна вартість послуг - 6400,00 грн.
Вказана сума оплачена позивачем адвокату згідно з платіжним дорученням № 772 від 03.02.2022.
У матеріалах справи містяться копії довіреності від 31.01.2022, виданої ТОВ «Автодистриб'юшн Карго Партс» адвокату Спиридонову О.В. щодо уповноваження останнього бути представником у Господарському суді Запорізької області у справі за позовом ТОВ «Автодистриб'юшн Карго Партс» до ТОВ ВТФ «Алекс і К» щодо стягнення заборгованості. Також, міститься копія свідоцтва МК № 001709 про право на заняття адвокатською діяльністю Спиридоновим О.В.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Відповідач не подав заперечень щодо стягнення суми правових витрат.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Як зазначалося вище, позивачем подано опис від 03.02.2022, в якому викладено детальний опис виконаних адвокатом послуг.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом позовної заяви та інших процесуальних документів від імені та в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 6400,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 6168,32 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми “Алекс і К” (вул. Гедройця Єжи, буд. 2, кв. 168, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 32578611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн Карго Партс» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222; код ЄДРПОУ 37141112) 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 19286 (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 60 коп. пені, 6530 (шість тисяч п'ятсот тридцять) грн. 98 коп. 12% річних, 11760 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн. 89 коп. судового збору, 6168 (шість тисяч сто шістдесят вісім) грн. 32 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 12 квітня 2023.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко