вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"12" квітня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/277/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянувши заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі Філії «Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», смт. Міжгір'я Хустського району Закарпатської області
про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальним органам проводити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, сформованих на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради, виготовленої товариством з обмеженою відповідальністю «Моя Земля» на виконання рішення Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області №1026 від 05.01.2023 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023 та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельні ділянки, сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради, виготовленої товариством з обмеженою відповідальністю «Моя Земля» на виконання рішення Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області №1026 від 05.01.2023 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023 року,
долучену до позовної заяви
у справі № 907/277/23
за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі Філії «Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», смт. Міжгір'я Хустського району Закарпатської області
до відповідача: Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, смт. Міжгір'я Хустського району Закарпатської області
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі Філії «Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулося 07.04.2023 до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача: Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення позачергової сесії VIII скликання Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області № 1026 від 5 січня 2023 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель»;
- визнати протиправними дії Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області щодо проведення процедури закупівлі - відкритих торгів №ИА-2023-01-11-008470-а на закупівлю послуг з розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради (код ДК 021:2015-71250000-5 Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги);
- визнати протиправними дії Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області щодо укладення договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023 року.
Одночасно з поданням позову позивач звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову до набрання рішенням законної сили шляхом:
- заборони Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальним органам, в тому числі Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області проводити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, сформованих на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради, виготовленої товариством з обмеженою відповідальністю «Моя Земля» на виконання рішення Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області №1026 від 05.01.2023 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельні ділянки, сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Моя Земля» на виконання рішення Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області №1026 від 05.01.2023 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/277/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2023.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2023 заяву про забезпечення позову, подану позивачем разом з позовною заявою у справі №907/277/23 передано для розгляду судді Лучко Р.М.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 "Деякі питання реформування лісової галузі" зазначено, він є правонаступником: права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються, зокрема ДП «Міжгірське лісове господарство».
Зазначає, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, яка буде виготовлена на виконання умов договору про надання послуг за замовленням Міжгірської селищної ради, є підставою для формування земельних ділянок як об'єктів цивільних прав з присвоєнням їм кадастрових номерів та подальшою реєстрацією права комунальної власності на них за територіальною громадою в особі Міжгірської селищної ради.
В той же час, за переконанням позивача, спірні землі перебувають у його постійному користуванні, підпадають під дію винятку, встановленого підпунктами «а», «в» пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, а незастосування судом заходів забезпечення позову призведе до необхідності вжиття Позивачем додаткових заходів для відновлення своїх прав у разі державної реєстрації спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення за територіальною громадою в особі Міжгірської селищної ради.
Вважає, що невжиття судом пропонованих заходів забезпечення позову може призвести до такої зміни обставин у спірних правовідносинах, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь Позивача вже не призведе до реального захисту його прав або інтересів, як постійного лісокористувача. Така ситуація, за аргументами позивача, призведе до неефективності можливого судового рішення та змусить Позивача вживати додаткових заходів для відновлення порушених прав, зокрема шляхом ініціювання нового судового спору.
Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).
Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Якщо позивач звертається до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведена правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Як встановлено судом, предметом позову у даній справі позивачем визначено законність рішення відповідача, яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарських земель та правомірність дій органу місцевого самоврядування щодо проведення процедури закупівлі та укладення договору із землевпорядною організацією.
Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, заявником (позивачем у справі) не долучено жодних доказів, які б свідчили про вчинення певних дій чи про наявність наміру відповідача здійснити будь-які дії щодо державної реєстрації земельних ділянок чи права комунальної власності на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні позивача у справі, що виключає в даному випадку обґрунтованість вжиття таких видів забезпечення позову як:
- заборона Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальним органам, в тому числі Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області проводити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, сформованих на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради, виготовленої товариством з обмеженою відповідальністю «Моя Земля» на виконання рішення Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області №1026 від 05.01.2023 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023;
- заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельні ділянки, сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Моя Земля» на виконання рішення Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області №1026 від 05.01.2023 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023 року.
Заявником не надано будь-яких доказів, які б підтверджували твердження, що відповідачем чи іншими особами можуть бути вчинені дії/прийняті рішення, пов'язані з земельними ділянками, які перебувають в його постійному користуванні.
В той же час, долучена позивачем до заяви про забезпечення позову Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №328406554 від 07.04.2023 про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 2122484800:04:002:0020 жодним чином не пов'язується з предметом позову в даній справі, позаяк державна реєстрація 29.03.2023 Міжгірською селищною радою права комунальної власності на означену земельну ділянку проведена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що вбачається з графи «Документи, подані для державної реєстрації» та відомості щодо державної реєстрації права власності відповідача на таку земельну ділянку за наданими суду документами жодним чином не пов'язуються з предметом позову в даній справі.
В той же час, суд зважає, що вжиття заходів забезпечення позову в пропонований позивачем спосіб фактично ставить під сумнів правомірність укладення правочину (договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023) та спонукає сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який не є предметом оскарження в даній справі.
Не може вважати оспоренням дійсності правочину заявлена позивачем вимога про визнання протиправними дій щодо його укладення відповідачем, позаяк в останньому випадку предметом встановлення судом є дії відповідача щодо укладення правочину, а не встановлення відповідності його змісту вимогам чинного законодавства.
Окрім того, саме лише посилання в заяві на можливість вибуття із постійного користування позивача в майбутньому земель державної власності лісогосподарського призначення, які, за твердженням позивача, відповідач гіпотетично, відповідно до припису п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, помилково відносить до комунальної власності, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову та вказані обставини підлягають з'ясуванню при розгляді справи по суті, в межах якого судом надаватиметься висновок щодо правомірності (неправомірності) дій/рішень відповідача у справі.
Висновки господарського суду за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.
В силу положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення конкретного позову, та на які така сторона посилається.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що існують дійсні обставини, які вказують на реально існуючу загрозу у поновленні чи утрудненні в поновленні законних прав та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, а доводи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ґрунтуються на припущеннях наявності фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просить позивач в контексті спірних правовідносин, котрі не підтверджено документально.
Крім того, встановлено, що обрані позивачем способи забезпечення позову не відповідають визначеним ст. 137 ГПК України способам, оскільки прямо не стосуються предмета спору та по суті становитимуть грубе втручання в право органу місцевого самоврядування у здійснення ним права власності земельними ділянками комунальної власності, проведення їх інвентаризації та виконання умов договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023, що є явно неспівмірним заявленим позивачем позовними вимогами та обраному способу судового захисту.
За таких обставин, слід дійти висновку, що оскільки подана заява про забезпечення позову не містить достатньо обґрунтованих мотивів та посилань на докази; не містить належних доказів, на підставі яких суд може дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності, адекватності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, тому на даній стадії судового процесу суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на заявлений предмет позову та норми ст.137 ГПК України.
Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» без номеру та дати про забезпечення позову шляхом:
- заборони Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальним органам, в тому числі Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області проводити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, сформованих на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради, виготовленої товариством з обмеженою відповідальністю «Моя Земля» на виконання рішення Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області №1026 від 05.01.2023 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельні ділянки, сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Моя Земля» на виконання рішення Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області №1026 від 05.01.2023 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та договору про надання послуг №7/1-02 від 13.02.2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 12 квітня 2023 року.
Суддя Р.М. Лучко